| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
7.1. Загальні положення |
||
|
Правовий режим затонулого майна визначається національним законодавством, зокрема в Російській Федерації - головою VII КТМ Російської Федерації. Правила, що містяться у розділі VII, застосовуються до відносин, що виникають у зв'язку з майном, затонулим в межах територіальних або внутрішніх морських вод Росії. Особи, які здійснюють підйом або видалення майна, що затонуло в межах цих вод, незалежно від того, громадянами або юридичними особами якої держави вони є, зобов'язані підкорятися законодавству Російської Федерації. Відповідно до правил ст. 107 - 114 названої глави VII КТМ Російської Федерації підлягає підйому або видаленню затонуле майно. Вираз "затонуле" вказує на те, що майно приховано під водою або знаходиться на дні моря. Разом з тим у ст. 107 говориться і про майно, викинутому на мілководді або берег, тобто про майно хоча і не прихованому під водою, але також що опинився у море в стані, що вимагає спеціальних заходів для його витягання або видалення. Тому в сенсі правил глав VI КТМ Російської Федерації таке майно охоплюється загальним поняттям "затонуле майно". Не вважається затонулим майно, яке плаває у хвилях. По-перше, щодо такого майна (наприклад, судна) є надія, що воно буде врятовано. По-друге, відносини між портом і власником з підйому або видалення затонулого майна можуть виникнути лише з приводу такого майна, положення якого стійко і виразно, а майно, яке плаває в хвилях, змінює своє місце розташування, і тому можуть виявитися безрезультатними як приписи порту, так і заяви власника щодо піднесення або видалення цього майна. Згідно п. 1 ст. 107 КТМ Російської Федерації правила, встановлені цією главою, застосовуються до підйому, видалення та знищення майна, що затонуло в межах внутрішніх морських вод або територіального моря Російської Федерації. Операції з підйому і видаленню майна різні за своїм характером і способом здійснення. Підйом передбачає вилучення затонулого майна на поверхню. Видалення майна не завжди пов'язане з обов'язковим витягом його з морських глибин. Якщо, наприклад, дно моря вкрите достатнім шаром м'якого піщаного грунту, то лежаче на ньому майно іноді заглиблюють до рівня твердої поверхні дна. Видаляючи затонуле майно, можна розметати його вибухом або розділити і потім підняти по частинах і т.п. За своєї мети підйом майна аналогічний операціями з рятування. І в тому, і в іншому випадку мається на увазі зберегти власнику його майно. Водночас між діями по рятуванню і підйому затонулого майна існують значні відмінності, що зумовлюють різне правове регулювання відносин, що складаються у зв'язку з рятуванням і підйомом майна. Насамперед, операції з підйому починаються відносно затонулого майна, в той час як рятування робиться, як правило, щодо майна, що знаходиться на плаву. При цьому можливо, що операції з рятування, розпочаті відносно судна, що знаходиться на плаву, закінчаться роботами з підйому цього судна. Для розмежування рятування та підйому майна недостатньо якого-небудь одного критерію або ознаки. Лише сукупність декількох ознак може бути достатньою підставою для проведення такої відмінності. Різниця між операціями з рятування та підйому затонулого майна полягає в тому, що операції з рятування являють собою надання допомоги або послуг, вжитих для рятування судна, що знаходяться на ньому вантажів та іншого майна в умовах загрожує їм небезпеки пошкодження або загибелі, коли терпить лихо майно не вибуло з фактичного володіння судновласника. Операції з підйому - це завжди виробництво робіт щодо затонулого в морі або викинутого на мілководді або берег (і в цей сенсі вже загиблого) майна, коли його власник (власник) позбувся фактичного володіння ім. З цією відмінністю нерозривно пов'язані і деякі інші відмінності, що стосуються в основному порядку проведення та характеру підйомних і рятувальних робіт. Так, операції з рятування починаються, як правило, з підписання рятувального контракту (Salvage agreement) до затоплення майна негайно по виявленні небезпеки його затоплення. Підйом майна як засобу його порятунку можливий у переважній більшості випадків тільки як продовження або завершення раніше розпочатих рятувальних операцій. При рятуванні зусилля рятувальників спрямовані на запобігання пошкодження або загибелі судна і вантажу від загрозливої їм небезпеки. Судам, що зазнали лиха, потрібне негайне надання допомоги із застосуванням по можливості потужних рятувальних засобів. Роботи по рятуванню ведуться безперервно, найчастіше за участю екіпажу спасаемого судна. Підйом ж затонулого майна робиться через деякий час після затоплення. Час початку робіт і темпи їх виробництва при підйомі, наприклад, загиблих судів не мають такого вирішального значення, як при рятуванні. Після того як положення затонулого судна визначено, ще до початку робіт можна встановити спосіб і засоби підйому, обсяг, терміни і вартість виробництва таких робіт. Неоднаковий і корисний результат, який досягається при рятуванні і підйомі. При рятуванні - це запобігання пошкодження або загибелі речі, а при підйомі - підйом затонулого майна і відновлення фактичного володіння ім. Глава VII "Затонуле майно" КТМ Російської Федерації (Гл. VI "Затонуле в море майно" КТМ Естонської Республіки) містить переважно адміністративно-правові норми, що регулюють порядок здійснення робіт з підйому і видаленню майна, що затонуло в межах територіальних і внутрішніх морських вод Росії, а також норми, що визначають права власника цього майна на нього. Разом з тим здійснення підйому або видалення затонулого майна як у тих випадках, коли виробляти ці роботи має право або зобов'язаний власник майна, так і тоді, коли право підняти або видалити затонуле майно належить порту (ст. 111 КТМ Російської Федерації) або іншому органу, пов'язане з виникненням певних цивільно-правових відносин. Це обумовлено тим, що особа або орган, що має право на підйом або видалення майна, виробляють ці роботи не своїми силами, а доручають їх виконання за договором спеціалізованій організації. Тоді договір про підйом або видаленні затонулого майна буде різновидом договору підряду. Одна сторона зобов'язується виконати за свій ризик роботу з підйому затонулого майна за завданням другої сторони, а остання зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Ризик у цьому випадку полягає в тому, що якщо внаслідок випадку або непереборної сили закінчення робіт з підйому затонулого майна стане неможливим, особа, яка взяла на себе зобов'язання з підйому, не має права вимагати від замовника винагороди за роботу. У ролі сторони, яка приймає на себе обов'язок з підйому затонулого майна, виступає спеціалізована організація, що володіє підйомними та аварійно-рятувальними засобами. Замовником робіт з підйому або видаленню майна можуть бути особи, яким відповідно до правил глави VII КТМ Російської Федерації належить право на його підйом або видалення. Однак, коли у відповідності з тими ж правилами власник затонулого майна втратив на нього право, замовниками робіт з підйому майна можуть бути й інші зацікавлені особи. Замовником робіт з очищення портової акваторії, Предпортовий каналів і підхідних фарватерів від затонулого майна зазвичай буває морський торговельний або рибний порт. Замовниками робіт з підйому затонулого майна можуть бути й інші фізичні та юридичні особи (зокрема, міська влада), якщо затонуле майно опиниться в районі міських пляжів, а також контори вторинної сировини, що займаються збором металобрухту. Основний обов'язок підрядника полягає в підйомі або видаленні затонулого майна. Він самостійно організовує трудовий процес на основі застосування власних аварійно-рятувальних, суднопідіймальних засобів, інструментів і матеріалів. Як і у всякому договорі, підрядник зобов'язаний не просто виконати свій обов'язок, а й зробити це доброякісно. Під доброкачественностью робіт з підйому або видалення затонулого майна слід розуміти таке їх виконання, коли воно точно відповідає отриманому замовленню і не має суттєвих недоліків. Договір вважається виконаним лише після приймання робіт або майна замовником. Основний обов'язок замовника полягає в сплаті підряднику обумовленої винагороди. За загальним правилом винагорода сплачується після здачі роботи в цілому. Проте сторони можуть домовитися про періодичні розрахунках по мірі технічної готовності підйому. Прийнято, що вартість робіт визначається угодою сторін. Найбільш трудомісткими, дорогими і проте часто зустрічаються є роботи з підйому затонулих суден (СУДНОПІДЙОМ). На майбутні роботи з підйому затонулого судна складається проектно-кошторисна документація, яка містить технічний проект підйому, план організації робіт і кошторис до технічного проекту. Після закінчення робіт з підйому судна складається акт, що підписується замовником і виконавцем робіт, і виробляється остаточний розрахунок. Згідно ст. 108 КТМ Російської Федерації власник затонулого майна, якщо він має намір підняти затонуле майно, повинен сповістити про це капітана найближчого морського торгового і морського рибного порту протягом одного року з дня, коли майно затонуло. Капітани названих портів протягом трьох місяців з дня отримання заяви власника затонулого майна визначають для власника порядок підйому, а також строк, достатній для підйому затонулого майна, але не менше ніж один рік з дня отримання власником повідомлення капітанів портів про порядок і строк підйому затонулого майна . Таким чином, в основі правил ст. 108 лежить визнання за власником майна, що затонуло в межах територіальних або внутрішніх морських вод Російської Федерації, права на це майно. Визнання за власником затонулого майна права підняти це майно не означає, що таке право може бути здійснено цією особою за його розсуд в будь-який час і в будь-якому порядку. Операції з підйому затонулого майна, які нерідко можуть зажадати проведення великого комплексу робіт і опинитися тривалими, не повинні перешкоджати судноплавству, рибальству, гідротехнічних робіт та здійснення торговельного мореплавства в інших формах в морських водах Росії. Для того щоб при підйомі затонулого майна був забезпечений облік всіх цих інтересів, встановлюється особливий порядок, в силу якого підйом цього майна допускається лише з дозволу морських торговельних і рибних портів, тобто державних органів, в чиї функції входить забезпечення безпеки мореплавання і контроль за дотриманням законів і правил торгового мореплаванню. Під власником затонулого майна в ст. 108 КТМ Російської Федерації розуміється як безпосередньо власник цього майна, так і невласника, в чиєму володінні з волі власника в силу вказівок закону чи адміністративного акта майно перебувало в момент аварії, що призвела до його затоплення. Повідомлення про намір підняти затонуле майно приймається портом лише від законного власника, тобто особи, володіння якого цим майном покоїлося на правовій підставі, наприклад від власника, наймача (орендаря) майна, його зберігача, перевізника тощо або від представника такої особи. У п. 1 ст. 108 КТМ Російської Федерації встановлено термін для сповіщення порту про намір власника підняти затонуле майно, а не термін здійснення самого підйому. Термін для повідомлення порту обчислюється з дня, наступного за днем, коли майно затонуло, і закінчується у відповідне число рівно через рік. З пропуском або закінченням цього терміну власник затонулого майна втрачає на нього право. У ст. 109 КТМ Російської Федерації маються на увазі випадки, коли майно затонуло на фарватері, або поблизу кордонів порту, або в іншому місці і "створює загрозу безпеці мореплавання або заподіяння шкоди морської середовищі забрудненням або перешкоджає здійсненню промислу водних біологічних ресурсів, діяльності порту і проведеним у ньому роботам, власник затонулого майна зобов'язаний на вимогу капітана морського торгового або рибного порту у встановлений ним термін підняти затонуле майно і при необхідності видалити або знищити його ". Про те, яке затонуле майно являє собою небезпеку для мореплавання і де воно конкретно розташоване, зазвичай повідомляється в морських лоціях. Однак відсутність таких відомостей в лоціях не означає, що дане майно не є потенційно небезпечним, тому воно має бути підняте або знищено. У випадку, коли власник затонулого майна відомий, капітан морського торгового або рибного порту повідомляє його про своє рішення у письмовій формі. За наявності умов, передбачених ст. 109 КТМ Російської Федерації, найближчий порт має право вимагати від власника підйому затонулого майна в будь-який момент, тобто як до, так і після закінчення річного строку, встановленого ст. 108 КТМ Російської Федерації. Відносно затонулого майна, власник якого невідомий, порт зобов'язаний вчинити згідно з приписами ч. 2 п. 2 ст. 109 КТМ Російської Федерації: капітан порту робить публікацію про терміни, встановлених для підйому затонулого майна, в "Повідомлення мореплавцям". Більш того, якщо відомий прапор затонулого судна, капітан порту дипломатичними каналами повинен направити також відповідне повідомлення державі прапора затонулого судна. Згідно ст. 110 КТМ Російської Федерації у випадках, якщо власник затонулого майна не зробить заяву згідно п. 1 ст. 108 цього кодексу або не здійме майно в строк, встановлений відповідно до п. 2 ст. 108 Кодексу, права власника на затонуле майно визначаються відповідно до законодавства Російської Федерації. Відповідно до ст. 111 КТМ Російської Федерації портові влади мають право підняти затонуле майно, а при необхідності видалити або знищити його, якщо власник не зробив цього у встановлений термін. Аналогічне право мають портові влади і в тому випадку, коли власник затонулого майна не встановлений. Виконання названих робіт портові влади здійснюють за рахунок власника затонулого майна. Однак затонуле майно, підняте портовими властями, може бути витребувано законним власником після відшкодування ним витрат на підйом майна та інших понесених у зв'язку з цим витрат, якщо з моменту підйому не минуло більше одного року (ст. 112 і 113 КТМ Російської Федерації). Випадково підняте майно у внутрішніх або територіальних водах Російської Федерації або відкритому морі при здійсненні операцій, пов'язаних з торговельним мореплавством, має бути здано в найближчий морський порт (торговий або рибний). У такому випадку виплачується винагорода у розмірі однієї третини вартості зданого (ст. 114 КТМ Російської Федерації). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "7.1. Загальні положення" |
||
|
||