| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Поняття і підстави виникнення права власності фізичних осіб |
||
|
1. У Російській Федерації визнаються і рівним чином захищаються приватна, державна, муніципальна й інші форми власності (ч. 2 ст. 8 Конституції; п. п. 1, 4 ст. 212 ЦК). Право власності фізичних осіб поряд з правом власності юридичних осіб відноситься до приватної форми права власності. До прийняття 12 лютого 1990 закону Литовської РСР "Про основи власності" в законодавстві колишнього СРСР поняття "приватна власність" не існувало "*". Замість цього використовувався термін "особиста власність громадян". За що діяв в той період законодавством право власності громадян поширювалося головним чином на предмети споживання, а також на дрібні засоби виробництва, необхідні для використання в особистих підсобних господарствах і на садових ділянках. Всі інші види майна могли належати на праві власності державі, кооперативам та громадським організаціям. --- "*" Див: газета "Литва". 1990. 22 берез. Відмінності між зазначеними категоріями полягають не тільки в об'єктивному складі, а й у підставах набуття права власності. Так, наприклад, заборонялося використання найманої праці, що приводить до виникнення продукції, плодів і доходів. Довгий час існувала і презумпція права державної власності на res nullius - безхазяйне майно. Суть даної презумпції зводилася до того, що поки не доведена інша приналежність майна, передбачається, що його власником є держава. Дане припущення було закріплено в Постанові Пленуму Верховного Суду РРФСР від 29 липня 1925 "Про презумпцію (припущенні) права власності держави на спірне майно" "*". Таке становище особливо активно застосовувалося на практиці в перші роки Радянської влади, а також після Великої Вітчизняної війни. Пізніше воно стало втрачати своє значення, і остаточно презумпція державної власності на безхазяйне майно втратила чинність з введенням в цивільне законодавство інституту набувальної давності. --- "*" Збірник циркулярів і найважливіших роз'яснень Пленуму Верховного Суду РРФСР. Січень 1925 - травень 1926 М., 1927. С. 114. На сьогоднішній день придбання майна у власність громадянами, як і використання вже належного майна, може здійснюватися індивідуально і асоційовано (спільно) з іншими особами (наприклад, за договором простого товариства (ст. 1041 ЦК), допомогою здійснення загальногромадянських угод (наприклад, договору роздрібної купівлі-продажу, ст. 492 ЦК) або шляхом здійснення підприємницької діяльності (з використанням найманої праці або без такого). При цьому власник має право використовувати будь-яке майно, що належить йому на праві власності для особистого споживання і для ведення підприємницької діяльності. У літературі у зв'язку з цим пропонувалося виділяти два різновиди права приватної власності громадян: перша має споживче значення, а друга використовується у сфері підприємництва "*". Неважко помітити, що критерієм поділу при цьому є призначення майна, що належить громадянинові . --- "*" Див: Мозолин В.П. Право власності в Російській Федерації в період переходу до ринкової економіки. С. 84 - 85. 2. Підстави виникнення права власності фізичних осіб, як і інших суб'єктів цивільного права, традиційно поділяються на первісні і похідні (див. § 5 гл. 15 підручника). Однак слід зазначити, що існують і такі підстави, які виявляють специфічну приналежність тільки до окремих суб'єктів цивільного права. Наприклад, фізичні особи не можуть як держава набути право власності на майно за допомогою його націоналізації або як юридична особа стати власником майна (або його частини) в результаті реорганізації іншої юридичної особи. Разом з тим право власності у фізичних осіб може виникати в силу таких юридичних фактів, існування яких неможливо ні щодо юридичних осіб, ні щодо державних утворень. Перш за все слід назвати загальносоціальні способи набуття права власності, до яких відносяться різні стипендії, пенсії, а також інші соціальні допомоги та виплати. У законі передбачені й інші особливі підстави виникнення права власності фізичних осіб. Так, відповідно до п. 4 ст. 218 ЦК член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого споживчого кооперативу, інші особи, які мають право на паєнагромадження (наприклад, чоловік або інший член сім'ї пайовика , його спадкоємці), повністю внесли пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, інше приміщення, надане цих осіб кооперативом, набувають право власності на дане майно. Специфіка інших підстав виникнення, як і припинення права власності фізичних осіб, може бути обумовлена різними характеристиками даних суб'єктів та особливостями окремих об'єктів цивільних прав, тому увага на неї буде звернено в наступних параграфах цього розділу. Цивільне право регулює аналізовані відносини з придбання майна у власність фізичними особами , здійсненню ними володіння, користування і розпорядження цим майном, а також щодо захисту їх можливостей здійснювати безпосереднє фактичне панування над майном своєю владою і в своєму інтересі. Система норм, що регламентують ці відносини, являє собою право власності фізичних осіб в об'єктивному сенсі. Поняття права власності фізичних осіб в суб'єктивному сенсі випливає із загального визначення права власності (див. § 1 гл. 15 підручника) з тією лише відмінністю, що це передбачена законом можливість саме фізичних осіб своїми діями здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження належним їм майном в межах, встановлених законом. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 1. Поняття і підстави виникнення права власності фізичних осіб" |
||
|
||