Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Є. О. Харитонов, О. В. Старцев. Цивільне право України. Підручник., 2007 - перейти к содержанию учебника

§ 1. Тенденція розвитку суміжних речових прав (речово-правових інститутів) у законодавстві України

Доля речових прав в історії українського цивільного законодавства складалася по-різному. На початку XX ст. вони складали достатньо розгалужену систему, що, значною мірою, ґрунтувалася на положеннях римського права (часто у німецькій інтерпретації), і охоплювала сервітутні права, право забудови, чиншеві права, заставу нерухомості тощо.
З моменту встановлення радянської влади в Україні й проведення націоналізації землі та інших природних ресурсів було зруйновано підвалини існування речових прав, особливо у галузі земельних відносин. Негативну роль щодо речового права в СРСР зіграла також відмова від принципово важливого поділу речей на рухомі і нерухомі. Цей поділ було замінено іншим, скоріше - соціально- політичним, ніж правовим, - поділом речей на засоби виробництва і продукти споживання.
Трансформації речового права в СРСР можна простежити за змінами норм чинного на той час законодавства.
Так, до складу речового права за ЦК 1922 p. належали такі інститути, як право власності, право забудови і право застави.
Поняття права власності вже розглядалося вище. Право забудови за своєю природою відповідало відомому ще з часів римського права інституту - суперфіцію. Надалі норми, що стосуються права забудови, ще до прийняття Основ цивільного законодавства Союзу PCP 1961 p. були скасовані, і замість цього інституту аналогічні відносини регулювалися в межах земельного права за допомогою інституту землекористу вання. Застава за ЦК 1922 р. за своєю суттю була правом на чужі речі. Але з прийняттям Основ цивільного законодавства 1961 р. вона була віднесена до зобов'язально-правових категорій як така, що належить до засобів забезпечення виконання зобов'язань.
Таким чином, з прийняттям Основ цивільного законодавства 1961 р. і розроблених на його підставі республіканських кодексів, від класичного (римського) речового права в СРСР залишився лише інститут права власності. Поняття "речове право" практично не використовувалося. У юридичній термінології воно згадувалося лише в зв'язку з характеристикою речово-лравових засобів захисту і протиставленням їх зобов'язально-правоиим засобам.
Незважаючи на фактичне ігнорування речового права у радянській цивілістиці та ідеології законодавства, не можна не зазначити, що воно фактично продовжувало існувати в найрізноманітніших інститутах.
Зокрема, радянською цивілістичною думкою були розроблені такі речово-правові інститути, як право повного господарського відання і право оперативного управління; земельне право і право землекористування не можна уявити без земельних сервітутів. До речових прав можна віднести також право наймача на користування житлом у будинках державного і громадського фонду, право на жиле приміщення членів сім'ї наймача, члена житлово-будівельного кооперативу, власника житлового будинку тощо.
Основи цивільного законодавства Союзу PCP і союзних республік 1991 р. містили розділ "Право власності. Інші речові права". Серед речових прав розглядалися, крім права власності, право повного господарського відання, право оперативного управління, право довічного успадковуваного володіння земельними ділянками та іншими природними об'єктами. Фактично визнавався також інститут володіння. Цими ж Основами передбачався такий забутий радянським цивільним правом речово-правовий спосіб набуття права власності, як набувальна давність. Проте на території України Основи не набрали чинності. Тому їх можна розглядати лише як відображення загальних тенденцій розвитку речового права останніх років існування СРСР.
Сьогодні існування речового права як такого визнано українською цивілісткою. Поступово вносяться зміни й до актів законодавства. Зокрема, ст. 4 Закону "Про власність" передбачає, що у випадках і порядку, встановлених законодавчими актами України, на власника може бути покладений обов'язок допустити обмежене користування його майном іншими особами. До таких випадків належать, наприклад, надання державою землі громадянам для зведення будинку та інших будов, для сільськогосподарської обробки тощо. У проекті ЦК України від 26 серпня 1996 р. цим питанням була присвячена окрема книга. Його ст. 308 так характеризувала речове право (там воно іменувалося "речевим"): "Речевим визнається право, що забезпечує задоволення інтересів уповноваженої особи шляхом безпосереднього впливу на річ без сприяння інших осіб.
Перехід права власності на майно від власника до інших осіб не є підставою для припинення речевих прав інших управоможених осіб на це майно за винятками, встановленими законом або договором".
До речових прав згідно з Проектом належали: право власності, володіння, а також права на чужі речі (сервітути, емфітевзис, супер- фіцій, застава тощо).
Однак при доопрацюванні проекту ЦК концепція речових прав була змінена і книга З ЦК отримала назву "Право власності та інші речові права". При цьому володіння вже розглядається не як окремий інститут, а як "право володіння чужим майном" (глава 31 ЦК).
Детально концепція суміжних речових прав та особливості їхнього регулювання будуть розглянуті у наступних параграфах підручника.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "§ 1. Тенденція розвитку суміжних речових прав (речово-правових інститутів) у законодавстві України"
  1. § 6. Структура (система) цивільного права
    тенденціям розвитку цивільного права. Крім того, пандектна система також не враховує наявність низки сучасних інститутів приватного права, що певною мірою зумовило появу дещо штучної конструкції інтелектуальної власності, фактично вивело авторське право за межі запропонованої структури. Втім, слід мати на увазі, що тепер ні тієї, ні іншої системи в чистому вигляді не існує, оскільки структура
  2. Стаття 153. Оподаткування операцій особливого виду
    розвитку мережі інститутів спільного інвестування, оскільки виплата дивідендів на їх користь дозволяє зменшити зобов'язання емітента корпоративних прав щодо сплати податку на прибуток підприємств. 4. На користь власників корпоративних прав материнської компанії. Материнська компанія - це відкрите АТ або підприємство іншої організаційно- правової форми, що володіє пакетами акцій одного чи
  3. § 5. Створення ЦК України
    тенденції до регулювання відносин між фізичними особами єдиним ЦК. Проект ЦК України від 25 серпня 1996 p., прийнятий Верховною Радою України у 2002 p., зберігаючи наведену вище структуру, містив норми, що відображали положення Конституції України, детальніше регламентували низку відносин. Порівняно з цим варіантом проекту ЦК найбільш помітними змінами у структурі і змісті ЦК, прийнятому 16
  4. § 2. Речі як об'єкти цивільних прав (правовідносин). Речі приватного права. Види речей приватного права
    розвитку тварин і рослин. До них належать фрукти, приплід худоби та птиці та продукти, які вони надають (яйця, молоко). Продукція - це майно, отримане в результаті цілеспрямованого використання речі (виготовлені товари, побудований будинок). Доходи - це грошові та інші надходження, яке дає майно від використання в цивільному обігу (орендна плата, проценти, які нараховуються на вклад).
  5. § 3. Право спільної сумісної власності подружжя
    тенденція до розширення сфери дії принципу спільності у регулюванні майнових відносин між подружжям, що є, зокрема, результатом жіночого руху за рів- Гражданское и торговое право капиталистических государств. - М., 1993. - С. 520-527. ні права з чоловіками. Принцип спільності краще захищає інтереси особливо тих жінок, які займаються домашнім господарством, вихованням дітей тощо. Варто
  6. § 3. Право повного господарського відання і право оперативного управління - основні форми здійснення права державної та комунальної власності
    розвитку соціалістичної економіки зумовили утвердження особливих правових форм здійснення права державної власності. Жовтнева революція 1917 р. в Росії призвела до утворення панівного державного сектора внаслідок націоналізації приватної власності. Вже першими цивільними кодексами державні підприємства, їх об'єднання, державні установи визнавалися юридичними особами (статті 16 і 19 ЦК РРФСР 1922
  7. § 2. Право власності в об'єктивному і суб'єктивному значенні та його елементи
    тенденція до розширення кола об'єктів права власності є очевидною. Відомості Верховної Ради. - 1991. - №20. - Ст. 245. Суханов Е. А. Указ. соч. - С.
  8. § 1. Поняття та структура цивільного законодавства
    розвитку справжнього громадянського суспільства в країні*. Конституція України 1996 p. має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції України і мають відповідати їй. Конституція України містить у собі норми різних галузей права, в тому числі норми цивільного права. Вона передбачає цивільно-правові засади регулювання відносин власності в статтях 13,
  9. Стаття 61. Об'єкти права спільної сумісної власності
    розвитку акціонерних відносин не фігурує відкрито як самостійний суб'єкт корпоративних прав. 2. Відомо, що традиційне розуміння цінного паперу як документу відповідної форми останнім часом зазнало суттєвих змін. Власне «речове» значення цінного паперу дедалі зменшується. Це пов'язано з введенням бездокументарної форми цінних паперів, коли підтвердженням права власності на цінний папір є
  10. Стаття 64. Право подружжя на укладення договорів між собою
    розвитку подій. Після визначення часток в праві власності на майно кожен з подружжя як учасник спільної часткової власності може визначити долю належної йому частки не лише шляхом передання її другому з подружжя. Він має право укласти договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду) і з іншою особою. Відносини подружжя в цьому разі підпорядковуються правилам ст. 67 СК