|
1. Недбале ставлення військової службової особи до служби, якщо це заподіяло істотну шкоду,-
карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-
карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-
караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
1. Об'єкт, а також суб'єкт злочинів, передбачених статтями 423 і 425, збігаються.
2. З об'єктивної сторони злочин характеризується суспільно небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби, суспільно небезпечними наслідками у вигляді істотної шкоди і причиновим зв'язком між зазначеними бездіяльністю і наслідками.
При цьому слід брати до уваги, що для причинового зв'язку мають бути характерні такі ознаки: а) діяння передує наслідку за часом; б) настання наслідку є неминучим або реально можливим у конкретних умовах; в) наслідок є закономірним результатом діяння винної особи, а не діянь сторонніх осіб чи інших зовнішніх сил.
Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. Якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків через об'єктивні (виконання інших покладених на неї обов'язків, незабезпечення охорони матеріальних цінностей, відсутність транспорту чи людських ресурсів тощо) або суб'єктивні обставини (хвороба, фізичні дані, у т. ч. захворювання, відсутність спеціальних знань, досвіду роботи тощо) не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним. Детальніше про це див. у коментарі до ст. 367.
Про поняття істотна шкода і тяжкі наслідки (кваліфікуюча ознака злочину) див. коментар до ст. 423.
3. З суб'єктивної сторони злочин характеризується непрямим умислом або необережністю до діяння, необережністю до наслідків.
Вчинене з прямим умислом невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, але не виконала через недбале ставлення до служби, якщо це заподіяло істотну шкоду, кваліфікується за ст. 426.
4. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.
|
- Стаття 401. Поняття військового злочину
статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, а також інші особи, визначені законом. 3. Особи, не зазначені у цій статті,
- Стаття 412. Необережне знищення або пошкодження військового майна
425. 4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережністю до діяння і до наслідків. Якщо особа необережно ставиться тільки до наслідків у вигляді заподіяння шкоди у великих розмірах, загибелі людей та інших тяжких наслідків, а до наслідків у вигляді знищення (пошкодження) майна - умисно, вчинене має кваліфікуватися за ст. 411. 5. Про поняття загибель людей та інші тяжкі наслідки
- Стаття 413. Втрата військового майна
статті 413 виключено на підставі Закону Ns 270-VI від 15 квітня 2008 р.) 2. Втрата або зіпсування ввірених для службового користування зброї, бойових припасів, засобів пересування, предметів технічного постачання або іншого військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання - караються арештом на строк до шести місяців або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років,
- Види складів адміністративних правопорушень
статтю у наступній редакції: «Стаття 20. Неосудність Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправного діяння була у стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії чи бездіяльність або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану. Не підлягає покаранню
- Стаття 84. Звільнення від покарання за хворобою
статті, вони повинні бути направлені для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені статтями 49 або 80 цього Кодексу, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання. При цьому час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в частині п'ятій статті 72 цього Кодексу, а
- Стаття 135. Залишення в небезпеці
статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки,- караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. 1. Суспільна небезпека цього злочину, а також злочинів, передбачених статтями 136, 137, 139 і 140, полягає у поширенні аморальної поведінки, змістом якої є неповага до права людини на життя і безпеку, нехтування моральними і правовими нормами, що зобов'язують
- Стаття 137. Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей
статтями 135 і 136, аналогічні. 2. З об'єктивної сторони цей злочин полягає у невиконанні або неналежному виконанні особою своїх професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх, що спричинило істотну шкоду здоров'ю потерпілого. У статті 137 під невиконанням або неналежним виконанням професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я
- Стаття 195. Погроза знищення майна
статті 377, 398), майна військового начальника (ст. 405) закон не обумовлює загальнонебезпечним чи в якийсь інший спосіб знищенням такого майна. Такий підхід пояснюється підвищеною суспільною небезпекою погрози знищення майна у складі цих злочинів, оскільки вона має місце у зв'язку зі службовою чи професійною діяльністю потерпілого (здійсненням правосудця, наданням правової допомоги, виконанням
- Стаття 328. Розголошення державної таємниці
статтями 132 (розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження невиліковної інфекційної хвороби), 145 (незаконне розголошення лікарської таємниці), 168 (розголошення таємниці усиновлення), 232 (розголошення комерційної таємниці). У зв'язку з тим, що відповідно до законодавства України не можуть вважатися державною таємницею деякі види інформації (інформація про
- Стаття 367. Службова недбалість
статті наслідки, входили у коло службових обов'язків цієї службової особи, іншими словами, якщо обов'язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи. Для наявності складу службової недбалості слід встановити, що службова особа мала реальну можливість виконати належним чином свої обов'язки.
|