| Головна |
| « Попередня | Наступна » | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
§ 3. ЕКОНОМІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Економічні злочини є частиною корисливої злочинності, безпосередньо пов'язаної з економічними відносинами в країні і в світі. Розуміння цієї групи діянь ще більш невизначено, ніж сама корислива злочинність. Проте ці злочини в багатьох країнах розглядаються у вигляді відносно самостійної групи. Для цього є багато підстав - економічних, соціальних, кримінологічних і навіть політичних. Загальновідомо, що найбільші економічні афери відбуваються в нашій країні з бюджетними грошима. Ю.Н. Демидов, глибоко досліджував цю проблему, пише: «Злочинність економічної спрямованості в соціально-бюджетній сфері являє собою все зростаючий кількісно і якісно за ступенем суспільної небезпеки масив протиправних діянь, що посягають на гарантовані конституційні права громадян щодо соціального забезпечення за віком, у випадку хвороби, інвалідності , для виховання дітей, в галузях культури, науки, мистецтва, спорту, та інших соціальних сферах життя суспільства ... підриває довіру населення до органів державної влади, призводить до зниження економічного зростання і рівня життя найменш захищених верств населення ». Кримінологічна значимість та обсяги економічної злочинності не збігаються в країнах з командною і ринковою економікою, але в будь-якому суспільстві її не можна ігнорувати. Початок розробки уявлення про економічну злочинність в ринковій економіці, можна сказати, було покладено в 1945 р. сатерлендов-ським поняттям білокомірцевої злочинності в США як злочинності, яку здійснюють високопоставленими особами в сфері бізнесу. Хоча перший на злочини привілейованих осіб звернув увагу американський соціолог Е.А. Росс ще в 1907 р. Він називав таких злочинців «кримина-Лоід» і порівнював їх з вовками. Проте його дослідження на відміну від робіт Сатерленда не набули поширення. Пізніше до цих злочинів стали відносити ухилення від податків, комп'ютерні та інші злочини, які заподіюють шкоду економіці держави, її окремих секторах, підприємницької діяльності, а також економічним інтересам окремих груп громадян. Перелік цих злочинів розширився до 20-30 складів. Одну з перших класифікацій економічних злочинів в світі запропонував наприкінці 70-х рр.. Інститут ООН Азії і Далекого Сходу з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (UNAFEI), який включив до неї порушення законів, спрямованих на вдосконалення ринкової економіки і регулюючих ринкову економіку, порушення фінансового та податкового законодавства, корупцію. Звертався до економічних злочинів та Шостої конгрес ООН в частині аналізу зловживань економічною владою при скоєнні економічних злочинів і захоплення політичної влади. А Сьомий конгрес в одній з резолюцій відніс економічні злочини до особливо небезпечних і зажадав жорсткості боротьби з ними. На основі широкого аналізу іноземній кримінологічної літератури Е.Е. Дементьєва, яка підготувала серйозне дослідження з економічної злочинності в зарубіжних країнах, виділяє шість ознак економічної злочинності. На її думку, ці діяння: 1) здійснюються в процесі професійної діяльності; 2) здійснюються в рамках і під прикриттям законної економічної діяльності; 3) носять корисливий характер; 4) мають котре триває систематичне розвиток; 5) завдають шкоди економічним інтересам держави, приватного підприємництва і громадян; 6) здійснюються юридичними та фізичними особами, що діють від імені та в інтересах підприємства. Більшість цих ознак можна беззастережно прийняти. Але економічні злочини скоюються не тільки від імені та в інтересах підприємства. У нас немає кримінальної відповідальності юридичних осіб. Її немає і в інших країнах, наприклад у Німеччині. КК РФ використовує термін «злочини у сфері економіки» в найширшому розумінні цього слова. При всій різноманітності підходів, наявних у світовій літературі, суть економічної злочинності в країнах з ринковою економікою складають злочини, що здійснюються корпораціями проти державної економіки, проти інших корпорацій, службовцями корпорацій проти самої корпорації, корпораціями проти споживачів. У радянській дійсності ця група діянь в основному була пов'язана з тіньовою економікою та зумовлювалася домінуванням соціалістичної (державної та суспільної) власності, яка, з одного боку, інституційно більш строго охоронялася державою, а з іншого - з самого початку свого існування опинилася в дискреционном володінні партгосхозноменклатури і фактично стала безхазяйної. Її розтягували всі, хто мав до неї хоч якесь відношення. СМ. Шнейдер в роботі «Розтратники» (1925 р.) мав усі підстави написати, що суспільну власність «не можна було не брати» і її «тільки ледачі не брали». Процес розкрадання соціалістичної власності не могли зупинити ні драконівські закони, ні найжорстокіша судова практика, коли за кошик картоплі, оберемок сіна або жменю колосків з колгоспного поля призначалося покарання у вигляді декількох років позбавлення волі. До економічної злочинності в СРСР і до останнього часу в Росії зазвичай відносили деякі види державних злочинів (порушення правил про валютні операції, виготовлення або збут підроблених грошей або цінних паперів), злочини проти соціалістичної власності (розкрадання, вчинені шляхом привласнення, розтрати та зловживання службовим становищем, шахрайство тощо), господарські злочини (спекуляція, приписки, приватнопідприємницька діяльність, комерційне посередництво), посадові злочини (хабарництво, зловживання владою або службовим становищем, підроблення та ін.) До 1995 кримінальне законодавство істотно змінилося: Декра-міналізіровано порушення правил про валютні операції (ст. 88) з одночасним введенням нових складів (незаконні операції з валютними цінностями та приховування коштів в іноземній валюті); уніфікована кримінальна відповідальність за злочини проти власності з виключенням глави про зазіхання на соціалістичну власність; Декра-налізірованние багато господарські діяння (спекуляція, приватнопідприємницька діяльність, комерційне посередництво, приписки та ін.) з введенням нових складів про незаконне підвищення і підтримці цін, порушення правил державної дисципліни цін, ухилянні від сплати податків, митних мит і т.д. (Мал. 5). У КК РФ є цілий розділ «Злочини у сфері економіки», до якого увійшли три глави (50 статей про злочини проти власності, про злочини у сфері економічної діяльності і проти інтересів служби в комерційних організаціях). Це дуже широко. Проте в розділі немає посадових злочинів (зловживання, хабарництво тощо), комп'ютерних та інших, що традиційно відносяться до економічних. Порівняльний аналіз видів економічних злочинів свідчить про істотні розбіжностях в різних країнах. Облік економічних злочинів у нашій країні також не сформувався. До 1997 р. МІЦ МВС Росії у вигляді окремої групи відстежував посягання, пойменовані злочинами економічної спрямованості: присвоєння ввіреного майна; незаконні операції з валютними цінностями; виготовлення або збут підроблених грошей або цінних паперів; обман споживачів; випуск або продаж товарів, надання послуг, не відповідають вимогам безпеки; приховування доходів (прибутку) або інших об'єктів оподаткування; приховування коштів в іноземній валюті; незаконне підприємництво у сфері торгівлі; посадові злочини; контрабанда і порушення митного законодавства; злочини, пов'язані з приватизацією, та ін У 1996 р. вони становили в структурі врахованої злочинності 8,6%. Після прийняття КК РФ в правовому змісті, структурі і статистиці економічних злочинів з'явилися суттєві зміни. У порядку ілюстрації наведемо таблицю з дещо скороченими даними про злочини економічної спрямованості, які щомісяця відслідковуються правоохоронними органами. (Табл. 6.) Таблиця Злочини економічної спрямованості, виявлення правоохоронними органами (2003 р.)
При будь-якому кримінально-правовому і статистичному підході економічна злочинність в СРСР і Росії по суті своїй була і залишиться ядром корисливої злочинності. Майнові злочини проти власності, при всій їх виключної небезпеки, значною мірою є лише піною на фактично безбережної тіньової економічної злочинності та правонарушаемости. У світі визнано, що «злочинність як форма бізнесу» представляє собою більш серйозну загрозу для суспільства, національної та транснаціональної економіки, ніж традиційні форми злочинності. Президент РФ Б.М. Єльцин у своєму Посланні Федеральним Зборам у 1996 р. також змушений був назвати боротьбу з економічною злочинністю та корупцією одним з ключових фронтів, так як вона, на його думку, сприяє створенню численних мафіозних угруповань, завдає шкоди державній скарбниці і тим самим грабує громадян країни. Але це було лише політичною демагогією, оскільки з економічною злочинністю в самих верхах і в його оточенні не тільки не боролися, але і спиралися на неї з метою утримання влади. Економічна злочинність, що виникла в надрах тіньової економіки радянського соціалізму, послужила дійсної базою становлення організованої злочинності. З одного боку, сама економічна злочинність ще з часів «цеховиків» була неможлива без налагоджених організаційних структур, нитки яких доходили до ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР, з іншого - наявність мафіозних підпільних мільйонерів сприяло формуванню адекватних організацій бандитів, розбійників, грабіжників, здирників і злодіїв, які паразитують на тіньовій економіці і здійснюють третинне (первинне - державне, вторинне - економічними злочинцями) перерозподіл матеріальних цінностей. У період ринкових реформ «накопичення первинного капіталу здійснювалося в умовах безконтрольності і безкарності шляхом розграбування величезної безхазяйної державної та суспільної власності людьми (посадовими особами, чиновниками), які нею володіли, розпоряджалися, видавали ліцензії, квоти, кредити і т.д. Шляхом різних маніпуляцій і махінацій державна власність акціонувалася, приватизувалася, віддавалася в оренду, спеціально знецінювалася, продавалася і присвоювалась. Політика в цій справі йшла набагато швидше, ніж економіка і право ». Тіньова економіка є у всіх країнах світу. Для її особливо привілейованої частини навіть існують офшори та інші «райські гавані». Основні відмінності тіньової економіки різних країн полягають в її обсязі, формах реалізації та рівні соціально-правового контролю за нею. Обсяг тіньової економіки в Росії великий. Основи її були закладені ще в радянський час. І ці «тіньовики-цеховики» потім опанували величезними шматками державної власності. Братів Чорних, наприклад, нині живуть в Ізраїлі, називають алюмінієвими королями. Свою тіньову діяльність вони почали з підпільного цеху з виробництва хустинок і кофтинок в Узбекистані. «Дах» ім забезпечував кримінальний «авторитет» Тохтахунов (Тайванчик). У перебудову Чорні увійшли великими «цеховиками». А в період гайдарівського-чубайсовской приватизації стали найбільшими металургами. Частка тіньової економіки в структурі реальних економічних відносин досягає (за різними оцінками) від 30 до 50-70%, а в деяких галузях господарства і більше. Вона знаходиться на рівні критичної величини. Частка тіньової економіки в 90-і рр.. інтенсивно росла. За даними МВС Росії, в 1990-1991 рр.. вона становила 10-11% ВВП, в 1993 р. - 27, в 1994 р. - 39, в 1995 р. - 45, в 1996 р. - 46%. Є деякі підстави говорити про зниження рівня тіньової економіки в останній час. Заступник секретаря Ради Безпеки РФ В. Солтаганов в 2003 р. на конференції з проблем боротьби з відмиванням брудних грошей повідомив, що обсяг тіньової економіки в Росії оцінюється в 20-25%. Для порівняння, в загальносвітовому масштабі її частка оцінюється в діапазоні 5 - 1 0%. Тіньова економіка в Росії становить 2 - 2, 5 трлн руб., Що приблизно дорівнює доходам федерального бюджету країни. У сфері тіньової економіки зайнято близько 9 млн осіб. Всі ці як би офіційні дані по нашій країні явно занижені. У них, швидше за все, не враховано повністю або частково величезна кримінальна складова тіньової економіки. Форми можливої реалізації тіньових економічних відносин практично безмежні. Тіньова економіка пронизала всі сфери життя і діяльності. Основною причиною її масштабності в Росії на сучасному етапі слід визнати кримінальну приватизацію, яка виштовхнула значну частину виробництва в тінь, а також порочну стратегію і тактику переходу до ринку в цілому. Більшовицькими методами створювалися власники в цілях забезпечення підтримки єльцинського режиму шляхом відкритої і корумпованою роздачі їм за безцінь близько 140 тис. державних підприємств. Призначені власники, як правило, не збиралися організовувати виробництво, що не були здатні до цього, а перепродували підприємства в десятки і сотні разів дорожче. Це поклало початок серйозної криміналізації у сфері економіки в суспільстві в цілому. Ефективного і чітко регламентованого соціально-правового контролю тіньової економіки, який встановлений в промислово розвинених країнах, у нас практично не було і немає до цих пір. Але зате до останнього часу зберігалися руйнівні дискреційні повноваження чиновництва в економічній сфері, що ще більше заганяє її в тінь. Тіньова економіка має багато синонімічних назв: підпільна, прихована, неформальна, нелегальна, деструктивна, протиправна, кримінальна і т.д. У кримінологічних цілях автор зупиняється на двох її ознаках - деструктивності і протиправності. Деструктивність тіньової економіки - сутнісний економічний ознака. Проте не всяка деструктивність є протиправною і тим більше кримінальної. Більш того, деякі сектора тіньової економіки можуть бути відносно конструктивними. Наприклад, «тіньовики-цеховики» в колишній радянській економіці допомагали у виробництві товарів першої необхідності, яких не було. Але ця зовні позитивна діяльність теж була деструктивною за ознаками кримінальності і кріміногеннос-ти одночасно. «Цеховики» спонукали до активності здирників та інших корисливих злочинців, оскільки потерпілі до правоохоронних органів звертатися не могли. У зв'язку з цим тіньова економіка породила «тіньову юстицію», кілерів, замовні вбивства та інші розправи. Протиправність - ознака формальний і часто суб'єктивний, особливо в російських умовах, коли багато положень законів лобіюються тіньовим капіталом і приймаються корумпованими законодавцями. Згадаймо закон про банкрутство, за допомогою якого і за участю судів, а також судових приставів здійснювався (і продовжує здійснюватися) кримінальний переділ власності. Подібних законів багато, і про це докладно йшлося. Закулісний вплив великого бізнесу на прийняття важливих правових, політичних та економічних рішень дозволяє говорити ще про один тіньовому феномені в Росії - тіньовий політиці. Якщо проаналізувати останні 10-15 років, то саме тіньова політика фактично визначала існування безбережної тіньової економіки. Взаємодія тіньової економіки та тіньової політики чітко вкладається у формули «гроші - влада - гроші» або «власність - влада - власність». Так сформувалися три «Т» «тіньова політика», «тіньова економіка», «тіньова юстиція». Причому остання охоплює не тільки вирішення конфліктів між «тіньовиками» злочинними «авторитетами», а й позасудове залагодження суперечок продажними чиновниками, в тому числі суддями у формальних судових процесах (за принципом «хто більше заплатить»). Прийняття неадекватного, з потрібними для «тіньовиків» «дірками», та неефективного, але зате лібералізувати законодавства, на основі якого мав будуватися соціально-правовий контроль над тіньовою економікою, було обумовлено і нової агресивної ідеологією, яскравим виразником якої був А. Чубайс, сформулювавши її у вигляді питання: жорсткий контроль або приватний інтерес? Був обраний приватний інтерес без контролю, який, крім кримінальної тіньової економіки, нічого принести не може. Цьому «допомагала» і правова наука. У радянські часи в ній комуністична ідеологія домінувала над сумними реаліями. У період ринкових реформ за вкоріненою звичкою нова ідеологія «здобуття свободи» (так назвав свою книгу один з відомих професорів кримінального права, зраділий безбережної свободою слова) домінувала над ще сумнішою дійсністю. Однак, як би критично ми оцінювали наше законодавство, правової критерій п р і характеристиці тіньової економіки є найважливішим. Тіньова економіка називається такою тому, що вона є неврахованої, нелегальної, прихованою від офіційних властей, тобто знаходиться поза правових умов. Якщо абстрагуватися від ознаки деструктивності тіньової економіки, то вона обгрунтовано може вважатися прямим результатом соціально-правової безконтрольності. Остання може залежати від незадовільного змісту правових положень (пробельность, зарегульованість, недостатність, искаженность) або їх незадовільного виконання посадовими особами економічних структур і контрольних органів (халатність, зловживання, корупційність і т.п.). Тому проблема мінімізації тіньової економіки укладена головним чином в оптимізації соціально-правового контролю, який, з одного боку, стимулював би прозорість і правомірність законоразрешенной економічної діяльності, а з іншого - не паралізовував б ініціативу суб'єктів цієї діяльності. Що стосується тіньової економіки в сфері злочинної діяльності (наприклад, торгівля зброєю, наркотиками, людьми тощо), тут соціально-правовий контроль повинен бути абсолютно безкомпромісним. Протиправно-тіньові економічні дії можуть являти собою цивільні, податкові, адміністративні та кримінальні правопорушення. Останні мають пряме відношення до криминологическому аспекту тіньової економіки, а інші правопорушення - і пряме, і непряме, оскільки, не будучи злочинними, вони являють собою різні криміногенні умови, тобто умови, що сприяють вчиненню економічних, корисливих злочинів. Таким чином, практично вся тіньова економіка в тій чи іншій мірі криміногенна, а в частині злочинного бізнесу кримінальна. У зв'язку з цим слід розрізняти предкрімінальной тіньову економіку, пов'язану з порушенням цивільного, адміністративного, податкового, підприємницького та іншого законодавства, і кримінальну, пов'язану з нехтуванням кримінального законодавства. Чи не безперечну, але частково продуктивну думка у зв'язку з цим висловив економіст М. Г. Завельскій. Він вважає, що тіньова економіка - не шкоду для суспільства, а благо, що виправдує збиток, що наноситься ресурсній базі легітимного господарства, а в окремі моменти і ефективності всього виробництва. Тіньова економіка, на його думку, повинна іменуватися швидше економікою волі. Її не слід об'єднувати з підпільним оборотом наркотиків, зброї, трансплантантів, работоргівлею, грабунком і т.п. Немає сумніву в тому, що предкрімінальной і кримінальна економіка розрізняються не тільки з правових підстав. Але автор дуже вільно ставиться до правоустановленія. Будь-які правонару-шує тіньові економічні відносини протизаконні, тобто вони порушують норми чинного цивільного, адміністративного, підприємницького, фінансового, податкового, митного та іншого законодавства. І тільки тому вони не можуть бути благом на основі економічної доцільності. Г д е її рамки, хто їх встановлює? З цієї ж точки зору і незаконний оборот наркотиків може бути визнаний надзвичайно прибутковим і ефективним. Для Афганістану нині це «благо». Народ виживає за рахунок виробництва наркотиків. А як бути росіянам, європейцям, до яких прямують наркокур'єри? Правова держава, до якого ми так давно прагнемо, тим і характерно, що воно відходить від доцільності при правозастосуванні. Якщо закон не відображає реалії, він повинен бути змінений конституційним шляхом, а не паралізований доцільністю, хоча керівництво нею і процвітає в судочинстві Росії. На зорі реформ про правову державу були написані гори книг і статей. Нині забули. При такому підході треба забути і про побудову демократичної держави і нормальної правової ринкової економіки. У перших розділах книги говорилося, що в Росії реєструють близько 1 5 - 20% злочинів від фактично вчинених, виявляють близько 10% правопорушників, а засуджують і засуджують до покарань різних видів не більше 5% злочинців від числа реально зробили протиправні діяння. Латентна злочинність наближається до 80-85%. Превентивна роль кримінального покарання вкрай низька. Становище з кримінально-правовим контролем над злочинами, причинно пов'язаними з тіньовою економікою, ще гірше. Навіть рівень реєстрації корисливих злочинів в економічній сфері набагато нижче всіх інших діянь. Злочини економічної спрямованості (пов'язані зі споживчим ринком, фінансово-кредитною системою, приватизацією, а також з корупцією) реєструються і розслідуються в кількості не більше 1 - 5% від реально скоєних. У 2003 р. в Росії було виявлено і зареєстровано 376 791 злочин економічної спрямованості (у тому числі пов'язані зі споживчим ринком - 45561, з фінансово-кредитною системою - 68652, із зовнішньоекономічною діяльністю - 86 19, з приватизацією - 3604). Притягнуто до кримінальної відповідальності 140 435 осіб (злочини і особи - не зовсім зіставні показники), тобто близько 30%, засуджено близько 10% від загального числа виявлених злочинців, а від загального числа реально скоєних злочинів - не більше 0,02%. У цьому ж році тільки обсяги операцій з легалізації злочинних доходів досягли 11 млрд дол, а кількість порушених справ обчислюється одиницями. Таким чином, наступного особенностьюотечественнойэкономической злочинності є її виняткова латентність. Реєстрована величина її і раніше не перевищувала п'ятої, десятої, а за деякими діянь і сотої частини злочинності. До 1990 р. ці показники знизилися в 3 - 7 разів. З розпадом Союзу, втратою соціально-правового контролю і переходом до ринкової економіки багато економічні злочини виявляються не більше ніж у тисячної своїй частині. Основна причина високої латентності - відсутність потерпілих та інших осіб, зацікавлених у виявленні економічних злочинів. Прямий і непрямий збиток терпить держава. Інтереси громадян зачіпаються прямо і побічно. Останні не схильні до засудження економічних правопорушників. При вчиненні хабарництва та спекуляції фактичні жертви не вважають себе такими, бо вони від них мали свою вигоду. Держава поки безпорадно проконтролювати всю гаму економічних посягань. Тому дані, які будуть аналізуватися нижче, слід сприймати максимально критично. Вони лише в самій малою мірою відображають рівень економічних діянь і трохи більше - їх загальні тенденції. Найбільш серйозні злочини скоювалися в кредитно-банківських відносинах. У радянський час розкривалися поодинокі випадки цих діянь, в 1992 р. їх було 1100, а в 1993 р. -5593, у 1994 р. - І 274, в 1995 р. - 14 600. Були здійснені великомасштабні шахрайства з підробленими авізо і чеками «Росія». Більшість розкрадань скоєно злочинними співтовариствами. Широке поширення отримали розкрадання і незаконне вивезення за кордон сировини та готової продукції, кольорових і рідкоземельних металів, енергоносіїв та інших стратегічно важливих ресурсів. Велику загрозу представляє фальшивомонетництво російських та іноземних купюр. У 1989 р. було виявлено 52 випадки виготовлення та збуту підроблених грошей і цінних паперів, а в 1994 р. - 14 884. Зростання в 286 разів. У 1995 р. їх рівень знизився на 33,6%. Росли незаконні операції з валютними цінностями та злочини, пов'язані з приватизацією. Мільйони громадян стали жертвами великомасштабних афер з присвоєння ваучерів. У ході приватизації активно «відмиваються» тіньові капітали та організовані злочинці заволодівають контрольними пакетами акцій підприємств. Особливого поширення набувають податкові правопорушення - злочину, кримінальна відповідальність за вчинення яких введена і уточнена в 1992-1994 рр.. (Ст. 162-1627 КК РРФСР). У 1993 р. було зареєстровано 544 податкових злочини, в 1994 р. - 1054, а в 1995 р. - 4 229. Зростання за два роки в 7,8 рази. І це за умови, що 9 з 10 податкових злочинців йшли від відповідальності. Департамент податкової поліції перетворений у Федеральну службу податкової поліції РФ, яка була наділена правом ведення попереднього слідства по своїх справах. Активізація податкової поліції могла привести до інтенсивного зростання врахованих податкових злочинів. У 2003 р. ФСПП Росії була скасована, а її функції знову передані в МВС Росії. Керівники територіальних органів державного управління використовують державні кошти для лихварської діяльності та фінансування власних комерційних структур, збільшуючи неплатежі, затримуючи виплату заробітної плати та фінансування державних програм. За визнанням помічника Президента Російської Федерації з економічних питань, тільки до травня 1996 45 трлн руб. з 116 трлн, виділених державою для погашення заборгованості підприємствам, вкрадено. Боротьба із затримками виплати зарплати і «прокручуванням» бюджетних грошей в комерційних структурах стала в передвиборній президентській кампанії 1996 проблемою політичної. За нецільове використання коштів федерального бюджету та невиплати зарплати за 1996 р. було порушено понад 200 кримінальних справ (у 1995 р. - 10), близько 6 тис. керівників різних рівнів покарані в дисциплінарному порядку, а деякі звільнені з роботи. У 90-і рр.. XX в. широкого поширення набули незаконне підприємництво, шахрайство, торгівля фальсифікованими товарами, протиправне підвищення цін, обман споживачів і порушення правил торгівлі. При кожній другій перевірці торговельних підприємств виявлялися грубі порушення. Обрахунок покупців досягав третини вартості покупки. За рамками фінансового контролю та оподаткування перебувало до 20% загального роздрібного товарообігу. Створювалися цілі цехи з виготовлення фальсифікованих винно-горілчаних виробів, до 70% яких не відповідали вимогам безпеки. Близько 10 років в СРСР і Росії виробляється оптимальний механізм правового регулювання виготовлення, ввезення та продажу спиртних напоїв. Метання держави на цьому особливо прибутковому і криміногенному поле, що виразилися у відмові від державної монополії в 1992 р. (не без допомоги корисливо зацікавлених осіб), у введенні непомірних податків і акцизів для власних правопослушних виробників, в квотування ввезення алкоголю за кордону з одночасним наданням невиправданих митних пільг для наближених організацій (типу Національного фонду спорту, Фонду допомоги «афганцям» і т.д.), привели до удушення легального і розширенню підпільного виробництва та імпорту алкогольних сурогатів, до величезних економічних, фізичним і моральним втрат. У 1996 р. підпільне виробництво горілки перевищило легальне, а контрабандне ввезення в 1,5 рази перевершив законослухняний імпорт. На кожного жителя Росії (незалежно від віку і статі) припадає по 20 л абсолютного алкоголю на рік, що більш ніж в 2 рази перевищує поріг душового споживання алкоголю, з якого починається деградація народу. На цьому тлі особливо інтенсивно зростає економічна і насильницька злочинність. Зазначені наслідки і відсутність грошей у скарбниці змусили федеральна влада до активних дій. На додаток Федерального закону від 22 листопада 1995 р. «Про державне регулювання виробництва і обігу етилового спирту, алкогольної і спиртовмісної продукції», в якому поверхнево вирішувалася ця складна проблема, були видані Указ Президента РФ від 18 серпня 1996 р. «Про посилення державного контролю за обігом алкогольної продукції »та шість постанов уряду - про ліцензування, маркуванні, податкових постах на спиртзаводах, посиленні порядку торгівлі і створення Федеральної служби Росії щодо забезпечення державної монополії на алкогольну продукцію. Після цього прийнято безліч постанов уряду, в яких була зроблена спроба поставити під фінансовий, санітарний та іншої правової контроль виробництво і продаж алкогольної продукції. Успіхів мало. Поза увагою держави залишаються численні стихійні ринки, товарний оборот яких перевищує 2,5 трлн руб. Ці ринки, як правило, контролюються злочинними угрупованнями, в силу чого процвітають вимагання, грабіж, формуються канали збуту викраденого майна. Наведені дані лише частково відображають кримінальні економічні реалії сьогоднішнього часу. У зв'язку з відсутністю порівнянних даних по більшості економічних злочинів обмежимо довготривалий аналіз трьома видами діянь - посадовими розкраданнями, хабарництвом і дрібними розкраданнями. (Табл. 7.) Таблиця Динаміка деяких економічних злочинів в СРСР і Росії в 1956-2003 рр.. Примітки. * До 1996 р. (включно) діяння іменувалося «Привласнення ввіреного майна».
** Коефіцієнт розрахований на населення у віці 16 років і старше, оскільки до кримінальної відповідальності за ці діяння згідно зі ст. 20 КК РФ неповнолітні можуть бути залучені з 16 років. *** Дрібне викрадення в Росії декриміналізовано, і за нього встановлена адміністративна відповідальність. Оцінка тенденцій злочинів, зазначених у таблиці, на перший погляд може бути цілком задовільною. Посадові розкрадання з 1956 р. і до розпаду СРСР збільшувалися в 2 - 3 рази повільніше, ніж вся злочинність, і в 5 разів повільніше, ніж крадіжки. Але якщо проаналізувати динаміку посадових розкрадань у великих та особливо великих розмірах, передбачувана задоволеність пропадає. Вони за порівнянними показниками з 1967 по 1986 р. збільшилися з 484 до 12 614, або в 26 разів. Це свідчить про зростання корисливих апетитів партгоссовноменклатури та інших посадових осіб та про зрушення діяльності правоохоронних органів до великих та особливо великим розкраданням, від яких не можна було відмахнутися, хоча темпи зростання інших присвоєнь і розтрат за законами розподілу мали бути не менше великих та особливо великих, а більше. Масова криміналізація яких відносин без їх фактичного оздоровлення нерозв'язна шляхом поголовного залучення всіх винних до кримінальної відповідальності. Спочатку відповідальність стає лотерейної, а потім шукається легальний вихід - амністія або декриміналізація. У СРСР і Росії були використані різні підходи. Все скінчилося часткової декриміналізацією, про яку йшлося вище, і повної економічної амністією. Оголошена в 1994 р., вона мала особливе значення щодо засуджених за порушення правил про валютні операції, розкрадання державного і громадського майна, вчиненого шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем, а також за розкрадання державного і громадського майна у великих та особливо великих розмірах , якщо вони були вчинені до ліквідації СРСР, тобто до грудня 1991 включно. Особи, засуджені за розкрадання соціалістичної власності, вчинені шляхом примітивних крадіжок, грабежів, розбоїв та шахрайства, природно, під амністію не потрапили. Цей акт амністії підтвердив вже приводимое вираз: «Тому відплатою був за злочин хрест, а цьому - діадема». І це, треба думати, було однією з швидких форм «створення» в Росії великих і навіть монопольних власників. Питання про «прощення гріхів» був ініційований ще в СРСР в 1991 р. Спочатку передбачалося звільнення від кримінальної відповідальності так званих безкорисливих і заповзятливих господарників, засуджених за абсурдні господарські злочини, які потім обгрунтовано були декриміналізовані. У 1994 р. в Росії вона була поширена на реальних і великих розкрадачів. Останні придбали до цього часу велике економічний і політичний вплив, щоб нав'язувати владі свої рішення і не допускати виконання небажаних установлений. Двічі, наприклад, З'їзд народних депутатів РФ (1992 р.) і Президент РФ (1994 р.) намагалися реалізувати ідею перереєстрації недержавних господарських структур, створених з використанням державної власності, з метою перевірки джерел первісного капіталу і обгрунтованої оцінки підприємств, переданих у власність. І обидва ці рішення були заблоковані. Створення власників шляхом відкритого та санкціонованого Держкоммайна Росії розкрадання незліченної народного надбання колишніми червоними директорами, вищестоящими чиновниками і мафіозними структурами, може бути, і мало якийсь тактичний політичний сенс для революційних демократів-ринковиків (чим швидше і більше з'явиться власників, неважливо яких, тим незворотнішим буде рух до ринку), але в стратегічному кримінологічної плані це було не чим іншим, як «революційним» пособництвом в довгостроковій криміналізації російської економіки. Адже основні питання приватизації були вирішені в 1992 р. Такого не було ні в одній країні світу. Указом Президента Російської Федерації від 1 липня 1992 р. № 721, підготовленим в Держкоммайна Росії, суворо наказувалося, щоб кожне велике підприємство було приватизовано до кінця року. І ця вимога Держкоммайна Росії виявилося практично реалізованим, але з безпрецедентними кримінальними наслідками. Бурхливо розвиваються кримінальні інтереси деформували всю систему суспільних відносин, гальмували розвиток інститутів громадянського суспільства, підривали віру людей у правильність і справедливість проведених в країні реформ. Економічна злочинність у сфері приватизації підірвала обороноздатність країни, вторглася в сферу політики, порушила баланс між суб'єктами РФ, деформувала їх відносини з федеральним центром. Більше того, ця «демократична» мотивація за методами реалізації мало чим відрізнялася від більшовицької установки на насильницьку колективізацію та індустріалізацію, які теж проводилися з метою якнайшвидшого затвердження нового ладу і створення незворотності його існування. У цитованих матеріалах ООН про боротьбу з економічною та організованою злочинністю недвозначно говориться, що в країнах з перехідною економікою зусилля в галузі приватизації слід вживати з певною обережністю, при дотриманні балансу між заходами боротьби з економічними злочинами, які можуть порушувати процес приватизації, і небезпекою надмірного регулювання , що може стримувати економічну активність. Але це ніким не було почуто. У 1995 р. стало ясно, що ваучерний етап приватизації в Росії (1992 - 1994 рр..) Завершився грабунком століття. Роздержавлення 135,6 тис. підприємств скарбниці і народу нічого не дало. Зміна власності не зрушило виробництво, оскільки підприємства за безцінь набуває не для виробничих цілей. Нові господарі їх просто перепродували, але вже в сотні, тисячі разів дорожче. І вони цього варті. Таким чином, корумпована кримінальна приватизація завершувалася безпрецедентною спекуляцією. Посадові особи, які намагалися поставити приватизацію під контроль, негайно виганяли зі своїх постів. Перевірка проведеної приватизації Рахунковою палатою РФ, що розкрила грубі порушення, була запізнілим і швидше тактичним ходом влади в ситуації передвиборної ситуації. У Бюлетені Рахункової палати РФ з 1997 р. регулярно публікується інформація про розкритих недоліки і про реакції правоохоронних органів на результати перевірок; відбиваються матеріали порушених кримінальних справ, але з окремих питань. Наприклад, ще в 2000 р. були опубліковані матеріали про результати перевірки угод між американськими компаніями і Росією про розділ продукції «Сахалін-1» і «Сахалін-2», що розкривають грубі порушення, які заподіяли величезний матеріальний збиток федеральному бюджету. Матеріали були надіслані і в Державну Думу, і в Генеральну прокуратуру РФ. Але ніякої правової реакції не послідувало. Немає необхідної реакції і на незаконні факти приватизації державної власності. Говорячи про тенденції вітчизняної економічної злочинності, не можна обійти стороною проринкові злочину. Відомо, що командна економіка в СРСР перебувала під суворою кримінально-правовим захистом. Держава активно боролося зі спекуляцією, приватнопідприємницькій діяльністю, комерційним посередництвом, порушенням правил про валютні операції та іншими передумовами ринкових відносин. (Табл. 8.) Таблиця Динаміка деяких проринкових економічних злочинів в СРСР у 1966 - 1990 рр..
Боротьба з приватнопідприємницькій діяльністю, комерційним посередництвом, заняттям забороненими видами діяльності та самогоноварінням була «успішніше». Вони статистично скорочувалися. Руки не доходили. Штучна спалах самогоноваріння (у 4 - 5 разів) була зареєстрована в 1986-1987 рр.., Коли ЦК КПРС востаннє зробив незграбну атаку на пияцтво і алкоголізм. Як вже говорилося, в інших країнах (особливо там, де давно утвердилася ринкова економіка) структура економічних злочинів інша. Спрощена схема їх, схвалена експертами Ради Європи, включає в себе наступні склади: монопольні злочину; шахрайство (підкуп, зловживання довірою, обман покупців); цифрові махінації; фіктивні організації; фальсифікації бухгалтерських документів; порушення ергономічних вимог і стандартів; умисна неточність в описі товарів ; нечесна конкуренція; фінансові порушення та ухилення від сплати податків; митні порушення; валютні махінації; біржові та банківські порушення; порушення, що завдають шкоди навколишньому середовищу; відмивання злочинно нажитих грошей і власності. Незважаючи на більш-менш задовільну розробку структури економічних злочинів, статистичні дані про них в світі зібрати не вдається. ООН робила спроби збору даних про присвоєння майна, хабарництві і шахрайстві, але вони виявилися дуже неповними. Єдиний висновок, який можна по ним зробити, полягає в тому, що ці злочини в світі теж ростуть. В американській кримінології економічну злочинність поряд з «білокомірцевої» іменують привілейованої злочинністю. «Привілейовані» злочинці завдають величезний матеріальний, фінансовий збиток і фізичну шкоду, не порівнянний зі збитком від вуличної злочинності. Ніл Шовер і Ендрю Хохстетлер пишуть, що уряд не збирає про ці злочини системну інформацію. Вона не публікується і не аналізується. Про це іноді повідомляють засоби масової інформації та дослідники опитувань. Так, в ході загальнонаціонального опитування 1999 майже третина населення відповіла, що їх протягом року обманювали за допомогою телевізійного маркетингу. 15% опитаних стали жертвами шахрайства, яка заподіяла їм серйозних збитків. Автори розробили порівняльну таблицю про можливі заходи кримінального покарання, що відноситься до «білокомірцевої» і вуличним злочинам. Розбіжності разючі. Наприклад, щодо 477 великих фірм-виробників, залучених за злочини, в 76% випадків не було зроблено ніяких санкцій, в 21% були накладені штрафи і лише 2,4% всіх порушників піддалися кримінальній преследованію1. Суди в якості пом'якшуючих обставин нерідко призводять те, що розголос про злочини фірми і так пошкодила її репутації, що позначиться на зайнятості населення (хоча б якось про народ думають). Таким чином, слова про рівність усіх перед законом і судом в США, як і в Росії, є фактично декларативними. Хоча безправ'я в Росії абсолютно не порівняти з аналогічним явищем в США, але його форми співпадають. Ось що, наприклад, пишуть Н. Шовер і Е. Хохстетлер: «Беручи закони, що стосуються покарань за крадіжку зі зломом або грабіж, ніхто не консультується з майбутніми зломщиками і грабіжниками. Зовсім інша річ - більш привілейовані злочинці. Вони та їхні представники відіграють активну роль у розробці законів і повноважень контрольних органів, що обмежують їх діяльність. Роблячи грошові пожертвування і використовуючи соціальні контакти, вони домагаються доступу до законодавців, привертаючи тим самим серйозну увагу до своєї точки зору ». У Росії це робиться простіше - влада купується на корені. У США лише з арештів відслідковуються підробка документів, фальшивомонетництво, шахрайство, привласнення і розтрата майна, купівля та управління майном, здобутим злочинним шляхом, - діяння, які можна віднести до економічних. За даними неповного числа агентств, з 1983 по 1992 р. ці діяння збільшилися на 25%, у тому числі привласнення і розтрата-на 51,8%. Загальна частка арештів за ці діяння становить 4,7% у структурі всіх заарештованих. За даними ООН, в С Ш А в 1 9 9 9 р. враховано 17 300 присвоєнь. З 1 9 9 5 м., коли були вперше представлені дані про це діянні, вони збільшилися на 11,6%. У Німеччині враховуються шахрайство, зловживання довірою, привласнення майна, підробка документів та посадові злочини. Їх частка в 1990 р. досягла 10,6% від усіх зареєстрованих діянь. Тенденції їх різні. Підробка документів, наприклад, з 1953 р. Збільшилася в 3 рази, а присвоєння майна скоротилася на 30,6%. Дуже низький рівень посадових злочинів, а їх питома вага не перевищує 0,05%. У Японії в рамках порушень Кримінального кодексу враховуються розтрати і хабарництво. Їх питома вага невеликий. За межами Кримінального кодексу враховуються порушники спеціальних законів, що стосуються фінансів та економіки (податкових, митних, інвестиційних, земельних, будівельних, недобросовісної конкуренції та ін.) Їх динаміка нестійка. У 1992 р. у відання державного обвинувача було передано 1 286 порушників, що в 2 рази з гаком більше, ніж у 1 9 9 1 р., і на 30% менше, ніж у 1985 р. Величина завданої шкоди цими порушеннями у багато разів перевершує збиток від крадіжок. У Японії, за даними П'ятого, Шостого і Сьомого оглядів ООН, в 2000 р. було враховано 1553 привласнення майна. З 1990 р. вони знизилися на 10%. Найбільш повні дані про економічні злочини можна отримати в статистичних збірниках Франції. За старим законодавством, чинним до 1994 р., в них був цілий розділ «Шахрайство. Фінансові та економічні злочини ». Він складався з трьох наступних підрозділів: шахрайство, підробка та підроблення (11 складів), економічні та фінансові злочини (9 складів) та порушення законодавства про чеки (3 складу). У 1991 р. було зареєстровано 551 810 цих діянь. Їх частка в структурі злочинності склала 15,1%. Порівняно з 1990 р. вони збільшилися на 2,7%. Незважаючи на зміну законодавства 1 9 9 2 р., кримінальна статистика Франції відстежує різні групи і види злочинів з 1949 р., в тому числі правопорушення у сфері економічної та фінансової діяльності. У 1949 р. їх було зареєстровано 67725, а в 1983 р. - 814 659, що по відношенню до 1949 склало 1 202,9%. Зріст - в 11 разів. Після цього пікового року економічна злочинність знижувалася і в 2000 р. склала 352 164 діяння. Проте порівняно з 1949 р. вона зросла до 520,0%. Наведені дані про економічні злочини в Росії та інших країнах свідчать про те, що статистика їх неповна і непорівнянна. Але загальний рівень їх фактично великий, а динаміка не так вже сприятлива, як може здатися на перший погляд. За оцінками фахівців, в США щорічно втрати від злочинності корпорацій перевищують 200 млрд дол, а від комп'ютерних злочинів - 6 млрд. У Великобританії комп'ютерні злочини обходяться в 2 млн фунтів стерлінгів на день. У Франції загальний збиток від економічних злочинів вдвічі перевищив сукупний бюджет МВС, юстиції та охорони здоров'я, щорічні втрати від несплати податків складають 60 млрд франків, а у ФРН - 16 млрд марок. Крім матеріального збитку розглядаються злочини завдавали великої фізичну шкоду, пов'язаний з порушенням техніки безпеки та законів про охорону здоров'я, а також з випуском недоброякісних продуктів харчування та медикаментів. Сотні тисяч людей загинули, отримали каліцтва, травми, отруєння, стали непрацездатними. У Росії, наприклад, в 1994 р. від травм на виробництві втратили працездатність 300 тис. чоловік і загинули 6770, а в 1996 р., відповідно, 360 тис. і 7600. Цей збиток в кримінальній статистиці зазвичай не відбивається. Системних даних з цього питання по окремих країнах і світу в цілому немає. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| « Попередня | Наступна » | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Інформація, релевантна "§ 3. ЕКОНОМІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ" |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||