| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Криміналістична характеристика дорожньо-транспортних пригод |
||
|
Дорожньо-транспортна пригода (з позицій криміналістики) - це кримінально-релевантне подія, пов'язана з неузгодженістю доцільного і безпечного порядку дорожнього руху і експлуатації транспортних засобів, що містить ознаки злочину або виражається у факті виявлення суспільно небезпечного шкоди і слідів, які сприймаються як наслідки транспортного злочину. Розрізняють такі види дорожньо-транспортних пригод: а) зіткнення рухомих автотранспортних засобів між собою або з рухомим складом залізниць; б) перекидання рухомого автотранспортного засобу; в) наїзд рухомого автотранспортного засобу на транспортний засіб, а також причіп або напівпричіп; г) наїзд рухомого транспортного засобу на нерухомий предмет (опора мосту, стовп, дерево, огорожу і т.д.); д) наїзд на пішохода чи велосипедиста; е) падіння пасажира з рухомого транспортного кошти або в салоні (кузові) рухомого транспортного засобу в результаті різкої зміни швидкості або траєкторії руху та ін; ж) падіння перевезеного вантажу або відкинутого колесом транспортного засобу предмета на людину, інший транспортний засіб, наїзд на осіб, які не є учасниками дорожнього руху, наїзд на раптово з'явилося перешкоду (впав вантаж, що відокремилося колесо і пр.) і ін До елементів криміналістичної характеристики злочинного порушення правил дорожнього руху і експлуатації транспортних засобів, інтерпретують обставини предмета доказування, зазвичай відносять: механізм події, безпосередні (найближчі) і основні причини ДТП, обстановку вчинення злочину, особливості следообразования, особистість правопорушника. Механізм ДТП слід розглядати як триваючий багатоетапний процес, яким би швидкоплинним він не був. При такому підході механізм події може аналізуватися як система взаємопов'язаних елементів, кожен з яких "брав участь" у виникненні та розвитку злочинного діяння. Це сприяє більш глибокому і повного розслідування цього злочинного діяння. У криміналістичній літературі виділяють сім основних стадій розвитку дорожньо-транспортної пригоди: 1) вихідна стадія, що дозволяє встановлювати первинний стан автомобіля, водія і навколишнього середовища; 2) початкова стадія ДТП, яка визначається появою в процесі руху транспорту об'єктивного фактора, що вимагає відповідного реагування водія та інших учасників руху з метою підтримки безпеки; 3) виникнення небезпечної дорожньої ситуації, особливість якої полягає в появі реальної загрози настання ДТП з усіма можливими суспільно небезпечними наслідками; 4) відповідь реагування системи дорожнього руху на небезпеку, яке зумовлює варіанти розвитку аварійної обстановки; 5) керована аварійна обстановка, при якої водій ще має якусь можливість вплинути на розвиток небезпечного процесу і настання шкідливих наслідків ДТП; 6) некерована аварійна обстановка, в якій водій або інший учасник руху повністю позбавлений можливості вплинути своїми цілеспрямованими діями на настання фінальних наслідків; 7) фінальна стадія з прямими або відхиленими наслідками дорожньо-транспортної пригоди. Пізнання механізму ДТП сприяє встановленню його причинно-наслідкових зв'язків. Дані обставини можуть відбуватися з вини учасників дорожнього руху (водія, пішохода, пасажира транспортного засобу), осіб, відповідальних за технічний стан транспортних засобів і доріг, а також внаслідок випадкового збігу обставин, непереборної сили природи (повінь, рясний снігопад, землетрус і т. п.). Для встановлення істини у справі, порушеній у зв'язку з виявленням дорожньо-транспортної пригоди, основне значення має отримання доказового знання щодо двох видів причин: а) про причини, які спричинили заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю людини або його смерть , б) про причини, що зумовили сама подія, тобто про те, що призвело до нього, в результаті чого воно стало можливим. Одержанню даного знання сприяє послідовне вирішення завдань по: збиранню інформації, що характеризує місце, час, механізм розвитку та інші обставини суспільно небезпечного пригоди; встановленню безпосередній, а також основної причини цієї події (тобто дій або бездіяльності, що зумовили можливість реалізації безпосередньої причини); встановлення особи винного (винних), мотиву, мети та інших обставин скоєного. Ключове значення для з'ясування істини у справі має виявлення безпосередньої причини ДТП. Найчастіше дорожньо-транспортні пригоди з'являються в результаті порушення правил дорожнього руху (ПДР) водіями і пішоходами. До найбільш поширених порушення ПДР водіями відносяться: перевищення встановленої швидкості руху; недотримання черговості проїзду транспортних засобів на перехрестях; порушення правил маневрування при обгоні, перестроюванні, поворотах і т.д.; керування водієм транспортним засобом в стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого). Порушення ПДР пішоходами зазвичай складаються в несподіваній появі через перешкоди (наприклад, через стоїть на зупинці автобуса, автомобіля, припаркованого біля тротуару чи узбіччя); виході на проїжджу частину дороги в забороненому місці або з неосвітленій зони; непередбачуваному поведінці, при якому водій помилково впевнений у взаєморозумінні з пішоходом (наприклад, пішохід, явно перечікує проїзд транспортного засобу, раптом біжить напереріз йому). Обстановка ДТП являє собою комплекс умов, при яких виник джерело небезпеки, склалася аварійна ситуація і наступили шкідливі наслідки. Важливими елементами обстановки є: 1) дорожні умови, пов'язані з конструктивними параметрами і якісним станом ділянки дороги, на якій сталося ДТП; 2) умови видимості, які залежать від часу доби, погодних умов, штучного освітлення і т.п.; 3) інтенсивність руху транспортних засобів і пішоходів, наявність засобів регулювання руху (світлофори, лінії розмітки і т.д.). Характерні сліди дорожньо-транспортних пригод можуть залишатися: 1) на дорозі: а) сліди транспортного засобу: ходової частини; неходовий частини (кузова, бампера, крил і ін); відокремилися при зіткненні з перешкодою речовини, матеріали та вироби (паливно-мастильні матеріали, осколки скла, частини, деталі вузлів і агрегатів, осипи перевезеного вантажу тощо), б) сліди, залишені потерпілими: відбитки і сліди ковзання взуття (добре виявляються на снігу і вологому грунті); волочіння (плями крові, волосся, фрагменти тканин людського тіла, нашарування матеріалів одягу, подряпини, що залишаються її фурнітурою, та ін.); особисті речі і т.д.; 2) на транспортному засобі: сліди і пошкодження, що утворилися при зіткненні з перешкодою або в результаті наїзду на нерухомі об'єкти і пішоходів (сліди, що відображають макро-і мікрорельєф следообразующего об'єкта; нашарування різних матеріалів і речовин, що належать іншому транспортному засобу чи об'єкту, на який було скоєно наїзд, та ін.); 3) на об'єктах навколишнього оточення: сліди дії транспортного засобу і постраждалого на опори мостів і шляхопроводів, освітлювальні пристрої і стовпи електропередачі, придорожні споруди і т.д. (Нашарування лакофарбових матеріалів і покриттів, нафтопродуктів, пально-мастильних матеріалів тощо; відокремилися від транспортного засобу оскільки фар і стекол, частин декоративної решітки, бампера та ін.); 4) на одязі, взуття та тілі потерпілого: сліди при наїзді і переїзді тіла транспортним засобом (відбитки малюнка протектора шин і частин транспортного засобу, нашарування пально-мастильних та лакофарбових матеріалів тощо); сліди контакту з частинами салону (кабіни) автомобіля (відбитки малюнка накладок педалей на підошвах взуття водія; пошкодження матеріалу одягу в результаті контакту з рульовим колесом, ручками дверей, важелем перемикання передач та ін; частинки тканини, з якої зшиті чохли, оббивки сидінь, і т.д.). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 1. Криміналістична характеристика дорожньо-транспортних пригод " |
||
|
||