Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоМіжнародне приватне право → 
« Попередня Наступна »
Д.Н. Джунусова. Міжнародне морське право, 2012 - перейти до змісту підручника

§ 1. Поняття та правовий статус Арктики

Згідно переважаючим поглядам в міжнародно-правовій доктрині, Арктика (грец. Arktikos - північний, від arctos - ведмідь (по сузір'ю Велика Ведмедиця)) - це район земної кулі, розташований навколо Північного полюса, загальною площею близько 27 млн км2, якщо проводити її південний кордон по південному кордоні зони тундри. Якщо ж виходити з лінії проходження Північного полярного кола (паралель 66 градусів 33 хвилини північної широти), то площа Арктики складе приблизно 21 млн км2. Арктика включає північні окраїни материків Євразії та Північної Америки, а також майже весь Північний Льодовитий океан, на який припадає більше половини площі цього району.
Довгий час Арктика вважалася територією, не пристосованою для життя людей («мертва земля»), що не прохідною ні водним, ні наземним шляхом.
Особливий внесок у вивчення Арктики внесли вітчизняні мореплавці, землепрохідці, вчені. В XI в. російські мореплавці вийшли в моря Північного Льодовитого океану. У ХП-ХШ ст. були відкриті острови Вайгач, Нова Земля, а наприкінці XV в. - Острова архіпелагу Шпіцберген, острів Ведмежий. У першій половині XVI в. з'явилася перша карта басейну Льодовитого океану, складена за кресленням Д. Герасимова, до цього ж часу відноситься і освоєння західної ділянки Північного морського шляху - від Північної Двіни до Тазовської губи в гирлі Обі (так званий «мангазейский морської хід»).
В результаті Великої північної експедиції (1733-1743) все сибірське узбережжі Північного Льодовитого океану до мису Б. Баранов було досліджено, описано і нанесено на карти. З 1874 р. почалися плавання на парових судах через Карське море в гирлі Обі і Єнісею, що одержали назви Карських експедицій.
Окремі райони Арктики здавна використовувалися для морських промислів. З відкриттям і освоєнням великих родовищ корисних копалин в Арктиці зросли інвестиційні, комерційні інтереси до неї. Арктика все частіше називається головним природоресурсних резервом арктичних держав, що його записала для майбутніх поколінь.
Крім Росії та Канади, що мають саме протяжне у світі арктичне узбережжі, до Північного Льодовитого океану виходять узбережжя США, Норвегії та Данії (узбережжя о. Гренландія). Іноді до пріаркті-ного державам, крім названих п'яти, відносять Фінляндію. У Декларації про захист арктичної середовища 1991 до пріарктіческіх державам віднесені ще дві країни - Ісландія та Швеція.
Організацією, що представляє інтереси народів Арктики і арктичних країн, є Арктичний рада - міжнародна організація, створена в 1996 р. з ініціативи Фінляндії для захисту унікальної природи північної полярної зони.
14 травня 2011 засідання Арктичної ради відбулося в Нууці (Гренландія). На ньому всі вісім пріарктіческіх країн, що входять до ради, підписали Угоду про співпрацю в авіаційному та морському пошуку і рятуванні. Планується, що на одному з наступних засідань ради буде підписано Угоду про запобігання розливів нафти в Арктиці.
Основним принципом при вирішенні проблеми правового режиму Арктики слід вважати секторальний принцип. Згідно концепції полярних секторів, вважається визнаним, що арктичним сектором кожної з держав є простір, підставою якого служить узбережжі цієї держави, а бічною лінією - меридіани від Північного полюса до східної і західної меж цієї держави.
Відносно арктичних сухопутних територій встановився повний суверенітет відповідних країн. Найважливішим моментом є те, що затвердився в регіоні «статус кво» закріплений не тільки нормативними актами пріарктіческіх держав, а й міжнародним визнанням, явно вираженим або мовчазним.
Водночас концепція не зачіпає режиму морських вод і повітряного простору в межах сектора. Тут діють принципи і норми міжнародного морського і повітряного права. Природно, що лежать в межах сектора сухопутні території мають власні внутрішні води, територіальне море, прилеглу зону, виняткову економічну зону, континентальний шельф. Суверенітет держави поширюється також на їх надра і покриває їх повітряний простір.
Рівним чином межі полярних секторів арктичних держав не є державними кордонами; сектор - це, насамперед, зона реалізації історично сформованих оборонних, особливих економічних, природоресурсних та природоохоронних інтересів конкретного арктичного держави.
Аналіз норм міжнародного права, що містяться в Женевських конвенціях 1958 р., Конвенції ООН з морського права 1982 р. та інших міжнародних документах, призводить до висновку, що в цілому міжнародно-правовий режим Арктичного регіону формується на основі принципів і норм, що мають загальний характер для всього Світового океану. У цьому регіоні присутні всі категорії морських просторів, передбачених сучасним міжнародним морським правом, і, відповідно, всі види діяльності в цьому регіоні здійснюються відповідно до положень цих конвенцій.
Однак тут є ряд специфічних рис, як у відношенні територіальних меж міжнародно-правового режиму, так і самої його суті.
По-перше, така специфіка, через важкодоступність, вразливості та вразливості регіону, характерна для всіх морських просторів Арктики, незалежно від приналежності того чи іншого державі. Це, з одного боку, покладає на всі держави відповідальність по захисту екосистем та природних ресурсів, з іншого боку, пріарктіческіх держави повинні володіти рядом важливих правових переваг, перш за все, щодо регулювання доступу користувачів, у тому числі іноземних, а також щодо всеосяжного контролю за всіма видами здійснюваної тут діяльності.
По-друге, така специфіка характерна для Арктики через підпорядкованості конкретної акваторії яким окремим з приполярних країн. Держави можуть реалізовувати свої права не тільки у відповідності з міжнародним правом, а й з урахуванням традицій, що склалися в процесі освоєння територій, і на базі національного права.
По-третє, саме Конвенція 1982 р. містить спеціальну вказівку на особливі права пріарктіческіх держав, пов'язані з особливими кліматичними умовами (ст. 234 «Покриті льодом райони»).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 1. Поняття та правовий статус Арктики "
  1. Контрольні питання
    правовий режим встановлений Договором про Антарктику 1959 р. в цьому
  2. 6.1 . Правовий статус Арктики
    правовий режим Арктики складався поступово, в ході освоєння арктичних районів, проведення низки експедицій, експлуатації природних багатств. З плином часу в Арктиці фактично розмежувалися сфери інтересів держав, що мають північні полярні узбережжя. Уразливість природного середовища арктичних районів привела до визнання за прибережними державами права вживати особливих заходів щодо
  3. Контрольні питання
    понять «національність» і «особистий статус юридичної особи? 2. У чому полягає юридичний зміст категорії «особистий статус юридичної особи? 3. Які основні доктрини визначення особистого статуту? 4. У чому полягає проблема «міжнародних юридичних осіб» в міжнародне право? 5. Як здійснюється допуск іноземних юридичних осіб до господарської діяльності в різних
  4. ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З КУРСУ
    поняття, види, структура. 4. Тлумачення і застосування колізійних норм. 5. Цивільно-правове становище іноземців. 6. Правове становище юридичних осіб у міжнародному приватному праві. 7. Правовий статус транснаціональних корпорацій (ТНК) та інших видів юридичних осіб у міжнародному приватному праві. 8. Правове становище держави як учасника цивільно-правових відносин. 9.
  5. § 299. Спадкоємець
    статус спадкоємця, фізична особа повинна було жити в момент деляціі, тобто в момент смерті спадкодавця. Виняток становили нащадки спадкодавця, народжені після його смерті. (528) Статус спадкоємця могли отримувати і юридичні особи. Приватні юридичні особи отримували цей статус на підставі загальних приписів. У посткласичний період і церква могла отримати статус
  6. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З КУРСУ
    поняття і принципи регулювання. 2. Джерела міжнародного приватного права. 3. Колізійні норми в міжнародне право. 4. Правовий статус російських суб'єктів міжнародного приватного права. 5. Правовий статус іноземців з міжнародного приватного права. 6. Правове становище підприємств з іноземними інвестиціями. 7. Правовий режим вільних економічних зон в РФ. 8.
  7. Контрольні питання
    правові основи статусу міжнародних (міжурядових) організацій в практиці міжнародних господарських відносин? 2. Які відмінності характеризують правовий статус держави і міжнародних організацій у відносинах, регульованих міжнародним приватним
  8. 5.1. Поняття, елементи, правова основа та види адміністративно-правового статусу громадянина
    правовий статус громадянина це юридичне закріплення положення громадянина в суспільстві, комплекс суб'єктивних прав, юридичних обов'язків, гарантій та відповідальності громадян, закріплених адміністративно-правовими нормами . Елементи адміністративно-правового статусу громадян: 1) принципи адміністративно-правового статусу громадян; 2) громадянство; 3) адміністративна
  9. Контрольні питання до розділу 10
    понять "парламент" і "парламентаризм". 2. Способи формування верхніх палат. 3. Правовий статус парламентарія. 4. Класифікація парламентів. 5. Внутрішньополітичні і зовнішньополітичні повноваження парламенту. 6. Види контрольних повноважень парламенту. 7. Основні етапи законодавчого процесу. 8. Парламентські комітети в різних
  10. 2.4. Система адміністративного п
    правових інститутів і норм. Ознаки системи адміністративного права: - обумовлена специфікою регульованих суспільних відносин; - представляє собою об'єктивне правове явище; - характеризується взаимосвязанностью і взаємообумовленістю адміністративно-правових норм та інститутів; - включає певні елементи; - змінюється з урахуванням зміни предмета
  11. 6. Поняття і види джерел аграрного права.
    Статусом юр осіб) кооп і корпор типів, кіт явл формою вираження і закріплення бажаної моделі поведінки і моделі агр відносин, котрі визначаються багатоукладністю економіки, рівністю усіх форм власності і орг-прав форм агр підприємництва та обраними методів господарювання ринкової орієнтації. Джерелами агр права явл прав акти, котрі містять норми аграрного права як галузі, а також
  12. Тема 5. Класифікація основних правових систем со-тимчасовості
    понять та інститутів права правових сімей. Основні родини сучасних правових систем. Вчення про правові
  13. Контрольні питання до розділу 13
    правового статусу центральних банків. 6. Критерії незалежності центральних банків. 7. Механізми економічної інтеграції у федеративних
© 2014-2022  yport.inf.ua