Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 207. Поняття усиновлення


1. Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадків, передбачених статтею 282 цього Кодексу.
2. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
1. Усиновлення є однією з найдавніших форм влаштування в сім'ю дітей, які в силу тих чи інших причин позбавлені батьківського піклування. Забезпечення інтересів дітей в умовах сімейного життя законодавець вважає пріоритетним завданням усиновлення. Основною засадою усиновлення є найкраще забезпечення захисту інтересів дитини, і саме тому в якості пріоритетної форми сімейного виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, усиновлення закріплене у всіх існуючих правових системах сучасності.
Усиновлення є складним соціально-правовим інститутом, котрий крім забезпечення інтересів дітей дозволяє відчути радість материнства й батьківства особам, які не мають власних дітей, і таким чином задовольняє особисті потреби та інтереси усиновлювачів. Як дитина потребує того, щоб про неї піклувалися, і це :ає їй відчуття надійності та міцності світу, так доросла людина відчуває потре-г;. піклуватися про іншу, бути опорою для слабкого, відчуваючи таким чином гласну силу та значущість.
2. З юридичної точки зору усиновленням визнається прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах сина чи дочки, що здійснюється на підставі рішення суду (ч. 1 ст. 207 СК). У випадку усиновлення громадянином України дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, воно здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України(ч. 1 ст. 282 СК).
3. У теорії сімейного права усиновлення розглядають як:
а) інститут сімейного права, який являє собою сукупність правових норм, що регулюють особисті немайнові та майнові відносини, які виникають у зв'язку усиновленням;
б) юридичний акт, що вчиняється судом і викликає виникнення правовідносин між усиновлювачем та усиновленим, і одночасно припиняє правовий зв'язок між дітьми, рідними батьками та їх родичами (хоча й за певними виключеннями);
в) правовідношення, що виникає між усиновлювачем та усиновленою дитиною, яке виникає на підставі рішення суду, що набрало чинності;
г) певну процедуру - сукупність дій майбутніх усиновлювачів та органу, управомоченого вчиняти відповідний акт, що породжує виникнення прав та обов'язків між усиновлювачем та усиновленою дитиною.
4. Правовідносини з усиновлення не слід ототожнювати з батьківськими правовідносинами. Згідно зі ст. 121 СК України, яка визначає загальні підстави виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини, названі права грунтуються на походженні дитини від матері, батька, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану у встановленому законом порядку. Тобто підставою виникнення прав та обов'язків батьків та дитини є лише кровна спорідненість. При усиновленні ж дитини кровної спорідненості немає (або вона не є обов'язковою). У будь-якому разі про походження усиновлюваного від усиновлювача мова не йде. І навіть у випадках усиновлення дитини її родичами наявність кровного походження не входить до складу юридичних фактів, що впливають на зміст правового зв'язку при усиновленні. Отже, за буквальним тлумаченням закону, усиновлення не визнається підставою виникнення батьківських правовідносин. Закон має на увазі аналогію змісту правових відносин між батьками та усиновлювачами.
Різниця між названими правовими зв'язками полягає й у тому, що юридичним фактом, який породжує усиновлення, є дія. В основі усиновлення лежать дві обставини: волевиявлення усиновлювача і рішення суду. Для виникнення батьківських правовідносин подібної волі батьків не потрібно. Більш того, у деяких випадках, такі відносини можуть виникнути і всупереч волі батька (матері) дитини (наприклад, при встановленні батьківства у судовому порядку). Тобто підставою виникнення батьківських правовідносин є подія.
Крім цього, на відміну від батьківських правовідносин, які виникають з моменту народження дитини, правовий зв'язок між дитиною та усиновлювачем виникає з моменту набрання чинності судовим рішенням про усиновлення.
5. Частина друга статті 207 СК проголошує, що усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Втім, слід зауважити, що цілі усиновлення, очевидно, дещо ширші, аніж лише виховання дитини в сім'ї. Інтереси об'єднання в сім'ю лежать поза межами виховних цілей, ґрунтуючись у природі людського співжиття. Усиновлення є однією з найдавніших підстав створення сім'ї як такої, визначення належності до конкретного родинного союзу не на підставі шлюбу чи походження, а за вільним волевиявленням. Усиновлення є можливістю для дитини жити в сім'ї, і саме у цьому полягає головний інтерес для дитини. Усе інше лише супроводжує даний інтерес або витікає з нього.
6. Дитячі інтереси (потреби) мають суттєві відмінності від інтересів дорослих членів сім'ї, оскільки дитина, будучи, безумовно, особистістю, все ж більш залежна від батьківської турботи через свою безпомічність.
Як відзначається в юридичній літературі, інтереси дитини в сім'ї можна умовно розділити на дві групи: фізичне та психічне (тілесне) здоров'я і духовний розвиток. Перша група інтересів дитини полягає в області матеріально-майнової сфери сім'ї. Це забезпечення дитині відповідних рівню життя родини житлових умов, харчування, побутових зручностей, лікарської допомоги, одягу, іграшок, освіти і т.д.
Друга група інтересів дитини полягає в області духовної сфери, оскільки дитина є не лише біологічним організмом, не лише особистістю певного психологічного складу із власними звичками, характером, а й жива душа. Становлення духовної сфери дитини відбувається в сім'ї, в якій склалися певні уяви про мораль, культуру й релігію, що формують конкретний стиль життя даної сім'ї. Тому інтереси дитини неможливо розглядати у відриві від інтересів сім'ї у цілому. Як відзначалося, усиновлення відбувається також в інтересах утворюваної сім'ї, хоча й головним чином для дитини.
7. Усиновлення дітей, які є громадянами України, іноземцями на території України провадиться відповідно до гл. 18 Сімейного кодексу України у випадках, коли вичерпані всі можливості щодо усиновлення, взяття під опіку (піклування) чи на виховання цих дітей в сім'ї громадян України та коли ці діти перебувають на обліку в урядовому органі державного управління з усиновлення та захисту прав дитини не менше одного року.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 207. Поняття усиновлення"
  1. 3.2. ЦК УРСР 1963 р
    ЦК УРСР був прийнятий 18 липня 1963 р. і введений в дію з 1 січня 1964 р. ЦК складався з преамбули і 8 розділів, що містять 572 статті. Назви розділів: І - "Загальні положення"; II - "Право власності"; ЦІ - "Зобов'язальне право"; IV - "Авторське право"; V - "Право на відкриття"; VI - "Винахідницьке право"; VII - "Спадкове право"; VIII - "Правоздатність іноземців і осіб без громадянства.
  2. 5.1. Поняття юридичного факту. Юридична сукупність
    Юридичні факти у цивільному праві - це обставини, наявність яких тягне встановлення, зміну, припинення або інші трансформації цивільних прав і обов'язків (цивільних правовідносин). Від юридичних фактів відрізняють так звані "юридичні умови" - обставини, що мають юридичне значення для настання правових наслідків, але пов'язані з ними не прямо, а через проміжні ланки (С. !саков). Наприклад,
  3. 2.3. Загальна характеристика батьківських прав та обов'язків.
    При вступі до шлюбу закон (ст.19 КпШС України) надає подружжю право залишати кожному з них дошлюбне прізвище. За їх взаємною згодою, вони мають право вибирати спільне прізвище, яке повинно бути прізвищем одного з них. Вибір іншого прізвища законодавцем не допускається. Кожний з подружжя не має будь-яких переваг у виборі спільного прізвища, питання про вибір прізвища вирішується ними спільно. В
  4. § 2. Види особистих немайнових прав, не пов'язаних з майновими
    Особисті немайнові права належать усім без винятку фізичним особам незалежно від віку, дієздатності, інших особливостей, зокрема від того, де та у зв'язку з якими подіями життя вони перебувають. Положення про рівність прав усіх громадян закріплено у ст. 24 Конституції України і цілком стосується особистих немайнових прав. Крім того, ст. 52 Конституції України проголошує рівність прав усіх
  5. § 4. Ім'я та місце проживання громадянина. Акти громадянського стану
    Ім'я громадянина. Право на ім'я є особистим правом громадянина. Громадянин набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям, яке включає прізвище, власне ім'я та по батькові, якщо інше не випливає із закону або національного звичаю. Не можна навіть уявити собі, щоб цивільні правовідносини виникали між громадянами, які б не мали чіткого уявлення про того, з ким саме вони вступають у
  6. Стаття 146. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини
    1. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини - караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. 2. Ті самі діяння, вчинені щодо малолітнього або з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому
  7. Стаття 149. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини
    1. Торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи,- караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. 2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього
  8. Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв'язок
    1. Примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв'язок природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службово залежні,- карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців. 2. Ті самі дії, поєднані з погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її
  9. Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості
    1. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості,- караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. 2. Ті самі дії, вчинені батьком, матір'ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, або якщо вони спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки,-
  10. Стаття 168. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)
    1. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя) - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років. 2. Те саме діяння, вчинене службовою особою або працівником медичного закладу, яким відомості лро усиновлення
© 2014-2022  yport.inf.ua