Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
С.С. Бичкова. Цивільне право України (договірні та недоговірні зобовязання), 2006 - перейти к содержанию учебника

§ 1. Загальні положення про транспортні договори


Транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва. Транспортну діяльність здійснюють численні транспортні організації, які називають підприємствами транспорту (залізниці, пароплавства, порти, станції тощо). Основним напрямом їх господарської діяльності є перевезення - послуги по переміщенню (транспортування) вантажів, пошти, пасажирів, багажу, що здійснюються на основі як державних контрактів (замовлень), так і цивільно-правових договорів. Транспортні організації надають також інші послуги, зокрема щодо транспортного експедирування.
Окремі транспортні послуги підлягають ліцензуванню, а підприємства, що мають намір їх надавати, повинні отримати спеціальні дозволи в порядку, передбаченому Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 р.
Види транспортних договорів. Традиційно в літературі транспортні договори поділяють залежно від їх призначення на основні та допоміжні.
Основними є договори перевезення, оскільки вони безпосередньо стосуються переміщення того чи іншого матеріального об'єкта.
Допоміжні договори не відіграють самостійної ролі та спрямовані на забезпечення виконання основних транспортних договорів. До них належать договори транспортного експедирування, експлуатації під'їзних колій, подачі й забирання рухомого складу, здійс-нення завантажувально-розвантажувальних робіт тощо.
У свою чергу, договори перевезення можна класифікувати:
- за об'єктом на: перевезення вантажу, пасажирів і багажу, вантажобагажу, пошти, транспортного засобу (договір буксирування);
- за видом транспорту на: залізничні, річкові (внутрішніми водними шляхами), морські, повітряні, автомобільні перевезення1;
1 Слід врахувати, що ще одним видом транспорту є трубопровідний, за допомогою якого переміщують рідкі й газоподібні речовини (переважно нафту
- за доступністю транспорту на: перевезення транспортом загального користування та перевезення іншими транспорт ними засобами.
У ст. 915 ЦК України дається визначення перевезень транспорт том загального користування - це перевезення, що здійснюється юридичною особою, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи. Визначальною ознакою діяльності транспорту загального користування є його загальнодоступність, тобто підприємства транспорту загального користування зобов'язані укласти договір перевезення з будь-якою особою, яка до них звернеться. До послуг перевезення транспортом загального користування слід віднести перевезення залізницею, а також автомобільним, річковим, морським і повітряним транспортом, що здійснюються на умовах загальності та відкритості. Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором (ст. 633, ч. 2 ст. 915 ЦК України).
Особливості організації та здійснення перевезень різними видами транспорту визначають певну їх специфіку, що, зокрема, виявляється у різних класифікаціях перевезень кожним окремим видом транспорту.
Автомобільні перевезення поділяються на:
- місцеві (міські - в межах населеного пункту; приміські - за межі населеного пункту і внутрірайонні - на відстань до 50 км включно в сільських районах);
- міжміські (внутріобласні і міжобласні перевезення за межі населеного пункту на відстань понад 50 км);
- міжнародні - перевезення за кордон або з=за кордону. Залізничні перевезення вантажів бувають:
- у місцевому сполученні (у межах однієї залізниці, наприклад, Південно-Західної);
і продукти її переробки, природний газ, воду). Однак унаслідок специфіки цього виду транспорту відносини щодо його використання регулюються не договором перевезення, а іншими договорами - поставки, постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, експлуатації магістрального трубопроводу тощо.
ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. ДОГОВІРНІ ТА НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
- у прямому сполученні (у межах двох і більше залізниць України);
- у міжнародному залізничному сполученні (між Україною та іноземними державами).
Залізничні перевезення пасажирів залежно від сполучення поділяються на:
- пасажирські (місцеві і прямі);
- приміські;
- міжнародні.
На морському транспорті перевезення бувають:
- каботажними - між портами України;
- міжнародними - між портами України й іноземними портами.
Перевезення можуть здійснюватися кількома видами транспорту за єдиним транспортним документом протягом усього шляху прямування. Такі перевезення називаються перевезеннями у прямому змішаному сполученні (ст. 913 ЦК України).
Правове регулювання договорів перевезення. Функціонування різних видів транспорту має як спільні риси, що дозволяє об'єднати їх в єдину транспортну систему України, так і суттєві відмінності, обумовлені відмінністю способу переміщення вантажів, пасажирів і багажу. Спільне і відмінне в діяльності різних видів транспорту впливає на правове регулювання транспортних відносин.
Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність транспортних організацій, становлять так зване транспортне законодавство. Його основою є Закон України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 p., який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні основи діяльності транспорту. Крім того, діє низка законодавчих актів, що регламентують діяльність окремих видів транспорту: Кодекс торговельного мореплавства України (КТМ України), Повітряний кодекс України (ПК України), Закон України "Про залізничний транспорт" від 4 липня 1996 p., Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 р.
ЦК України визначає загальні засади регулювання договірних відносин щодо перевезень (гл. 64).
Законодавчу базу транспортних договорів становлять також численні підзаконні нормативно-правові акти, найважливішими з
РОЗДІЛ 1. ДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
яких є статути окремих видів транспорту: Статут внутрішнього водного транспорту СРСР, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 р. № 1801; Статут автомобільного транспорту Української РСР, затверджений Постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 р. № 401; Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457. Згідно з вказаними законами, кодексами і стату-тами зацікавлені органи державної влади розробляють і приймають правила, інструкції та інші підзаконні акти щодо організації і здійснення тих чи інших перевезень.
Крім національного законодавства, відносини щодо перевезень регулюються міжнародними угодами, наприклад, Конвенцією ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів від 24 квітня 1980 р.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "§ 1. Загальні положення про транспортні договори"
  1. 3.1. Цивільний кодекс УСРР 1922 р.
    Підготовка проекту ЦК УСРР 1922 р. відбувалася в умовах і на засадах, загальних для більшості тодішніх радянських республік. Тому, природно, що вказівки і зауваження В.І. Леніна відносно ЦК РРФСР слугували орієнтиром і для розробників проекту ЦК УСРР (Української Соціалістичної Радянської Республіки). Принципово важливим було положення про зосередження в руках радянської держави основних
  2. § 9. Договір консигнації
    Поняття консигнації. Консигнаційні операції є різновидом комісійних операцій, тому до них застосовуються загальні положення гл. 69 ЦК. Насправді, незважаючи на велику кількість спільних ознак у консигнаційних і комісійних операцій, беззаперечно ототожнювати ці правові інститути не можна. Ані ЦК, ані ГК не містять визначення договору консигнації. Проте згадку про нього можна знайти в інших
  3. § 3. Поняття та види організаційно - правових форм підприємства
    Домінуюче місце серед суб'єктів господарювання належить підприємствам. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства як суб'єкта господарювання є центральною частиною системи господарського права України,
  4. § 5. Поняття та види кооперативів
    Учасниками господарських відносин у сфері господарювання є кооперативи, їх правовий статус визначається ГК України (ст. ст. 94-111), ЦК (§ 2 гл. 8), закони України від 10.07.2003 р «Про кооперацію», від 10.04.1992 р. «Про споживчу кооперацію», від 17.07.1997 р. «Про сільськогосподарську кооперацію». Відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію» (далі - Закон) кооператив - це юридична
  5. Стаття 39. Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни
    39.1 Звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами;
  6. Стаття 137. Порядок визнання доходів
    137.1. Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. 137.2. Доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів
  7. Стаття 144. Об'єкти амортизації
    144.1. Амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були
  8. Стаття 177. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування
    177.1. Доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього розділу. 177.2. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими
  9. § 4. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов'язань
    Підстави виникнення застави^- Сторони заставних правовідносин. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 p. застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, за якою кредитор (заставо-держатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості майна переважно перед іншими кредиторами. Історичний досвід
  10. § 1. Загальні положення
    Право приватної власності є головною правовою формою індивідуального привласнення благ в усіх країнах з ринковою економікою. Однак в Україні радянського періоду, як і в інших республіках колишнього Союзу РСР, таке привласнення забезпечувалося інститутом права особистої власності. Жовтнева революція 1917 p. започаткувала появу нової соціалістичної суспільно-економічної формації, основною метою
© 2014-2022  yport.inf.ua