Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
С.С. Бичкова. Цивільне право України (договірні та недоговірні зобовязання), 2006 - перейти к содержанию учебника

§ 5. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або їх посадовими особами


Стаття 56 Конституції України надає кожному право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Дана конституційна норма спрямована на захист прав осіб, які потерпіли від свавілля названих органів або їх співробітників під час здійснення ними управлінських функцій. Однак ця норма встановлює лише загальні правові засади відшкодування зазначеної шкоди. Детальніше положення ст. 56 Конституції України визначено у ст. 1173-1175 ЦК України.
Однією з особливостей цих статей є те, що шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними діями перелічених органів, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи їх посадових осіб.
Специфікою делікту, передбаченого ст. 1173-1175, є суб'єктний склад заподіювачів шкоди. Ними можуть бути органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування.
Державна влада в Україні поділяється на законодавчу, виконавчу та судову. До органів законодавчої влади належить Верховна Рада України. Органами судової влади є Верховний Суд України, Вищий господарський суд України, місцеві та апеляційні суди. До органів виконавчої влади належать: Кабінет Міністрів України та органи місцевого самоврядування, тобто виборні органи територіальних громад, що наділені повноваженнями щодо вирішення питань місцевого значення (сільські, селищні, міські, районні в містах, районні, обласні ради народних депутатів, їх виконавчі комітети тощо).
Органами влади Автономної Республіки Крим є: Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів Автономної Республіки Крим тощо.
Посадовими чи службовими особами відповідних органів виступають керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких нормами законодавства покладено здійснення організаційно-розпорядчих та кон-сультативно-дорадчих функцій.
Безпосереднім боржником, який виступає від імені перелічених органів, є відповідний фінансовий орган держави, Автономної Республіки Крим та територіальних громад.
Потерпілими від незаконних дій зазначених органів можуть бути фізичні та юридичні особи.
Закон не передбачає переліку незаконних діянь, за які настає відповідальність за даним деліктом. Основним критерієм настання відповідальності в цих випадках є визнання рішення, дії чи бездіяльності незаконними. Прикладом незаконних дій може бути незаконна заборона підприємницької діяльності, незаконне застосування штрафів, вилучення майна тощо. Якщо рішення визнається незаконним, воно повинно бути скасованим (скасування незаконного судового рішення не є підставою для відшкодування шкоди на підставі зазначених статей ЦК України).
Якщо буде встановлено порушення ст. 1173-1175 ЦК України, то потерпілому повинна відшкодовуватися шкода в повному обсязі. Можуть бути стягнуті як фактичні збитки, так і моральна шкода.
Як уже зазначалося, така шкода відшкодовується незалежно від вини посадової особи, яка її заподіяла.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "§ 5. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або їх посадовими особами"
  1. § 2. Особливості відшкодування шкоди різних форм
    Відшкодування шкоди, завданої особою у разі здійснення нею права на самозахист або у стані крайньої необхідності. Згідно зі ст. 1169 ЦК шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується. Право на самозахист дається особі ст. 19 ЦК, відповідно до якої особа
  2. Які є види зобов'язань за завдання шкоди?
    Той, хто завдав шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з його вини. Не підлягає відшкодуванню шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі. Якщо при здійсненні права на самозахист особа завдала шкоду іншій особі, ця шкода має бути відшкодована особою, яка вчинила
  3. § 11. Строки захисту цивільних прав. Позовна давність
    Можливість захисту цивільних прав у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом. Зокрема, для захисту прав важливе значення мають претензійні строки і строки позовної давності. Претензійний строк - це встановлений законодавством проміжок часу, протягом якого особа у встановлених законом випадках має звернутися до порушника договору з вимогою (претензією) про
  4. § 5. Інші засоби захисту права власності. Персональні засоби захисту права власності
    Нарівні з речово-гіравовими позовами існують також персональні засоби захисту права власності (тобто спрямовані на припинення його порушення з боку певних осіб). До них належать: - позови, пов'язані з порушенням права власності при невиконанні або неналежному виконанні обов'язків за договором; - позови про відшкодування шкоди, завданої псуванням або знищенням речі; - позовипро нове р н с
  5. Книга п'ята ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО
    Зобов'язальне право є основним розділом будь-якого приватного права. Воно регулює майнові відносини у сфері виробництва і цивільного обороту. Предмет зобов'язального права - це певна поведінка зобов'язальної особи. У джерелах римського права зобов'язання - obligatio - визначалося так: зобов'язання є правовими ланцюгами, що примушують нас щось виконати відповідно до законів нашої держави. До
  6. § 5. Укладення, зміна та розірвання договорів
    Оскільки цивільно-правовий договір є однією з головних підстав виникнення зобов'язань, його характеристика не може бути повною без висвітлення порядку укладення договорів. Розглянемо спочатку загальний порядок укладення договорів. Оскільки договір є загальним юридичним актом двох або декількох осіб, узгодження умов договору між ними проходить, як мінімум, 2 стадії: шляхом пропозиції однієї
  7. Що таке захист цивільних прав та інтересів?
    Право на захист - це суб'єктивне цивільне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України). Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. У сфері цивільних відносин
  8. Як здійснюються укладення, зміна і розірвання договору?
    Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі погодили між собою його істотні умови. Ці умови погоджують у процесі переговорів, які передують укладенню договору. Загальний порядок укладення договорів регулюється відповідними статтями Цивільного кодексу України. Оскільки договір є спільним юридичним актом двох чи більше осіб, погодження ними умов договору проходить принаймні дві
  9. Що розуміють під моральною шкодою? В якому розмірі вона підлягає відшкодуванню?
    Порушення особистих і майнових прав може спричинити виникнення у потерпілої особи моральної (немайнової) шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних і фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати в моральних переживаннях, пов'язаних
  10. § 6. Захист цивільних прав та інтересів судом
    Стаття 55 Конституції гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина, незважаючи на наявність у правових нормах прямої вказівки на можливість такого захисту. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається (ст. 125 Конституції). Систему судів загальної юрисдикції