| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
5. Конституційне (державне) право зарубіжних країн як навчальна дисципліна |
||
|
До 1990 року в навчальних планах значилися зазвичай дві навчальні дисципліни, що вивчали зарубіжні країни: «Державне право буржуазних і країн, що розвиваються» та «Державне право зарубіжних соціалістичних країн». У деяких навчальних закладах викладався інтегральний курс державного права СРСР і зарубіжних країн або з радянським державним правом об'єднувалося державне право зарубіжних соціалістичних країн. Події 1989 показали, що навчальна дисципліна «Державне право зарубіжних соціалістичних країн» практично втратила свій предмет. Утопічний характер ідеї соціалізму був остаточно викрито. Безглуздим виявилося поділ країн на «буржуазні» та «соціалістичні». А отже, виявилося можливим створити єдиний навчальний курс «Конституційне (державне) право зарубіжних країн». Конституційне право як навчальна дисципліна має значно вужче зміст, ніж однойменна наука. Програма навчального курсу «Конституційне (державне) право зарубіжних країн» Московської державної юридичної академії (МГЮА) і деяких інших юридичних вузів передбачає, що навчальний матеріал складається з двох частин: загальної, в якій концептуально вивчаються поняття та основні інститути конституційного права, і особливою, де викладаються основи конституційного права окремих країн. У МДЮА це наступні 15 країн: США, Великобританія, Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Швейцарія, Польща, Угорщина, Болгарія, Китай, Японія, Індія, Індонезія, Бразилія. У цей перелік входять найбільші країни світу, і він наочно ілюструє багатство і різноманіття конституційно-правових систем сучасності. Не можна не погодитися з доц. Н.А. Богданової в тому, що загальна частина повинна бути єдиною для всіх конституційно-правових дисциплін, включаючи навчальні дисципліни «Російське конституційне право» і «Конституційне право зарубіжних країн Співдружності незалежних держав». Дійсно, логічніше, щоб студенти вивчили спочатку загальну теорію конституційного права, а потім конкретику - конституційне право Росії та інших країн. Систему вивчення обший частині конституційного права зарубіжних країн кожна кафедра вибудовує, зрозуміло, самостійно. Проте ознайомлення з програмами різних вузів показує, що в цих програмах багато спільного, а структурні відмінності невеликі. У цьому легко переконатися, якщо порівняти структуру згаданих нових підручників. Дещо більше специфіки в структурі підручників М.Ф. Чудакова і К.В. Арановского. Що стосується зарубіжних підручників конституційного права, то в них викладається конституційне право відповідної країни, а загальнотеоретичні положення повідомляються або в короткому або підчас досить розгорнутому введенні до кожної чолі або параграфу *, або в перших частинах, де йдеться про конституції і конституційному праві взагалі **. Треба сказати, що по колу проблем і підходу до них підручники конституційного права в європейських країнах, серйозно розрізняючи між собою, дуже відрізняються від наших підручників. Але притому у всіх них, зрозуміло, є і спільне. Поряд з теорією конституції це насамперед проблематика прав людини і громадянина та проблематика організації публічної влади. * Див, наприклад: Witkowski Z. (Red.), Galster J., Gronowska В., Bien-Kacala A., Szszkowski W. Prawo konstitucyjne. Torun: TNOiK 1998; Hesse K. Op. cit.; A lvares Conde E. Curso de Derecho Constitucional, vol. I, II. Madrid: Tecnos 1992; Moraes A. de. Direito constitucional. 5a_ed. revista e ampliada. Sao Paulo: Atlas, 1999. ** Див, наприклад: Ніколіh П. статутних правил. Tpehe, ізмењено іздање. Београд: Новинського-іздавачка установа Службені лист CPJ 1994; Марковіh Р. статутних правил і політічке інстітуціjе. Београд: «Службені гласнік» СА П.О. 1995; Klima К. Ustavni pravo. Praha: Bohemia Iuris Kapital 1997. Американські ж підручники відрізняються від європейських, включаючи російські, особливо різко. Щоб дати про це уявлення, наведемо перелік глав одного з американських підручників: 1) суди і судова перевірка (ця глава починається, між іншим, все ж з поняття конституції), 2) федеративна система; 3) влада Конгресу; 4) застереження про торгівлю (мається на увазі практика Верховного суду, який широко тлумачить федеральне повноваження регулювання торгівлі між штатами для розширення федеральної компетенції), 5) виконавча влада; 6) права власності; 7) кримінальний процес; 8) перша поправка до Конституції про свободи і приватного життя; 9) рівний захист *. Зміст цих підручників спирається не стільки на норми Конституції, скільки на рішення Верховного суду і навіть особливі думки його суддів. * Див: Schwartz В. Constitutional Law. A Textbook. Second edition. N.Y. - L.: Macmillan Publishing Co. Inc. - Collier Macmillan Publishers 1979. Расширяющаяся практика конституційної юстиції призвела до появи подібного підходу і в європейській навчальній літературі. Як приклад можна привести складену німецькими професорами Інго Ріхтером і Гуннаром Фольке Шуппертом «Книгу судових справ з конституційного права», в назві якої перші три слова дано англійською мовою (по-англійськи це, правда, одне слово) *. * Richter I., Schuppert G.F. unter Mitarbeit von Bumke Ch., Harms K., Loebel H.Ch. Casebook Verfassungsrecht. 3., Vollig neubearb. Aufl. Munchen: Beck 1996. Вивчення конституційного права зарубіжних країн має велике пізнавальне значення. Багато конституційно-правові інститути, діючі або виникають в нашій країні, з'явилися спочатку в конституційному праві зарубіжних країн (конституції, права і свободи людини і громадянина, федералізм, парламентаризм, поділ влади та ін.) Їх вивчення дозволить пізнати закономірності розвитку даної галузі права, соціальну цінність політичних інститутів і конституційно-правових відносин у будь-якій країні. Воно сприяє формуванню демократичних поглядів, сучасного правосвідомості. Ознайомлення студентів з національними особливостями конституційного права окремих зарубіжних країн - історично сформована особливість викладання зарубіжного конституційного права в нашій країні, хоча деякі викладачі та не поділяють цього підходу. Вона сприяє розумінню специфіки розвитку конституційного права в тій чи іншій державі, виховує повагу до права кожного народу на вибір своєї долі, на пристрій своєї держави і свого життя взагалі. Для виїжджаючих за кордон вивчення даної навчальної дисципліни має і практичне значення: будь культурна людина, тим більше юрист, повинен розуміти конституційний лад країни, в яку приїжджає. Ми вважаємо, що освічений юрист повинен мати уявлення про конституційне право найбільш значних для нас зарубіжних країн. Вивчення конституційного права зарубіжних країн передбачає, що студентам вже відомі основи теорії держави і права, історія держави і права, логіка і ряд інших дисциплін. Знання даної дисципліни служить фундаментом для засвоєння ряду нових, зокрема міжнародного публічного права. Звичайно, воно вимагає постійного порівняння з вітчизняним конституційним правом, яке, будемо сподіватися, все ж таки стане на ділі повною мірою таким. Засвоєння конституційного права зарубіжних країн дозволить, крім того, орієнтуватися в основах будь-якої галузі права цих країн, оскільки такі основи становлять важливий елемент конституційного права. Словом, оволодіння даної навчальною дисципліною абсолютно необхідно для придбання широкого професійного кругозору, без якого немає повноцінного фахівця і взагалі інтелігента. Професійна ерудиція, професійні навички - це той товар, з яким працівник розумової праці виходить на ринок. Від його якості і від уміння його постійно вдосконалювати безпосередньо залежить життєвий успіх. Тому зайвих знань тут бути не може, і дана навчальна дисципліна - такий же цеглинка у фундаменті професійної кваліфікації юриста, як і будь-яка інша. Вийміть цеглинка, і фундамент може розвалитися. Яку б юридичну проблему ні довелося вирішувати в майбутньому, знання світового досвіду завжди принесе користь. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 5. Конституційне (державне) право зарубіжних країн як навчальна дисципліна " |
||
|
||