Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 51. Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності


1. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
1. Право на індивідуальність - це важливе природне право людини. Це право закріплене у ст. 300 ЦК України і здебільшого охороняється нормами цивільного права як абсолютне. Але у СК України воно набуло характеру відносного права. Проголосивши рівність права дружини та чоловіка на повагу до їх індивідуальності і помістивши цю статтю у главі, що стосується особистих немайнових прав подружжя, законодавець тим самим підкреслив, що зобов'язаним суб'єктом при здійсненні кожним з подружжя вказаного права є інший з подружжя. Отже, при здійсненні дружиною свого права на повагу до своєї Індивідуальності чоловік зобов'язаний поводитись таким чином, щоб його поведінка не заважала прояву індивідуальності дружини. Це ж саме стосується і дружини, яка теж зобов'язана не заважати проявам індивідуальності чоловіка.
Слід також звернути увагу, що розміщення коментованої статті у відповідній главі дає змогу зробити висновок, що зобов'язаними суб'єктами при здійсненні кожним з подружжя свого права на індивідуальність ніхто, крім іншого з подружжя, бути не може. Обов'язок всіх інших осіб, незалежно від ступеня споріднення або свояцтва щодо дружини чи чоловіка, випливає зі змісту ст. 300 ЦК України. Таким чином, при порушенні права жінки та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності з боку інших родичів (матері або батька дружини чи чоловіка, їх дітей, інших родичів) їх відносини мають бути врегульовані відповідно до норм ЦК України. Тому, на наш погляд, спірною є думка З.В. Ромовської про те, що «закріплення у Кодексі права дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності є засобом захисту психічного і (або) матеріально слабшого у шлюбі від психічного диктату чи навіть агресії... свекрухи, тещі тощо».
2. Об'єктом даного права є індивідуальність особи. В психології індивідуальність визначається як своєрідність людини як індивіда та особистості. Вона знаходить свій прояв у зовнішньому вигляді, статурі, рухах, рисах характеру, у особливостях потреб та здібностей, пізнавальних, вольових та емоційних процесів, психічних станів, життєвого досвіду.
Індивідуальність кожної людини становить її внутрішній та зовнішній світ. Зовнішній світ - це все те, з чим та чи інша особа стикається протягом свого життя, завдяки чому здійснюється її самореалізація. І саме через взаємодію із зовнішнім світом здійснюється збагачення внутрішнього світу особистості, розвивається її індивідуальність.
Найближчим оточенням дружини є її чоловік, найближчим оточенням чоловіка є його дружина. При нормальних стосунках між ними в процесі спільного проживання відбувається процес розвитку індивідуальності кожного з них з урахуванням індивідуальних особливостей іншого. Цей процес характеризується всілякими поступками та пристосуванням до звичок та уподобань один одного.
3. З юридичної точки зору право на індивідуальність полягає у можливості особи: 1) володіти певною індивідуальністю, тобто бути визнаним носієм цього особистого немайнового блага; 2) використовувати свою індивідуальність, тобто обирати будь-яку з можливих форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства; 3) створювати та змінювати свою індивідуальність, тобто можливість самому визначати її обсяг та зміст; 4) вимагати захисту в разі будь-якого порушення права на індивідуальність, тобто можливість вимагати захисту у випадках, якщо особі створюють перешкоди у реалізації даного права, якщо вчинюються дії, які порушують це право.
4. Право дружини та чоловіка на повагу до індивідуальності має полягати у терплячому ставленні до звичок, уподобань, рис характеру, особливостей потреб та здібностей, пізнавальних, вольових та емоційних процесів, психічних станів один одного тощо. Крім того, кожен з подружжя має утримуватися від будь-яких дій, що перешкоджають іншому володіти певною індивідуальністю, її використовувати та змінювати.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 51. Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності"
  1. Стаття 21. Поняття шлюбу
    1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. 2. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. 3. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до
  2. Стаття 49. Право на материнство
    1. Дружина має право на материнство. 2. Небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу. 3. Позбавлення жінки можливості народити дитину (репродуктивної функції) у зв'язку з виконанням нею конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо неї є підставою для відшкодування завданої їй моральної
  3. Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
    1. Сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. 2. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. 3. Сімейні відносини регулюються лите у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. 4. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права
  4. Стаття 52. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток
    1. Дружина та чоловік мають рівне право на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку. 1. Право на вільний розвиток своєї особистості є конституційним правом кожного громадянина (ст. 23 Конституції). Коментована стаття є втіленням на галузевому рівні тендерної рівності кожного з подружжя. Крім того, вона є гарантією для
  5. Стаття 231. Зміна прізвища, імені та по батькові особи, яка усиновлена
    1. Якщо усиновлювачами є одночасно жінка та чоловік і якщо вони записуються батьками дитини, відповідно змінюються прізвище та по батькові дитини. За заявою усиновлювачів може бути змінено ім'я дитини. Для такої зміни потрібна згода дитини. Така згода не вимагається, якщо дитина живе в сім'ї усиновлювачів і звикла до нового імені. 2. Якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно
  6. Стаття 52. Особи, які мають право відмовитися від давання показань
    Фізична особа має право відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім'ї або близький родич цих осіб). 2. Особа, яка відмовляється давати
  7. Стаття. 166. Податкова знижка
    166.1. Право платника податку на податкову знижку. 166.1.1. Платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року; 166.1.2. підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації. 166.2. Документальне підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки. 166.2.1. До
  8. Стаття 179. Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації)
    179.1. Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до Кодексу або інших законів України. 179.2. Відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи: виключно від податкових агентів крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від
  9. § 2. Види особистих немайнових прав, не пов'язаних з майновими
    Особисті немайнові права належать усім без винятку фізичним особам незалежно від віку, дієздатності, інших особливостей, зокрема від того, де та у зв'язку з якими подіями життя вони перебувають. Положення про рівність прав усіх громадян закріплено у ст. 24 Конституції України і цілком стосується особистих немайнових прав. Крім того, ст. 52 Конституції України проголошує рівність прав усіх
  10. § 2. Дієздатність громадян
    Дієздатність громадянина. Щоб правоздатний громадянин міг своїми власними діями використати, реалізувати свої права та обов'язки, він повинен розуміти значення своїх дій. Розуміти значення своїх дій люди можуть лише з досягненням певного віку і за відсутності хвороб, які позбавляють їх можливості діяти розсудливо. Внаслідок цього закон встановлює ще одну властивість громадянина. Ця влас-
© 2014-2022  yport.inf.ua