| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
17.1. Поняття, класифікація і психологічні основи допиту |
||
|
Допит - одне з найбільш поширених способів отримання доказів, його сутність полягає в отриманні слідчим безпосередньо від допитуваного, у встановленій кримінально-процесуальним законом формі, показань про відомі йому обставини і інших даних, що мають значення для розслідуваної справи. Допитуваний зобов'язаний дати свідчення, тільки про ті обставини, які йому відомі (сам бачив, чув, дізнався про них з якихось певних джерел). Допити класифікується на різні види. Так, залежно від процесуального становища допитуваного виділяються наступні види допиту: свідка; потерпілого; підозрюваного; обвинуваченого; підсудного; експерта; фахівця. Залежно від віку допитуваного можна виділити допит дорослого і неповнолітнього. За часом проведення та змістом допит буває первинним, повторним і додатковим. Первинний - це основний допит, який проводиться спочатку. Повторний буває необхідний у тих випадках, коли після первинного допиту з'явилися відомості про те, що допитуваний практично не дав потрібних свідчень про відомі йому обставини, або виникли сумніви в достовірності його свідчень. Необхідність у додатковому допиті виникає тоді, коли в процесі основного допиту були з'ясовані якісь обставини, що мають значення для справи. Допит може проводитися за участю захисника, перекладача, експерта, спеціаліста та інших осіб, з числа зазначених у главах 6-8 КПК України. Слідчий має право залучити до участі в допиті посадових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність. Дії слідчого під час допиту по суті, можна розглядати як тактико-психологічні методи і прийоми отримання доказів по справі розслідується. З позиції психології, допит можна вважати специфічною формою спілкування між допрашивающим і допитуваним. Під час допиту таке спілкування може последовательнo проходити за такими етапами: а) витребування слідчим інформації від допитуваного; б) уявне усвідомлення допитуваним затребуваною від нього слідчим інформації, обробка цієї інформації і конструювання її в вербальну (словесну) форму; в) передача допитуваним слідчому інформації в сконструйованої ним формою; г) отримання слідчим інформації від допитуваного; д) запечатання слідчим отриманої інформації в пам'яті і фіксація її в протоколі допиту (можливо, за допомогою та інших засобів фіксації). Інформація, що виходить від слідчого завжди розрахована на зворотний зв'язок, що дозволить визначити, який вплив вона справила на допитуваного. Свою відповідь допитуваний, як правило, будує таким чином, щоб слідчий сприйняв його як достовірний (тим більше, коли він дає неправдиві свідчення). При такій специфічній формі спілкування і виникає канал зворотного зв'язку. У конфліктних ситуаціях допит повинен бути заснований на правилах рефлексивного (імітаційного) управління. Застосовуючи рефлексивне управління в ході допиту, слідчий зможе краще проаналізувати тактичну позицію допитуваного, його поведінка на cлeдcтвіі, тактично і інформаційно "переграти" конфліктуючого суб'єкта, імовірно зробити висновок про те, які відомості в показаннях можуть бути достовірними або помилковими. Успішне вирішення завдання отримання об'єктивної інформації для формування достовірних знань у справі багато в чому залежить від того, наскільки вірно слідчий виявив чинники, що впливають на показання допитуваного. Процес формування показань складається з наступних етапів: 1) сприйняття; 2) запам'ятовування; 3) відтворення. Під час сприйняття відбувається адекватне або неадекватне відображення реальної дійсності. Запам'ятовуються події, факти безпосередньо під час сприйняття, а відтворюється інформація про них під час допиту. На процес формування показань впливають різні фактори. В одному випадку вони сприяють більш правильному і повному відображенню і запам'ятовуванню, а в іншому, навпаки, заважають цьому процесу, що може призвести до спотворень і недостовірним показаннями. Фактори, що впливають на формування показань, можуть бути об'єктивними і суб'єктивними. Об'єктивні чинники - це реально існуючі явища, обстановка, що відбуваються події, які не залежать від волі і свідомості людини, а суб'єктивні - це фактори, які залежать від волі і свідомості людини, eго психофізичних властивостей, душевного стану в момент сприйняття, від його освіти, професії, навичок. Формування показань - це безперервний процес, протягом якого нерідко відбувається трансформація сприйнятого і зміст показань може бути змінено. Залежно від того, які фактори впливали на допитуваного, його свідчення можуть бути повними і достовірними або, навпаки, в них можуть з'явитися помилки, прогалини і т.п. Знання зазначених особливостей, облік їх на допиті і застосування необхідних тактичних прийомів для нейтралізації негативних факторів, забезпечують отримання від допитуваного об'єктивної інформації про відомі йому обставини. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 17.1. Поняття, класифікація і психологічні основи допиту " |
||
|
||