| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 298. Знищення, руйнування або пошкодження пам'яток - об'єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам'ятці |
||
|
1. Умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження пам'яток - об'єктів культурної спадщини - караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк. 2. Ті самі дії, вчинені щодо пам'яток національного значення,- караються позбавленням волі на строк до п'яти років. 3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені з метою пошуку рухомих предметів, що походять із об'єктів археологічної спадщини,- караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. 4. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища,- караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. (Стаття 298 в редакції Закону № 1626-І\/ від 18 березня 2004 р., зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270-\/і від 15 квітня 2008 р.) 1. Основний безпосередній об'єкт злочину - моральні засади суспільства в частині ставлення до пам'яток - об'єктів культурної спадщини. Його додатковим обов'язковим об'єктом є право власності на ці об'єкти. 2. Предметом злочину є пам'ятки - об'єкти культурної спадщини, що відносяться до пам'яток історії або культури або ж до археологічної спадщини. Пам'ятками - об'єктами культурної спадщини є предмети, які характеризуються такими рисами. Вони: а) є матеріальними об'єктами (споруди (витвори), комплекси (ансамблі), визначні місця), які належать до археологічних, історичних, монументального мистецтва, архітектури та містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтних видів культурної спадщини,- будинки, укріплення, мости, залишки стародавніх поселень, місця битв, предмети одягу, ритуальні речі, зброя, статуї, письмові акти, кіно-, фотодокументи, звукозаписи тощо; б) становлять собою художню, історичну, етнографічну, наукову чи іншу культурну цінність; в) взяті державою під спеціальну охорону, свідченням чого є рішення компетентного органу (щодо нерухомих пам'яток - це рішення про занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, Державного реєстру національного культурного надбання), а також охоронні знаки, встановлені на самих об'єктах чи поблизу них. 3. Об'єктивна сторона аналізованого злочину як обов'язкові ознаки включає діяння, наслідки та причиновий зв'язок між ними. Діяння при вчиненні цього злочину вчиняється шляхом дії або бездіяльності, які полягають у внесенні в пам'ятку - об'єкт культурної спадщини негативних змін, внаслідок яких зменшується чи втрачається їх художня, історична, етнографічна, наукова чи інша цінність - відбувається їх знищення, руйнування чи пошкодження. Спосіб вчинення діяння в КК не вказаний. Це можуть бути підпал, затоплення, розрізання, здійснення вибуху, потрава худобою тощо. Кримінальна відповідальність за ст. 298 настає за умови, що відповідні зміни в пам'ятки - об'єкти культурної спадщини вносяться незаконно, на порушення встановленого порядку проведення культурологічних досліджень. Як правило, посягання щодо пам'яток - об'єктів культурної спадщини здійснюються в ході будівельних робіт чи самовільних археологічних досліджень. Наслідки цього злочину в диспозиції ст. 298 позначені тими ж термінами, що й діяння. Це: 1) знищення пам'яток, тобто приведення їх до такого стану, коли об'єкт неможливо відновити, повністю втрачається його цінність; 2) руйнування - заподіяння значних ушкоджень, через що пам'ятка втрачає свою цінність, але може бути відновлена; 3) пошкодження - зменшення історичної, культурної та іншої цінності пам'ятки. При встановленні наслідків цього злочину першочергове значення має не розмір матеріальної шкоди, витрат на відновлення зруйнованого або пошкодженого, а шкода історичного або культурного характеру. Злочин є закінченим з моменту початку знищення, руйнування чи пошкодження пам'яток. 4. Суб'єкт злочину, передбаченого частинами 1, 2 і 3 ст. 298, загальний. 5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. При доведенні умислу важливо встановити, що винний знав про те, що відповідний об'єкт є пам'яткою історії або культури. 6. Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його щодо пам'яток національного значення (ч. 2 ст. 298), а особливо кваліфікуючими - вчинення відповідних діянь з метою пошуку рухомих предметів, що походять із об'єктів археологічної спадщини та вчинення його службовою особою з використанням службового становища (частини 3 і 4 ст. 298). До пам'яток національного значення належать предмети, в установленому порядку внесені до Державного реєстру національного культурного надбання. Об'єкт археологічної спадщини (археологічний об'єкт) - це місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними території чи водні об'єкти, створені людиною, незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінності з археологічного, антропологічного та етнографічного поглядів і повністю або частково зберегли свою автентичність. Об'єкти археологічної спадщини національного або місцевого значення, які занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, становлять собою пам'ятки археології (археологічні пам'ятки). Під рухомими предметами, що походять із об'єктів археологічної спадщини, розуміють ту частину захованих у землі, печерах, інших природних чи створених людиною в давнину сховищах об'єктів археологічної спадщини, яка може бути відокремлена від них і переміщена в інше місце. Пошук таких предметів полягає у діях, спрямованих на виявлення місця їх перебування (проведення розкопок, риття шурфів, використання сейсмічної та інших інструментальних методів). При цьому кримінальна відповідальність за ч. З ст. 298 настає за умови, що пошук відповідних предметів супроводжується знищенням, руйнуванням або пошкодженням археологічних пам'яток. За ч. 4 ст. 298 відповідальність несе службова особа, яка діє з використанням службового становища. Про поняття службової особи і використання службового становища див. Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК, ст. 364 і коментар до неї. Конвенція ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16 листопада 1972 р. Ратифікована УРСР 4 жовтня 1988 р. Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи від 3 жовтня 1985 р. Ратифікована Україною 20 вересня 2006р. Конвенція про охорону підводної культурної спадщини від 6 листопада 2001 р. Ратифікована Україною 20 вересня 2006р. Основи законодавства України про культуру від 14 лютого 1992 р. Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 р. Закон України «Про охорону археологічної спадщини» від 18 березня 2004 р. Типовий договір про запобігання злочинам, пов 'язаним із посяганням на культурну спадщину народу у формі рухомих цінностей. Ухвалений Восьмим Конгресом ООН щодо запобігання злочинності та поводження правопорушниками (Гавана, 27 серпня - 7 вересня 1990р.). Конвенція ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини від 17 жовтня 2003 р. Європейська конвенція про захист культурної спадщини у формі аудіо, відеотворів (ЕТ8 N9 183) від 8 листопада 2001 р. Рамкова конвенція РЄ про значення культурної спадщини для суспільства (ЕТ5 N9 199) від 27 жовтня 2005 р. Положення про державний реєстр національного культурного надбання. Затверджене постановою КМ N9 466 від 12 серпня 1992 р. Положення про порядок визначення наукових об 'єктів, що становлять національне надбання. Затверджене постановою КМN9 174 від 18 лютого 1997р. Порядок визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Затверджений постановою КМ N9 1760 від 27 грудня 2001 р. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 298. Знищення, руйнування або пошкодження пам'яток - об'єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам'ятці" |
||
|
||