| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Характеристика діючої Конституції |
||
|
У преамбулі Конституції проголошується вірність загальнолюдським цінностям: свободі, миру, гуманізму, рівності, справедливості і терпимості; в верховний принцип зводяться права людини, її гідність і безпеку, заявляється про рішучість створити демократичну, правову та соціальну держава і зберегти єдність Болгарії. Перша глава «Основні начала», що складається з 24 статей, містить характеристику держави, формулює основоположні принципи функціонування політичної та економічної системи, принципи діяльності держави в соціальній сфері. Як вказувалося в одному з рішень Конституційного суду Болгарії, принципове значення включених в цю главу норм «визначається їх призначенням окреслити фундаментальні цінності, на яких базуються відносини у сфері державного устрою та громадянського суспільства і підкреслити верховенство прав особистості» *. Вісник »1995 р., він видається Народним зібранням. Головний редактор призначається і звільняється з посади головою Народних зборів, який стверджує формат, обсяг, річний тираж і графічне оформлення даного видання, а також вирішує питання про додатки до нього, визначає кількість примірників кожного порядкового номера або цілих підшивок, які слід зберігати в редакції, кількість безкоштовних примірників і порядок їх розповсюдження. Видання має офіційний (для текстів правових актів) і неофіційний (для оголошень та іншої інформації) відділи. Розповсюджується по передплаті та шляхом роздрібного продажу. Друга глава «Основні права та обов'язки громадян» (36 статей) фактично охоплює правовий статус як громадян, так і іноземців. Глави з третьої по шосту регулюють правовий статус органів держави (відповідно: «Народні збори», «Президент республіки», «Рада міністрів», «Судова влада»). Сьома глава присвячена місцевому самоврядуванню та місцевої адміністрації. Восьма глава носить назву «Конституційний суд» і містить норми, що регулюють порядок утворення та діяльності даного органу. Такий текстуальний «відрив» від інших органів держави не випадковий: тим самим законодавець, по італійському наприклад, підкреслив, що Конституційний суд стоїть поза трьох гілок влади. Дев'ята глава регулює питання зміни і доповнення чинної Конституції, а також ухвалення нової Конституції. Десята глава «Герб, друк, прапор, гімн, столиця» присвячена головним чином символам держави. Перехідні та прикінцеві положення встановлюють порядок формування та функціонування державних органів у перехідний період (до формування нових органів), межі дії старого законодавства. Конституція Болгарії являє собою типовий акт постсоціалістичного держави, що відображає прагнення позбавитися від соціалістичного минулого, відмова від соціалістичних ідеалів і бажання повернутися до загальнолюдських цінностей. У ній можна виділити три великих «шару» конституційного регулювання. По-перше, очевидно повернення до ідей європейського конституціоналізму (поділ влади, свобода, гуманізм, права людини, народний суверенітет, представницьке правління і т. д.). Для Болгарії це ще й повернення до власного досвіду, парламентським традиціям і конституційним ідеям досоциалістічеських періоду. Про це свідчить і той факт, що місцем засідання VII Великого народного зібрання стала не сучасна, а стародавня столиця Болгарії - місто Велико Тирново, в пам'ять про місце прийняття першої болгарської Конституції 1879 Кмет міста Велико Тирново Іван Димитров, висловлюючи вдячність народним представникам за відкриття Великого народних зборів в його місті, сказав: «Рішенням відкрити Великі Народні Збори у Велико Тирново ви з самого початку показали найголовніше - повага до парламентських традиціям» *. Права громадян неотменімо (ст. 57) та ін, надають даного акту яскраво виражений постсоціалістичний характер. Не можна не відзначити ще одну рису цієї Конституції - невисоку юридичну техніку. Якість формулювань цілого ряду статей і навіть глав (наприклад, глави другий) викликає подив дослідників при аналізі і породжує складності для Конституційного суду при тлумаченні. Важко сказати, що зіграло тут головну роль - новизна матерії або поспіх при підготовці Конституції, але багато логічні нісенітниці (на кшталт п. 3 ст. 77 - голова Народних зборів «відкриває засідання Народних зборів, керує ними, закриває їх і забезпечує порядок при їх проведенні ») і нестикування тексту в різних розділах кидаються в очі навіть при самому поверхневому вивченні. Згідно ч. 1 і 2 ст. 5, Конституція є верховним законом, інші закони не можуть їй суперечити, а приписи її мають безпосереднє дію. У Конституції (глава дев'ята, що охоплює ст. 153 - 163) встановлено своєрідний порядок її зміни і заміни. Народні збори (парламент) може змінити і доповнити будь приписи Конституції, крім підпадають під правомочності Великого народних зборів, про який мова піде нижче. Право ініціативи зміни і доповнення Конституції належить 1/4 від числа народних представників (депутатів) і Президенту. Що надійшла пропозиція розглядається Народними зборами не раніше, ніж через місяць, і не пізніше, ніж через три місяці. Закон про зміну або доповнень Конституції приймається Народними зборами більшістю 3/4 всіх народних представників трьома голосуваннями в різні дні. Якщо пропозиція отримала менше 3/4, але не менше 2/3 голосів усіх народних представників, воно ставиться на новий розгляд в термін від двох до п'яти місяців і приймається, якщо за нього проголосували не менше 2/3 усіх народних представників. У семиденний строк після прийняття закон про зміну або доповнення Конституції підписується та оприлюднюється головою Народних зборів в «Диржавен вісник». Однак для найбільш істотних конституційних реформ повинен бути скликаний спеціальний орган установчої влади - Велике народне зібрання, яке складається з 400 народних представників, обраних у загальному порядку. У його компетенцію входять: прийняття нової Конституції; вирішення питання про зміну території республіки і ратифікація міжнародних договорів, які передбачають такі зміни; вирішення питань про зміни у формі державного устрою і державного управління; вирішення питань про зміну ч. 2 і 4 ст. 5 та ч. 1 і 3 ст. 57 Конституції (про безпосередній дії Конституції, про примат міжнародних договорів перед внутрішнім законодавством, про неотменімо основних прав громадян, про обмеження прав громадян в умовах війни або надзвичайного стану); вирішення питань про зміну і доповнення глави дев'ятого Конституції. Право ініціативи з перерахованих вище питань мають не менше 1/2 числа народних представників і Президент. Проект нової Конституції або зміни діючої, а також проект територіальних змін розглядаються Народними зборами в термін від двох до п'яти місяців після внесення. Народні збори вирішує про проведення виборів в Велике народне зібрання більшістю 2/3 від загальної кількості народних представників. Після цього у тримісячний строк Президент призначає вибори в Велике народне зібрання, з проведенням яких повноваження Народних зборів припиняються. Велике народне зібрання не може виходити за рамки тих питань, для вирішення яких скликано. За внесеними проектам воно приймає рішення більшістю 2/3 всіх народних представників трьома голосуваннями в різні дні. У невідкладних випадках Велике народне зібрання виконує функції також Народних зборів. Акти Великого народних зборів підписуються та оприлюднюються його головою в семиденний строк після їх прийняття. Повноваження Великого народних зборів припиняються, як тільки воно прийме остаточні рішення з питань, для яких воно обрано. У цьому випадку Президент призначає вибори в Народні збори в установленому законом порядку. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2. Характеристика діючої Конституції " |
||
|
||