| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Загальні положення про договір охорони |
||
|
Договір охорони як самостійний вид зобов'язання з'явився у вітчизняному цивільному законодавстві відносно недавно - з набуттям чинності ЦК України 2003 р. Незважаючи на те, що в ЦК 1923 p. і ЦК 1963 p. цей договір був відсутній, послуги щодо охорони майна, які оформлювалися саме договором охорони, легально надавалися ще з початку двадцятих років, коли в березні 1922 р. Рада Народних Комісарів Української РСР прийняла Постанову "Про організацію з міліціонерів охорони заводів, фабрик, радгоспів та інших державних підприємств, що мають важливе місцеве або загальнодержавне значення". Сучасна історія договору охорони почалася з прийняття Постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності" від 10 серпня 1993 р. № 615, якою було затверджено Положення про державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ. Ця служба була створена для здійснення заходів щодо охорони нерухомих об'єктів та іншого майна, в тому числі вантажів, тимчасового зберігання валютних цінностей, забезпечення особистої безпеки громадян, а також технічного захисту інформації на договірних засадах. Крім того, на Державну службу охорони покладаються завдання: 1) реалізовувати технічні засоби охоронного призначення і надавати послуги з їх проектування, монтажу, ремонту та обслуговування; 2) брати участь у розробленні комплексу стандартів на технічні засоби охоронного призначення та забезпечувати випробування вітчизняних та іноземних зразків технічних засобів охоронного призначення для подальшого впровадження; 3) здійснювати в установленому порядку сертифікацію технічних засобів охоронного призначення, що застосовуються на території України тощо. З прийняттям законів України "Про власність", "Про господарські товариства", "Про підприємництво", відмовою держави від монополізму в сфері охоронної діяльності, з появою в господарській діяльності нових суб'єктів підприємництва значно розширилася і сфера застосування охоронних послуг. Цей договір також стає предметом самостійного дослідження і в навчальній юридичній літера-турі1. На сьогодні договір охорони вийшов з вузьковідомчих рамок і за своїм змістом все більше набуває характеру загально-цивілістичного договору. За договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату (ст. 978 ЦК України). Цей договір є консенсуальним (є укладеним з моменту досягнення згоди), двостороннім (права та обов'язки виникають у обох сторін) і відплатним (охорона здійснюється за встановлену договором плату). Окремими видами договору охорони є договори про охорону об'єктів, квартир, вантажів, готівки, фізичних осіб тощо. Сторонами цього договору є замовник і охоронець. Замовником2 може бути будь-яка фізична чи юридична особа, яка звертається за наданням охоронних послуг. Охоронцем можуть виступати лише суб'єкти підприємницької діяльності: спеціально утворенні охоронні фірми, які мають відповідні дозволи на надання такого роду послуг, Державна служба охо- 'Див., наприклад: Чуб Г.П. Договор об охране квартир вневедомственной охраной: Лекция. - М., 1973. - 20 с; Космин ЮЛ. Договор об охране объектов подразделениями вневедомственной охраны МВД СССР: Учеб. пособ. - К., 1982. - 52 с; Кириченко Ю.І. Договір про охорону об'єктів. Договір про охорону квартир // Цивільне право: Навч. посіб. / B.C. Гопанчук, Ю.О. Заіка, І.А. Бірюков та ін. - К., 1994. - Ч. 2. - С 58-75; Космін Ю.П. Договір про охорону об'єктів // Цивільне право:. Навч. посіб. / За ред. О.А. Підопригори, Д.В. Бобрової - Ч. 2. - К., 1996. - С 280-285. 2У літературі для позначення цієї сторони вживаються терміни "Власник", "Клієнт", "Володілець". Ми вважаємо найбільш вдалим використання саме наведеного поняття, оскільки предметом охорони можуть виступати не лише матеріальні об'єкти, а і безпека фізичної особи. рони, що є рівноправним конкурентом на ринку охоронних послуг, відповідні підрозділи МВС України ("Титан", "Беркут" та ін.). Договір охорони обов'язково повинен бути укладений у письмовій формі. Положення про договір охорони законодавець розмістив у гл. 66 ЦК України "Зберігання". Дійсно договори охорони і зберігання мають спільні риси: 1) відносяться до категорії договорів по наданню фактичних послуг; 2) об'єднані спільною метою - забезпечити збереження майна власника. Водночас, договору охорони притаманні специфічні особливості, що дають підставу розглядати його не як різновид договору зберігання чи якогось іншого договору, а як самостійний цивільно-правовий договір1: 1) особливий суб'єктний склад; 2) охоронна діяльність підлягає ліцензуванню, оскільки підприємницька діяльність з надання послуг по охороні пов'язана із благами, що мають істотне значення для людини: життям, здоров'ям, приватною власністю, а також значними майновими інтересами як фізичних, так і юридичних осіб. Юридичні особи, в засновницьких документах яких передбачено здійснення підприємницької діяльності з надання послуг по охороні, а також фізичні особи-підприємці звертаються до відповідного територіального управління Державної служби охорони за місцем державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності із заявою про видачу ліцензії по наданню послуг з обраного виду охоронної діяльності. Суб'єкт підприємницької діяльності може бути позбавлений наданої ліцензії за грубе порушення правил та умов надання послуг по охороні (наприклад, за порушення податкового законодавства; здійснення охоронної діяльності не за договорами та за межами повноважень суб'єктів підприємництва; надання послуг по охороні вантажів, що вивозяться з України або ввозяться на її територію без наявності на них відповідних ліцензій); ^ив.: Волошин Н.П. Договор об охране объектов подразделениями вневедомственной охраны // Советское гражданское право: Учебник / Под ред В.А. Рясенцева, Н.П. Волошина. - М., 1987. - С. 350. 3) об'єкт приймається під охорону в місці його розташування, тобто майно залишається у володінні замовника. На відміну від цього, за договором зберігання майно передається у воло- . діння зберігача; 4) надання послуг може бути епізодичним (наприклад, по годинам, в нічний час, по мірі необхідності). Для порівняння: за договором зберігання зберігач надає послуги безперервно -протягом всього часу дії договору; 5) обов'язки охоронця, як правило, обмежуються завданням, зокрема не допустити крадіжку, розбій, грабіж на об'єкті. У той же час професійний зберігач повинен ще вживати всіх необхідних заходів до забезпечення збереженості майна, навіть якщо про це безпосередньо в договорі не зазначено (наприклад, з метою недопущення псування чи пошкодження майна поклажодавця періодично провітрювати приміщення, трусити, змазувати, перекладати речі); 6) передумовою укладання цього договору, як правило, є обстеження об'єкту охорони з метою узгодження, зокрема виду охорони; кількості постів; необхідності обладнання засобами сигналізації; технічного укріплення, виходячи з розмірів території об'єкту, його характеру, режиму роботи на ньому та інших умов забезпечення схоронності майна. Результати обстеження оформлюються відповідним актом, у якому вказуються пропозиції замовнику щодо усунення виявлених недоліків по технічному укріпленню об'єкта (наприклад, укріпити паркан, забезпечити освітлення території, поставити ґрати на вікна, добудувати тамбур, поміняти двері, прикріпити сейфи до підлоги) та строки їх усунення. Про відмову замовника від обладнання технічними засобами охорони місць можливого проникнення на об'єкт спеціально зазначаються в договорі; 7) охоронець зобов'язується виконати певну роботу в інтересах замовника (наприклад, як і за договором підряду), при належному виконанні якої ніяких нових матеріальних цінностей не створюється, а лише забезпечується збереженість вже існуючого матеріального об'єкту. Наслідком же належного виконання своїх обов'язків підрядником є певний речовий результат - створення нової речі, якісне відновлення раніше існуючої тощо. Якщо послуги з охорони надаються Державною службою охорони або відповідним підрозділом МВС України, то правовідносини між охоронцем і замовником регламентуються спеціальними відомчими нормативними актами: Положенням про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. № 615; Наказом МВС України "Про організацію охорони Державною службою охорони при МВС України об'єктів, квартир та інших приміщень з особистим майном громадян за допомогою технічних засобів" від 25 листопада 2003 р. № 1429 тощо. У випадках, коли охоронна діяльність здійснюється відповідною підприємницькою структурою, то зміст договору формує охоронець за погодженням із замовником. Оскільки охоронець виконує спеціальні завдання, підрозділи Державної служби охорони озброюються вогнепальною зброєю, а також оснащуються спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, пристроями для примусової зупинки авто-транспорту тощо. Охоронні підрозділи недержавних охоронних структур можуть мати на озброєнні вогнепальну спортивну і вогнепальну мисливську зброю, а також оснащуватися спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, а саме: гумовими кийками, при-строями для відстрілювання патронів, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, балончиками та пістолетами із сльозоточивими речовинами, пневматичною зброєю. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "§ 1. Загальні положення про договір охорони" |
||
|
||