| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Затримання за підозрою у вчиненні злочину |
||
|
. Цей захід передбачає короткочасне позбавлення волі особи, підозрюваного у вчиненні злочину, без попередньої санкції прокурора чи суду. Мета затримання - припинення злочинної діяльності, попередження приховування підозрюваного від слідства або суду, фальсифікації підозрюваним доказів і т. п. Частина 2 ст. 22 Конституції встановлює граничний термін затримання за підозрою у скоєнні злочину - 48 годин, однак цей термін може бути продовжений судом за клопотанням дізнавача, слідчого або прокурора не більше ніж на 72 години для подання додаткових доказів обгрунтованості затримання (п. 3 ч. 6 ст. 108 КПК). Затримання особи за підозрою у скоєнні злочину проводиться за наявності однієї з таких підстав: - особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; - потерпілі або очевидці вказують на дану особу як на злочин; - на цьому обличчі або на його одягу, при ньому або в його житлі виявлені явні сліди злочину (ч. 1 ст . 191 КПК). Затримання безпосередньо після вчинення злочину застосовується при переслідуванні підозрюваного «за гарячими слідами». Очевидці можуть вказати на особу, яка вчинила злочин, як на місці його вчинення, так і при проведених процесуальних діях, наприклад упізнанні. Пункт 3 частини 1 ст. 91 КПК застосовується, як правило, у випадках, коли в ході процесуальних дій (обшуку, особистого обшуку, виїмки тощо) на одязі, тілі, в помешканні особи будуть виявлені явні сліди злочину. При наявності інших відомостей, що дають підставу підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано при спробі сховатися, або якщо вона не має постійного місця проживання, або не встановлено його особу, або якщо прокурором, а також слідчим або дізнавачем за згодою прокурора до суду направлено клопотання про обрання відносно вказаної особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (ч. 2 ст. 91 КПК). Таким чином, затримання можливе у двох формах: - без постанови органу дізнання, слідчого, прокурора до порушення кримінальної справи; - на підставі постанови органу дізнання, слідчого, прокурора після порушення кримінальної справи. Перша форма затримання, так званий захоплення на місці, кримінально-процесуальним законодавством не регламентована. Затримання і доставляння до міліції осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів, регламентується Статутом ППС, витяги з якого наводяться нижче. "... 145. Дії по затриманню злочинців та осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів, вимагають від співробітників міліції дотримання законності, високої пильності, рішучості, витримки, вміння швидко орієнтуватися в обстановці. 146. Патрульний (постовий) при виявленні підозрілих осіб встановлює за ними спостереження, не привертаючи до себе уваги. Приймаючи рішення про затримання і доставлянні такого громадянина до міліції, він повинен чітко усвідомити правомірність своїх дій, врахувати свої можливості, намітити план затримання, визначити найбільш зручний момент і тактичний прийом затримання. При цьому необхідно враховувати: - особистість задерживаемого і можливі небезпечні наслідки у разі, якщо він не буде затриманий; - ймовірні ускладнення при затриманні, які можуть виникнути, якщо з боку задерживаемого, його спільників і співчуваючих буде вчинено опір; - можливість збройного опору або нападу; - підстави та умови застосування зброї та спеціальних засобів. 147. Перед затриманням злочинців та осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів, особлива увага повинна бути звернена на з'ясування наявності у них вогнепальної або холодної зброї та забезпечення заходів безпеки. Одночасно наряд приводить в готовність свою зброю на випадок необхідності його негайного застосування. Якщо необхідно провести затримання групи злочинців, патрульний (постовий) повинен зв'язатися з черговим, сусідніми нарядами і запросити посилення, а також по можливості забезпечити підтримку з боку громадян, не піддаючи їх небезпеці. 148. Місце затримання злочинця визначається складається обстановкою та іншими факторами, що виключають заподіяння шкоди громадянам і можливість правопорушника сховатися. Для забезпечення раптовості наряд наближається до затримуваних, вибравши момент, коли вони найменше готові до надання опору, подає команду «Стій! Руки вгору!» і оголошує про затримання. Щоб уникнути опору в окремих випадках затримуваних не повідомляються дійсні підстави затримання, а використовуються відволікаючі прийменники: порушення громадського порядку, перехід вулиці в недозволеному місці, перевірка паспортного режиму, карантин і т. п. У цих випадках команда «Стій! Руки вгору!" не подається. Залежно від обставин зовнішній огляд одягу та речей, що знаходяться у затриманих, проводиться негайно або в більш зручний момент, коли можна отримати допомогу від інших співробітників міліції чи громадян. Виявлене зброю або інші предмети, які можуть бути використані для надання опору, нападу на наряд або втечі, негайно вилучаються. 150. Доставлення затриманих в міліцію виробляється на спеціальному міліцейському транспорті, а при його відсутності - на автомобілях, що належать організаціям і окремим громадянам. Не допускається використання для цих цілей громадського транспорту, автомобілів спеціального призначення - пожежних, інкасаторських, швидкої та невідкладної допомоги (за винятком випадків, коли необхідно надання медичної допомоги), а також транспорту, належить дипломатичним , консульським та іншим представництвам іноземних держав, міжнародним організаціям. 151. Патрульний (постовий) при доставлянні затриманого повинен передбачити заходи обережності на випадок спроби з боку його спільників створити умови для втечі або насильницького звільнення, стежити, щоб затриманий не викинув чи не передало кому-небудь речові докази і не прийняв від співучасників зброю або інші засоби нападу. 152. Доставлення затриманого пішим порядком здійснюється, як правило, двома і більше співробітниками міліції, один з яких повинен йти поруч із затриманим з правого боку. При доставлянні слід уникати багатолюдних місць, прохідних дворів, парків та лісових масивів. 153. Патрульний (постовий), який доставив затриманого до міліції, доповідає про це рапортом на ім'я начальника горрайлиноргана. У рапорті зазначаються: прізвище, ім'я, по батькові, домашню адресу доставленого, час, місце, обставини і причини затримання, прізвища та адреси свідків, а також осіб, що зробили сприяння при затриманні та доставлянні ". Після доставляння підозрюваного до органу дізнання, до слідчого або прокурора у термін не більше трьох годин має бути складений протокол затримання, в якому робиться відмітка про те, що підозрюваному роз'яснені його права, передбачені ст. 46 КПК. Про проведене затримання орган дізнання, дізнавач або слідчий зобов'язаний повідомити прокурора у письмовому вигляді протягом 12 годин з моменту затримання. Після цього підозрюваний повинен бути допитаний. Особливу увагу слід приділити складанню протоколу затримання. У ньому вказуються дата, час і місце складання, підстави і мотиви затримання підозрюваного, результати його особистого обшуку та інші обставини затримання. Протокол підписується особою, яка його склала, і підозрюваним. Обов'язково зверніть увагу на те, щоб в протоколі було вказано час фактичного затримання - воно не повинно збігатися з часом складання протоколу. Це дуже важливо, оскільки якщо тригодинний термін, встановлений для складання протоколу, починає обчислюватися з моменту доставлення особи в орган дізнання, до слідчого або прокурора, то відлік усіх решта термінів, пов'язаних із затриманням (12-годинного - для повідомлення прокурора, 24-годинного - для проведення допиту підозрюваного, 48-годинного - для доставлення підозрюваного до суду), починається з моменту фактичного затримання. Саме тому в протоколі затримання підозрюваного має зазначатися не тільки час складання протоколу, але й час затримання, під яким розуміється час фактичного затримання. Якщо вас затримали раніше, ніж було складено протокол, а час його складання та час затримання вказані одне і те ж або час фактичного затримання не співпадає з в протоколі, на це необхідно вказати в графі «Зауваження до протоколу». Особа, що становить протокол затримання, не має права відмовити вам зробити такий запис, тому не соромтеся наполягати на цьому. Необхідно також пам'ятати, що всі зауваження в протокол затримання слід вносити до того, як ви його підпишете, оскільки згодом вам навряд чи нададуть таку можливість. У графу «Зауваження до протоколу» слід також внести відомості про застосовані до вас несанкціонованих методах затримання або ведення слідства, а саме побиття співробітниками міліції, який чиниться тиску для отримання викривають вас показань, ненаданні можливості зв'язатися з родичами або адвокатом; в цій же графі необхідно також детально перерахувати вилучені у вас речі, якщо цього не зробив дізнавач або слідчий. Затриманий має бути допитаний не пізніше 24 годин з моменту фактичного позбавлення його свободи пересування (п. 14 ст. 5; п. 2 ч. 2 ст. 46 КПК). Дізнавач, слідчий або прокурор не пізніше 12 годин з моменту затримання підозрюваного зобов'язаний повідомити про це будь-кого з його близьких родичів, а за їх відсутності - інших родичів або надати можливість зробити це самому підозрюваному (ст . 96 КПК). При затриманні підозрюваного, що є військовослужбовцем, про це повідомляється командування військової частини. Якщо підозрюваний - громадянин або підданий іншої держави, то в 12-годинний термін з моменту його затримання про це повідомляється консульство або посольство даної держави. При затриманні громадянина або підданого іншої держави він має право відмовитися від зустрічі з представником посольства або консульства своєї країни, але і в цьому випадку, повинен бути поданий в зазначений у законі термін. Частина 4 ст. 96 КПК допускає можливість не виробляти повідомлення при необхідності збереження в таємниці факту затримання в інтересах попереднього розслідування. У такому випадку повідомлення не виробляється тільки з санкції прокурора. Слід мати на увазі, що: а) санкція прокурора повинна бути отримана до закінчення 12 годин, щоб у разі її неотримання залишався час для повідомлення; б) строк збереження в таємниці факту затримання не може бути тривалим і складати більше 48 годин. Про факт затримання стає відомо захиснику в разі реалізації вимоги на побачення з ним не пізніше 24 годин з моменту затримання, а також суду при реалізації вимоги про доставлених затриманого до суду в строк не пізніше 48 годин з моменту затримання. Ця норма закону ні в яких випадках не застосовується до неповнолітніх. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Затримання за підозрою у вчиненні злочину " |
||
|
||