| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
13. Знищення або пошкодження майна (ст. 167-168 КК) |
||
|
Громадську небезпеку становлять не тільки розкрадання та інші корисливі злочини проти власності, а й деякі злочини, не пов'язані з витяганням майнової вигоди. Кримінальний кодекс РФ передбачає відповідальність за два таких діяння: умисне знищення або пошкодження майна (ст. 167) і знищення або пошкодження майна з необережності (ст. 168). Родовим і безпосереднім об'єктом цих злочинів є відносини власності. Між собою вони розрізняються не тільки формою вини, але й умовами настання кримінальної відповідальності, і формулюванням кваліфікуючих ознак. Стаття 167 КК встановлює відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, якщо всі ці діяння призвели до заподіяння значної шкоди. Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні дій, що виражаються у знищенні або пошкодженні майна без ознак розкрадання. Під знищенням майна розуміється приведення його в такий стан, коли воно назавжди втрачає свою господарську цінність і не може бути використано за своїм призначенням. Пошкодженням майна вважається заподіяння такої шкоди речі, який суттєво знижує її господарську цінність, але при цьому річ може бути придатною до використання за своїм призначенням за умови її відновлення і виправлення. Предметом злочину може бути будь-яке майно, як рухоме, так і нерухоме, крім тих предметів, знищення або пошкодження яких утворює самостійний склад злочину. До них відносяться: пам'ятки історії та культури (ст. 243 КК); місця поховання, надмогильні споруди (ст. 244 КК); транспортні засоби та шляхи сполучення (ст. 267 КК); офіційні документи, штампи, печатки (ст. 325 КК); військове майно (ст. 346 КК). Відповідальність за ст. 167 КК настає тільки за дії, що спричинили заподіяння значної шкоди. Оскільки закон не розкриває це поняття, значущість збитку оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи. Виходячи з того, що поняття великого розміру визначено у примітці 2 до ст. 158 КК як вартість майна, у 500 разів перевищує мінімальний розмір оплати праці, значним може визнаватися збиток в меншій сумі. Заподіяння значної шкоди є обов'язковою умовою притягнення до кримінальної відповідальності і за ч. 2 ст. 167 КК. Злочин може бути вчинено як із прямим, так і з непрямим умислом, з будь-яких мотивів. Корисливий мотив можливий, якщо він реалізується не шляхом заволодіння майном (наприклад, знищення майна за винагороду "на замовлення"). Суб'єктом злочину може бути як приватна, так і посадова особа. Дії останнього кваліфікуються за сукупністю за ст. 285 КК за наявності всіх ознак цієї статті. Відповідальність настає за ч. 1 ст. 167 КК з 16 років, а за ч. 2 - з 14 років (ч. 2 ст. 20 КК). Знищення або пошкодження власного майна не утворює складу даного злочину, оскільки не зазіхає на відносини власності. Якщо ж в результаті знищення власного майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом завдано шкоди чужому майну, відповідальність за заподіяння цих наслідків настає з урахуванням форми вини. Знищення або пошкодження власного майна з метою подальшого отримання страхового відшкодування є приготуванням до шахрайства. Кваліфікованими видами злочину (ч. 2 ст. 167 КК) є знищення або пошкодження чужого майна, вчинені шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом або спричинили з необережності смерть людини або інші тяжкі наслідки. Знищення або пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом передбачає такий спосіб дії, який створює загрозу заподіяння шкоди особистості або іншому майну. Такими способами, поряд із згаданими підпалом і вибухом, є затоплення, організація аварії транспорту і т.п. Якщо в результаті підпалу, вибуху і інших дій, спрямованих на знищення або пошкодження майна загальнонебезпечним способом, майно не зазнало шкоди з причин, не залежних від волі винного, вчинене кваліфікується за ч. 3 ст. 30 і ч. 2 ст. 167 КК. Підпалу є таке використання вогню, яке призводить до його неконтрольованого поширення і створює загрозу заподіяння шкоди людям або іншому майну. "Спалювання окремих речей і предметів, що не створила загрози заподіяння шкоди громадянам, а одно знищення або пошкодження іншого майна, слід кваліфікувати, виходячи з характеру і тяжкості наслідків, зазначених у статтях КК про відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна" * (585). Кваліфікуючий ознака даного злочину створюється також, якщо ці діяння призвели по необережності смерть людини або інші тяжкі наслідки. До інших тяжких наслідків відноситься заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю хоча б одній людині або середньої тяжкості шкоди здоров'ю двом або більше особам, залишення людей без житла або засобів до існування; тривала призупинення або дезорганізація роботи підприємства, установи, організації тощо * (586) По відношенню до наслідків, передбачених ч. 2 ст. 167 КК, має бути встановлена вина у формі необережності. Якщо смерть або тяжка шкода здоров'ю заподіяно з прямим або непрямим умислом, скоєне кваліфікується за сукупністю за ст. 105 і 11 КК. Стаття 168 КК встановлює відповідальність за знищення або пошкодження чужого майна у великому розмірі, вчинене з необережності. Обов'язковою умовою криміналізація діяння є великий розмір (див. примітку 2 до ст. 158 КК). Це відноситься як до основного складу, так і до кваліфікованого. У ч. 2 ст. 168 КК передбачені кваліфікуючі діяння: за способом ("шляхом необережного поводження з вогнем або іншими джерелами підвищеної небезпеки") і за наслідками ("спричинили тяжкі наслідки"). Грубе поводження може виразитися у порушенні як спеціальних правил безпеки, так і загальних заходів обережності. Іншими джерелами підвищеної небезпеки стосовно даному складом можуть бути транспортні засоби, механізми, електрообладнання, вибухові речовини, горючі рідини, вогнепальну зброю і т.п. Загибель людей серед можливих наслідків не названа, бо заподіяння смерті з необережності хоча б одній людині утворює склад небезпечнішого самостійного злочину (ст. 109 КК). До тяжких наслідків (крім великої матеріальної шкоди) можуть бути віднесені наслідки екологічного характеру, заподіяння з необережності тяжкої шкоди здоров'ю (ст. 111 КК). Суб'єктивну сторону розглядуваного злочину складає необережність у вигляді легковажності або недбалості. Відповідальність за ч. 1 і 2 ст. 168 КК настає з 16 років. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 13. Знищення або пошкодження майна (ст. 167-168 КК) " |
||
|
||