Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
С.С. Бичкова. Цивільне право України (договірні та недоговірні зобовязання), 2006 - перейти к содержанию учебника

§ 1. Загальна характеристика договору про спільну діяльність


Значення договору про спільну діяльність, його місце в цивільному обороті головним чином обумовлені тим, що це єдиний передбачений ЦК України договір, що регулює спільну діяльність його учасників. Така діяльність може бути спрямована на досягнення будь-якої законної мети.
Відносини сторін за договором про спільну діяльність регулюються гл. 77 ЦК України та загальними положеннями про зобов'язання, закріпленими у книзі п'ятій ЦК України (гл. 47-53).
За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону (ч. 1 ст. 1130 ЦК України).
Договір про спільну діяльність може бути двостороннім або багатостороннім. Оскільки для укладення такого договору достатньо згоди сторін за всіма істотними умовами, його можна вважати кон-сенсуальним.
Сторонами (учасниками) договору про спільну діяльність можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи, а також фізичні особи-підприємці. Крім того, виходячи зі змісту ст. 23 Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 p., учасниками таких договорів можуть бути й іноземні інвестори.
Головною особливістю договору про спільну діяльність є те, що його учасники прагнуть досягнення спільної мети і, зазвичай, не виступають відносно один одного як боржники та кредитори, на відміну від учасників інших договорів.
Унаслідок укладення даного договору не створюється новий суб'єкт права (юридична особа), а лише встановлюються права та обов'язки учасників договору. Крім того, на відміну від інших договорів, які встановлюють взаємні права та обов'язки сторін, договір про спільну діяльність характеризується спільністю мети, що ставлять перед собою сторони, які домовляються.
Об'єднання сторін такого договору пов'язане з їх особистою участю у спільній діяльності. Наприклад, у договорі простого това-
риства об'єднуються вклади учасників. Проте участь кожної зі сторін у спільній діяльності може здійснюватись і без об'єднання вкладів (ч. 2 ст. ИЗО ЦК України).
ЦК України містить єдине застереження щодо мети, для досягнення якої сторони укладають договір про спільну діяльність, - вона не може суперечити законові. Таким чином, сторони, укладаючи даний договір, можуть ставити перед собою мету як комерційну, тобто пов'язану з отриманням прибутку, так і некомерційну, тобто не пов'язану з отриманням прибутку.
Договір про спільну діяльність вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними умовами договору про спільну діяльність є умови про предмет договору; умови, які є необхідними для договорів даного виду; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Предметом даного договору є спільна діяльність сторін для досягнення певної мети без створення юридичної особи.
Згідно з ч. 2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови, визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Таким чином, можна дійти висновку, що в даному договорі, насамперед, мають визначатися аспекти щодо його предмета і мети. Крім того, доцільно передбачити взаємні обов'язки сторін, а також обов'язки кожної зі сторін щодо спільної діяльності.
У договорі про спільну діяльність необхідно звернути увагу на таке важливе питання, як порядок ведення спільних справ, зокрема порядок прийняття рішень. Потрібно також визначити на кого має бути покладене керівництво спільною діяльністю, встановити порядок проведення фінансових операцій. Доцільно, крім того, передбачити порядок здійснення контролю за спільною діяльністю.
Не менш важливими аспектами є також визначення розміру вкладів і часток учасників, порядок розподілу між ними результатів спільної діяльності.
Особливої уваги заслуговують такі питання, як порядок розподілу витрат і збитків, термін дії договору, відповідальність сторін, порядок розв'язання спорів тощо.
Договір про спільну діяльність укладається в письмовій формі (ч. 1 ст. 1131 ЦК України). Отже, він має відповідати вимогам, встановленим у ст. 207 ЦК України.
Договір про спільну діяльність припиняється у разі:
- досягнення його мети;
- закінчення строку дії (якщо такий строк був визначений учасниками в договорі);
- прийняття рішення про припинення договору за загальною згодою його учасників;
- в інших випадках, передбачених законом або договором, чи за рішенням суду.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "§ 1. Загальна характеристика договору про спільну діяльність"
  1. § 2. Види зобов'язань і система зобов'язального права
    загальним правилом, мають виконуватися одночасно (якщо інше не передбачене законом, договором і не випливає із суті зобов'язання). 4. Залежно від характеру правового зв'язку між учасниками зобов'язання воно може бути простим або складним. Якщо сторони мають лише по одному праву і одному обов'язку, то зобов'язання вважається простим. Якщо прав і обов'язків у Особливістю зобов'язання
  2. § 3. Спільна діяльність
    загальнено в роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду України від 28 квітня 1995 р. № 02-5/302 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність". Загальні положення щодо договору про спільну діяльність та його різновидів. Згідно зі ст. 1130 ЦК за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно
  3. Види складів адміністративних правопорушень
    загальненого визначення поняття суб'єкта адміністративного правопорушення. Аналіз окремих статей КпАП України вказує, що особа може бути суб'єктом адміністративного делікту лише по досягненні нею певного віку, з якого вона, на думку законодавця, на момент скоєння проступку повинна володіти таким рівнем свідомості, фізичного та психічного розвитку, що дозволяє їй правильно оцінити суспільну
  4. Стаття 39. Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни
    загальне правило, за яким звичайна ціна збігається з договірною ціною, що в більшості випадків відповідає реаліям господарських операцій. Однак слід розуміти, що за певних умов договірна ціна може не відповідати ринковій ціні або бути відсутньою внаслідок впливу на неї таких чинників, як юридична чи фактична залежність однієї особи від іншої або обох осіб від третьої особи, існування специфічних
  5. Стаття 153. Оподаткування операцій особливого виду
    загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак з більшою деталізацією процесу здійснення контролю, що розуміється як володіння безпосередньо або через пов' язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій), що становить не менше як 20 відсотків статутного фонду юридичної особи, або управління найбільшою кількістю голосів в органі управління юридичної особи. Для
  6. Стаття 209. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом
    загальним правилом, необхідно кваліфікувати за спеціальною кримінально-правовою нормою (ст. 306). Якщо за зазначені кошти придбавається майно, яке не підлягає приватизації або яке не належить до обладнання для виробничих та інших потреб (скажімо, нерухомість або транспортний засіб), або ж такі кошти використовуються у правомірній підприємницькій та іншій господарській діяльності, але не у вигляді
  7. Поняття та характеристика договору позички
    загальними правилами про форму правочину (ст. 205 ЦК України), так і спеціальною нормою (ст. 828 ЦК України). Вона залежить від того, хто виступає сторонами, та предмета договору і може бути усною, письмовою, письмовою нотаріальною. Якщо предметом позички є речі побутового призначення, а його сторонами - фізичні особи, договір позички може укладатися в усній формі. На вимогу будь-якої із сторін
  8. Поняття та загальна характеристика договору простого товариства
    договорів про спільну діяльність є договір простого товариства. Сьогодні це один із найпоширеніших та най-універсальніших договорів, що використовуються в комерційній практиці. Проте мета договору не обов'язково має бути комерційною. Вона може мати й інший, не комерційний, характер. За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з
  9. § 4. Засади цивільного права
    загального правила про право зайняття підприємницькою діяльністю, а також встановлення юридичних гарантій реалізації цього права. Стаття З ЦК розмежовує підприємницьку діяльність, заборонену законом, таку, що не заборонена законом. Перша з них є правопорушенням і тому не належить до сфери цивільно-правового регулювання. Що стосується підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, то право
  10. § 2. Акти цивільного законодавства України
    загально-норма- тивний характер і регулюють цивільні відносини. Значення такого поділу полягає в тому, що інші акти законодавства не можуть суперечити ЦК, а при змінах і доповненнях мають узгоджуватися з ним. Але якщо акти Президента, видані у випадках, встановлених Конституцією, та постанови Кабінету Міністрів у галузі цивільного права у кожному разі є актами цивільного законодавства, то
© 2014-2022  yport.inf.ua