| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
12.1. Поняття організації та планування розслідування |
||
|
Вирішення організаційних питань, що виникають у процесі розслідування злочинів, становить один з найважливіших напрямків слідчої діяльності. У його зміст входять: визначення організаційно-управлінської форми розслідування, оптимальної для конкретної ситуації, що склалася у кримінальній справі; розподіл обов'язків між учасниками розслідування; забезпечення взаємодії та обміну інформацією. Створення надійної організаційної структури має передувати оптимального планування та ефективної тактики розслідування, хоча нерідко вже після складання плану майбутньої діяльності в організовану структуру вносяться відповідні кількісні та якісні зміни. Першочерговими є рішення, спрямовані на створення організаційно-управлінської структури розслідування, що забезпечує ефективне досягнення кінцевих і проміжних цілей. Основними формами цієї структури є: 1. Одноосібне розслідування злочину, яке здійснюється у кримінальних справах, які не представляють підвищеної складності та особливо великого обсягу роботи (ч.1, п.2, 3 ч.2 ст.38, п.2 ст.149 КПК України). 2. Виробництво попереднього слідства по кримінальній справі у зв'язку з його складністю або великого обсягу роботи здійснюється слідчою групою (ч.1 ст.163 КПК України), що складається з слідчих, один з яких призначається її керівником. 3. Попереднє слідство по нерозкритих злочинів або ж по кримінальних справах, за якими чекає великий обсяг оперативно-розшукової діяльності, проводиться слідчою групою, до роботи якої залучаються співробітники оперативно-розшукових органів (ч.2 ст.163 КПК України). Крім того, при територіальних підрозділах органів МВС функціонують чергові слідчо-оперативні групи, які виїжджають на місця скоєння злочинів для огляду місця події, зовнішнього огляду трупа, виробництва оперативно-розшукових заходів і т.д. До числа найважливіших організаційних заходів відноситься використання допомоги експертів і фахівців. Так, при розслідуванні кримінальних справ про розкрадання, хабарництво, добре завуальованих злочини у сфері економічної діяльності першорядне значення набувають: інвентаризації, ревізії, різні контрольні і аудиторські перевірки, підготовка і проведення судово-бухгалтерських, будівельних, товарознавчих та інших експертиз. У розкритті вбивств, згвалтувань, розбійних нападів, грабежів і крадіжок велику роль відіграють трасологические, дактилоскопічні, судово-медичні, біологічні, балістичні дослідження, експертиза мікрочастинок і т.п. Організаційні рішення, в тому числі і за структурою розслідування, повинні бути не тільки правильними по їх змісту, але і своєчасними з їхньої розробки, прийняття, призначенням компетентних виконавців і реалізації. Значення висновків та інших результатів діяльності фахівців особливо зросло після додання їх висновкам і показаннями статусу процесуальних доказів. Виникненню складних слідчих ситуацій нерідко сприяють численні організаційно-управлінські труднощі. До них найчастіше відносяться такі негативні фактори, як значний дефіцит часу, велика трудомісткість деяких процесуальних дій, відсутність раціональної послідовності у їх проведенні, нерівномірність у навантаженні слідчих, необхідність виконання великої за обсягом роботи у вкрай стислі терміни, низький рівень взаємодії учасників розслідування, суттєві недоліки в управлінні та нагляді за слідством з боку керівництва та інші організаційно-управлінські причини. Якщо у виробництві у слідчого перебувають нерозкриті або багатоепізодні делaя, то організаційні труднощі значно збільшуються і для їх успішного подолання необхідно приймати рішення, пов'язані, насамперед, з залученням додаткових сил, засобів і оптимізацією взаємодії. У прийнятті та здійсненні цих рішень повинні брати участь не тільки слідчі, а й керівники слідчих підрозділів, відповідні прокурори і начальники органів внутрішніх справ. Слід особливо підкреслити, що в подібних складних комплексних ситуаціях виникають підвищені труднощі їх подолання, оскільки проблемна та організаційно-неупорядкована ситуації, негативно впливаючи один на одного, значно ускладнюють їх дозвіл. Узагальнення великої кількості кримінальних справ дозволяє зробити висновок про те, що поряд із зазначеними раніше організаційно-структурними рішеннями важливим методом подолання управлінських та організаційних труднощів є створення чіткої системи взаємодії слідчого з оперативно-розшуковими підрозділами та іншими органами дізнання, а також з експертами, фахівцями, засобами масової інформації, громадськістю. Представляється, що поняття взаємодії слідчого з іншими учасниками розслідування можна сформулювати, як узгоджену за завданнями, часу, місця і виконавцям діяльність різних ланок однієї або різних організаційних систем, що володіють в силу функціональної диференціації спеціальними засобами, методами та іншими можливостями, взаємно доповнюють один одного і забезпечують оптимальне досягнення спільної мети. Основним методом організаційно-управлінської діяльності у кримінальних справах є планування розслідування. Поняття організації та планування розслідування хоч і тісно пов'язані один з одним, але не збігаються між собою ні за логічному обсягу, ні за змістом і потребують розмежування. Перше з них за своїм обсягом значно ширше другого поняття, оскільки поряд з плануванням в його зміст входять і інші перераховані раніше функції слідчого. Тому організацію розслідування можна визначити як діяльність по створенню оптимальної функціонально-управлінської структури та впорядкування системи взаємодії учасників цього процесу, а також матеріально-технічного забезпечення їх роботи. За своїм змістом і функціями планування - це складний процес по визначенню шляхів, способів, засобів, сил та строків успішного досягнення заздалегідь поставленої мети. Результат цього багатоетапного процесу - план розслідування, представляє перспективну модель майбутніх дій і заході суб'єктів розслідування, детальну програму реалізації тактичних завдань по кримінальній справі. Будучи основним організаційним методом розслідування, планування виконує свої функції з формування оптимальних способів досягнення намічених цілей за допомогою раціонального розподілу наявних сил, часу, використання в разі необхідності додаткових ресурсів. У плані розслідування можуть відображатися не тільки організаційні, але й інші аспекти майбутньої діяльності. У зв'язку з цим план розслідування можна визначити як комплекс інформаційних та тактичних, організаційних та процесуальних рішень, підсумок (зовнішнє вираження) процесу планування, який передбачає оптимальний порядок, терміни, способи, засоби і конкретних виконавців слідчих, оперативно-розшукових, інших дій і тактичних прийомів . Велике значення має питання про співвідношення процесів планування та побудови версій. Якщо план - модель перспективної діяльності по справі, а планування - процес по створенню цієї моделі, то слідчі версії являють припущення, що підлягають перевірці. Та й з чисто логічних позицій слідча версія - це гадане опис, тоді як план розслідування - директива, обов'язкове розпорядження. Однак абсолютизувати директивність і жорсткість плану неприпустимо, оскільки при зміні конкретної ситуації слідчий повинен негайно, щоб уникнути негативних наслідків реагувати відповідним коригуванням плану. Побудова версії і планування - тісно пов'язані між собою етапи розслідування, об'єднані процесом виведення з версій для їх перевірки логічних наслідків, більшість з яких включаються до плану у вигляді «питань і обставин, що підлягають з'ясуванню». Версія є основою, логічним центром планування. Але це не однопорядкові акти розумової діяльності, між ними є істотні відмінності. Основний зміст версій складають розподіл усіх пояснення вже виявлених вихідних даних і гадане встановлення ще невідомих обставин, в той час як планування - це приведення в чітку систему майбутніх дій слідчого і взаємодіючих з ним органів, спрямованих на вирішення проміжних завдань і досягнення кінцевої мети розслідування. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 12.1. Поняття організації та планування розслідування " |
||
|
||