| Головна |
| Наступна » | ||
Стаття 1. Основні принципи земельного законодавства |
||
|
1. Цей Кодекс і видані відповідно до нього інші акти земельного законодавства грунтуються на наступних принципах: 1) облік значення землі як основи життя і діяльності людини, відповідно до якого регулювання відносин щодо використання та охорони землі здійснюється виходячи з уявлень про землю як про природний об'єкт, що охороняється в якості найважливішої складової частини природи, природному ресурсі, використовуваному як засобу виробництва в сільському господарстві і лісовому господарстві та засади здійснення господарської та іншої діяльності на території Російської Федерації, і одночасно як про нерухоме майно, про об'єкті права власності та інших прав на землю; 2) пріоритет охорони землі як найважливішого компонента навколишнього середовища і засобу виробництва в сільському господарстві і лісовому господарстві перед використанням землі як нерухомого майна, згідно з яким володіння, користування і розпорядження землею здійснюються власниками земельних ділянок вільно, якщо це не завдає шкоди навколишньому середовищу; 3) пріоритет охорони життя і здоров'я людини, згідно з яким при здійсненні діяльності з використання та охорони земель повинні бути прийняті такі рішення і здійснені такі види діяльності, які дозволили б забезпечити збереження життя людини або запобігти негативний (шкідливий) вплив на здоров'я людини, навіть якщо це зажадає великих витрат; 4) участь громадян, громадських організацій (об'єднань) і релігійних організацій у вирішенні питань, що стосуються їх прав на землю, згідно з яким громадяни Російської Федерації, громадські організації (об'єднання) і релігійні організації мають право брати участь у підготовці рішень, реалізація яких може вплинути на стан земель при їх використанні та охороні, а органи державної влади, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарської та іншої діяльності зобов'язані забезпечити можливість такої участі в порядку і у формах, які встановлені законодавством; (пп. 4 в ред. Федерального закону від 03.10.2004 N 123-ФЗ) 5) єдність долі земельних ділянок і міцно пов'язаних з ними об'єктів, згідно з яким всі міцно пов'язані із земельними ділянками об'єкти слідують долю земельних ділянок, за винятком випадків, встановлених федеральними законами; 6) пріоритет збереження особливо цінних земель і земель особливо охоронюваних територій, згідно з яким зміна цільового призначення цінних земель сільськогосподарського призначення, земель, зайнятих захисними лісами, земель особливо охоронюваних природних територій та об'єктів, земель, зайнятих об'єктами культурної спадщини, інших особливо цінних земель і земель особливо охоронюваних територій для інших цілей обмежується або забороняється в порядку, встановленому федеральними законами. Встановлення даного принципу не повинно тлумачитися як заперечення або применшення значення земель інших категорій; (в ред. Федеральних законів від 21.12.2004 N 172-ФЗ, від 04.12.2006 N 201-ФЗ) 7) платність використання землі, згідно з яким будь-яке використання землі здійснюється за плату, за винятком випадків, встановлених федеральними законами і законами суб'єктів Російської Федерації; 8) поділ земель за цільовим призначенням на категорії, згідно з яким правовий режим земель визначається виходячи з їх приналежності до певної категорії і дозволеного використання відповідно до зонування територій та вимогами законодавства; (в ред. Федерального закону від 22.07.2008 N 141 -ФЗ) 9) розмежування державної власності на землю на власність Російської Федерації, власність суб'єктів Російської Федерації і власність муніципальних утворень, згідно з яким правові основи та порядок такого розмежування встановлюються федеральними законами; 10) диференційований підхід до встановлення правового режиму земель, відповідно до якого при визначенні їх правового режиму повинні враховуватися природні, соціальні, економічні та інші фактори; 11) поєднання інтересів суспільства і законних інтересів громадян, відповідно до якого регулювання використання та охорони земель здійснюється в інтересах всього суспільства при забезпеченні гарантій кожного громадянина на вільне володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою. При регулюванні земельних відносин застосовується принцип розмежування дії норм цивільного законодавства та норм земельного законодавства в частині регулювання відносин з використання земель, а також принцип державного регулювання приватизації землі. 2. Федеральними законами можуть бути встановлені й інші принципи земельного законодавства, що не суперечать встановленим пунктом 1 цієї статті принципам. |
||
| Наступна » | ||
|
|
||
Інформація, релевантна" Стаття 1. Основні принципи земельного законодавства " |
||
|
||