Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 9. Помилка та її значення


Під суб'єктивною помилкою в кримінальному праві розуміється оману особи щодо фактичних обставин, визначали характер і ступінь суспільної небезпеки вдосконалення-Шаєм дії, чи щодо юридичної характеристи-ки діяння. Залежно від характеру неправильних представ-лений суб'єкта розрізняються юридична та фактична помилка.
Юридична помилка - це неправильна оцінка винним юридичної сутності або юридичних наслідків вдосконалення-Шаєм діяння. Юридична помилка може мати такі різновиди.
1. Помилка в наявності кримінально-правової заборони, тобто невер-ная оцінка скоєного їм діяння як неприступної, кримінально не карається, тоді як відповідно до закону воно визнає-ся злочином. Помилка подібного роду не виключає умиш-ленній провини, оскільки незнання закону не рівнозначно отсутст-вию усвідомлення суспільної небезпеки, і не може служити виправданням особи, яка вчинила діяння, заборонене уголов-ним законом.
2. Помилкова оцінка особою вчиненого діяння як пре-ступного, тоді як насправді закон не відносить його до Престо-полон - так зване уявне злочин. У подібних

випадках діяння не заподіює і не може заподіяти шкоду гро-венним відносинам, охоронюваним кримінальним законом, воно не має властивості суспільної небезпеки і протиправно-сти, і тому не є об'єктивною підставою кримінальної відповідальності. Наприклад, «викрадення» автомобільних по-кришок, викинутих через їх зносу, не є злочинним унаслідок відсутності об'єкта посягання, тому немає і ві-ни в її кримінально-правовому значенні.
3. Неправильне уявлення особи про юридичні послід-наслідком скоєного злочину: про його кваліфікації, виді і розмірі покарання, яке може бути призначено за вчинення цього діяння. Усвідомлення названих обставин не входить у зміст умислу, тому їх помилкова оцінка не впливає на форму вини і не виключає кримінальної відповідальності. Так, особа, згвалтував малолітню, карається відповідно до санкцією норми, що включає даний кваліфікуючу при-знак, навіть якщо суб'єкт помилково вважає, що його діяння нака-ни опиняються в межах санкції тієї норми, де описано ізнасілова-ня без обтяжуючих обставин.
Таким чином, загальне правило, визначальне значення юри-дической помилки, зводиться до того, що кримінальна відповідальність-ність особи, заблуждающегося щодо юридичних послід-наслідком вчиненого діяння, настає відповідно з оцінкою цього діяння суб'єктом, а законодавцем. Така помилка звичайні-але не впливає ні на форму провини, ні на кваліфікацію злочини ня, ні на розмір покарання.
Фактична помилка - це неправильне уявлення особи про фактичні обставини, що грають роль об'єктивних ознак складу даного злочину і визначають харак-тер злочину і ступінь його суспільної небезпеки. У залеж-ності від змісту неправильних уявлень, тобто від предмета невірного сприйняття і помилкових оцінок, прийнято розрізняти такі види фактичної помилки: в об'єкті пося-гательства, в характері дії або бездіяльності, в тяжкості по-наслідків, у розвитку причинного зв'язку, в обставинах, отяго-чающих і пом'якшуючих покарання. Крім названих видів, в літературі пропонується виділяти помилки в предметі злочини ня, в особистості потерпілого, у способі і засобах вчинення

преступленія1. Але всі вони або є різновидами помилки в об'єкті або в об'єктивній стороні злочину, або взагалі не впливають на кримінальну відповідальність.
Практичне значення має лише істотна фактіче-ська помилка, тобто та, яка стосується обставин, що мають юридичне значення як ознака складу даного злочину і в цій якості впливають на зміст вини, її форму і пре-дели кримінально-правового впливу. Несуттєве заблуж-дення (наприклад, про модель і точної вартості викраденого у громадянина автомобіля) не розглядається як вид фактіче-ської помилки.
Помилка в об'єкті - це неправильне уявлення особи про соціальної та юридичної сутності об'єкта посягання. Можливі два різновиди подібної помилки.
Перша - так звана підміна об'єкта посягання. Вона полягає в тому, що винний помилково вважає, ніби зазіхає на один об'єкт, тоді як насправді збиток завдається іншому об'єкту, неоднорідного з тим, який охоплювався його умислом. Наприклад, особа, що намагається похи-тить з аптечного складу наркотикосодержащие препарати, насправді викрадає ліки, в яких наркотичні середовищ-ства не містяться. При такого роду помилку злочин сліду-ет кваліфікувати залежно від спрямованості умислу. Однак не можна не рахуватися з тим, що об'єкт, який охоплюється умислом винного, фактично не зазнав! Збитку. Щоб при-вести у відповідність ці дві обставини (з одного боку, на спрямованість умислу, а з іншого - заподіяння шкоди іншій об'єк-екту, а не тому, на який суб'єктивно було направлено діяння), при кваліфікації подібних злочинів застосовується юридиче-ська фікція: злочин, який за своїм фактичним спів-підтримання було доведено до кінця, оцінюється як замах на намічений винним об'єкт. У наведеному прикладі особа повинна нести відповідальність за замах на розкрадання нарко-тичні засобів (ч. 3 ст. 30 і 229 КК). Правило кваліфікації
1 Див: Якушин В.А. Помилка та її кримінально-правове значення. Казань,
1988. С. 54.

Злочинів, скоєних з помилкою в об'єкті розглянуто-
го виду, застосовується тільки при конкретизированном намірі.
Другий різновидом помилки в об'єкті є незнання обставин, наявність яких змінює соціальну та юриди-чний оцінки об'єкта. Так, вагітність потерпілої при убий-стве або неповноліття потерпілої при згвалтуванні по-щують суспільну небезпеку названих злочинів і слу-жать кваліфікуючими ознаками. Цей різновид помилки впливає на кваліфікацію злочинів двояким чином. Якщо винний не знає про наявність таких обставин, сущест-чих в дійсності, то злочин кваліфікується як вчинене без обтяжуючих обставин. Якщо ж він оши-милково передбачає наявність відповідного обтяжливої об-стоятельства, то діяння має кваліфікуватися як замах на злочин з цим обтяжуючою обставиною.
Від помилки в об'єкті необхідно відрізняти помилку в предме-
ті посягання і в особистості потерпілого.
При помилку в предметі посягання збиток завдається саме передбачуваному об'єкту, хоча безпосередньому віз-дії піддається не намічений злочинцем, а інший предмет. Подібна помилка не стосується обставин, що мають значення ознаки складу злочину, і тому не впливає ні на форму провини, ні на кваліфікацію, ні на кримінальну відпові-венность. Однак потрібно мати на увазі, що неправильне уявлення ня про предмет посягання іноді тягне помилку і в об'єкті злочину. Наприклад, викрадення у громадянина газової зажи-галки, помилково прийнятої за пістолет, пов'язано з помилковою оцінкою не тільки предмета посягання, а й об'єкта Престо-полон, тому кваліфікується залежно від направлений-ності умислу (у даному прикладі - як замах на розкрадання вогнепальної зброї).
Помилка в особистості потерпілого означає, що винний, намітивши жертву, помилково приймає за неї іншу особу, на ко-лось і здійснює посягання. Як і при помилку в предметі посягання, тут оману винного не стосується обставин, які є ознакою складу злочину. В обох випадках страждає саме намічений об'єкт, тому помилка не робить ніякого впливу ні на кваліфікацію злочину,

ні на кримінальну відповідальність, якщо, зрозуміло, із заміною особистості потерпілого не підміняється об'єкт злочину (наприклад, помилково відбувається вбивство приватної особи вме-сто вбивства державного чи громадського діяча з це-ллю припинення його державної чи політичної діяль-ності - ст. 277 КК).
Помилка в характері здійснюється дії (або бездейст-
вия) може бути двоякого роду.
По-перше, особа неправильно оцінює свої дії як суспільно небезпечні, тоді як вони не володіють цією властивістю. Подібна помилка не впливає на форму вини, і діяння залишається умисним, але відповідальність настає не за закінчений пре-ступление, а за замах на нього, оскільки злочинне намере-ня не було реалізовано. Так, збут іноземної валюти, яку винний помилково вважає фальшивою, становить замах на збут підроблених грошей (ч. 3 ст. 30 та ч. 1 ст. 186 КК).
По-друге, особа помилково вважає свої дії право-мірними, не усвідомлюючи їх суспільної небезпеки (наприклад, особа переконане в справжності грошей, якими розплачується, але вони виявляються фальшивими). Така помилка усуває уми-сів, а якщо діяння визнається злочинним тільки при навмисний-ном його скоєнні, то виключається і кримінальна відповідальність-ність. Якщо ж діяння визнається злочинним і при неосторож-ної формі провини, то при незнанні його суспільно небезпечного характеру відповідальність за необережний злочин насту-Пает тільки за умови, що особа повинна була і могла осозна-вать суспільну небезпеку своєї дії або бездіяльності і передбачати його суспільно небезпечні наслідки.
Якщо об'єктивна сторона злочину характеризується в законі за допомогою таких ознак, як спосіб, місце, обста-новка або час його вчинення, то помилка щодо цих ознак означає різновид помилки в характері вдосконалення-Шаєм діяння. При цьому кваліфікація злочину визначається змістом і спрямованістю умислу винного. На-приклад, якщо особа вважає викрадення чужого майна таємним, не знаючи про те, що за його діями спостерігають сторонні особи, воно підлягає відповідальності не за грабіж, а за крадіжку.

Помилка щодо суспільно небезпечних наслідків може стосуватися або якісною, або кількісної є характеристики цього об'єктивного ознаки.
Помилка щодо якості, тобто характеру гро-але небезпечних наслідків, може складатися в передбаченні таких наслідків, які насправді не настали, або в непередбачених фактично настали. Така помилка виключає відповідальність за умисне заподіяння фактично настали, але може тягти відпові-венность за їх заподіяння з необережності, якщо це передбачається-дивлено законом.
Помилка щодо тяжкості суспільно небезпечних за-наслідків означає оману в їх кількісної характеристики. При цьому фактично заподіяні наслідки можуть виявитися або більше, або менше тяжкими порівняно з перед-належало.
Якщо помилка в кількісній характеристиці наслідків не виходить за рамки, встановлені законодавцем, то вона не впливає ні на форму провини, ні на кваліфікацію злочину. Так, ідентичною буде кваліфікація умисного заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю, що виразилося в стійкої втрати праце-здатності як на 35%, так і на 95%, а також розкрадання чужого майна вартістю, що перевищує як 1 млн. рублів, так і 20 млн. рублів. Не робить вона впливу на кваліфікацію злочину і в тих випадках, коли відповідальність не диффе-ренціруется залежно від тяжкості заподіяної шкоди (на-приклад, від фактичного розміру матеріальної шкоди, якщо він є значним при умисному знищенні або по-пошкоджень чужого майна, - ч. 1 ст. 167 КК).
У тих випадках, коли кримінальна відповідальність залежить від тяжкості наслідків, особа, яка допускає помилку щодо цієї ознаки, має нести відповідальність відповідно до спрямованістю умислу.
Наприклад, спробу переміщення через митний кордон Російської Федерації товарів у великому розмірі, що не удавшую-ся в силу обставин, не залежних від волі винного (у зв'язку з падінням ринкових цін на переміщувані товари розмір не досяг критеріїв великого), Судова колегія у кримінальних

справах Верховного Суду РФ визнала замахом на вчинення контрабанди у великому размере1.
Наступ більш тяжкого наслідки, ніж суб'єкт мав на увазі, виключає відповідальність за його умисне причини-ня. Якщо ж заподіяння більш тяжкого наслідки охоплювалося необережною виною, то поряд з відповідальністю за навмисний-ве заподіяння (або спробу заподіяння) наміченого наслідки-вия настає відповідальність і за необережне заподіяння більш тяжкого наслідки, якщо така передбачена законом. При цьому можливі два варіанти кваліфікації. Діяння квали-фіціруется по одній кримінально-правовій нормі, якщо вона, уста-навлівая відповідальність за умисне заподіяння одних по-наслідків, передбачає необережне заподіяння більш тяжких наслідків як кваліфікуюча ознака (ч. 2 ст. 167, ч. 4 ст. 111 КК). Якщо ж подібної норми в КК немає, а також у випадках реальної сукупності злочинів (намагаючись умиш-повільно заподіяти тяжка шкода здоров'ю однієї людини, винен-ний з необережності заподіює смерть та іншій особі), діяль-ня має кваліфікуватися за статтями КК про умисне заподіяння (або замаху на заподіяння) наміченого по-слідства (ч. 1 ст. 111 КК) і про необережному заподіянні факти-но настав більш тяжкого наслідки (ст. 109 КК).
Помилка в розвитку причинного зв'язку означає неправильне розуміння винним причинно-наслідкового залежності між його діянням і настанням суспільно небезпечних наслідків.
  Коли внаслідок злочинних дій настає той пре-ступнях результат, який охоплювався наміром винного, то помилка в причинному зв'язку не впливає на форму вини. Однак якщо наслідок, охоплюване умислом, фактично настає, але є результатом не тих дій, якими винний мав намір їх заподіяти, а інших його дій, помилка в раз-вітіі причинного зв'язку спричиняє зміну кваліфікації діяння.
  У. і Л. з метою крадіжки проникли до будинку, але, виявивши там престарілого Ю. і прагнучи позбутися свідка, нанесли йому два ножові удари в область серця. Викравши цінні речі, вони підпалили будинок, де залишався Ю., якого злочинці
  1 БВС РФ. 1998. № 2. С. 7.

  вважали вже мертвим. Але виявилося, що Ю. був лише важко поранений і загинув лише при пожежі. Помилка У. і Л. щодо причини смерті Ю. породила сукупність двох злочинів проти особистості: замаху на вбивство з метою приховати інший злочин (ч. 3 ст. 30 та п. «к» ч. 2 ст. 105 КК) і заподіяння смерті з необережності (ст. 109 КК). Це діяння було б не-правильно кваліфікувати лише як вбивство, оскільки дей-ствительность розвиток причинного зв'язку тут не збігається з перед-покладаємося і смерть не є результатом ножових поранень.
  Помилка в обставинах, обтяжуючих та пом'якшуючих нака-зание, полягає в неправильному уявленні винного про від-сутствии таких обставин, коли вони є, або про їх на-явності, коли фактично вони відсутні. У цих випадках відпові-венность визначається змістом і спрямованістю умислу. Якщо винний вважає своє діяння досконалим без обтяжуючих або пом'якшуючих обставин, то відповідальність повинна насту-пать за основний склад даного злочину. Так, особа не може нести відповідальність за згвалтування неповнолітньої, якщо він обгрунтовано вважав її досягла віку 18 років; співучасник, який не знав про те, що одержувач хабара є главою органу місцевого самоврядування, не може відповідати за пособництво в отриманні хабара, передбаченої ч. 3 ст . 290 КК. І навпаки, якщо винний був переконаний у наявності обтяжливої обстоятельст-ва, яке насправді було відсутнє, діяння має кваліфікованого як замах на злочин, вчинене при обтяжуючих обставинах.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 9. Помилка та її значення"
  1. § 4. Акціонерні товариства
      помилки, допущеної в колишньому законодавстві, де ці форми були визначені як тотожні. Насправді, незважаючи на таку кількість спільних рис, між цими видами господарських товариств є сутнісні відмінності, що дозволяють визначити їх як різні організаційно-правові форми. Відмінність це, в першу чергу, полягає в тому, що природа частки в 000 принципово відрізняється від природи
  2. § 3. Розгляд економічних спорів арбітражними судами
      помилки, допущені нижчестоящими інстанціями, виключити реалізацію незаконних та необгрунтованих судових актів, відновити порушені права. В якості наглядової інстанції виступає Президія Вищого Арбітражного Суду РФ. Значення його діяльності як наглядової інстанції виходить за рамки розглянутих справ, - виносяться Президією постанови по конкретних справах орієнтують як суддів, так і
  3. § 4. Захист прав та інтересів підприємців в інших судових установах
      помилки; мали місце випадки, коли третейські суди розглядали суперечки, пов'язані з приватизацією державних підприємств, зокрема, суперечки про розділ майна на основі затвердженого плану приватизації. Оскільки в кінцевому підсумку такий спір неминуче виливається в оспорювання плану приватизації, він випливає не з цивільних, а з адміністративних правовідносин, і тому не підлягає
  4. § 2. Права, обов'язки і відповідальність платників податків
      помилки без застосування штрафних санкцій. Виправлення помилки - це свого роду відмова від вчинення правопорушення. Госналогслужба РФ визнає і застосовує таке право. Про це свідчить спеціальне лист, підписаний в 1995 р. керівником Державної податкової служби РФ, «Про незастосування до платника податків фінансових санкцій за порушення податкового законодавства у разі самостійного внесення ним в
  5. § 1. Поняття і принципи місцевого самоврядування. Моделі взаємовідносин державної влади та місцевого самоврядування
      помилку, проголосивши розвиток інституту місцевого самоврядування як мета найближчих років, мало не сьогоднішнього дня. Не був прийнятий до уваги досвід зарубіжних держав, з усією непохитністю доводить поступовість процесу затвердження місцевого самоврядування та необхідність присутності держави в цьому процесі. Звичайно, історія багатолика, з неї можна почерпнути приклади будівництва
  6. § 1. Встановлення загальних принципів організації місцевого самоврядування
      помилка, допущена в Законі 1995 р., очевидна: з преамбули випливає, що ні економічні, ні фінансові засади здійснення місцевого самоврядування не містять загальних принципів його організації. У новому Федеральному законі від 6 жовтня 2003 р. ця проблема явно врахована. Преамбула свідчить, що він встановлює загальні правові, територіальні, організаційні та економічні засади організації
  7. § 2. Форми опосередкованої участі населення у здійсненні муніципальної влади
      помилку: згідно ст. 120 Цивільного кодексу Російської Федерації будь-яку установу є некомерційною організацією, створеною власником для здійснення тих чи інших функцій некомерційного характеру і фінансується ним повністю або частково. Принципово новими для муніципального законодавства Російської Федерації є положення Федерального закону 2003 р., що допускають
  8. § 2. Довіреність
      помилку у виборі свого заступника, зокрема за дефекти його право-та дієздатності. Відповідно до імперативного вимогу закону передоручення має бути нотаріально посвідчена незалежно від форми основного доручення. Виняток становить довіреність на отримання заробітної плати та вчинення інших дій, передбачених п. 5 ст. 185 ЦК, оскільки в цьому випадку передоручення може
  9. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      помилки. * (91) Саме в дисертаціях, по ідеї, повинні міститися самі передові знання з цивільного права. Однак науковий рівень багатьох дисертацій (особливо кандидатських) є вкрай низьким при постійному зростанні їх числа. Так, якщо в 50-60-і рр.. XX в. у всьому колишньому СРСР захищалося в середньому 30, в 70-і рр.. - Близько 60, в 80-і рр.. - Близько 70, в 90-і рр.. - Близько 80 кандидатських
  10. § 1. Загальні положення про купівлю-продаж
      помилку покупця, що привела до вилучення речі. Однак продавець може оскаржити явний програш покупцем спору про виселення і при ефективному заперечування цього факту - уникнути відповідальності перед покупцем за те, що трапилося (див. ст. 462 ЦК). Позов третіх осіб до покупця про вилучення товару підлягає задоволенню, якщо їх вимога грунтується на підметі захисту праві * (31). У цьому випадку
© 2014-2021  yport.inf.ua