| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Форми вини |
||
|
Свідомість і воля - це елементи психічної діяльності лю-дини, сукупність яких утворює зміст провини. Інтелектуальних і вольові процеси перебувають у тісній взаємодії продуктів-вії і не можуть протиставлятися один одному: всякий інтелектуальний процес включає і вольові елементи, а вольовий, в свою чергу, - інтелектуальні. Юридичні поняття наміру і необережності не мають готових психологічних аналогів, тому для застосування норм кримінального права «необхідно і достатньо прикладне значення понять умислу і необережно-сти, яке історично склалося в законодавстві і судовій практиці» 2. Наука кримінального права виходить з того, що між 1 Див: Дагель П.С., Міхєєв Р.І. Встановлення суб'єктивної сторони злочину. Владивосток, 1972. С. 17. 2 Див: Сітковська О.Д. Указ. соч. С. 38. Свідомістю і волею є певна відмінність. Предметне зміст кожного з цих елементів у конкретному злочині визначається конструкцією складу даного злочину. Інтелектуальний елемент провини носить відбивної-позна-вательность характер і включає усвідомлення властивостей об'єкта пося-гательства і характеру вчиненого діяння, а також додаткових об'єктивних ознак (місце, час, обстановка і т.п.), якщо вони введені законодавцем до складу даного Престо-полон. У злочинах з матеріальним складом інтелектуальний елемент містить, крім того, і передбачення (або мож-ливість передбачення) суспільно небезпечних наслідків. Зміст вольового елемента провини також визначається конструкцією складу конкретного злочину. Предметом волі-вого відносини суб'єкта є окреслений законодавцем коло тих фактичних обставин, які визначають юридичними характеристику злочинного діяння. Сутність вольову-го процесу при вчиненні умисних злочинів заклю-чає в усвідомленої спрямованості дій на досягнення поставленої мети, а при необережних злочинах - В не-обачності, безпечності особи, легковажну поведінку якого спричинило шкідливі наслідки. За різної інтенсивності та визначеності интеллектуаль-них і вольових процесів, що протікають у психіці суб'єкта пре-ступления, вина підрозділяється на форми, а в межах однієї і тієї ж форми - на види. Форма вини визначається співвідношенням-ем психічних елементів (свідомість і воля), що утворюють містить жаніе провини, причому законом передбачені всі можливі соче-танія, що характеризують вину в її кримінально-правовому значенні. Форма вини - це встановлене кримінальним законом визна-ділене поєднання елементів свідомості і волі суб'єкта, харак-теризует його ставлення до здійснюваного діянню. Кримінальне законодавство знає дві форми вини - умисел і неосторож-ність. Теоретично неспроможні і прямо суперечать зако-ну спроби деяких вчених (В.Г. Беляев1, Р.І. Міхеев2, 1 Див: Кримінальне право. Загальна частина / За ред. В.Н. Петрашева. М., 1999. С. 212, 213. 2 Див: Російське кримінальне право. Курс лекцій. Т. 1. С. 423 - 429. Ю.А. Красіков1 та ін.) обгрунтувати наявність третьої форми вини («подвійний», «змішаної», «складною»), нібито існуючу поряд з умислом і необережністю. Вина реально проявляється тільки в певних законодавцем формах і видах, і поза умислу або необережності провини бути не може. Форми вини поряд з мотивами злочину підлягають доказування по кожній кримінальній справі (п. 2 ч. 1 ст. 73 КПК РФ). Форма провини в конкретному виді злочину може бути визна-делена в статті Особливої частини КК або матися на увазі або встановлюватися шляхом тлумачення. У багатьох нормах КК прямо вказується на умисний ха-рактер злочину. В інших випадках умисна форма вини з очевидністю випливає з мети діяння (наприклад, терористичні акт, розбій, диверсія), або з характеру описаних у законі дій (наприклад, згвалтування, наклеп, одержання хабара), або із зазначення на явну незаконність дій або на їх злісний характер. Але якщо злочин припускаючи-ет тільки необережну форму провини, це у всіх випадках обо-значилися у відповідній нормі Особливої частини КК. Лише в окремих ситуаціях діяння є злочинним при його со-вершении як з умислом, так і з необережності; в подібних ситуаціях форма вини встановлюється за допомогою тлумачення відповідних норм. Юридичне значення форми вини різноманітно. По-перше, якщо закон встановлює кримінальну відповідальність-ність тільки за умисне вчинення суспільно небезпечного діяння (ст. 115 КК), форма вини є суб'єктивною грані-цей, що відокремлює злочинну поведінку від неприступної. По-друге, форма вини визначає кваліфікацію переступив-лення, якщо законодавець диференціює кримінальну відпові-венность за вчинення суспільно небезпечних діянь, подібних за об'єктивними ознаками, але розрізняються за формою провини. Так, форма провини служить підставою кваліфікації діяння як вбивства (ст. 105 КК) або як заподіяння смерті з неосторож-ності (ст. 109 КК), як умисного або як необережного заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю (ст. 111 і 118 КК), як 1 Див: Ігнатов О.М., Красиков Ю.А. Указ. соч. С. 223, 224. Умисного або як необережного знищення або пошко- дення майна (ст. 167 і 168 КК). По-третє, форма вини визначає ступінь суспільної небезпеки злочину, караного при будь-якій формі провини (наприклад, зараження венеричним захворюванням або ВІЛ-ін-інфекції, розголошення державної таємниці). По-четверте, вид умислу або вид необережності, не впливаючи на кваліфікацію, може служити важливим критерієм індивідуалізації покарання. Злочин, скоєний з прямим умислом, за загальним правилом більш небезпечно, ніж вчинене з непрямим умислом, а злочин, скоєний з легко-мислію, зазвичай небезпечніше вчиненого за недбалості. По-п'яте, форма провини в поєднанні зі ступенем суспільної небезпеки діяння служить критерієм законодавчої класифікації ції злочинів: відповідно до ст. 15 КК до категорій тяж-ких та особливо тяжких відносяться тільки умисні злочини. По-шосте, форма вини визначає умови відбування покарання у вигляді позбавлення волі. Згідно ст. 58 КК особи, засуджені до цього покарання за злочини, вчинені з необережності, відбувають покарання в колоніях-поселеннях, а особи, засуджені за умисні злочини, - у колоніях-ях-поселеннях (при засудженні за злочини невеликої або середньої тяжкості), у виправних колоніях загального, суворого або особливого режиму або у в'язниці. Деякі правові наслідки вчинення злочинів (наприклад, встановлення рецидиву злочинів) пов'язані винятково з умисною формою вини, інші розрізняються залежно від форми вини (наприклад, інститути умовно-дострокового звільнення або заміни позбавлення волі більш м'яким видом покарання пов'язані з категоріями злочинів, а вони залежать від форми вини). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 3. Форми вини " |
||
|
||