Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Петришин и др.. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ. Науково-практичний коментар, 2003 - перейти к содержанию учебника

Стаття 145. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Коментована стаття закріплює такий вид гарантій місцевого самоврядування в Україні, як право на судовий захист своїх прав та інтересів. Конституційне закріплення гарантій прав місцевого самоврядування є важливою умовою його становлення та ефективного функціонування. Порушення прав місцевого самоврядування зачіпають інтереси не тільки органів та посадових осіб місцевого самоврядування, але й передусім усіх жителів - членів відповідних територіальних громад. Охорона, захист, припинення порушень та поновлення порушених прав місцевого самоврядування може здійснюватися за допомогою багатьох за-
собів правового захисту, однак центральне місце в системі правових гарантій місцевого самоврядування посідає судовий захист. Звертатися до суду за захистом своїх прав у галузі місцевого самоврядування можуть громадяни, органи та посадові особи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, якщо їх діяльність пов'язана з вирішенням питань місцевого значення. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, в тому числі в галузі місцевого самоврядування. Суди фактично встановлюють відповідно до Конституції і законів України правові межі муніципальної діяльності. Треба також додати, що і спори між органами державної влади та місцевого самоврядування також вирішуються в судовому порядку.
Передбачене коментованою статтею право органів місцевого самоврядування на захист своїх прав у суді є важливим засобом виконання їх рішень, які відповідно до ст. 144 Конституції є обов'язковими на відповідній території, якщо вони прийняті в межах, визначених законом (див. коментар до ст. 144). Це пояснюється тим, що невиконання або неналежне виконання законних рішень органів місцевого самоврядування з боку органів та посадових осіб державної влади, інших органів та посадових осіб місцевого самоврядування, громадян, підприємств, установ, організацій є порушенням прав і свобод у сфері місцевого самоврядування. Чинне законодавство передбачає юридичну відповідальність тих суб'єктів, які порушують права місцевого самоврядування. Так, виходячи з норм Конституції, конституційно-правову відповідальність несе держава, коли вона не виконує офіційно взятих на себе зобов'язань, якщо внаслідок цього було завдано шкоду будь-кому. Передусім все це стосується діяльності по захисту прав і свобод людини і громадянина. Такий висновок корелює із ст. З Конституції України, в якій закріплено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини і громадянина (в тому числі - і права на місцеве самоврядування) є головним обов'язком держави (див. коментар до ст. 3). Тому невиконання покладених на себе державою обов'язків у цій галузі має тягти за собою її конституційно-правову відповідальність. Також згідно із ст. 56 Конституції кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Держава відповідає також за рішення судів, які прийняті з порушенням законів та завдали шкоди громадянам. У руслі цього підходу п. З ст. 73 Закону України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень. Крім того, відповідно до чинного законодавства передбачається, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 71 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»). Процедура звернення до суду посадових осіб місцевого самоврядування, окремих громадян встановлюється у відповідних процесуальних кодексах (Цивільному процесуальному, Господарському процесуальному та Кримінально-процесуальному кодексах України). Цими ж кодексами регламентується і процедура захисту прав та охоронюваних законом інтересів місцевого самоврядування.
Слід зазначити, що судовий захист прав місцевого самоврядування здійснюють всі органи судової влади - Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції.
При цьому захист прав місцевого самоврядування Конституційним Судом України може здійснюватися прямо і опосередковано. На підставі ч. 1 ст. 41 Закону України від 16 жовтня 1996 р. «Про Конституційний Суд України» органи місцевого самоврядування можуть безпосередньо направити до цього органу конституційне подання з питань дачі висновків у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України. Якщо ж орган місцевого самоврядування вважає, що прийнятий закон чи інший акт Верховної Ради України, Президента, Кабінету Міністрів України, правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим, що стосується прав місцевого самоврядування, не відповідає Конституції України, реалізувати своє право на захист у Конституційному Суді він може опосередковано через інші суб'єкти права на конституційне подання, які можуть звернутися в орган конституційної юрисдикції в інтересах відповідної територіальної громади чи органів місцевого самоврядування.
При розгляді справи у кримінальному процесі питання щодо захисту прав та законних інтересів місцевого самоврядування виникають переважно у випадках, коли: орган місцевого самоврядування або його посадова особа бере участь у процесі як цивільний позивач, оскільки раніше при вчиненні злочину були порушені права місцевого самоврядування; посадова особа місцевого самоврядування виступає у процесі як потерпший, оскільки раніше ця особа зазнала майнової, фізичної або моральної шкоди від особи, в діяннях якої є ознаки злочину, а вчинене діяння може бути пов'язано із виконанням цією особою службових обов'язків; посадова особа органу місцевого самоврядування виступає в процесі як обвинувачений (підсудний).
На відміну від господарського процесу, в якому здебільшого сторонами є суб'єкти підприємницької діяльності, в цивільному процесі сторонами можуть виступати будь-які фізичні та юридичні особи. Так, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, прокурор, а також фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав і свобод інших осіб у випадках, передбачених законом. Зокрема, органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі в справі або вступати в справу за своєю ініціативою для надання висновків з метою здійснення покладених на них обов'язків. Особливістю захисту прав місцевого самоврядування в цивільному процесі є те, що такі права та охоронювані законом інтереси можуть захищатись у порядку провадження по спорах, що виникають з адміністративно-правових відносин. Серед справ, які виникають з адміністративно-правових відносин та пов'язані з порушенням прав місцевого самоврядування, Цивільним процесуальним кодексом передбачені такі: скарги на неправильності у списках виборців та у списках громадян, які мають право брати участь у референдумі; скарги на рішення і дії територіальної, окружної (територіальної) виборчої комісії по виборах депутатів і сільських, селищних, міських голів і заяви про скасування рішень виборчої комісії; скарги громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлінської діяльності; справи про стягнення з громадян недоїмки по податках, самооподаткуванню сільського населення і державному обов'язковому страхуванню. Важливу роль у захисті прав та інтересів місцевого самоврядування відіграють господарські суди.
З часом провідну роль у захисті прав та законних інтересів місцевого самоврядування має відігравати адміністративне судочинство. Судами, які його здійснюватимуть, є адміністративні суди. їх система визначена Законом України від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій України». Закон закріплює, що місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 145. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку."
  1. Стаття 29. Взаємовідносини митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій з органами місцевого самоврядування і місцевими державними адміністраціями
    місцевого самоврядування сприяють діяльності митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій і взаємодіють з ними в межах повноважень, встановлених
  2. Стаття 290. Порядок зарахування до бюджетів плати за землю
    місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю. 290.1. У ч.3 с. 143 Конституції України закріплено, що органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого
  3. Стаття 533. Наслідки набрання законної сили судовим рішенням
    місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території
  4. Стаття 276. Відмова в прийнятті заяви
    стаття встановлює одну передумову, порушення якої тягне за собою відсутність права на надання заяви. Якщо орган місцевого самоврядування подає заяву про визнання спадщини відумерлою до закінчення одного року з часу відкриття спадщини, суд має відмовити у прийнятті такої заяви, оскільки така вимога є неправовою і не підлягає розгляду в суді у порядку цивільного судочинства (див. коментар до ст.
  5. Стаття 26. Взаємовідносини митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій та їх посадових осіб з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами
    місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами в порядку, встановленому законодавством. У відносинах з митними органами інтереси підприємств та громадян можуть представляти митні брокери та інші особи на підставі відповідного договору, укладеного з підприємством, або нотаріально посвідченої довіреності (доручення), виданої громадянином. У разі виявлення під час здійснення
  6. Стаття 20.
    статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 154/98-ВР від 03.03.98 ) Посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування та органів адміністративно-господарського управління та контролю, підприємств, установ, організацій, а також громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, несуть адміністративну відповідальність згідно з
  7. Стаття 274. Підсудність
    стаття встановлює правило про підсудність справ про визнання спадщини відумерлою: заява по цих справах подається до місцевого суду за місцем відкриття спадщини. Крім цього, стаття визначає ініціатора справи: заявником по справі має бути орган місцевого
  8. Стаття 76. Порядок вручення судових повісток
    стаття цього Кодексу регламентує порядок вручення повісток про виклик. Якщо повістка адресована громадянину, вона вручається йому під розписку, яка повертається до суду з вказівкою часу одержання повістки повідомленою особою. Повістки підприємствам, організаціям, установам тощо вручаються під розписку відповідним службовим особам. 96 2. Належним повідомленням коментована стаття визнає і
  9. 2.1.3. Право комунальної власності
    права власності, не передбачений ст. З Закону "Про власність", -- територіальна громада, якій і належить право комунальної власності. Тому ЦК розглядає комунальну власність не як різновид державної, а як самостійну форму власності (ст. 327). Право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, користуватися, розпоряджатися тощо майном, що належить їй, яке здійснюється
  10. Стаття 291. Суди апеляційної інстанції
    стаття визначає суд апеляційної інстанції: апеляційною інстанцією у цивільних справах є судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, що ухвалив оскаржуване судове рішення. 2. Об'єктом апеляційного оскарження є рішення та ухвали судів першої інстанції, які не набрали законної
  11. § 5. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або їх посадовими особами
    місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Дана конституційна норма спрямована на захист прав осіб, які потерпіли від свавілля названих органів або їх співробітників під час здійснення ними управлінських функцій. Однак ця норма встановлює лише загальні правові засади відшкодування зазначеної шкоди. Детальніше положення ст. 56 Конституції України
  12. Стаття 14. Обов'язковість судових рішень
    стаття розтлумачує як по суб'єктах, так і по території, на яку розповсюджується обов'язковість судових рішень. 2. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рі шень, коментована стаття вважає всі органи державної влади і ор гани місцевого самоврядування, підприємства, установи, органі зації, посадових чи службових осіб та громадян. Остання вказівка статті є, мабуть, дещо
  13. Стаття 193. Судові дебати
    стаття присвячена третій частині судового засідання - судовим дебатам. Судові дебати являють собою виступи осіб, які беруть участь у справі. В часі ніхто з них не обмежений, але суддя керує дебатами у тому напрямку, щоб йшлося тільки про обставини справи і докази та їх дослідження у судовому засіданні. Послідовність виступів з промовами визначена даною статтею: позивач, третя особа на його
  14. Стаття 146. Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.
    стаття, що коментується, втілюючи положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлює суворі рамки діяльності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб - вони діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Це так званий дозвільний тип правового регулювання, який полягає у чіткому законодавчому визначенні їх компетенції,
  15. Глава 3. Взаємовідносини митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами
    місцевого самоврядування, а також з підприємствами та
  16. § 7. Захист цивільних прав та інтересів у адміністративному порядку
    права та інтереси учасників цивільних правовідносин. Президент України також наділений правом вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції) із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України, у тому числі щодо цивільно-правового регулювання суспільних відносин (ст. 106 Конституції). Кабінет Міністрів України вживає заходів
  17. Стаття 93. Збирання доказів
    статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді. 4. Докази можуть бути одержані на території іноземної держави в результаті здійснення міжнародного співробітництва під час кримінального
  18. Стаття 269. Підсудність
    статтею 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони знаходяться. Про взяття зазначеної речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року