| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3.1.2. Предмет правового регулювання |
||
|
Причому життєві відносини як предмет правового регулювання можуть мати різні форми прояву. Вони бувають двосторонні (скажімо, купівля-продаж) або багатосторонні (наприклад, підрядні відносини, де є замовник, підрядник і субпідрядники). При регулюванні подібних відносин взаємні права та обов'язки їх учасників завжди співвіднесені один з одним. Але регульовані життєві відносини можуть носити характер відмежування або залежностей. Перші з них притаманні, наприклад, відносинам власності, де приналежні власнику цінності відмежовані від домагань будь-яких інших осіб, друга - іншим, речовим відносинам щодо володіння, користування та розпорядження майном (господарське відання, оперативне управління і т.д.), де ряд можливостей власника залежить від рішення власника майна. Є достатні підстави вважати правовим регулюванням НЕ будь-яку владну діяльність навіть державних органів і посадових осіб, а лише ту, яка має безпосередньою метою направити в чітко визначене русло поведінку учасників організованих відносин за допомогою норми права і заснованих на ній індивідуальних правових актів. Систематизація нормативно-правових актів, тлумачення які у них норм, координація діяльності правотворчих, правозастосовних та інших органів, організація виконання прийнятих рішень індивідуального порядку, нагляд і контроль за законністю юридично значимих актів, попередження, припинення і профілактика правопорушень, вивчення, узагальнення, об'єктивізація і впровадження в практику позитивного досвіду за відсутності зазначених вище ознак не можуть вважатися правовим регулюванням. Вони складають, швидше, інші різновиди правової діяльності, покликані «обслуговувати» правове регулювання. Правове регулювання, до того ж, необхідно пов'язано: а) з відносно чітким розмежуванням суб'єкта та об'єкта регуляції; б) з виділенням регулюючої та регульованої підсистем; в) з виконанням суто функціональних завдань; г) з вчиненням деякої суми зовнішніх операцій, що вживаються для направляючого впливу на регульовану підсистему. Цим вимогам повністю задовольняє діяльність держави, її органів, посадових осіб та інших уповноважених на те структур, яка полягає в прийнятті нормативних або індивідуальних правових рішень в межах своєї компетенції, рішень, що виступають у ролі загальних або персоніфікованих регуляторів поведінки учасників організованих відносин. Коли ж мова йде про результати дії таких актів, зокрема, про правомірне поведінці учасників регульованих відносин, що складається в сообразованіем власної поведінки з діючими нормами права або правовими актами індивідуального характеру, то тут немає жодного із зазначених вище ознак, властивих правовому регулюванню. У цьому випадку, навпаки, в наявності типова саморегуляція, яка, як і всяка інша різновид цілеспрямованої соціальної саморегуляції, виражається в сообразованіем своєї поведінки з існуючими правилами поведінки, в реалізації власних прав, свобод, повноважень чи обов'язків. Юридично значуща саморегуляція пов'язана, зрозуміло, з правовим регулюванням, оскільки мова йде про сообразованіем учасниками суспільних відносин своєї поведінки з нормами права або з індивідуально-правовими актами, встановленими в регулятивному порядку. Однак вона аж ніяк не поглинається регулятивної діяльністю. При всіх своїх взаємозв'язках з регулюванням саморегуляція виступає як інша специфічна реальність, що має не менш важливе значення в досягненні цілей права. Її роль в умовах демократизації суспільства і ринкової економіки постійно зростає, однак це не створює грунту для змішування саморегулятивних і регулятивних почав в організації життєвих відносин. Навпаки, у міру формування громадянського суспільства і правової держави, з одного боку, стають все більш виразними їх відмінності, з іншого - вдосконалюється їх взаємодія в належної організації життєдіяльності людей, їх спільностей і утворень. З викладеного вище випливає, що під поняття правового регулювання не підпадають ні саме правомірна поведінка учасників організованих відносин, ні вплив юридично значущими засобами на свідомість і психологію людей, ні деякі різновиди владної правової діяльності державних органів і посадових осіб. Цим поняттям слід позначити тільки специфічну діяльність компетентних органів і осіб по організації суспільних відносин шляхом встановлення правових норм і прийняття в необхідних випадках індивідуально - регламентують рішень у відповідності з цими нормами. Призначення правового регулювання - насамперед функціональне, управлінське. При правовому регулюванні будь-яких життєвих відносин відбувається безперервне двосторонню взаємодію двох - регулюючої та регульованої - підсистем, одна з яких виконує роль суб'єкта організуючого впливу, інша виступає як соціальний об'єкт такого впливу. Та ж картина спостерігається як при державному регулюванні економічних відносин, так і при управлінської діяльності. Звичайно, в суспільстві не спостерігається жорсткого прив'язування одних соціальних організмів до об'єкта, інших - до суб'єкта впливу. Те, що в даному конкретному життєвому відношенні є об'єктом впливу, в іншому стає його повнокровним суб'єктом. Проте в рамках одного і того ж суспільного ставлення жоден соціальний організм не може служити одночасно і регулюючої, і регульованою підсистемами. У саморегуляції таке розмежування взагалі неможливо. Інша справа, якщо мова йде про можливість поєднання регулятивного і саморегулятивних почав в організації тих чи інших відносин. Таке поєднання, наприклад, спостерігається при створенні господарських товариств і товариств, коли їх засновники (учасники) в установчих документах встановлюють загальні правила, які беруть участь у регулюванні життєдіяльності створюваних організацій, а потім самі ж на саморегулятивних засадах сообразуют з цими нормами свою поведінку. Щось подібне спостерігається і в договірних відносинах, де їх учасники, користуючись принципом свободи договору, визначають у договорі правила поведінки, якими надалі самі ж керуються. Але в аналогічній ситуації відбувається не змішання правового регулювання з саморегуляцією, а їх поєднання, необхідне для організації відповідних суспільних відносин. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 3.1.2. Предмет правового регулювання " |
||
|
||