| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Основи методики розслідування злочинів, що вчиняються особами з психічними аномаліями |
||
|
Медичний критерій неосудності передбачає: 1) хронічні психічні розлади, такі як шизофренія, епілепсія, маніакально-депресивний психоз та ін; 2) тимчасові психічні розлади, наприклад реактивний стан, алкогольний психоз, патологічне сп'яніння тощо; 3) слабоумство, зокрема вроджена олігофренія, що має три ступені: найбільш легка - дебільність, середня - імбецильність і найважча - ідіотизм, старече слабоумство; 4) інший хворобливий стан психіки, наприклад марення і галюцинації на грунті важкого інфекційного захворювання. У сферу кримінального судочинства потрапляють люди, що мають різні психічні розлади. Психопати - це люди, що відрізняються патологією емоційно-вольової сфери, що заважає соціальної адаптації особистості. Їх диференціюють на: 1) збудливих психопатів, що характеризуються нестриманістю, злостивістю поведінкових реакцій, які нерідко супроводжуються нанесенням оточуючим образ і побоїв, 2) істеричних психопатів (їх головна особливість - прагнення будь-що-будь звернути на себе увагу оточуючих; необ'єктивність оцінки як інших людей, так і себе самого), 3) тормозимость нестійких параноїчних психопатів; 4) мозаїчних психопатів, у психіці яких поєднуються ознаки психопатії різних видів; 5) сексуальних психопатів (садисти, мазохісти і т.п.). Дебілів ділять на дві групи: тупих (адінамічние) і збудливих (гіпердинамічних). Спільним для всіх дебілів ознакою є дефектність розумової діяльності. Вони не здатні до повноцінного відволікання, узагальненню, у них відсутні критичні здібності, запас знань вкрай мізерний, судження примітивні, пам'ять у більшості випадків слабка, увагу порушено. Дебіли, як правило, підвищено сугестивності. До осіб з психічними розладами, що не виключають осудності, належать: а) хронічні алкоголіки, б) люди із залишковими явищами черепно-мозкових травм; в) епілептики; г) особи, запалі в реактивний стан, для яких характерні тимчасові, оборотні порушення психічної діяльності, що виникають в результаті душевних травм; д) люди, які страждають захворюванням, що тягне збереження в зрілому віці психічних і фізичних особливостей, властивих дитинству. У ході розслідування у справах щодо осіб з психічними аномаліями потрібно мати на увазі, що психічна ущербність може відображатися в поведінці на місці події, нехарактерному для психічно здорових осіб, у своєрідності утворених там слідів. Наявність психічних аномалій, спочатку лише передбачуване, зумовлює специфічність обставин, які підлягають встановленню, а також типових слідчих завдань, засобів, шляхів і методів їх вирішення. У ході виявлення осіб з психічними аномаліями, їхнього викриття в здійсненні розслідуваного кримінально-караного діяння корисні відомості про типові ознаки людей цієї категорії: - багатьох з них характеризують низький освітній і культурний рівень (в першу чергу це характерно для осіб, схильних до вчинення насильницьких і корисливо-насильницьких посягань). Важливим показником психічної неповноцінності є зловживання алкоголем та наркотиками. Психологічно з'ясовні потреби, інтереси, захоплення, наміри можуть приймати у них гіпертрофований характер, супроводжуватися патологічної фіксованістю на сексуальній сфері (еротоманія), релігійному фанатизмі, забобони та ін; - у психічно хворих може спостерігатися ущербність мовної функції, що виражається: в дефектах вимови (неправильна артикуляція, заїкання, шепелявість, гаркавість і т.д.); в порушеннях сенсу, "скользінню" з правильного ходу думок на помилковий, на порожньому просторікування; у відхиленнях від норми в темпі мови, її продуктивності, постійних відволікання на нові предмети; невпинному говорінні; прискоренні і, навпаки, уповільнення темпу мови; в'язкості, надмірної докладності; в жалюгідній словникового запасу, достатку штампів, недоречний вживанні вигадливих оборотів, хитромудрих фраз, різко вираженою експресивності або, навпаки, одноманітності і невиразності мови; - ознаки зовнішнього вигляду, що відображають психічну неповноцінність: а) зовнішні (диспропорції статури, що складаються в невідповідності частин тулуба, асиметрії лицьового скелета, аномаліях будови черепа; наявності дитячої зовнішності у дорослої людини; б) функціональні (різні рухові і мімічні розлади); в) манера одягатися і стан одягу (неохайність, безглуздість, химерність; різке невідповідність одягу віку, сезону, її вульгарна яскравість, контрастність окремих елементів); - надмірна недовірливість, крайня сором'язливість і ранимість, гіпертрофована спрага справедливості, надмірна догідливість і солодкуватість, підвищена нестриманість, злостивість, агресивність, брехливість і нестримне хвастощі, а також інші специфічні риси характеру; - навчально-трудова діяльність пов'язана із завищеними претензіями, неуживчивість в колективі, конфліктністю, байдужістю до процесу, результатам праці і навчання, з частою невмотивованої зміною місця та виду діяльності, а часом - з гіпертрофованим педантизмом, скрупульозністю, акуратністю; - сімейні відносини частіше неблагополучні, що обумовлено конфліктністю, дріб'язковістю, емоційною холодністю до близьких людей, абсурдною скаредністю або крайньої марнотратством, необгрунтованими докорами і звинуваченнями за неіснуючими або сильно перебільшеним приводів; - поведінка на слідстві часто характеризується невмотивованими відмовами від дачі показань і підписання протоколів, заковтуванням різних предметів, знищенням слідчих документів, численними претензіями до слідства з приводу нібито виявленої стосовно них несправедливості, необ'єктивності і т.п. З іншого боку, психічна ущербність може проявлятися в нездатності правильно орієнтуватися навіть у найпростіших правових ситуаціях, нерозумінні загальнодоступних термінів, запитань слідчого, у підвищеній сугестивності і легковажності в ставленні до скоєного, своєму майбутньому положенню. Обставини, що підлягають встановленню по справах даної категорії: - особа, яка вчинила розслідується діяння, його осудність; - час, місце , спосіб, цілі, мотиви, використані кошти, механізм, обстановка, характер, вид і розмір заподіяної шкоди; - наявність, характер, особливості психічного захворювання підозрюваного: вид, ступінь, відмітні ознаки розладу психіки в момент вчинення суспільно небезпечного діяння і під час його розслідування; - особливості поведінки підозрюваного до, під час і після вчиненого діяння, включаючи поведінку на слідстві. Ознаками вчинення злочину особою з психічними аномаліями є: а) раптові, невмотивовані, неадекватні ситуації дії з проявом підвищеної агресивності, особливої безглуздої жорстокості, садизму, сексуальної патології; б) явна алогічність поведінки на місці події (наприклад, розчленування трупа потерпілого без будь-яких спроб сховати його частини; перетягування трупа з місця малоосвітлених на добре переглядається місце); в) заволодіння недорогими речами жертви і залишення без уваги цінних предметів (годинник, мобільний телефон, кольє); г) викрадення речей, що сприяють актуалізації сексуальних переживань (наприклад, предметів жіночого туалету); д) інші сліди аномальної злочинної активності. У ході розслідування повинні бути висунуті і перевірені такі версії: - діяння скоєно особою, яка є неосудним; - діяння вчинено особою , які мають психічні аномалії, але осудним у відношенні інкримінованого йому діяння; - діяння скоєно психічно здоровою людиною, що видає себе за душевнохворого. Можуть бути висунуті й інші версії: а) про повне або часткове самообмові, обмові співучасників або інших осіб, б) про можливість здійснення діяння в стані сильного душевного хвилювання, викликаного аморальним, неправомірним поведінкою потерпілого чи іншого особи; в) про можливість вчинення особою з психічними аномаліями інших суспільно небезпечних діянь (як в одиночному, так і в серійному варіанті); г) про вчинення діяння з власної ініціативи або під впливом іншої особи (осіб); д) про те, що психічно хворий не є жертвою з боку його психічно здорових співучасників, інших осіб, що прагнуть приписати йому власне злочин, вчинений без його участі. Встановлення психічного стану підозрюваного (обвинуваченого) припускає: - вивчення і оцінку вихідної інформації про стан його здоров'я, почерпнутою в результаті криміналістичного аналізу вчиненого, безпосередніх спостережень слідчого за поведінкою підозрюваного в ході слідства, а також з висловлювань родичів, інших осіб про наявність у нього будь-яких психічних аномалій; - перевірку вихідної інформації шляхом допиту підозрюваного, його рідних, близьких, медичного персоналу, виїмку і вивчення документів психіатричних клінік і диспансерів, інших медичних установ; - підготовку матеріалів, призначення та виробництво судово-психіатричної експертизи. Взаємодія слідчого з фахівцями в галузі загальної та судової психіатрії здійснюється: - шляхом виконання запитів слідчих органів місцевими психоневрологічними установами; - у формі особистих неформальних контактів слідчого і фахівця; - шляхом залучення фахівця до підготовки та участі в допиті особи з психічними відхиленнями, а при необхідності до допиту потерпілого, очевидців вчиненого; - шляхом призначення судово-психіатричної експертизи відносно особи, яка вчинила розслідується діяння. У процесі спілкування та обміну думками з фахівцями в галузі судової психіатрії слідчий може вирішити питання про те, яку обрати лінію поведінки в залежності від особливостей психічної аномалії особи, що підлягає допиту, з яких питань доцільніше розпочати допит, яким чином реагувати на ті чи інші можливі негативні вчинки допитуваного і ін Необхідність участі спеціаліста-психіатра в підготовці та провадженні допиту особливо актуальна в тих випадках, коли у слідчого виникають обгрунтовані підозри в самообмові особи з психічними аномаліями або в обмові ним інших людей; а також коли підслідний часто і без видимих до того підстав змінює свої свідчення, невмотивовано відмовляється від дачі показань, повідомляє явно вигадані, абсурдні відомості; або коли належить допитати особу, яка страждає глибокими розладами психіки (шизофренією, маніакально -депресивним психозом). Спілкуючись з фахівцем, слідчий може отримати консультації з різних питань психіатрії, зібрати відомості про спеціальній літературі, яку йому доведеться вивчити. Фахівець може висловлювати свої міркування: а) про коло осіб, серед яких можливо встановлення особи правопорушника, б) охарактеризувати особливості поведінки тих чи інших груп громадян, які страждають психічними захворюваннями; в) висловити свою думку про заходи, які необхідно вжити для викриття самообмови з боку психічно хворого; дати прогноз можливих дій таких осіб після скоєння ними правопорушень. Допомога фахівця може знадобитися слідчому і при підготовці матеріалів для судово-психіатричної експертизи, а також ознайомлення з висновком експертизи обвинуваченого, що симулює психічне захворювання. На вирішення судово-психіатричної експертизи виносяться наступні питання: чи було у даної особи під час здійснення інкримінованого йому діяння психічний розлад і чи був він осудний; чи є у обвинуваченого психічні аномалії, що не виключають його осудності і процесуальної дієздатності, в чому вони виражаються; якщо в обвинуваченого є психічні вади, то позначаються вони на його здатності адекватно сприймати обставини справи й давати про них правильні показання; чи потребує обвинувачений в застосуванні примусових заходів медичного характеру та ін У справах даної категорії може проводитися також судово-наркологічна експертиза. У її завдання входить дослідження питань про те, чи не є обвинувачений хронічним алкоголіком або наркоманом, чи не потребує він в примусовому лікуванні. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 2. Основи методики розслідування злочинів, що вчиняються особами з психічними аномаліями " |
||
|
||