| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
26.3. ПЕРШИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ |
||
|
У практиці зустрічаються проблемні ситуації, які характеризуються наявністю даних дозволяють висувати як версію про те, що здійснена крадіжка і мало місце інший злочин, або дія, яка не є правопорушенням. Відомо, що деякі матеріально-відповідальні особи, з метою приховування досконалої розтрати або присвоєння, інсценують крадіжку. До такого ж способу вдаються іноді і члени сім'ї, растратившие спільне майно або грошові кошти. Підставами для висунення версії про інсценування крадіжки є виявлення в ході огляду місця події негативні обставини: наявність слідів руйнування зламаної перешкоди зсередини і відсутність аналогічних слідів зовні; розташування отвори, нібито зробленого суб'єктом злочину в місці незручному для проникнення; розмір пролому що не дозволяє витягти викрадене майно; безлад не викликавши необхідністю; велика кількість слідів хаотичного переміщення суб'єктів; відсутність слідів підходу і відходу сторонніх людей до місця крадіжки, а також слідів використання коштів, необхідних для переміщення викраденого; відомості про викрадення майна менш доступного і меншої вартості, ніж залишене; сліди знищення упаковки і документів на зниклі цінності; зникнення зазначених документів, що зберігалися окремо від вкраденого і т.п. Для перевірки версії про інсценування крадіжки на підприємствах, в організаціях, установах призначається документальна перевірка, виробництво якої може бути доручено ревізорам вищестоящих структурних підрозділів. Їм дається завдання перевірити, чи є в установі нестача товарно-матеріальних цінностей, якщо так, то які її період і причини утворення. Після порушення кримінальної справи ревізія призначається постановою слідчого, у резолютивній частині якого формулюються не питання, а завдання перевіряючим. Перевірка названої версії вимагає також проведення оперативно-розшукових заходів з метою встановлення відповідності рівня легальних доходів матеріально-відповідальних, посадових осіб підприємства, в якому нібито здійснена крадіжка, їх реальними витратами та забезпеченості. Інсценуванням крадіжок майна юридичних осіб іноді передує вивіз товарно-матеріальних цінностей, зменшення чисельності, переміщення охорони, відключення сигналізації. Крадіжки особистого майна інсценуються для приховування витрат, пов'язаних з придбанням алкоголю, наркотичних засобів, азартними іграми, підтриманням інтимних зв'язків і т.д. У деяких випадках, крадіжки інсценуються для отримання страховки за нібито викрадене майно. Для встановлення подібних фактів проводяться оперативно-розшукові дії, допити сусідів, товаришів по службі посадових осіб, передбачуваних потерпілих, витребуються дані про страхування ними майна. Найчастіше на початковому етапі формуються проблемні ситуації, в умовах яких є достатньо об'єктивних даних не дозволяють засумніватися в тому, що крадіжка мала місце, але невідомі суб'єкти її вчинили. Пошуки суб'єкта крадіжки ведуться в декількох напрямках. У ході допиту, у осіб, що проживають, працюють неподалік від місця злочину, потерпілих і співробітників потерпілого юридичної особи з'ясовується, чи не було незадовго до скоєння злочину підозрілих, незвичайних відвідувань, телефонних дзвінків, подій, не виявляв чи хто-небудь інтересу до умов зберігання та охорони викраденого, станом і надійністю сигналізації і т.д. За допомогою таких допитуваних не тільки детально встановлюються прикмети викликали підозру суб'єктів, а й складаються їх мальовані або композиційні портрети, які використовуються для розшуку учасників крадіжки. Підставами для висунення версії про причетність до крадіжки особи, раніше здійснював подібні діяння, можуть служити відомості про повторюваність способу розслідуваного злочину. У інформаційні центри УВС (МВС) суб'єктів федерації направляються запити про те, чи не чи зареєстровані в даних органах крадіжки, вчинені подібним способом. При цьому повинні використовуватися облікові дані як про розкритих, так і про нерозкриті злочини. При визначенні подібності в першу чергу враховують збіги в операціях по проникненню, прийомах злому, використаних знаряддях, діях з пошуку цінностей, призначення, обсязі, вартості та інших ознаках викраденого. У ситуаціях, коли виявляється схожість способів декількох нерозкритих крадіжок, суб'єкти яких не встановлені, необхідний ретельний аналіз інформації, отриманої при розслідуванні подібних злочинів. При цьому рекомендується рівну увагу приділяти не тільки збігається ознаками, а й відмінностей. Необхідно спробувати відповісти на питання, чи спричинені вони випадковістю, специфікою умов обстановки різних крадіжок або обумовлені індивідуальними, що різко відрізняються властивостями особистості суб'єктів злочину. У процесі цієї аналітичної діяльності не можна забувати, що суб'єкти крадіжок, як і інших діянь, змушені пристосовуватися до несприятливих умов, змінювати їх відповідним чином змінюючи повторно реалізований спосіб вчинення розкрадання. У деяких ситуаціях способи вчинення крадіжок удосконалюються суб'єктами. Після встановлення збігу основних ознак способів різних епізодів крадіжок, узагальнюються дані про властивості особистості суб'єктів злочину. Так, наприклад, інформація про міцність зламувати перепон, розміри отворів, через які проникав до місця крадіжки суб'єкт, відбитків його взуття, частин тіла дозволяють зробити Можливий висновок про деякі його анатомічних якостях: зростанні, статурі, фізичній силі і т.д. Ці ж дані, а також інформація про фасон одягу, взуття суб'єкта злочину, про призначення викраденого в ряді ситуацій дають підстави для версії про вік, статевої та національної приналежності розшукуваних осіб. Результати узагальнення судово-слідчої практики свідчать, що неповнолітні нерідко викрадають предмети, пріоритетні для осіб їхнього віку, незважаючи на те, що поруч знаходилися більше цінні речі. Представники деяких національностей схильні до викрадення біжутерії, яскравих речей. Крадіжки ж дамської білизни, парфумерії, інших подібних предметів найчастіше роблять жінки або чоловіки, здатні подарувати дамі не просто вкрадене, а саме предмети такого роду. Версія про причетність до крадіжки осіб раніше судимих повинна перевірятися і при виявленні пальцевих відбитків на місці злочину. Сучасні автоматизовані системи обліку раніше судимих осіб, дозволяють провести таку перевірку в стислі терміни. У деяких випадках є підстави для висунення та перевірки версій про причетність до розслідуваної крадіжки осіб, які проживають поблизу і схильних до скоєння подібних злочинів. Відомості про подібні суб'єктах можуть бути отримані з місцевих оперативних обліків, що ведуться в міськрайорганах внутрішніх справ, а також у процесі допитів свідків, які проживають, працюють, часто бувають в мікрорайоні, де здійснена крадіжка. У ситуаціях, коли є дані про те, що крадіжка здійснена суб'єктом добре ориентирующемся в умовах обстановки злочину, знав, де знаходилося викрадене, умови зберігання та охорони, висуваються версії про причетність до розкрадання осіб з оточення потерпілих , співробітників потерпілого підприємства, відвідувачів місця вчинення діяння і т.д. Одним з напрямків пошуків суб'єктів крадіжки є розшук викраденого. Вкрадене майно, насамперед, ставиться на спеціальний криміналістичний облік в інформаційних центрах УВС (МВС) суб'єктів федерації. Про ознаки викраденого орієнтуються всі міськрайоргани внутрішніх справ, що працюють на територіях, прилеглих до району скоєння крадіжки або в населених пунктах по шляху можливого прямування, або де може бути реалізовано викрадене майно. Перехід від версії про можливу причетність до розслідуваної крадіжці певного кола осіб до припущення про вчинення злочину конкретним суб'єктом відбувається шляхом встановлення підстав для процесуального підозри. Перевірка та уточнення версій у процесі розслідування неможливі без виробництва слідчих дій, найбільш поширеним з яких є допит. Розслідування практично будь-якої крадіжки починається з допитів потерпілих або представників організацій, звідки здійснена крадіжка. Потерпілі допитуються про те, коли вони виявили крадіжку, хто і коли востаннє бачив викрадене, хто залишався в місці зберігання зниклих цінностей після відходу потерпілого, хто знав про існування і місце зберігання викраденого та інших обставин пов'язаних з отриманням, використанням майна, що став предметом посягання. Потерпілим також ставлять питання про те, чи не помічали вони чого-небудь незвичайного у відвідинах будь-яких людей, телефонних дзвінках; чи не було несправностей в замикаючих пристроях, системі електропостачання; чи не виникало будь-яких конфліктів з оточуючими, чи не помічали допитувані змін у поведінці, настроях знайомих, близьких і т.д. Серед представників постраждалих установ виділяються, перш за все, керівники, матеріально-відповідальні особи, співробітники охорони і служби безпеки. Вони допитуються про правила забезпечення збереження майна, яке виявилося викраденим, якими локальними актами вони встановлені, чи допускалися якісь відступи від діючих вимог та в чому причини порушень, коли і звідки надійшли названі цінності, хто їх доставляв, брав, відпускав, переміщував; хто міг ще знати про наявність цих цінностей, місце та умови зберігання. Крім цього їм задаються питання про те, яка вартість викраденого, чи було воно оприбутковано, які його загальні та приватні ознаки, чи мається опис викраденого і т.д. У таких осіб проводиться виїмка документів на викрадене майно: технічних паспортів, гарантійних талонів, актів про ремонт, а також про приймання-передачі цього майна, рахунків на оплату за його придбання і т.д. Названі документи оглядаються і долучаються до матеріалів кримінальної справи. Як свідків по зазначеній категорії кримінальних справ допитуються особи, що знаходилися неподалік від місця крадіжки незадовго до її вчинення або відразу після неї. У них з'ясовуються питання про те, в якому стані перебували двері в приміщення, де зберігалися вкрадені згодом цінності, кого вони бачили поблизу, чи не відбувалося в цей момент чого-небудь незвичайного. Якщо такі допитувані повідомляють, що бачили входять у приміщення, де знаходився предмет посягання, або виходять з нього, їм задаються питання про прикмети таких суб'єктів, а також про ознаки, що знаходилися у них предметів. Свідками по справах про крадіжки можуть бути і особи, які знали про наявність і місце зберігання майна або брали участь у його доставці, прийманню, експлуатації, зберіганні. Вони допитуються про порядок зберігання, чи були від нього відступу, не виявляв чи хто-небудь інтересу до викраденому, що не передувало чи крадіжці небудь подія (збій в електропостачанні, короткочасне відключення або спрацьовування сигналізації тощо), а також про ознаках викраденого майна. Особливістю початкового етапу розслідування крадіжок є проведення в цей період криміналістичних та інших експертиз, які є невідкладними слідчими діями. У ситуаціях, коли не встановлені суб'єкти крадіжки, проводяться, насамперед, трасологические експертизи слідів злому з метою визначення ознак використовувалися знарядь, напрямки сили впливу на перешкоду, діагностики деяких властивостей особистості учасників злочину. Останні з названих завдань вирішуються і в ході експертизи слідів рук, ніг та інших частин тіла суб'єктів крадіжки. У подібних умовах можуть також проводитися експертизи мікрочастинок, одягу, залишених суб'єктами на місці крадіжки. Одним з основних елементів початкового етапу розслідування є перевірка обгрунтованості підозри в крадіжці. Підставами для підозри є затримання з викраденими речами і предметами схожими з використаними знаряддями злочину; виявлення у підозрюваного взуття, одягу, якими залишені сліди на місці крадіжки; виявлення на його тілі, одязі слідів перебування на місці злочину і контакту з викраденим майном; пряма вказівка очевидців на суб'єкта злочину, а також інші відомості, якщо особа не має постійного місця проживання, намагалося сховатися, його особа не встановлена (ст. 91 КПК РФ). Підозрювані, затримані через деякий час після крадіжки з викраденим майном, знаряддями злочину, нерідко заперечують причетність до крадіжки. Вони заявляють, що знайдені у них предмети знайшли, придбали у невідомих їм осіб. Як правило, вони дають неконкретні показання щодо місця, де вони придбали знайдені у них речі і прийме суб'єктів, які нібито передали їм ці предмети. У зв'язку з цим, при допиті таких підозрюваних рекомендується використовувати прийоми допущення легенди і максимальної деталізації показань. Для перевірки доводів допитуваного в цій частині рекомендується вжити заходів до встановлення і допиту осіб, які перебували в названому підозрюваним місці і в зазначений час. Оскільки такі підозрювані заперечують факт перебування на місці крадіжки, доцільно перевірити, чи є у них взуття, одяг, інші предмети, якими могли бути залишені сліди, виявлені на місці злочину. Для цього, у підозрюваного проводиться обшук, знайдені при цьому об'єкти направляються на експертизу для вирішення питання про те, не ними чи залишені вищевказані сліди. Оптимальним варіантом вважається отримання цієї інформації ще до затримання підозрюваного, щоб вона могла бути використана ще під час первісного допиту. Однак, умови реальних слідчих ситуацій не завжди дозволяють це зробити. Нерідко дані, що підтверджують присутність підозрюваного на місці крадіжки збираються вже після першого допиту, що не виключає можливості їх пред'явлення під час повторної спроби отримання свідчень. Деякі особи, які залучаються в якості підозрюваних у зв'язку з виявленням слідів їх присутності на місці крадіжки, також не визнають себе винними. Вони або заперечують факт своєї присутності в названому місці, або заявляють, що знаходилися там до або після вчинення злочину. При підготовці до допиту таких осіб, слід ретельно проаналізувати протоколи слідчих дій, в ході яких виявлені ці сліди і висновки експертиз, ідентифікують підозрюваного, належні йому предмети. Такий аналіз може бути продовжений і в ході допиту підозрюваного, щоб продемонструвати, що помилка виключена. У деяких ситуаціях для подолання протидії підозрюваного, ефективно пред'явлення йому даних про те, що названі дії утворилися саме під час вчинення злочину від конкретних дій, що утворюють в сукупності спосіб крадіжки. Затримані на місці крадіжки також можуть заперечувати причетність, заявляючи, що опинилися там випадково, без мети розкрадання. У цих ситуаціях, їм також пред'являються вищеназвані дані про виконання операцій по проникненню в приміщення, вилучення та упаковці викраденого. У всіх ситуаціях перевіряється обгрунтованість затримання, арешту, і необхідність продовження використання цих заходів процесуального примусу. Необхідно пам'ятати, що вибір і реалізація прийомів допиту підозрюваних залежить не тільки від умов, реальної слідчої ситуації, але і від властивостей особистості допитуваного. Підозрювані і приналежні їм речі можуть пред'являтися для впізнання очевидцям, а викрадені і знайдені у них цінності - потерпілим. Для перевірки можливості утворення виявлених слідів за обставин, що вказуються підозрюваним проводяться слідчий експеримент або (і) додаткова експертиза. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "26.3. ПЕРШИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ" |
||
|
||