| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Договір постійної ренти |
||
|
1. Платниками постійної ренти можуть бути будь-які особи, а одержувачами - тільки громадяни та некомерційні організації. Право громадян на набуття статусу одержувача постійної ренти не може бути обмежене, в той час як аналогічне право може виникнути у некомерційних організацій лише за відсутності перешкод до цього в законі і за умови відповідності надання майна під виплату ренти цілям діяльності таких організацій. В даний час не вбачається таких видів некомерційних організацій, придбання якими статусу одержувача ренти явно суперечило б закону. Права одержувача ренти можуть переходити до громадян і некомерційним організаціям у порядку сингулярного (поступка вимоги) і універсального (спадкування, реорганізація юридичної особи) правонаступництва (п. 2 ст. 589 ЦК). Основною формою виплати постійної ренти є грошова форма. Водночас п. 1 ст. 590 ЦК допускає можливість встановлення в договорі постійної ренти умови про її виплату шляхом надання речей, виконання робіт або надання послуг, відповідних за вартістю грошовій сумі ренти. Згідно диспозитивності правилом п. 2 ст. 590 ГК розмір виплачуваної ренти збільшується пропорційно збільшенню встановленого законом мінімального розміру оплати праці. Диспозитивним є і правило ст. 591 ГК про терміни виплати постійної ренти, яка виплачується після закінчення кожного календарного кварталу, якщо інше не передбачено договором постійної ренти. 2. ЦК містить спеціальний спосіб припинення договору постійної ренти шляхом її викупу (ст. 592 - 594). Хоча договір постійної ренти є безстроковим, платник постійної ренти завжди має право відмовитися від подальшої виплати ренти, викупивши її, тобто сплативши одержувачу викупну ціну ренти. Пункт 2 ст. 592 ЦК встановлює, що заява про відмову від виплати ренти може бути зроблено платником ренти не пізніше ніж за три місяці до припинення виплати ренти. Це правило є диспозитивним і може бути змінено договором, але лише у бік збільшення зазначеного терміну порівняно з тримісячним. За загальним правилом п. 2 ст. 592 ГК, яке може бути змінено договором, договір ренти припиняється лише після одержання одержувачем ренти всієї викупної суми. Платник постійної ренти не може відмовитися від права на її викуп, тому умова про таку відмову, будучи включено в договір постійної ренти, було б нікчемним (п. 3 ст. 592 ЦК). У той же час здійснення права на викуп постійної ренти може бути обмежене шляхом встановлення в договорі умови про неприпустимість викупу протягом життя її одержувача або протягом іншого терміну, який не повинен перевищувати 30 років з моменту укладення договору постійної ренти. Викупна ціна постійної ренти може бути визначена договором. Якщо ж сторони не включили в договір умови про викупну ціну, то вона визначається за правилами п. 2, 3 ст. 594 ГК. Згідно з цими правилами викупна ціна визначається по-різному залежно від того, передавалося майно за договором ренти за плату або безкоштовно. У першому випадку викупна ціна визначається в розмірі річної суми підлягає виплаті ренти, а в другому випадку до цієї суми додається вартість переданого майна. Як зазначалося в попередньому параграфі, твердження про алеаторного (ризиковому) характер договору постійної ренти може викликати деякі сумніви. Справа в тому, що якщо сторони договору постійної ренти не обмежили право платника ренти на її викуп терміном життя одержувача ренти (подібна умова робило б такий договір подібним з договором довічної ренти), то вже в момент укладення договору платник ренти може на основі умов договору або диспозитивних норм закону (п. 2, 3 ст. 592 і п. 2, 3 ст. 594 ЦК) передбачити, які витрати він понесе у зв'язку з укладенням, виконанням та припиненням договору ренти в співвідношенні з ринковою ціною переданого за договором майна. Необхідність такого передбачення у договорі постійної ренти цілком природна, оскільки ніякої платник не може мати наміри платити постійну ренту вічно. Зазначена обставина практично позбавляє договір постійної ренти алеаторного (в аспекті його еквівалентності) характеру. Ймовірно, тому до теперішнього часу не спостерігалося скільки-небудь значного застосування договору постійної ренти в цивільному обороті. 3. Договір постійної ренти може бути припинений з ініціативи не тільки платника ренти, але і її одержувача. Однак якщо за ініціативою платника рента при дотриманні встановленого законом або договором порядку може бути викуплена завжди, то право одержувача постійної ренти вимагати її викупу та кореспондуючий цьому праву обов'язок платника призвести такий викуп виникають лише за наявності передбачених у ст. 593 ГК або договорі постійної ренти підстав. До числа таких підстав ст. 593 ГК відносить як протиправні дії платника (прострочення виплати ренти більш ніж на один рік або порушення платником ренти зобов'язань щодо забезпечення виплати ренти), так і настання інших, не залежних від платника ренти обставин, очевидно які свідчать про неможливість належного виконання платником ренти обов'язки по її виплаті (наприклад, визнання платника ренти неплатоспроможним). В якості окремого підстави виникнення у одержувача ренти права вимагати її викупу ст. 593 ГК називає надходження нерухомого майна, переданого під виплату ренти, у спільну власність або його розділ між кількома особами. 4. Підставою припинення або зміни договору постійної ренти в частині умов її виплати може послужити випадкова загибель або випадкове пошкодження майна, переданого під виплату постійної ренти (п. 2 ст. 595 ЦК). Це підстава застосовне лише щодо договору постійної ренти, за яким майно передано платнику ренти за плату. Неважко бачити, що в цьому випадку ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження майна розподіляється між сторонами договору ренти. Що стосується ризику випадкової загибелі або випадкового пошкодження майна, переданого безоплатно під виплату постійної ренти, то такий ризик цілком лягає на платника ренти як власника переданого під виплату ренти майна (п. 1 ст. 595, ст. 211 ЦК), оскільки обов'язок платника по виплаті ренти в цьому випадку зберігається в повному обсязі і не може бути припинена або змінена за його ініціативою. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 2. Договір постійної ренти " |
||
|
||