| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 383. Порядок розгляду трудових спорів |
||
|
Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів у суді визначається ст. ст. 391 - 397 ТК. 2. Про дозвіл індивідуальних трудових спорів працівників, які працюють у роботодавців - фізичних осіб, див. коментар. до ст. 308 ТК, про розгляд індивідуальних трудових спорів працівників релігійних організацій - коммент. до ст. 348 ТК. 3. Згідно п. п. 8, 9 ст. 5 Закону про статус суддів рішення кваліфікаційної колегії суддів про рекомендацію кандидатом на посаду судді може бути оскаржено в судовому порядку, якщо колегією порушено встановлений названим Законом порядок відбору претендентів на посаду судді. Рішення кваліфікаційної колегії суддів про відмову в рекомендації на посаду судді може бути оскаржено в судовому порядку як у зв'язку з порушенням встановленого порядку відбору претендентів на посаду судді, так і по суті рішення. У разі незгоди голови відповідного суду з рішенням кваліфікаційної колегії суддів про рекомендацію громадянина на посаду судді він повертає його для повторного розгляду в ту ж кваліфікаційну колегію суддів. Якщо при повторному розгляді кваліфікаційна колегія суддів 2/3 голосів членів колегії підтверджує початкове рішення, то голова суду зобов'язаний внести подання про призначення рекомендованого особи на посаду судді протягом 10 днів з дня отримання зазначеного рішення. 4. Порядок розгляду трудових спорів у суді визначається нормами ЦПК. Ряд норм ЦПК орієнтований виключно на розгляд трудових спорів. Так, ч. 3 ст. 45 ЦПК закріплює, що прокурор вступає в процес і дає висновок у справах про поновлення на роботі, про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю. Неявка прокурора, сповіщені про час і місце розгляду справи, не є перешкодою до розгляду справи. Наказом Генпрокуратури від 2 грудня 2003 р. N 51 "Про забезпечення участі прокурорів у цивільному судочинстві" встановлено вважати обов'язковою участь прокурора в першу чергу у розгляді справ: про поновлення на роботі у зв'язку з припиненням трудового договору ; про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю громадянина при виконанні трудових і службових обов'язків, а також у результаті надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру. В інших випадках вступати в процес і давати висновки у справах про поновлення на роботі, про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, якщо позивач або відповідач за станом здоров'я, віком, недієздатності та інших поважних причин не може особисто відстоювати в суді свої права і свободи або суперечка придбав особливе громадське значення в суб'єкті РФ або муніципальній освіті (Збірник основних організаційно-розпорядчих документів Генпрокуратури Росії. Тула: Видавничий дім "Автограф", 2004. Т. 1). Стаття 122 ЦПК встановлює, що судовий наказ видається, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати. Згідно ч. 2 ст. 154 ЦПК справи про поновлення на роботі розглядаються і вирішуються судом до закінчення місяця з дня надходження заяви. На підставі ст. 211 ЦПК негайному виконанню підлягає судовий наказ чи рішення суду про виплату працівникові заробітної плати протягом 3 місяців; про поновлення на роботі та ін 5. Велике значення для однакового застосування законодавства при розгляді індивідуальних трудових спорів мають керівні постанови Пленуму Верховного Суду РФ. До них відносяться: Постанова Пленуму Верховного Суду РФ від 20 грудня 1994 р. N 10 "Деякі питання застосування законодавства про компенсацію моральної шкоди" (Збірник постанов Пленуму Верховного Суду Російської Федерації. 1961 - 1996. М ., 1997); Постанова Пленуму Верховного Суду РФ від 20 листопада 2003 р. N 17 "Про деякі питання, що виникли в судовій практиці при розгляді справ по трудових спорах за участю акціонерних товариств, інших господарських товариств і товариств "(БВС РФ. 2004. N 1); Постанова Пленуму ВС РФ від 17 березня 2004 р. N 2; Постанова Пленуму ВС РФ від 16 листопада 2006 р. N 52. Положення, що містяться в постановах Пленуму Верховного Суду РФ, розкривають оціночні поняття, використовувані законодавцем, конкретизують правові норми, що визначають порядок розгляду індивідуальних трудових спорів у суді. У п. 5 Постанови Пленуму ВС РФ від 17 березня 2004 р. N 2 розкривається, що відноситься до поважних причин пропуску строку звернення до суду з боку працівника (хвороба позивача, знаходження його у відрядженні, неможливість звернення до суду внаслідок непереборної сили, необхідність догляду за важкохворим членом сім'ї). Так, положення ст. 56 ЦПК, яке встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, якщо інше не передбачено федеральним законом, роз'яснюється п. 21 Постанови Пленуму ВС РФ від 17 березня 2004 р. N 2, згідно якому, дозволяючи справи про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими було припинено за п. 7 ч. 1 ст. 77 ТК (відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною визначених сторонами умов трудового договору), або про визнання незаконним зміни визначених сторонами умов трудового договору при продовженні працівником роботи без зміни трудової функції (ст. 74 ТК), необхідно враховувати, що виходячи з ст . 56 ЦПК роботодавець зобов'язаний, зокрема, представити докази, які підтверджують, що зміна визначених сторонами умов трудового договору стало наслідком змін організаційних або технологічних умов праці, наприклад змін в техніці і технології виробництва, вдосконалення робочих місць на основі їх атестації, структурної реорганізації виробництва, і не погіршують становище працівника порівняно з умовами колективного договору, угоди. За відсутності таких доказів припинення трудового договору за п. 7 ч. 1 ст. 77 ТК або зміна визначених сторонами умов трудового договору не може бути визнано законним. У п. 23 того ж Постанови при розгляді справи про поновлення на роботі особи, трудовий договір з яким розірвано з ініціативи роботодавця, обов'язок довести наявність законного підстави звільнення і дотримання встановленого порядку звільнення покладається на роботодавця. Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 24 червня 2008 р. N 11 "Про підготовку цивільних справ до судового розгляду" (БВС РФ. 2008. N 9), якщо справу порушено за заявою неповнолітньої особи у віці від 14 до 18 років, у випадках, передбачених федеральним законом, у справах, що виникають з трудових правовідносин, судді слід обговорити питання про необхідність залучення до участі у справі законних представників неповнолітнього: батьків, усиновителів, піклувальників (ч. 4 ст . 37 ЦПК). 6. При розгляді трудових справ суд враховує, що в силу ч. ч. 1 і 4 ст. 15, ст. 120 Конституції України, ст. 5 ТК, ч. 1 ст. 11 ЦПК суд зобов'язаний вирішувати справи на підставі Конституції РФ, ТК, інших федеральних законів, інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права, а також на підставі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів РФ, які є складовою частиною її правової системи (п . 9 Постанови Пленуму ВС РФ від 17 березня 2004 р. N 2). Якщо суд при вирішенні трудового спору встановить, що нормативний правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає нормативному правовому акту, що має більшу юридичну силу, суд приймає рішення відповідно до нормативним правовим актом, що має найбільшу юридичну силу (ч. 2 ст. 120 Конституції РФ, ч. 2 ст. 11 ЦПК, ст. 5 ТК). При цьому якщо міжнародним договором РФ, що регулює трудові відносини, встановлені інші правила, ніж передбачені трудовим законодавством і іншими актами, що містять норми трудового права, то суд застосовує правила міжнародного договору (ч. 4 ст. 15 Конституції РФ, ч. 2 ст. 10 ТК, ч. 4 ст. 11 ЦПК) (п. 9 Постанови Пленуму ВС РФ від 17 березня 2004 р. N 2). При вирішенні трудових спорів суд враховує роз'яснення Пленуму Верховного Суду РФ, дані в Постановах від 31 жовтня 1995 р. N 8 "Про деякі питання застосування судами Конституції Російської Федерації при здійсненні правосуддя" і від 10 жовтня 2003 р. N 5 "Про застосування судами загальної юрисдикції загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів Російської Федерації" (п. 9 Постанови Пленуму ВС РФ від 17 березня 2004 р. N 2). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 383. Порядок розгляду трудових спорів " |
||
|
||