| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ I. Загальні зауважень |
||
|
1. Кожен злочин має ряд загальних прізнакоз з іншими злочинами. «Усяке окреме, - вказував В. І. Ленін, - тисячами переходів пов'язано з іншого роду окремими (речами, явищами, процесами)» 1. Труднощі при кваліфікації головним чином і пояснюються цією обставиною. Для того щоб правильно кваліфікувати злочин, необхідно дуже чітко уявляти собі розмежувальні лінії між ним і суміжними злочинами. Встановлюючи властиві даному діянню ознаки, відкидаючи ті ознаки, які йому не властиві, поступово поглиблюючи аналіз і правової норми, і фактичних обставин скоєного, ми приходимо до єдиної сукупності ознак, що характеризують даний злочин і відрізняють його від інших. По суті справи весь процес кваліфікації полягає в послідовному відмежуванні кожної ознаки вчиненого діяння від ознак інших, суміжних злочинів. Можна скавать, що розмежування злочинів є зворотний бік кваліфікації. При вивченні курсу Особливої частини кримінального права розмежуванню злочинів приділяється велика увага. Правда, при цьому зазвичай розмежовуються два-три суміжних складу, рідше - злочини, що входять в одну главу Кримінального кодексу. Однак з точки зору теорії кваліфікації важливо не стільки дозволити окремі спірні випадки розмежування злочинів, скільки встановити загальні правила для такого роду рішень. 1 В. І. Ленін, Полі. зібр. соч., т. 29, стор 318. 146 Необхідною для цього передумовою є з'ясування характеру внутрішніх взаємозв'язків між нормами Особливої частини КК. Чи завжди ці норми можна розмежувати за чіткими логічним підставах? Чи представляють вони собою взаємовиключні або пересічні логічні класи? За яким числу ознак зазвичай розрізняються суміжні склади? Відповіді на всі ці питання мають не тільки теоретичне, а й практичне значення. Аналіз норм Особливої частини приводить до висновку, що вся їх сукупність не може розглядатися як завершена логічна система, побудована за одним і тим же правилам. Так як кримінальне законодавство створювалося протягом тривалого історичного періоду і неодноразово змінювалося, система норм Особливої частини являє собою досить строкату картину. Є норми, увезення між собою в чітку систему. Розмежування між ними можна провести з достатньою точністю. Різниця між іншими нормами не є настільки очевидним. Деякі ж норми належать до так званих пересекающимся классам1, і їх ознаки збігаються між собою, так що розмежування часом стає невозмож-, вим. Виходячи з кількості розмежувальних ознак між складами злочинів, можна виділити три основних випадку: 1) склади не мають між собою жодного загального ознаки (крім осудності і віку) . Так, наприклад, у складів незаконного виробництва аборту і свідомо помилкового доносу різні всі ознаки об'єкта, об'єктивної і суб'єктивної сторони: суб'єкти збігаються лише частково (вік, осудність). Розмежування таких складів не представляє труднощі. Воно можливе вже при ознайомленні з конструкціями відповідних складів. Навряд чи не тільки юрист, а й будь-яка людина, не знайомий з уго- 1 При перетині класів деякі елементи одного класу є одночасно елементами іншого класу (див. Н. І. К о н-д а к о в, Логічний словник, стор 381). 10 * 147 ловного законодавством, може змішати ці злочини; 2) склади мають мале число загальних ознак. У такому співвідношенні знаходяться, наприклад, склади крадіжки особистої власності (ст. 144) та викрадення і підміни дитини (ст. 125). Об'єкти цих злочинів різні, суб'єкти (ло віком) теж. Частково збігаються спосіб дій: «викрадення» і форма вини - умисел. Але далі-знову відмінності: по предмету посягання і по суб'єктивній стороні (при викраденні дитини корислива мета не обов'язкова). І в цьому випадку розмежування не представляє складності, так як воно може бути проведене за цілою низкою ознак. Крім того, здебільшого такі склади мають різну конструкцію; 3) склади мають всі загальні ознаки, крім одного. Отже, тільки цей один ознака є розмежувальних. Подібні злочини можна в повному розумінні слова назвати суміжними; конструкції їх зазвичай однакові. Так, крадіжка відрізняється від грабежу лише способом дій; грабіж без насильства відрізняється від кваліфікованого виду грабежу по одному з альтернативних ознак і т. п. Об'єкт, суб'єкт, суб'єктивна сторона, предмет посягання у всіх злочинів, пов'язаних з викраденням особистої власності громадян, ідентичні. Саме подібні випадки і викликають при кваліфікації найбільші труднощі. Такі склади легко змішати, особливо якщо єдиний розмежувальний ознака визначений недостатньо чітко. У подальшому викладі ми приділимо цьому типу співвідношення складів найбільшу увагу. Аналіз чинного кримінального законодавства показує, що склади даного різновиду в ньому переважають. Так, з приблизно 300 складів КК РРФСР більше половини можуть бути віднесені до числа тих, для яких неважко вказати один, два і більше суміжних складів. Приблизно 30% всіх складів різняться між собою двома-трьома ознаками і 15 - 20%-по чотирьох і більше ознаками. Є «унікальні» склади, для яких важко вказати суміжні норми. До них відносяться, наприклад, порушення законів 148 про запис актів цивільного стану (ст. 201), Порушення правил, встановлених для боротьби з хворобами та шкідниками рослин (ст. 161). Суміжні склади нерідко утворюють один з одним досить довгі «ланцюжка» (групи). Типовими в цьому відношенні є групи суміжних злочинів проти соціалістичної і особистої власності громадян, посадових, транспортних злочинів і т. д. На рис. 6 в якості ілюстрації наведена одна з груп суміжних складів, в основі якої лежать деякі посягання на життя і здоров'я громадян. , (На цьому малюнку з метою спрощення вказуються не склади, а статті УК-) 2. Суміжні злочину можуть відрізнятися один від одного по самих різних категоріях ознак: за безпосереднім об'єктах, за формою провини, цілі, мотиву, способу дій, наслідків і т. д. Один із загальних принципів розмежування злочинів складається в побудові ієрархічної системи відмітних ознак: від більш загальних до більш приватним, від вищого рангу до нижчого. Спочатку треба розділити ВРЮ рис. 6. Суміші злочинів наявну сукупність проти житті і здоров'я граж складів на дві (или. НЕ-дан і суміжні норми. Скільки) груп по відрізняє їх найбільш загальній ознаці (так званий «розвал на купи») . Потім кожна група ділиться на більш дрібні залежно від різних підстав розподілу; цей процес проводиться до тих пір, поки не залишиться два суміжних складу, що розрізняються між собою мінімальним числом ознак нижчого рангу. Однією з умов ефективного розмежування є створення єдиного «алфавіту» розмежувальних прізнаков1. Стосовно до Кримінального кодексу 1 Див СБ «Впізнання образів», М., 1968, стор 24. 149 це означало б використання у всіх нормах КК єдиної стандартної термінології, зведення ознак по можливості до одного класу явищ, до однієї категорії. Для чинного кримінального законодавства така рекомендація є нереальною. По-перше, зміст кримінально-правових норм настільки різне, що їх ознаки відносяться до різних областей соціального життя. Порівняємо, наприклад, «таємне викрадення майна» та «приниження гідності особистості». Хоча обидва висловлювання описують об'єктивну сторону відповідних злочинів, використовувати для них єдину систему позначень неможливо - це різні явища. . По-друге, якби навіть уніфікація термінології та була б можливою, вона зажадала б перегляду майже всього кримінального законодавства. Питання ж розмежування злочинів доводиться вирішувати в теорії і на практиці повсякденно, не чекаючи цих змін. Все це неминуче позначається на характері побудови загальної програми розмежування злочинів. Її треба створювати, принаймні спочатку, з декількох окремих частин. Потім їх можна спробувати об'єднати. У зв'язку з цим подальший виклад питань розмежування злочинів ми проводимо по окремих елементах злочину: об'єкту, об'єктивній стороні, суб'єктивній стороні і суб'єкту. Потім спробуємо відтворити загальну картину комплексного розмежування злочинів. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § I. Загальні зауважень " |
||
|
||