Головна
ГоловнаТеорія та історія держави і праваТеорія права і держави → 
« Попередня Наступна »
Ф.Ф. Фаткуллин. Теорія держави і права, 2009 - перейти до змісту підручника

3.1.2. Предмет правового регулювання

Предметом регулювання служать самі життєві (громадські) відносини, і лише вони. Хоча юридичний вплив проходить через свідомість учасників організованих відносин, проте, предметом регулювання є не свідомість, а конкретні волевиявлення людей, їх зовнішня поведінка, що виражається у вигляді реального змісту відповідного життєвого відносини. Не можна не погодитися з тим, що «закони, які роблять головним критерієм не дії як такі, а образ думок діючої особи, - це не що інше, як позитивні санкції беззаконня».
Причому життєві відносини як предмет правового регулювання можуть мати різні форми прояву. Вони бувають двосторонні (скажімо, купівля-продаж) або багатосторонні (наприклад, підрядні відносини, де є замовник, підрядник і субпідрядники). При регулюванні подібних відносин взаємні права та обов'язки їх учасників завжди співвіднесені один з одним. Але регульовані життєві відносини можуть носити характер відмежування або залежностей. Перші з них притаманні, наприклад, відносинам власності, де приналежні власнику цінності відмежовані від домагань будь-яких інших осіб, друга - іншим, речовим відносинам щодо володіння, користування та розпорядження майном (господарське відання, оперативне управління і т.д.), де ряд можливостей власника залежить від рішення власника майна.
Є достатні підстави вважати правовим регулюванням НЕ будь-яку владну діяльність навіть державних органів і посадових осіб, а лише ту, яка має безпосередньою метою направити в чітко визначене русло поведінку учасників організованих відносин за допомогою норми права і заснованих на ній індивідуальних правових актів.
Систематизація нормативно-правових актів, тлумачення які у них норм, координація діяльності правотворчих, правозастосовних та інших органів, організація виконання прийнятих рішень індивідуального порядку, нагляд і контроль за законністю юридично значимих актів, попередження, припинення і профілактика правопорушень, вивчення, узагальнення, об'єктивізація і впровадження в практику позитивного досвіду за відсутності зазначених вище ознак не можуть вважатися правовим регулюванням. Вони складають, швидше, інші різновиди правової діяльності, покликані «обслуговувати» правове регулювання.
Правове регулювання, до того ж, необхідно пов'язано:
а) з відносно чітким розмежуванням суб'єкта та об'єкта регуляції;
б) з виділенням регулюючої та регульованої підсистем;
в) з виконанням суто функціональних завдань;
г) з вчиненням деякої суми зовнішніх операцій, що вживаються для направляючого впливу на регульовану підсистему.
Цим вимогам повністю задовольняє діяльність держави, її органів, посадових осіб та інших уповноважених на те структур, яка полягає в прийнятті нормативних або індивідуальних правових рішень в межах своєї компетенції, рішень, що виступають у ролі загальних або персоніфікованих регуляторів поведінки учасників організованих відносин. Коли ж мова йде про результати дії таких актів, зокрема, про правомірне поведінці учасників регульованих відносин, що складається в сообразованіем власної поведінки з діючими нормами права або правовими актами індивідуального характеру, то тут немає жодного із зазначених вище ознак, властивих правовому регулюванню. У цьому випадку, навпаки, в наявності типова саморегуляція, яка, як і всяка інша різновид цілеспрямованої соціальної саморегуляції, виражається в сообразованіем своєї поведінки з існуючими правилами поведінки, в реалізації власних прав, свобод, повноважень чи обов'язків.
Юридично значуща саморегуляція пов'язана, зрозуміло, з правовим регулюванням, оскільки мова йде про сообразованіем учасниками суспільних відносин своєї поведінки з нормами права або з індивідуально-правовими актами, встановленими в регулятивному порядку. Однак вона аж ніяк не поглинається регулятивної діяльністю. При всіх своїх взаємозв'язках з регулюванням саморегуляція виступає як інша специфічна реальність, що має не менш важливе значення в досягненні цілей права. Її роль в умовах демократизації суспільства і ринкової економіки постійно зростає, однак це не створює грунту для змішування саморегулятивних і регулятивних почав в організації життєвих відносин.
Навпаки, у міру формування громадянського суспільства і правової держави, з одного боку, стають все більш виразними їх відмінності, з іншого - вдосконалюється їх взаємодія в належної організації життєдіяльності людей, їх спільностей і утворень.
З викладеного вище випливає, що під поняття правового регулювання не підпадають ні саме правомірна поведінка учасників організованих відносин, ні вплив юридично значущими засобами на свідомість і психологію людей, ні деякі різновиди владної правової діяльності державних органів і посадових осіб. Цим поняттям слід позначити тільки специфічну діяльність компетентних органів і осіб по організації суспільних відносин шляхом встановлення правових норм і прийняття в необхідних випадках індивідуально - регламентують рішень у відповідності з цими нормами.
Призначення правового регулювання - насамперед функціональне, управлінське. При правовому регулюванні будь-яких життєвих відносин відбувається безперервне двосторонню взаємодію двох - регулюючої та регульованої - підсистем, одна з яких виконує роль суб'єкта організуючого впливу, інша виступає як соціальний об'єкт такого впливу. Та ж картина спостерігається як при державному регулюванні економічних відносин, так і при управлінської діяльності.
Звичайно, в суспільстві не спостерігається жорсткого прив'язування одних соціальних організмів до об'єкта, інших - до суб'єкта впливу. Те, що в даному конкретному життєвому відношенні є об'єктом впливу, в іншому стає його повнокровним суб'єктом. Проте в рамках одного і того ж суспільного ставлення жоден соціальний організм не може служити одночасно і регулюючої, і регульованою підсистемами. У саморегуляції таке розмежування взагалі неможливо.
Інша справа, якщо мова йде про можливість поєднання регулятивного і саморегулятивних почав в організації тих чи інших відносин. Таке поєднання, наприклад, спостерігається при створенні господарських товариств і товариств, коли їх засновники (учасники) в установчих документах встановлюють загальні правила, які беруть участь у регулюванні життєдіяльності створюваних організацій, а потім самі ж на саморегулятивних засадах сообразуют з цими нормами свою поведінку. Щось подібне спостерігається і в договірних відносинах, де їх учасники, користуючись принципом свободи договору, визначають у договорі правила поведінки, якими надалі самі ж керуються. Але в аналогічній ситуації відбувається не змішання правового регулювання з саморегуляцією, а їх поєднання, необхідне для організації відповідних суспільних відносин.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3.1.2. Предмет правового регулювання "
  1. 3.1. Поняття, предмет і види правового регулювання. Поняття і предмет правового регулювання
    предмет і види правового регулювання. Поняття і предмет правового
  2. Додаткова література
    предмета радянського цивільного права в методі цивільно-правового регулювання. Види цивільних правовідносин і метод цивільно-правового регулювання / / В кн.: Антологія уральської цивілістики. 1925 - 1989. Збірник статей. - М., 2001. - С. 7-53. 2. Братусь С.Н. Предмет і система радянського цивільного права. - М., 1963. 3. Предмет цивільного права / / Проблеми теорії цивільного
  3. Вопрос_1. Цивільне право як галузь права. Предмет цивільно-правового регулювання. Метод цивільно-правового регулювання. Принципи цивільного права.
    Правового регулювання. Метод цивільно-правового регулювання. Принципи цивільного
  4. Тема 16. Індивідуально-правове регулювання. Правозастосування. Правозастосовні акти
    предмет і межі процесуального доказування. Правозастосовні акти: поняття, види, структура та їх юридична сила. Правозастосовні акти органів внутрішніх справ. Правозастосовна практика. Правозастосовна помилка. Особливості правозастосування при прогалині або колізії в праві. Аналогія закону, субсидіарне застосування права і аналогія права. Юридичні презумпції. Гарантії
  5. Контрольні питання
    правового регулювання трудових відносин в Росії? 3. Які трудові права іноземців в Російській Федерації? 4. Яке правове регулювання праці російських громадян за кордоном? 5. Які правові основи регулювання умов праці в міжнародних організаціях? 6. Які існують особливості в правовому регулюванні трудових відносин за участю іноземців у країнах СНД? 7. В
  6. Контрольні питання
    правових норм. 4. Що розуміється під правовим регулюванням? 5. Методи правового регулювання. 6. Види правового
  7. § 2. Метод земельного права
    предмет регулювання, для характеристики земельного права має метод, за допомогою якого здійснюється регулювання земельних відносин. Під методом правового регулювання розуміється сукупність способів, прийомів, за допомогою яких право, тобто правові норми, впливає на поведінку учасників суспільних відносин, в даному випадку - земельних відносин. Метод земельного права
  8. Контрольні питання
    правового регулювання цивільно-правових договірних відносин міжнародного характеру? 3. Яка сучасна практика, наявна в різних державах, коллизионно-правового та матеріально-правового регулювання договору міжнародної купівлі-продажу товарів? 4. Чим представлені сучасні інструменти правового регулювання прав і обов'язків сторін за договорами перевезення в
  9. Конституційне регулювання
    правознавства. - 1982. Вип.43. Еллінек Г. Загальне вчення про державу. - СПб.: 1903. Ковачев Д.А. Предмет, способи і форми конституційного регулювання / / Журнал російського права. - 1997. N 2. Коментар до Конституції Російської Федерації. - М.: БЕК. 1994. Коментар до Конституції Російської Федерації. - М.: Фонд "Правова культура". 1996. Кузнєцов І.М. Про способи конституційного регулювання
  10. Контрольні питання
    правового регулювання норм "матеріального" і процесуального права. 4. Назвіть основні галузі російського права і дайте їх загальну характеристику. 5. Що є підставою для підрозділу системи права на галузі? 6. Назвіть методи правового регулювання суспільних відносин. 7. За яким принципом будується система законодавства? 8. Система права і систематизація
  11. 3.1.6. Змішане правове регулювання
    предмета правового регулювання? 4) Якими властивостями характеризується правове регулювання? 5) Як співвідносяться правове регулювання і юридично значуща саморегуляція? 6) Яке призначення правового регулювання? 7) Які існують види правового регулювання? 8) Що по своїй суті являють загальне правове регулювання? 9) Що спільне і в чому полягає відмінність нормативного та індивідуального
  12. Тема 10. Загальне правове регулювання
    правового регулювання. 3. Межі загального правового регулювання. 4. Особливості меж загального правового регулювання в умовах ринкових відносин. 5. Висновок. 6. Список використаної літератури. Література - Алексєєв С.С. Загальна теорія права / С.С. Алексєєв. - T.I - М.: Юрид. літ., 1981. - Алексєєв С.С. Загальна теорія права / С.С. Алексєєв. - T.II - М.: Юрид. літ., 1982. - Керімов
  13. А.А. Кирилова. Реклама і рекламна діяльність: проблеми правового регулювання, 2013

  14. 26. Галузі права
    предмету свого регулювання, складають галузь права. Різні галузі права відрізняються один від одного предметом регулювання. Предмет правового регулювання галузі права - це однорідна група відносин, регульованих групою правових норм. Крім того, деякі галузі права сформовані по об'єктах правового регулювання. Так, в Конституції говориться про наступних галузях
  15. 3.2. Адміністративне право: поняття та предмет
    предметі його регулювання. Предмет науки «адміністративне право» - найбільш загальні закономірності розвитку і функціонування державного управління, стан і перспективи розвитку адміністративно-правового законодавства. Елементи предмета науки «адміністративне право»: 1) адміністративне право як галузь права (адміністративно-правове законодавство), 2)
© 2014-2022  yport.inf.ua