| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Елементи страхового правовідносини. Страховий інтерес. Страхові ризики. Страхова премія |
||
|
1. Компенсаційна сутність договору майнового страхування передбачає, що в якості страхувальників можуть виступати лише особи, зацікавлені в ненастанні певних подій, що тягнуть для них несприятливі матеріальні по- ^ дия. Таку зацікавленість, засновану на об'єктивно існуючому юридичному відношенні страхувальника до об'єкту страхування, прийнято називати страховим інтересом (interet assurable. Versicherungsinteresse, insurable interest). Наявність страхового інтересу є необхідною умовою укладення дійсного договору майнового страхування у всіх капіталістичних країнах. Дотриманню цього основоположного принципу страхового права приділяється увага не тільки в сфері внутрішнього обороту, а й у сфері зовнішньої торгівлі, оскільки різні зловживання, у тому числі навмисне затоплення суден для отримання страховки (тобто, по суті, порушення принципу страхового інтересу), за підрахунками спеціальної міжурядової групи ЮНКТАД, щорічно призводять до збитків у розмірі близько 1 млрд. дол У країнах англо-американського права наявність страхового інтересу, що має майнову оцінку, в принципі необхідно і при особистому страхуванні. Це питання набуває особливої актуальності в тих випадках, коли страхувальник укладає договір щодо страхових ризиків, що загрожують не йому особисто, а особистості або майну інших осіб. Наприклад, кредитор може застрахувати свого боржника, слуга - свого господаря на випадок смерті або від нещасних випадків. Водночас син, що містить батька, на одностайну думку англійських юристів, не має достатнього страхового інтересу для укладення договору страхування останнього від нещасних випадків. 2. Грошова оцінка страхового інтересу отримала назву страхової вартості (valeurs assurees, Versicherungswert, insurable value). Виходячи з компенсаційної сутності майнового страхування, законодавство і судова практика вважають неприпустимим укладення договору страхування на суму, що перевищує Страхову вартість, і визнають його недійсним повністю або у відповідній частині. При так званому подвійному страхуванні, коли один і той же об'єкт застрахований без наміру страхувальника від ідентичних ризиків у кількох страховиків на суму, що перевищує страхову вартість, сукупний розмір страхового відшкодування також не повинен перевищувати страхову вартість. У деяких країнах діє система пропорційного відшкодування, згідно з якою кожен страховик відповідає пропорційно страховій сумі за укладеним ним договором страхування (наприклад, у Франції). В інших країнах (ФРН, Англії, США) страховики в цьому випадку відповідають солідарно з подальшим розподілом виплаченого відшкодування між собою; в той же час допускається можливість передбачити в договорі страхування і систему пропорційного відшкодування, що, як правило, і відбувається за наполяганням страховиків. Найчастіше зацікавлена особа страхує свій інтерес не в повному обсязі. При частковому страхуванні, тобто страхуванні нижче вартості, як диспозитивної норми також зазвичай застосовується пропорційна система і відшкодування визначається 403 відповідно в залежності від ставлення страхової суми до страхової вартості. В Англії такий порядок встановлено стосовно морського страхування (ст. 81 закону 1906 р.); в інших випадках, якщо подібне правило прямо не зафіксовано в договорі, страхувальник має право вимагати виплати страхової суми повністю, незалежно від того, втрачений майновий інтерес повністю або частково . 3. Під страховим ризиком (risque assure, Versicherungsrisiko, insurable risk) розуміються обумовлені в договорі події, шкідливе дія яких може спричинити за собою применшення або втрату майнових інтересів страхувальника (вигодопрі-обретателя). Ці події характеризуються в першу чергу тим, що сторони договору в змозі передбачити лише можливість, але аж ніяк не неминучість їх настання, і тому договір страхування був віднесений в ФГК до ризикових (алеаторного) договорами. У договорах страхування життя, хоча наступ передбаченого події неминуче, не можна, як правило, достовірно визначити, коли саме воно настане. Законодавство, що регулює діяльність страхових організацій, передбачає найрізноманітніші види ризиків, щодо яких можуть укладатися договори страхування. Перелік такого роду ризиків не обмежується. Страховики, погодившись з економічною обстановкою і з урахуванням дотримання публічного порядку, починають приймати на себе ризики, раніше практиці не відомі. Наприклад, з 1980 року п'ять страховиків «Ллойда» стали страхувати страйкові ризики замість спеціального фонду компенсації Конфедерації британської промисловості. «Матеріалізація» страхових ризиків, тобто настання несприятливих наслідків у результаті обумовлених подій щодо майна або особистості страхувальника, отримала назву страхового випадку. 4. В якості винагороди страховика за прийняття страхових ризиків виступає страхова премія (prime d'assurance, Versicherungspramie, insurance premium}, що надається страхувальником (зазвичай у грошовій формі). Розмір страхової премії обумовлюється в контракті в залежності від оцінки покриваються страхуванням ризиків. Як правило, особливою оцінки ризиків не виробляється, оскільки в більшості випадків вони є типовими для певних класів страхування, які здійснює страховик і щодо яких він на підставі попереднього досвіду встановлює певні ставки страхових премій. Це не виключає в необхідних випадках встановлення підвищеної премії при розширенні традиційного кола ризиків, прийнятих на себе страховиком, або зменшення премії в протилежній ситуації. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 2. Елементи страхового правовідносини. Страховий інтерес. Страхові ризики. Страхова премія" |
||
|
||