Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 258-1. Втягнення у вчинення терористичного акту


1. Втягнення особи у вчинення терористичного акту або примушування до вчинення терористичного акту з використанням обману, шантажу, уразливого стану особи, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства -
карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо кількох осіб або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища,-
караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.
(Кодекс доповнено статтею 258-1 згідно із Законом № 170-У від 21 вересня 2006 р.)
1. За юридичною природою аналізований злочин являє собою підбурювання до вчинення посягання, передбаченого ст. 258. Оскільки таке підбурювання виділене законодавцем в окрему статтю Особливої частини КК (ст. 258-4), саме вона і підлягає застосуванню при вчиненні діянь, які становлять втягнення у вчинення терористичного акту, незважаючи на те, що співучасть у терористичному акті є більш небезпечним посяганням. Втягнення особи у вчинення іншого злочину терористичного характеру (зокрема передбаченого статтями 147, 259, 261, 266, 277, 278, 279, 444), слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 27 і відповідною статтею, яка передбачає відповідальність за такий злочин.
2. Об'єктивна сторона злочину характеризується вчиненням таких дій:
1) втягнення особи у вчинення терористичного акту;
2) примушування до вчинення терористичного акту.
Втягнення особи у вчинення терористичного акту - це дії, внаслідок яких інша особа спонукається до участі у терористичному акті, у такої особи виникає бажання вчинити дії, передбачені ст. 258. Причому, на відміну від примушування, особа згодом вчинює бажані для винного дії за власною волею. Втягнення полягає у впливі на свідомість конкретної особи завдяки переконуванню в доцільності, вигідності певної поведінки. Воно може здійснюватися шляхом умовлянь, підкупу, розпалювання почуття помсти, заздрощів або інших низьких спонукань, розповідей про легкість і доступність певних дій, навчання способам та прийомам їх виконання тощо.
Примушування до вчинення терористичного акту полягає у діях, унаслідок яких інша особа всупереч своєму бажанню повинна вчинити терористичний акт.
Способами примушування є: обман; шантаж; використання уразливого стану; фізичне насильство чи погроза його застосування.
Обман - це повідомлення завідомо неправдивих відомостей чи замовчування певних фактів. При вчиненні цього злочину він може полягати у введенні в оману щодо мети вчинення дій, які становлять терористичний акт, можливих наслідків застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу тощо.
Шантаж у даному випадку означає: а) погрозу викриттям у поведінці, яка компрометує особу, чи розголошенням відомостей, які компрометують особу; б) погрозу заподіянням іншої шкоди (знищенням майна, заподіянням шкоди рідним чи близьким тощо); в) залякування з метою створити вигідну для себе обстановку, поставити потерпілу особу в залежне становище. Шантажем є погроза розголосити як дійсні факти, так і неправдиві відомості, здійснити наклеп.
Про використання уразливого стану див. п. 2 примітки до ст. 149 і коментар до цієї статті.
Застосування насильства означає заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв, незаконне позбавлення волі, зґвалтування, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, інші насильницькі дії.
Погроза застосування насильства полягає в залякуванні потерпілої особи заподіянням тілесних ушкоджень тощо. Погроза має стосуватися самого потерпілого, а не інших осіб, хоча б і близьких до нього. Погроза може бути усною, письмовою, виражена в конклюдентних діях - форма її доведення до потерпілого значення для кримінальної відповідальності не має. Важливо лише, щоб потерпілий сприйняв погрозу як реальну. Детальніше про поняття погрози див. коментар до статей 129 і 189. Погроза вбивством та знищенням майна охоплюється складом втягнення у вчинення терористичного акту і додаткової кваліфікації за статтями 129, 195 не потребує.
Закінченим втягнення у вчинення терористичного акту та примушування до його вчинення є з моменту виконання дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 258-1, незалежно від їх успішності (результативності), тобто незалежно від того, чи вчинила терористичний акт особа, яку втягували чи примушували до вчинення цього злочину.
3. Суб'єкт втягнення у вчинення терористичного акту, як і злочинів, передбачених статтями 258-2-258-4,- загальний.
4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і метою добитися, щоб інша особа вчинила терористичний акт.
5. Кваліфікований вид злочину наявний, коли втягнення у вчинення терористичного акту або примушування до вчинення терористичного акту вчинені за наявності хоча б однієї з таких ознак: 1) щодо кількох осіб, тобто, коли винний спрямовує свої дії щодо двох або більше осіб; 2) повторно, що передбачає вчинення цих дій особою, яка раніше вчинила посягання, передбачене ст. 258-1, за умови, що не спливла давність притягнення до кримінальної відповідальності, а у випадку засудження - не погашена чи не знята судимість; 3) за попередньою змовою групою осіб\ 4) службовою особою з використанням службового становища - про ці ознаки див. статті 28 і 364 та коментар до них, а також Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК.
Конвенція РЄ про запобігання тероризму від 16 травня 2005 р. Ратифікована Україною 31 липня 2006р.
Протокол, що доповнює Європейську конвенцію про боротьбу з тероризмом, від 15 травня 2003 р. Ратифікований Україною 20 вересня 2006 р.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 258-1. Втягнення у вчинення терористичного акту"
  1. Стаття 258-4. Сприяння вчиненню терористичного акту
    статтею 258-4 згідно із Законом № 170А/ від 21 вересня 2006 р.) 1. За своєю суттю посягання, передбачене ст. 258-4, є собою пособництвом у злочині, передбаченому ст. 258, яке виділене у спеціальній статті Особливої частини КК. 2. Об'єктивна сторона злочину включає в себе дії, спрямовані на допомогу (сприяння) у вчиненні терористичного акту, що полягають у: 1) вербуванні; 2) фінансуванні;
  2. ДОДАТОК
    статті 209: в абзаці першому частини першої слова «чи укладення угоди» замінити словами «чи правочину»; пункт 1 примітки викласти в такій редакції: «1. Суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, відповідно до цієї статті є діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі (за винятком діянь,
  3. Стаття 113. Диверсія
    вчинення з тією самою метою дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій,- карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років. 1. Основний безпосередній об'єкт диверсії - національна безпека в економічній, екологічній і воєнній сферах відповідно до спрямованості конкретного акту диверсії. Крім того, для цього
  4. Стаття 149. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини
    статті, вчинені щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства,-
  5. Стаття 152. Зґвалтування
    статтями 153-155 цього Кодексу,- карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 3. Зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього - карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років. 4. Зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування малолітньої чи малолітнього - карається позбавленням волі
  6. Стаття 156. Розбещення неповнолітніх
    статтею про злочин проти здоров'я особи. Інтелектуальне розбещення може полягати, наприклад, у цинічних розмовах з потерпілим на сексуальні теми, у розповіді відвертих, натуралістичних сексуальних історій, фотографуванні потерпілих у різних сексуальних позах, демонстрації порнографічних предметів. Використання в процесі вчинення розпусних дій творів, зображень або інших предметів
  7. Стаття 258. Терористичний акт
    статті, що призвели до загибелі людини,- караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. (Стаття 258 зі змінами, внесеними згідно з Законом № 170Л/ від 21 вересня 2006 р.) 1. Під тероризмом звичайно розуміють залякування населення і органів влади з метою досягнення злочинних намірів. Він полягає у погрозі насильством, підтриманні стану
  8. Стаття 258-2. Публічні заклики до вчинення терористичного акту
    статтею 258-2 згідно із Законом № 170А/ від 21 вересня 2006 р.) 1. Публічні заклики до вчинення терористичного акту відрізняються від утягнення у вчинення терористичного акту (ст. 258-1) тим, що відповідний вплив спрямований не на конкретну особу, а стосується невизначеного кола осіб. Винний своїми діями намагається справити відповідний вплив і добитися вчинення принаймні одного терористичного
  9. Стаття 258-3. Створення терористичної групи чи терористичної орга- нізації
    статті, особа, крім організатора і керівника терористичної групи чи терористичної організації, яка добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяла її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину. (Кодекс доповнено статтею 258-3 згідно із
  10. Стаття 259. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності
    вчинене повторно,- карається позбавленням волі на строк від двох до семи років. (Стаття 259 зі змінами, внесеними згідно з Законом № 3075-111 від 7 березня 2002 р.) 1. Об'єкт цього злочину - громадська безпека в частині надання населенню достовірної інформації про загрозу злочинних посягань. Поширення неправдивих відомостей створює обстановку загального страху і невпевненості, викликає