| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Правовідносини між батьками та дітьми |
||
|
1. Відносини між батьками та дітьми в природній своїй основі мають кровну спорідненість. Походження дитини від подружжя презюміруется і встановлюється на підставі спільної заяви чоловіка та дружини при реєстрації новонародженого. У разі ж смерті батька дитина визнається народженим у шлюбі, якщо він народився протягом терміну, встановленого в законодавстві: 300 днів у Франції (ст. 311 ФГК) і Швейцарії (ст. 252 ШГК) і 302 дня у ФРН (§ 1592 ГГУ) . 2. Що стосується походження дітей, народжених поза шлюбом (enfant naturel, Ausserehelich, illegitemate), то досить довго не допускалося встановлення походження дитини, народженої в результаті адюльтеру, і дозволялося з дуже великими застереженнями щодо дітей, народжених в конкубінаті. Найбільш суворе рішення питання зберігалося до 20-х років нашого століття в праві Англії, де такі діти вважалися нічиїми (fillius nullius). В даний час правом допускається встановлення юридичного зв'язку між позашлюбною дитиною та її батьками шляхом легітимації дитини в результаті вступу батьків у шлюб після його народження. Така дитина визнається закононародженим (англійською законом 1959; ст. 331-332 ФГК; § 1719 ГГУ). Якщо батьки позашлюбної дитини не вступають в шлюб, то його походження може бути встановлено добровільно на підставі заяви батька в судовому порядку. 3. Можливість добровільного встановлення батьківства врегульована не скрізь однаково. Якщо в Англії законодавством не передбачено встановлення походження дитини від батька у результаті його заяви, а в США тільки в. деяких штатах допускається добровільне визнання батьком позашлюбної дитини, то правом країн континентальної Європи така можливість передбачена (ст. 336 ФГК; § 1723, 1724 ГГУ; ст. 260 ШГК). 4. Встановлення батьківства в усіх країнах здійснюється в позовному порядку і детально врегульовано в законодавстві. При винесенні рішення суд бере до уваги висновок медичної експертизи, факт добровільного аліментірованія дитини, факт визнання батьківства та інші обставини. Введення в медичну практику операцій зі штучного запліднення з використанням біологічного матеріалу, одержуваного від донора, поставило суспільство перед проблемами як морального, так і юридичного характеру. Остаточно пробле- 524 ма встановлення походження дитини, народженої в такому випадку, остаточно не вирішена, але вважається, що між донором і дитиною не може бути юридичного зв'язку. Проте є окремі рішення, що визнають батьком чоловіка матері дитини, народженої в результаті штучного запліднення з використанням біологічного матеріалу від донора, якщо така операція була проведена з попередньої згоди чоловіка. 5. Проблема встановлення походження дитини від матері в судовій практиці вставала порівняно рідко, як правило, в тих випадках, коли мали місце викрадення дитини або його підміна в ранньому віці. Проте останнім часом ця проблема набула абсолютно новий аспект. Можливість штучного запліднення яйцеклітини людини поза організмом жінки з наступною імплантацією таким чином заплідненої яйцеклітини в організм іншої жінки для виношування і народження плода поставила перед необхідністю вирішення низки серйозних правових проблем. Жінки, що виношують чужу яйцеклітину і народили дітей, що не мають з ними генетичного зв'язку, отримали назву «сурогатних матерів». Не зупиняючись на моральної та морально-етичну сторону питання, необходио відзначити, що відносини між сурогатною матір'ю і подружньою парою будуються на договірній основі. Сурогатна мати зобов'язана передати таким чином народженої дитини жінці, чию яйцеклітину вона виношувала в своєму череві, отримавши обумовлену в договорі винагороду. Між сурогатною матір'ю і дитиною до останнього часу не визнавалося юридичного зв'язку, що дає право на встановлення материнства. Однак у США в одному з штатів у справі, в якому сурогатна мати відмовилася віддати таким чином народженої дитини, було визнано право на побачення з дитиною. Подальший розвиток законодавства та судової практики з питання встановлення походження дитини в такому випадку важкопрогнозований. 6. Правовідносини між людьми, не перебувають у кровній спорідненості, аналогічні правовідносин між батьками та дітьми, виникають також при усиновленні (adoption). Правове регулювання усиновлення виходить із принципу, що усиновлення має слідувати природі. Усиновителем може бути особа, яка досягла певного віку: у ФРН - не молодше 25 років (§ 1744, 1745 ГГУ); у Франції - 35 років (п. 1 ст. 343 ФГК); в Швейцарії - 40 років (ст. 246 ШГК) ; в Англії - 25 років. Між усиновлювачем та усиновленою повинна бути різниця у віці: у Франції - 15 років, у ФРН і Швейцарії - 18 років. В Англії це питання в законі не врегульоване. 7. У правовому регулюванні відносин між батьками та дітьми в країнах континентальної Європи законодавчі органи виходять з ідеї, що з моменту народження дитини її батьки набувають над ним батьківську владу (elterliche Gewalt), a у Франції - батьківський авторитет (autorite parentelle). 525 В Англії та США дитина поступає під охорону (custody) батьків з моменту свого народження. Поняття батьківської влади сформувалося ще в римському цивільному праві як влада домовладики (pater familias). Ще в першій половині XX століття законодавство ряду країн містило норми про право батьків на тілесне покарання дитини або навіть приміщення його у виправний будинок. Правові норми, що допускали жорстоке поводження з дитиною, викликали протести прогресивних кіл, і зараз під батьківською владою суди розуміють сукупність прав та обов'язків батьків по відношенню до їхніх дітей. Батьки зобов'язані дбати про фізичне, інтелектуальному і моральному розвитку дитини, забезпечувати його безпеку і мають право затребувати його від будь-яких третіх осіб. Існуюча в англійському праві категорія охорони дитини за змістом відрізняється від категорії батьківської влади, оскільки під охороною розуміється насамперед сукупність прав батьків щодо дитини, в тому числі і отримання від дитини послуг. Новітній розвиток законодавства та судової практики йде в напрямку розширення значення поняття охорони шляхом включення до нього не тільки батьківських прав, а й обов'язків перед дітьми, посилення судового контролю над здійсненням охорони. Здійснювати батьківську владу і охорону можуть обоє батьків в рівній мірі, відносно ж позашлюбної дитини - лише мати, а обов'язки батька полягають у сплаті аліментів. 8. Майнові відносини між батьками та дітьми зводяться в основному до обов'язку взаємного аліментірованія. Аліменти дитині, як правило, виплачуються до 18 років, а в Англії термін виплати встановлюється на розсуд суду, але не може перевищувати 21 років. Еволюція правового регулювання майнових відносин батьків і позашлюбних дітей відбувається в напрямку поліпшення правового становища позашлюбних дітей. Так, у ФРН законом 1969 встановлено переважне право позашлюбних дітей на отримання змісту: якщо у зобов'язаної особи є кілька осіб, які мають право на отримання з нього аліментів, то позашлюбна дитина може отримувати аліменти в першу чергу. У деяких країнах, зокрема у Франції, проголошується принцип рівності всіх дітей, незалежно від їх походження. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 4. Правовідносини між батьками та дітьми " |
||
|
||