Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е. Л. Забарчук. Коментар до Цивільного процесуального кодексу Російської Федерації, 2009 - перейти до змісту підручника

Стаття 30. Виключна підсудність

Коментар до статті Коментар до частини 1.
§ 1. Питання. Як визначається територіальна підсудність справ за позовами про знесення самовільно зведених будівель: за загальним правилом, передбаченим ст. 28 ЦПК РФ, або за правилами про виключну підсудність - за місцем знаходження будівлі?
Відповідь. Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК РФ позови про права на житлові та нежитлові приміщення, будівлі, споруди та інші об'єкти, міцно пов'язані із землею, пред'являються в суд за місцем знаходження цих об'єктів.
Оскільки при вирішенні питання про знесення самовільно зведеної будови йдеться про права особи на об'єкт нерухомості, безпосередньо пов'язаний із земельною ділянкою, то зазначений спір підлягає розгляду за правилами ч. 1 ст. 30 ЦПК РФ - за місцем знаходження самовільно зведених будівель (Питання 5 Постанови Президії ВР РФ від 27 вересня 2006 р. "Огляд законодавства та судової практики ЗС РФ за другий квартал 2006 р.").
§ 2.
1. Ухвалою Залізничного районного суду міста Єкатеринбурга від 21 листопада 2003 частково скасовано рішення мирового судді за позовом громадянина С.І. Бєляєва до ФГУП "Свердловська залізниця МПС Російської Федерації" про стягнення збитків та компенсації моральної шкоди. Суд вказав, що, приймаючи до провадження позов в частині, що стосується випливають з договору перевезення пасажира вимог, мировий суддя не врахував положення ч. 3 ст. 30 ЦПК Російської Федерації, згідно з якою позови до перевізників, що випливають з договорів перевезення, пред'являються в суд за місцем знаходження перевізника, до якого у встановленому порядку була пред'явлена претензія.
У своїй скарзі до Конституційного Суду Російської Федерації С.І. Бєляєв просить визнати ч. 3 ст. 30 ЦПК Російської Федерації не відповідає ст. ст. 2, 18, 46 і 55 Конституції Російської Федерації. На думку заявника, названа норма обмежує його конституційне право на ефективний судовий захист, оскільки, передбачаючи розгляд спорів, що випливають з договорів перевезення пасажирів, тільки за місцем знаходження перевізника, вона ускладнює захист прав споживачів у спорах з перевізниками.
Секретаріат Конституційного Суду Російської Федерації в порядку ч. 2 ст. 40 Федерального конституційного закону "Про Конституційний Суд Російської Федерації" раніше повідомляв заявника про те, що його скарга не відповідає вимогам названого Федерального конституційного закону.
2. Конституційний Суд Російської Федерації, вивчивши подані С.І. Бєляєвим матеріали, не знаходить підстав для прийняття його скарги до розгляду.
2.1. Конституція Російської Федерації гарантує кожному судовий захист його прав і свобод (ч. 1 ст. 46) і закріплює, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в тому суді і тим суддею, до підсудності яких воно віднесено законом (ч. 1 ст. 47).
Стаття 30 ЦПК Російської Федерації встановлює виключну підсудність окремих категорій справ, що саме по собі направлено на забезпечення найкращих умов для правильного та своєчасного розгляду справ, специфічні особливості яких ускладнюють їх розгляд в іншому місці, а тому в даному випадку не може розцінюватися як порушує конституційні права заявника, перераховані в скарзі.
2.2. Діяла на момент укладення С.І. Бєляєвим договору перевезення ст. 136 Транспортного статуту залізниць Російської Федерації не встановлювала обов'язковість пред'явлення претензії до подачі позову, що випливає з договору перевезення пасажирів або багажу; обов'язковий порядок передбачений тільки стосовно договору перевезення вантажу (ст. 797 ЦК Російської Федерації).
Отже, ч. 3 ст. 30 ЦПК Російської Федерації в системі чинного правового регулювання (тобто за відсутності вимоги про обов'язкове пред'явлення претензії до перевізника) не перешкоджає пред'явленню громадянином позову, що випливає з договору перевезення пасажирів або багажу, за правилами підсудності, встановленими для позовів про захист прав споживачів.
Перевірка ж правильності винесених у справі судових постанов належить до повноважень вищестоящих судів і до компетенції Конституційного Суду Російської Федерації не входить (Визначення КС РФ від 20 червня 2006 р. N 170-О "Про відмову в прийнятті до розгляду скарги громадянина Бєляєва Сергія Івановича на порушення його конституційних прав ч. 3 ст. 30 ЦПК РФ ").
§ 3. Питання. Як визначається територіальна підсудність справ про відновлення строку для прийняття спадщини?
Відповідь. Відповідно до ст. 1155 ЦК України за заявою спадкоємця, який пропустив строк, встановлений для прийняття спадщини, суд може відновити цей строк і визнати спадкоємця прийняли спадщину, якщо спадкоємець не знав і не повинен був знати про відкриття спадщини або пропустив цей строк з інших поважних причин.
Оскільки в даному випадку відновлення встановленого законом терміну пов'язане з визнанням за спадкоємцем права на майно, справи зазначеної категорії виходячи з п. 1 ч. 1 ст. 22 ЦПК РФ підлягають розгляду судами в порядку позовного провадження.
Цивільний процесуальний кодекс Російської Федерації не встановлює альтернативної або виключної підсудності даної категорії справ, тому справи про поновлення строку для прийняття спадщини підлягають розгляду виходячи із загального правила територіальної підсудності, встановленого ст. 28 ЦПК РФ, за місцем знаходження відповідача.
Однак ст. 30 ЦПК РФ встановлена виключна підсудність позовів про права на земельні ділянки, ділянки надр, відокремлені водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, будівлі, в тому числі житлові та нежитлові приміщення, будівлі, споруди, інші об'єкти, міцно пов'язані із землею, які пред'являються в суд за місцем знаходження цих об'єктів.
Отже, в тому випадку, якщо предметом спадщини є майно, вказане в ст. 30 ЦПК РФ, то справи про поновлення строку для прийняття спадщини підлягають розгляду за місцем знаходження майна (Питання 4 Постанови Президії ВР РФ від 4 травня 2005 р. "Огляд законодавства та судової практики ЗС РФ за перший квартал 2005 р.").
§ 4. Питання. Як визначається територіальна підсудність справ у спорах:
- про витребування майна з чужого незаконного володіння;
- про усунення перешкод у користуванні майном або про усунення порушення права власника, що не пов'язаних з позбавленням володіння;
- про визначення порядку користування майном?
Відповідь. Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК РФ позови про права на земельні ділянки, ділянки надр, відокремлені водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, будівлі, в тому числі житлові та нежитлові приміщення, будівлі, споруди, інші об'єкти, міцно пов'язані із землею, а також про звільнення майна від арешту пред'являються в суд за місцем знаходження цих об'єктів або арештованого майна.
Позови про витребування майна з чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у користуванні майном або про усунення порушення права власника, не тягнуть позбавлення володіння, та про визначення порядку користування майном пов'язані з встановленням прав на майно, тому , якщо предметом цих позовів є майно, вказане в ст. 30 ЦПК РФ, ці позови підлягають розгляду за місцем знаходження такого майна. Якщо предметом цих позовів є інше майно, вони повинні пред'являтися до суду за загальним правилом територіальної підсудності - за місцем знаходження відповідача (Питання 2 Постанови Президії ВР РФ від 7 червня 2006 р. і 14 червня 2006 "Огляд законодавства та судової практики ЗС РФ за перший квартал 2006 р. ").
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Стаття 30. Виключна підсудність "
  1. Стаття 32. Договірна підсудність
    1. Договірна (добровільна) підсудність заснована на угоді сторін, які вправі змінити встановлену законом територіальну підсудність і за обопільною згодою вибрати суд, найбільш зручний для них. Для суду, обраного сторонами, угода сторін про зміну підсудності обов'язково, якщо воно не суперечить вимогам закону. Зокрема, угодою сторін не може бути змінена
  2. Стаття 403. Виключна підсудність справ за участю іноземних осіб
    Стаття 403. Виключна підсудність справ за участю іноземних
  3. Стаття 30. Виключна підсудність
    1. Розгляд окремих категорій справ у силу прямої вказівки в законі допускається лише у суворо визначених за місцем розташування судах. Така територіальна підсудність називається винятковою. Встановлення виключної підсудності направлено на забезпечення кращих умов для правильного та своєчасного розгляду справ, специфічні особливості яких ускладнює їх розгляд у
  4. Стаття 32. Договірна підсудність
    Коментар до статті § 1. 18 червня 1997 С. уклав з ЗАТ "Арманд-Пежо" договір купівлі-продажу автомобіля "Пежо-406". У зв'язку з виявленням в автомобілі істотних недоліків С. звернувся в Приволзький районний суд м. Казані, за місцем свого проживання, з позовом до ЗАТ "Арманд-Пежо" про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля, стягнення вартості товару та неустойки. Ухвалою
  5. Стаття 405. Незмінність місця розгляду справи
    Сформована міжнародна практика визнає компетенцію того національного суду, до виробництва якого прийнято справу з дотриманням правил підсудності. У період розгляду справи по суті можуть відбутися зміни, пов'язані з громадянством, місцем проживання або місцем перебування осіб, що у справі. Якщо ці факти відбулися після прийняття справи до провадження, то вони є юридично
  6. Стаття 404. Договірна підсудність справ за участю іноземних осіб
    Стаття 404. Договірна підсудність справ за участю іноземних
  7. Стаття 31. Підсудність кількох пов'язаних між собою справ
    1. Під підсудністю кількох пов'язаних між собою справ розуміється підсудність, при якій заявлена вимога підлягає розгляду в суді, де розглядається іншого пов'язане з ним вимога (справа). При цьому необхідна така зв'язок між вимогами (справами), яка дозволяє об'єднати їх в одне провадження. 2. Правило загальної територіальної підсудності вимагає, щоб позов пред'являвся
  8. Стаття 404. Договірна підсудність справ за участю іноземних осіб
    1. Зміна міжнародної підсудності за угодою сторін означає можливість віднесення справи, підсудного російському судового установі, до компетенції іноземного суду (дерогацію), і навпаки (пророгація). Договірна міжнародна підсудність, спрямована на зміну встановленої законодавцем територіальної підсудності, неможлива також у справах окремого провадження, до яких
  9. Глава 3. Підвідомчість і підсудність
    Глава 3. Підвідомчість і
  10. Глава 44. Підсудність справ за участю іноземних осіб судам в Російській Федерації
    Глава 44. Підсудність справ за участю іноземних осіб судам в Російській
  11. 9.2. Підвідомчість і підсудність арбітражного суду
    Арбітражному суду підвідомчі справи з економічних спорах, що виникають із цивільних, адміністративних та інших правовідносин. Хто може бути суб'єктом спору в арбітражному суді? Розглядаються спори між юридичними особами (далі - організації), громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і мають статус індивідуального
  12. Стаття 266. Подача заяви про встановлення факту, що має юридичне значення
    1. За загальним правилом заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, подаються до суду за місцем проживання заявника. Коло осіб, які мають право на звернення до суду, визначається змістом норм матеріального права, що регулюють відносини, у зв'язку з виникненням яких потрібно встановлення факту, що має юридичне значення. Наприклад, заява про встановлення факту визнання
  13. Стаття 1342. Дострокове припинення виключного права публікатора на твір Коментар до статті 1342
    Відповідно до ст. 1340 ЦК РФ термін дії прав публікатора становить 25 років починаючи з 1 січня року, наступного за роком оприлюднення твору. Публікатор не вправі оприлюднити твір під іншим ім'ям, ніж ім'я автора, або розкривши ім'я автора, якщо він публікувався виключно під псевдонімом чи анонімно. Про право авторства і право на ім'я див. коментар до ст. 1265 ГК РФ.
  14. Стаття 1468. Договір про відчуження виключного права на секрет виробництва
    1. За договором про відчуження виключного права на секрет виробництва одна сторона (правовласник) передає або зобов'язується передати належне їй виняткове право на секрет виробництва в повному обсязі іншій стороні - набувачеві виключного права на цей секрет виробництва. 2. При відчуження виключного права на секрет виробництва особа, розпорядитися своїм правом,
  15. Стаття 24. Цивільні справи, підсудні районному суду
    1. Цивільні справи, що не належать до компетенції мирового судді, розглядаються в першій інстанції районним судом, якщо федеральним законом вони не віднесені до підсудності інших федеральних судів загальної юрисдикції (див. коментар до ст. 25-27 ЦПК). Районний суд виступає також у ролі безпосередньої вищестоящої інстанції для перевірки не вступили в законну силу рішень і ухвал світових
  16. Стаття 247. Порядок звернення до суду
      Коментар до статті Коментар до частини 1. § 1. Відповідно до ч. 3 ст. 247 ЦПК РФ у разі, якщо при подачі заяви до суду буде встановлено, що має місце спір про право, підвідомчий суду, суддя залишає заяву без руху і роз'яснює заявнику необхідність оформлення позовної заяви з дотриманням вимог ст. ст. 131 і 132 цього Кодексу. Залишення заяви без
  17. Стаття 1466. Виключне право на секрет виробництва
      1. Власникові секрету виробництва належить виключне право використання його відповідно до статті 1229 цього Кодексу будь-яким не суперечить закону способом (виключне право на секрет виробництва), у тому числі при виготовленні виробів і реалізації економічних та організаційних рішень. Володар секрету виробництва може розпоряджатися зазначеним винятковим правом.
  18. Стаття 1339. Виключне право публікатора на твір
      1. Публікатору твору належить виключне право використовувати твір відповідно до статті 1229 цього Кодексу (виключне право публікатора на твір) способами, передбаченими підпунктами 1 - 8 і 11 пункту 2 статті 1270 цього Кодексу. Публікатор твору може розпоряджатися зазначеним винятковим правом. 2. Виключне право публікатора на
© 2014-2022  yport.inf.ua