| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. Політико-територіальний устрій |
||
|
Шотландії, Північної Ірландії, не рахуючи особливостей правових систем островів. Однак на рівні чотирьох згаданих великих регіонів відсутні власні представницькі та виконавчі органи влади; лише в Північній Ірландії до введення в 1972 р. прямого правління з Лондона існували власні парламент - Стормонт і Уряд. Закони, що діють в зазначених регіонах, у відповідності з принципом парламентського верховенства, приймає загальнодержавний Парламент. При цьому, як правило (для Шотландії - завжди), парламентський акт супроводжується застереженням про те, в яких з чотирьох регіонів він діє. З метою забезпечення інтересів регіонів та обліку їх специфіки у законодавчій і виконавчій діяльності держави до складу британського Кабінету входять державні секретарі у справах Шотландії (з 1892 р.), Уельсу (з 1964 р.) і Північної Ірландії (з 1972 р.). Слід зазначити, що в трьох з чотири регіонів - Уельсі, Шотландії і Північної Ірландії серед етнічних шотландців і валлійців (корінних жителів Уельсу), а також ірландців-католиків певною підтримкою користуються сепаратистські (у ірландців - ірредентістскіе) устремління. Йдеться або про повне відокремлення від Сполученого Королівства, або про розширення можливостей самоврядування (рух за гомруль) шляхом деволюції, про що вже згадувалося, або про розширення національно-культурної автономії. Націоналістичні угруповання Шотландії і Північної Ірландії виступають, в основному, або за перший, або за другий варіант. В Уельсі ж національний рух має переважно культурну забарвлення. Як зазначалося, референдуми, проведені в зазначених трьох регіонах країни в 70-і рр.. з питань про відділення (Північна Ірландія) і створенні власних парламентів (Шотландія, Уельс), дали негативні результати. Більше трьох десятиліть в Сполученому Королівстві триває смуга інтенсивних реформ місцевого самоврядування та політико-адміністративного поділу, що характеризуються пошуками оптимального поєднання централізації і децентралізації, демократизму і раціоналізму системи управління. При цьому з урахуванням традиційного домінування Лейбористської партії у місцевих органах консерватори прагнуть скоротити число ланок (і відповідно органів) політико-адміністративного поділу, а лейбористи, навпаки, - збільшити. В результаті реформи початку 70-х рр.. була введена нова система політико-адміністративного поділу, що замінила колишню, існувала з часів середньовіччя. Відповідно до Акту про місцеве управління 1972 р., територія Англії та Уельсу була поділена на 53 графства: 45 - в Англії і вісім в Уельсі. Особливий статус отримали шість з 45 графств Англії - так звані метрополітенськой (столичні) графства, тобто міські агломерації з центрами в найбільш великих містах. Це Великий Манчестер, Мерсісайд, Південний Йоркшир, Західний Мідленд, Західний Йоркшир, Тайн і Вейр. Особливість їх статусу полягає в тому, що спочатку їх органам належав набагато менший обсяг повноважень, ніж в інших графствах, іменованих неметрополітенскімі (нестоличними, тобто сільськими). Нарешті, в особливу одиницю, що не входить в системи графств, виділена столиця - Великий Лондон, яка ділиться на 32 міських району та Сіті - діловий центр міста. Графства, в свою чергу, були поділені на адміністративні округи: 296 - в Англії і 37 - в Уельсі. У Шотландії відповідно до Акту про місцеве управління 1973 (для Шотландії) в 1975 р. було утворено 9 регіонів, в складі яких створено 53 адміністративних округи, а також три острівних території (Шетландские, Оркнейські і Гебридские острови), статус яких був прирівняний до статусу округів. Північна Ірландія ділиться на шість графств, а вони, в свою чергу, на 26 округів. В якості низової політико-територіальної одиниці в сільській місцевості та невеликих містах були збережені парафії (в Уельсі і Шотландії - громади). Всього їх налічується більше 11 тис. Прихід (громада) охоплює один маленький населений пункт або групу дрібних поселень. У 1992 р. державним секретарем з питань охорони навколишнього середовища була сформована Комісія з питань місцевого управління, що складається з 13 чоловік і включила членів місцевих представницьких органів різних рівнів, працівників їх апарату, бізнесменів, вчених, основною завданням якої стала розробка рекомендацій про необхідність перегляду системи політико-адміністративного поділу та місцевого самоврядування в Англії, Уельсі і Шотландії з метою зменшення бюрократизації місцевого самоврядування та усунення дублювання функцій її органів різних рівнів. До кінця 1993 р. Комісія підготувала доповідь, в якій рекомендувала скоротити число ланок політико-адміністративного поділу в Уельсі і Шотландії. В Англії ж було запропоновано використовувати змішану систему політико-адміністративного устрою, зберігши в деяких графствах існуюче число ланок, а в інших скоротивши його. На основі висновків комісії в 1994 р. були прийняті Акти про місцеве управління для Шотландії і для Уельсу. У Шотландії замість колишніх регіонів і округів утворено 32 територіальні одиниці місцевого управління (local government areas), включаючи три острівні. Громади реформа не торкнулася. Нове політико-адміністративний поділ Уельсу включає тепер 11 графств і стільки ж міст-графств (county borough). Як і раніше, у сільській місцевості графства діляться на громади. Існували раніше вісім графств в кілька змінених кордонах збережені лише для строго визначених законом цілей (органи місцевого самоврядування в них скасовані). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1. Політико-територіальний устрій " |
||
|
||