|
Зобов'язальне право є основним розділом будь-якого приватного права. Воно регулює майнові відносини у сфері виробництва і цивільного обороту. Предмет зобов'язального права - це певна поведінка зобов'язальної особи. У джерелах римського права зобов'язання - obligatio - визначалося так: зобов'язання є правовими ланцюгами, що примушують нас щось виконати відповідно до законів нашої держави.
До виникнення зобов'язання боржник абсолютно вільний: не обтяжений ніякими обіцянками, не обмежений у своїй поведінці. Вступивши в зобов'язання, він певним чином обмежує себе, обтяжує обіцянками, обмежує свою свободу, покладаючи на себе правові обов'язки, правові пута. Саме тому у визначеннях зобов'язань римські юристи наголошують на ланцюгах, кайданах, путах тощо.
Зобов'язання - це складне юридичне поняття, правовідносини, в яких сторонами є кредитор і боржник, а змістом - права і обов'язки сторін. Як і будь-які правовідносини, зобов'язання підлягає захисту з боку держави.
У сфері майнових відносин зобов'язання посідають провідне місце. Вони опосередковують усі сфери виробництва, переміщення і розподілу товарів. Виробництво, будівництво, транспортування, цивільний обіг товарів, побутове обслуговування населення, цивільно-правові операції з руху товарів здійснюються у формі цивільно-правового зобов'язання. Зобов'язання пронизують сферу майнових відносин у будь-якому суспільстві й в усі часи. Так, у Німецькому цивільному уложенні (1896 р.), положення якого вплинули на норми Японії, Бразилії, Швейцарії, Австрії, Перу та інших держав, включаючи колишній СРСР, зобов'язальному праву присвячена Друга книга.
Книга п'ята Цивільного кодексу України "Зобов'язальне право" складається з трьох розділів і 37 глав (ст. 509- 1215). Ідеться про договірні відносини, пов'язані з переданням майна у власність, виконанням робіт, наданням послуг тощо. Крім того, книга регулює відносини, що виникають із правомірних односторонніх дій, із заподіяння шкоди і безпідставного збагачення. Кожний вид зобов'язань має особливості, що зумовлює їх відносну самостійність і створення окремих інститутів зобов'язального права. Загальні правила, що поширюються на всі види зобов'язань, становлять загальні положення про зобов'язання. До них належать норми про поняття зобов'язання, сторони зобов'язання, виконання і забезпечення виконання зобов'язання, припинення зобов'язання, правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за його порушення.
Норми договірного права є переважно диспозитивними, а недоговірні зобов'язання регламентуються імперативними нормами. В регулюванні договірних відносин важливе значення надається звичаям ділового обігу.
До новел книги п'ятої необхідно віднести інститут заміни кредитора у зобов'язанні, поняття порушення зобов'язань, нову форму цивільної відповідальності (сплати штрафної неустойки), нові договори, що забезпечують економічний обіг (лізинг, договірне управління майном, факторинг, комерційна концесія тощо), нові недоговірні зобов'язання, що виникають із односторонніх правомірних дій (публічне обіцяння винагороди без оголошення конкурсу, вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення, ведення чужих справ без доручення).
Серед охоронюваних зобов'язань новим є інститут зобов'язань, які виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи, створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної або юридичної особи. Доповнено умови настання відповідальності з відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину, а також шкоди через недоліки у товарах, виконаних роботах, наданих послугах.
|
- § 1. Поняття та структура цивільного законодавства
книгах: "Особисті немайнові права фізичних осіб", "Речове право", "Право інтелектуальної власності", "Зобов'язальне право", "Сімейне право", "Спадкове право" та "Міжнародне приватне право". Книга перша "Загальна частина" складається з 5 розділів і 18 глав. Це розділи про основні положення, особи (фізичні особи, юридичні особи, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади), об'єкти
- § 5. Створення ЦК України
книга 3 "Речове право", яка містить розділ, що регулює загальні положення речового права, а також два спеціальних розділи: "Право власності" і "Володіння та інші речові права". Було розширене коло відносин, що регламентуються книгою 4 - "Право інтелектуальної власності" та книгою 5 - "Зобов'язальне право". Істотною новелою цього варіанту проекту ЦК було включення до нього спеціальної книги
- § 3. Вторинні (похідні) способи набуття права власності
книга 6 (ст.ст. 1216-1308) ЦК. Тому детально його положення вик- іадені у відповідній частині
- § 1. Тенденція розвитку суміжних речових прав (речово-правових інститутів) у законодавстві України
книга. Його ст. 308 так характеризувала речове право (там воно іменувалося "речевим"): "Речевим визнається право, що забезпечує задоволення інтересів уповноваженої особи шляхом безпосереднього впливу на річ без сприяння інших осіб. Перехід права власності на майно від власника до інших осіб не є підставою для припинення речевих прав інших управоможених осіб на це майно за винятками,
- § 1. Поняття та види інтелектуальної власності
книга 4, яка розміщена відразу за книгою 3 "Право власності та інші речові права", чим розробники Кодексу мали намір підкреслити соціально-економічну значимість інтелектуальної власності, розглядаючи її як підгалузь цивільного права . Перед тим, як визначити поняття інтелектуальної власності та права інтелектуальної власності, слід зазначити, шо саме по собі поняття "інтелектуальна власність"
- Книга шоста СПАДКОВЕ ПРАВО
книга містить сім глав (ст. 1216-1308) і завершує новий Цивільний кодекс України. На те щоб глибше зрозуміти значення спадкування, джерела його виникнення, розвитку та становлення на засадах сучасного приватного права, передусім і звернені наведені нижче питання та відповіді цього розділу
- § 3. Джерела цивільного і торгового права зарубіжних країн
книгах: про особи, речі, зобов'язання. У вступному титулі містяться правила, що стосуються дії цивільного закону у часі, просторі та за колом осіб. Книга "Про особи" містить норми про правовий статус громадянина (право та дієздатність, місце проживання, визнання громадянина відсутнім), про укладення та припинення шлюбу, опіку, піклування, усиновлення. Книга "Про речі і різновиди власності"
- 1. Понятие договора возмездного оказания услуг
ятами "услуг" служат "вещи", "работы", "информация", "результаты интеллектуальной деятельности" и "нематериальные блага"; в ст. 132, п. 1 ст. 731, п. 3 ст. 790, п. 1 ст. 824 ГК - "работы", а в п. 3 ст. 424 ГК, п. 2 ст. 426, п. 1 ст. 429, п. 1 ст. 590, ст. 1095 - 1098 - "товары (вещи), работы и услуги" . В ряде других статей ГК использованы и иные варианты соотношения "услуг" с отдельными
- 3. Договор хранения и смежные договоры
ята ли вещь на хранение как индивидуально-определенная или наделенная родовыми признаками (на "хранение с обезличиванием" - ст. 890 ГК), для хранителя она остается все равно "чужой". Соответственно, как уже отмечалось, учет таких вещей ведется отдельно от прочего имущества хранителя со всеми вытекающими отсюда последствиями. --- Долматовский А.М. Указ. соч. С.
- Є. О. Харитонов, О. В. Старцев. Цивільне право України. Підручник., 2007
зобов'язального права із докладним вивченням усіх видів договірних та недоговірних зобов'язань, спадкового права. Розрахований на юристів, практикуючих адвокатів, викладачів, студентів, широке коло
|