| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 7. Злочини з двома формами вини |
||
|
У переважній більшості випадків злочини вдосконалення-шаются з якоюсь однією формою вини. Але іноді законодавець посилює відповідальність за умисний злочин, якщо воно з необережності заподіяло наслідок, якому прида-ється значення кваліфікуючої ознаки. У таких випадках можливе паралельне існування двох різних форм вини в одному злочині. Поєднання умислу і необережності в одному злочині раніше іменувалося в літературі «змішаний-ної», «подвійний» або «складною» формою вини. Подібні терми-ни є неточними, так як ніякої третьої форми вини в таких злочинах немає, а умисел і необережність між собою не змішуються; вони існують самостійно, хоча і в одному злочині. Дві форми вини можуть паралельно співіснувати тільки в кваліфікованих складах злочинів: умисел як конст-ктивних елементів основного складу умисного злочини ня і необережність - щодо кваліфікуючих по-наслідків. Деякими вченими спотворюються законодавче толкова-ня злочинів з двома формами вини. Так, В.Д. Іванов і с.х Мазуков пишуть: «Особливість розглянутих переступив-лений полягає в тому, що при їх вчиненні спостерігається неод-нородного психічне ставлення особи до здійснюваних действи-ям (бездіяльності) і до настали наслідків у матеріальних 1 Див: Сітковська О.Д. Указ соч. С. 47. Складах злочинів, які містять наслідки в якості самостійного ознаки об'єктивної сторони. У формальних складах злочинів наслідок невіддільне від дії, слі-то з ним, а тому психічне ставлення до дії (бьоздей-стві) і последствию є тільки однорідним »1. Хоча в ст. 27 КК і термінологічно, і по суті доз-шена проблема поєднання наміру і необережності в одному умисному злочині, деякі вчені (Р.І. Міхєєв, В.А. Шіряев2) продовжують стверджувати, що в подібних випадках має місце якась третя форма вини, яка нібито поєднує деякі ознаки обох форм вини, але при цьому відрізняється як від умислу, так і від необережності. Поняття злочинів з двома формами вини законодавчо закріплено в ст. 27 КК: «Якщо в результаті вчинення умиш-ленного злочину заподіюються тяжкі наслідки, які за законом тягнуть більш суворе покарання і які не який охоплює-лись умислом особи, кримінальна відповідальність за такі послід-наслідком настає тільки у випадку, якщо особа передбачала можли-ність їх настання, але без достатніх до того підстав са-монадеянно розраховувало на їх запобігання, або у випадку, якщо особа не передбачала, але повинна була і могла передбачити можливість настання цих наслідків. Загалом така пре-ступление визнається вчиненим умисно ». Реальна основа для поєднання наміру і необережності в одному злочині закладена у своєрідній законодавчої конструкції окремих складів. Своєрідність полягає в тому, що законодавець об'єднує в один склад два самостійних пре-ступления, одне з яких є умисним, а інше - необережним, причому обидва можуть існувати самостоятель-но, але в поєднанні один з одним утворюють якісно новий злочин зі специфічним суб'єктивним змістом . 1 Іванов В.Д., Мазуков С.Х. Суб'єктивна сторона злочину. Рос-тов-на-Дону, 1999. С. 23, 24. Цієї точки зору дотримуються Р.І. Михея-їв (Російське кримінальне право. Курс лекцій. Т. 1. С. 427), а також Ю.А. Красиков (Ігнатов A.Н., Красиков Ю.А. Указ. Соч. С. 223). 2 Див: Російське кримінальне право. Курс лекцій. Т. 1. С. 423-429; Ширяєв-їв В.А. «Роздвоєна» форма провини як кримінально-правова категорія. Авто-реф. дис. ... Канд. юрид. наук. М., 1998. Складові частини такого злочину звичайно посягають на різні безпосередні об'єкти, але можуть зазіхати і на один (наприклад; незаконне проведення аборту, що призвело з необережності заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю потрапив-шей). При цьому важливо пам'ятати, що кожна з утворюють час-тей такого складу не втрачає свого злочинного характеру і при роздільному існуванні. Таким чином, суб'єктивні особливості подібних переступив-лений похідні від специфічної конструкції об'єктивної сторони: умисел (прямий чи непрямий) є суб'єктивним ознакою основного складу злочину, а необережність (у вигляді легковажності або недбалості) характеризує психічне ставлення до наслідків, що грає роль кваліфікуючої ознаки. При цьому кожна з форм вини, що поєднуються в одному злочині, повністю зберігає своє якісне своеобра-зие, не утворюючи ніякої нової форми вини. Злочинів з двома формами вини у кримінальному законодавстві небагато, і всі вони сконструйовані по одному з наступних двох типів. Перший тип утворюють злочину з двома зазначеними в за-коні і мають неоднакове юридичне значення послід-ствиями. Це кваліфіковані види злочинів, основний склад яких є матеріальним, а в ролі квалифици-рующего ознаки виступає наслідок, більш тяжке, ніж те, яке входить в основний склад. Характерно, що квалифици-ючий наслідок, як правило, полягає у заподіянні шкоди іншій, а не тому безпосереднього об'єкту, на який зазіхає основний вид даного злочину. Так, умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю (ч. 1 ст. 111 КК) має об'єк-єктом здоров'я людини, але якщо воно пов'язане з необережним заподіянням смерті потерпілого (ч. 4 ст. 111 КК), то об'єктом цього необережного посягання стає життя. Вказано-ве, а також інші злочини подібної конструкції (напри-мер, умисне знищення або пошкодження чужого імущі-ства, що спричинили з необережності смерть людини або інші тяжкі наслідки, - ч. 2 ст. 167 КК), характеризуються умиш-ленним заподіянням основного наслідки і необережним ставленням до кваліфікуючою наслідку. Другий тип злочинів з двома формами вини характери-зуется неоднорідним психічним ставленням до дії або бездіяльності, що є злочинним незалежно від наслідки-вий, і до кваліфікуючою наслідку. При цьому квалифици-ючий наслідок полягає в заподіянні шкоди, як правило, додатковому об'єкту, а не тому, який поставлений під кримінально-правову охорону нормою, яка містить основний склад даного злочину. До цього типу належать кваліфікований-ні види злочинів, основний склад яких є фор-мальним, а кваліфікований склад включає певні тяжкі наслідки. Вони можуть зазначатися в диспозиції в конкретній формі (наприклад, смерть людини при незаконному про-ізводстве аборту, при викраденні судна повітряного або водного транспорту або залізничного рухомого складу - ч. 3 ст. 123, ч. 3 ст. 211 КК) або оцінюватися з точки зору тяжкості (великий збиток, тяжкі наслідки). У складах подібного типу умисне вчинення злочинної дії (бездейст-вия) поєднується з необережним ставленням до кваліфікую-щему наслідку. Підводячи підсумок розгляду питання про злочини з двома формами вини, можна зробити наступні висновки: а) вони характеризуються поєднанням двох різних форм ві-ни, тобто умислу і необережності (поєднання прямого умислу з непрямим або легковажності з недбалістю не утворює двох форм вини); б) ці форми вини встановлюються по відношенню до различ-ним юридично значущих ознаками суспільно небезпечного діяння; в) дві форми вини можуть існувати тільки в квалифици- рова складах злочинів; г) у злочинах з двома формами вини необережним мо - жет бути відношення тільки до кваліфікуючою наслідків; д) злочини з двома формами вини в цілому, як це ука-зано в законі, відносяться до умисним, що визначається умисною формою вини в основному складі злочину. Дослідити суб'єктивний зміст злочинів із дво-ма формами вини необхідно, щоб відмежовувати такі злочини, з одного боку, від умисних, а з іншого - від необережних, східних за об'єктивними ознаками. Так, якщо внаслідок тяжкої шкоди здоров'ю, яка була заподіяна умисно, настала смерть потерпілого, яка також ох-вативается умислом винного (хоча б непрямим), діяння характеризується єдиною формою вини і кваліфікується як вбивство. Навпаки, якщо при необережному позбавленні життя не встановлено умислу на спричинення тяжкої шкоди здоров'ю, то немає і двох форм вини, а діяння слід кваліфікувати як заподіяння смерті з необережності. Лише поєднання наміру на заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю з необережністю щодо приходу смерті дозволяє кваліфікувати діяння за ч. 4 ст.111 КК. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 7. Злочини з двома формами провини " |
||
|
||