| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів |
||
|
1. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. 2. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: 1) встановлення правовідношення; 2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку; 3) припинення правовідношення, а також його анулювання; 4) припинення дій, які порушують сімейні права; 5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; 6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором. 1. В коментованій статті визначаються загальні правила щодо судового захисту сімейних прав та інтересів. В цьому знаходить свій прояв конституційний принцип, згідно з яким права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч. 1 ст. 55 Конституції України). Серед основних засад регулювання сімейних відносин зазначено, що кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. 10 ст. 7 СК України). Особа має право на захист свого сімейного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. 2. В ч. 1 коментованої статті визначається вік, при досягненні якого особа може звертатися до суду. За загальним правилом процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, виникає при досягненні особою повноліття (ч. 1 ст. 29 ЦПК України). Однак особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вона особисто бере участь, якщо інше не встановлено в законі (ч. 2 ст. 29 ЦПК України). Крім того, у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває цивільної процесуальної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. Цивільної процесуальної дієздатності набуває також неповнолітня особа, якій надано повну цивільну дієздатність (ч. 3 ст. 29 ЦПК України). У свою чергу у ч. 1 ст. 18 СК України вказано, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду. Таким чином, згідно з СК України неповнолітні особи можуть звертатися за захистом своїх сімейних прав та інтересів незалежно від набуття ними повної цивільної дієздатності. 3. Захист в суді прав та Інтересів малолітніх дітей здійснюють інші особи - у першу чергу їхні батьки. Вони мають право звертатися до суду як законні представники дитини без спеціальних на те повноважень (ч. 2 ст. 154 СК України). Це означає, що для представництва інтересів дитини в суді батькам не треба мати рішення органів опіки та піклування, довіреність або будь-які інші документи, які підтверджують їх повноваження. Вони діють на підставі того, що є батьками дитини. Батьки вправі звертатися за захистом навіть і в тому разі, коли відповідно до закону діти самі мають право звернутися за таким захистом (ч. 3 ст. 154 СК). Якщо дитина позбавлена батьківського піклування, та в деяких інших випадках звертатися до суду в її інтересах мають право і інші особи (родичі дитини, які визначені законом, опікун, патронатний вихователь, орган опіки та піклування, прокурор). 4. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Відповідно до ч. 2 ст. 18 СК України способами захистку сімейних прав та інтересів є: встановлення правовідношення; примусове виконання добровільно невиконаного обов'язку; припинення правовідношення, а також його анулювання; припинення дій, які порушують сімейні права; відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено СК або договором. Перелік способів судового захисту було доповнено Законом України № 524-У «Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України» від 22.12.2006 р. В оновленій редакції до способів судового захисту віднесені також зміна правовідношення та визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Вказаний перелік способів захисту сімейних прав не є вичерпним, тому суд може застосовувати і інші способи (визнання права, стягнення неустойки, визнання правочину недійсним тощо). Треба відзначити, що новий СК України значно розширює можливості судового захисту сімейних прав і вперше вводить такі традиційні для цивільного права способи захисту, як відшкодування матеріальної шкоди (збитків), моральної шкоди, а також стягнення неустойки (пені). В сімейно-правовій доктрині завжди вважалося, що один з основних цивільно-правових способів захисту - відшкодування збитків - не може застосовуватися для захисту сімейних прав, оскільки вони за своєю природою не мають відплатного характеру. Останнім часом погляд на це питання зазнав суттєвих змін. Сімейні відносини, і в першу чергу майнові, можуть захищатися шляхом відшкодування збитків потерпілій особі або стягнення неустойки (пені) (див. коментар до ч. 3 ст. 31, ст. 196 СК України). Сімейні правовідносини виникають при наявності відповідного юридичного факту або сукупності юридичних фактів (юридичного складу). В певних випадках встановлення правовідношення здійснюється судом як один із способів захисту сімейних прав. Це має місце у випадках, коли той чи інший юридичний факт, який міг би слугувати підставою виникнення сімейного правовідношення, не визнається або оспорюється однією із сторін. Наприклад, за рішенням суду може бути визнане батьківство або материнство особи відносно певної дитини (ст. ст. 128, 131 СК України), а також встановлено факт батьківства або материнства (ст. ст. 130, 132 СК України). Таким чином, суд своїм рішенням встановлює правовідношення між дитиною та її матір'ю (батьком), внаслідок чого між цими особами виникають відповідні сімейні права та обов'язки. В житті виникають випадки, коли учасники сімейних правовідносин не виконують добровільно своїх обов'язків. За таких обставин управнена особа вимушена звертатися до суду. Способом захисту сімейних прав в цьому випадку є примусове виконання добровільно невиконаного обов'язку. Типовим в цьому плані є примусове стягнення аліментів за рішенням суду. Якщо платник аліментів не сплачує аліменти добровільно, то заінтересована особа може звернутися до суду з вимогою про примусове виконання сімейного обов'язку щодо сплати аліментів. Цей спосіб захисту сімейних прав застосовується при стягненні аліментів на дитину, непрацездатних батьків, одного з подружжя тощо. Своєрідним способом захисту сімейних прав є припинення сімейного правовідношення та його анулювання. Цей спосіб захисту є прямо протилежним такому способу, як встановлення правовідношення. Однак на відміну від нього в даному випадку інтересам особи, права якої порушені, відповідає саме припинення або анулювання існуючого сімейного правовідношення. Припинення правовідношення буде мати місце у випадку розірвання шлюбу судом за позовом одного з подружжя. Так, згідно із ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Правовідношення також припиняється у разі припинення права одного з подружжя на аліменти (ч. 2 ст. 85, ч. 2 ст. 87 СК України), у випадку розірвання судом шлюбного договору (ст. 102 СК України) та в інших випадках, передбачених законом. Сімейне правовідношення може бути за рішенням суду анульоване, тобто визнане таким, яке в юридичному розумінні нібито і не існувало. Юридичні наслідки такого правовідношення вважаються такими, які не настали. Прикладом анулювання сімейних правовідносин є визнання шлюбу недійсним. Так, шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України (ч. 1 ст. 45 СК України). Суд може застосувати такий спосіб захисту, як припинення дій, які порушу* ють сімейні права. В такому випадку суд активно втручається в розвиток сімейних правовідносин, оскільки він з очевидністю набув негативного спрямування. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала. В деяких випадках захист сімейних прав та інтересів може здійснюватися судом шляхом відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права. Мова може йти про визнання розірвання шлюбу фіктивним. Так, за заявою заінтересованої особи у випадках, передбачених законом, розірвання шлюбу може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що дружина та чоловік продовжували проживати однією сім'єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини. На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та Свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються державним органом реєстрації актів цивільного стану (ст. 108 СК України). Таким чином, суд своїм рішенням відновлює правовідношення, яке існувало до розірвання шлюбу. Усі наслідки, які були пов'язані з розірванням шлюбу, вважаються такими, що не настали. Вперше в новому СК України передбачений такий спосіб захисту сімейних прав, як відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Звертають на себе увагу два моменти. По-перше, сімейний закон не містить визначення матеріальної та моральної шкоди, а також порядку та розміру її відшкодування. По-друге, відшкодування матеріальної та моральної шкоди можливе лише у випадках, передбачених СК України або договором. Щодо першого моменту можна відзначити наступне. Як відомо, визначення матеріальної та моральної шкоди, а також порядку їх відшкодування надається в ЦК України (ст. ст. 22, 23 ЦК України). Можна вважати, що цього достатньо і вказані норми ЦК України можуть застосовуватися при вирішенні питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сімейному праві. Другим моментом є те, що матеріальна та моральна шкода відшкодовується при порушенні сімейних прав та інтересів лише у випадках, прямо передбачених законом або договором. В СК України зокрема передбачено відшкодування матеріальної та моральної шкоди у випадку порушення одним із батьків, із яким проживає дитина, встановленого договором порядку здійснення батьківських прав (ст. 157 СК), у разі самочинної зміни одним із батьків місця проживання дитини всупереч волі іншого з батьків (ст. 162 СК), невиконання рішення суду щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від дитини (ст. 159 СК) тощо. В деяких випадках СК України вказує на відшкодування лише матеріальної шкоди. Це має місце, наприклад, у разі неналежного виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини. Згідно з ч. 8 ст. 177 СК України це є підставою для покладення на батьків обов'язку відшкодувати завдану дитині матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном. В ч. 3 ст. 31 СК України вказано, що особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Сторони можуть передбачити можливість відшкодування матеріальної або моральної шкоди в договорі. Зокрема це може мати місце при укладенні сторонами шлюбного договору. Сторони можуть передбачити в ньому певні санкції за порушення умов договору - відшкодування збитків та сплату неустойки. Способом захисту сімейних прав, що застосовується судом, є також зміна правовідношення (п. 7 ч. 2 ст. 18 СК України). Така зміна може мати місце, якщо існуючі права та обов'язки сторін не забезпечують інтереси однієї з них і вона вимушена звернутися до суду з вимогою про зміну правовідношення. Наприклад, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них. Крім того, розмір аліментів може бути зменшено, якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи, за заявою батьків, уповноваженого територіальної громади, юридичної особи, на утриманні якої перебуває дитина, та за згодою органу опіки і піклування (ст. 192 СК України). До способів захисту сімейних прав закон відносить також визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб (п. 8 ч. 2 ст. 18 СК України). В ч. 2 ст. 55 Конституції України вказано, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин порушено, має право звернутися до адміністративного суду з адміністративним позовом (ч. 1 ст. 104 Кодексу про адміністративне судочинство України). Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій (ч. 1 ст. 2 Кодексу про адміністративне судочинство України). До суб'єктів владних повноважень, рішення, дії або бездіяльність яких стосуються сімейних відносин, в першу чергу належать орган опіки та піклування та органи РАЦС. Органами опіки і піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад (п. 1.3. Правил опіки та піклування1). Органи опіки та піклування беруть активну участь у вирішенні питань, що виникають у сімейній сфері (дивись коментар до ст. 19 СК України). Вони, зокрема, розглядають звернення дітей щодо неналежного виконання батьками обов'язків з виховання або щодо зловживання батьків своїми правами; розглядають спори, пов'язані з вихованням неповнолітніх дітей; розглядають скарги на дії опікунів (піклувальників); вживають заходів щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою та піклуванням; беруть участь у розгляді судами спорів, пов'язаних із захистом прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою та піклуванням. У зв'язку з цим рішення органів опіки та піклування суттєво впливають на здійснення учасниками сімейних відносин своїх прав та обов'язків. В п. 1.8. Правил опіки та піклування прямо вказано, що рішення органів опіки і піклування про призначення опікунів і піклувальників чи їхнє звільнення від виконання своїх обов'язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені в установленому законом порядку. Систему органів реєстрації актів цивільного стану складають відділи реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції; виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад (ст. 2 Закону України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» від 24.12.2004 р. № 3807-Ш2). З реєстрацією актів цивільного стану пов'язані виникнення, зміна та припинення сімейних прав та обов'язків. Тому порушення законодавства щодо реєстрації актів цивільного стану має серйозні наслідки для учасників сімейних відносин. Зміст актів громадянського стану, а також відмова в реєстрації актів громадянського стану, в тому числі у зміні прізвища, імені та по батькові, внесенні змін, доповнень, виправлень до її записів актів громадянського стану, їх поновленні та анулюванні, можуть бути оскаржені до вищого органу та до суду (ст. 9 Закону України «Про органи реєстрації актів громадянського стану»). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів" |
||
|
||