Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
С.В. Пєтков. Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення, 2012 - перейти к содержанию учебника

3.2. Розмежування дій правопорушників за ст. 512 та ст. 164 КпАП. Предмет доказування у справах за ст. 164/9 КпАП

Для підтвердження наявності в діях особи складу правопорушення, передбаченого ст. 1649 КпАП, необхідно довести, що розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних здійснено шляхом їх продажу (чи іншої передачі права власності) і що порушено порядок розповсюдження, тобто не виконано вимоги статей З, 6, 8, 10 Закону № 1587-ІІІ щодо обов'язкового маркування зазначених примірників контрольними марками і відповідності серії та інформації, нанесеної на контрольну марку, носію цього примірника, а також номера контрольної марки даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок.
У більшості проаналізованих справ було зафіксовано тільки розповсюдження об'єктів права інтелектуальної власності і в результаті адміністративного розслідування доведено лише таку незаконну дію. Але судова практика показала, що одні судді кваліфікують такі дії за ст. 512 КпАП, а інші за ст. 1649 КпАП.
Розмежування дій правопорушників за ст. 512 та ст. 1649 КпАП можна провести на підставі термінологічного тлумачення. Тобто об'єктами права інтелектуальної власності, що незаконно розповсюджуються (ці дії підлягають адміністративній відповідальності за ст. 164 КпАП), є будь-які об'єкти зазначеного права, які записані на аудіо -, відеокасеті, магнітному чи вініловому диску, диску для лазерних систем зчитування, і правопорушник розповсюджує ці об'єкти (відтворені іншою особою без дозволу на це) у такій же або іншій формі запису на носіях, упаковки яких не марковані контрольними марками, або марковані такими марками, що мають серію чи містять інформацію, які не відповідають носію цього примірника, або номер, що не відповідає даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок. Незаконне розповсюдження у формі продажу є спеціально визначеним у ст. 164 КпАП поняттям, тобто ця норма закону є спеціальною порівняно зі ст. 512 КпАП, яка є загальною.
Що ж стосується незаконного відтворення, така дія має кваліфікуватися за ст. 51 КпАП, оскільки є видом незаконного використання.
Незаконним відтворенням об'єктів авторського і суміжних прав (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп'ютерної програми, бази даних) слід вважати:
виготовлення без відома і згоди автора одного або більше примірників літературного чи художнього твору, фонограми, відеограми, бази даних у будь-якій матеріальній формі, а також ЇХ запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер (ст. 1 Закону № 3792-ХІІ, ст. 2 Закону № 1587-ІІІ);
повторення виконання літературного чи художнього твору (подібного сценарію вистави, опери, балету) без дозволу суб'єкта авторського і суміжного права.
У більшості проаналізованих справ незаконні дії правопорушників були правильно кваліфіковані, але є справи, матеріали яких свідчать про протилежне.
Так, у м. Рівному оперуповноважений ДПІ склав протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ст. 51 КпАП щодо М. за те, що останній здійснював продаж контрафактної продукції на магнітних носіях без контрольних марок, а саме компакт-диски, на яких були записані художні фільми.
Суд постановив справу закрити, мотивуючи це тим, що в процесі адміністративного розслідування не були зібрані матеріали щодо суб'єктів авторського права, зареєстрованих в Україні, та порядку розповсюдження (вільного чи ліцензійного, безкоштовного чи ошатного) примірників аудіовізуальних творів, тобто не доведено незаконне використання об'єктів права інтелектуальної власності в обсязі, який необхідний для застосування ст. 51' КпАП.
Наявні у справі матеріали давали підстави для притягнення М. до адміністративної відповідальності за ст. 164" КпАП за незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, оскільки не виконані умови положень Закону № 1587-ІІІ щодо порядку їх розповсюдження і обов'язкового їх маркування контрольними марками.
Характерною с справа за ст. 512 КпАП щодо М. Л. (протокол складено 21 березня 2003 р. у м. Києві), який здійснював продаж контрафактних примірників комп'ютерних програм та ігор на CDROM дисках. Із її матеріалів вбачається, що при перевірці торгового місця, яке належить приватному підприємцю С, проведеної 15 лютого 2003 р., у присутності реалізатора М. Л. виявлено комп'ютерні програми та ігри на компакт-дисках, на упаковках яких були відсутні контрольні марки. За результатами перевірки вилучено 275 компакт-дисків із комп'ютерними програмами і направлено для експертного дослідження до об'єднання підприємств "Український Музичний Альянс" щодо встановлення суб'єктів авторського та суміжних прав, а також контрафактності вилученого. У висновку експертизи судовий експерт НІ. зазначив, що;
суб'єктів авторського права на фонограми та комп'ютерні програми, записані на вилучених компакт-дисках (наявний повний перелік вилученого), на території України не встановлено;
представлені для дослідження примірники фонограм на компакт-дисках та комп'ютерні програми, зазначені в переліку, є контрафактними, оскільки відсутні номери міжнародної системи товарної нумерації, а також S1D коди 1FP1, які наносяться на всі ліцензійні компакт-диски при їх виготовленні;
поліграфічні вкладки за оформленням не відповідають оригінальним поліграфічним вкладкам: є "урізаними" за форматом і змістом, не містять інформації про виконавця; колоратура, а також контрастність зображень не відповідають вимогам, зазначеним на оригінальних упаковках;
на зворотній стороні упаковок у лівому куті відсутні контрольні марки.
Таким чином, під час адміністративного розслідування було доведено контрафактність вилученої продукції. Але не всі висновки експертизи відповідають дійсності, оскільки серед вилучених програм є програмні продукти корпорації "Microsoft" ("Microsoft SDK Tools", "MS Windows XP", "Windows 2000", "Office XP") і на території України фірма "Сачком" представляє інтереси цієї корпорації.
1 квітня 2003 р. суддя Оболонського районного суду м. Києва постановив притягнути М. Л. до адміністративної відповідальності за ст. 51' КпАП та накласти стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. із конфіскацією незаконно виготовленої продукції, мотивуючи своє рішення тим, що правопорушник розповсюджував аудіовізуальні твори на CDROM дисках, що є контрафактними.
Але саме розповсюдження примірників комп'ютерних програм, записаних на компакт-дисках без контрольних марок, є об'єктивною стороною правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. ?64 КпАП.
Незважаючи на очевидність помилки, допущеної під час адміністративного розслідування, суд не виправив її, а повторив у повному обсязі у рішенні і притягнув М. Л. до адміністративної відповідальності за ст. 51 КпАП.
Крім того, особи, уповноважені складати протокол про адміністративне розслідування, не склали протокол щодо приватного підприємця, якому належить торгове місце і який забезпечував реалізатора М. Л. товаром. Вилучена продукція не була власністю М. Л" тому рішення про конфіскацію CDROM дисків суперечить положенням ст. 29 КпАП.
Із проаналізованих справ встановлено, що іноді осіб помилково притягують до адміністративної відповідальності за ст. 164 КпАП, у той час як із матеріалів справи вбачається, що вони вчинили дії, які є ознакою незаконного використання об'єктів права інтелектуальної власності (ст.512КпАП).
Так, 22 листопада 2003 р. оперуповноважений ВДСБЕЗ У МВС в Тернопільській області провів контрольну закупівлю двох відеокасет у Ф., причому касети були без контрольних марок. Надаючи пояснення, Ф. заявив, що ці касети він записав власноручно (і він підтвердив це в судовому засіданні). Тобто, що він вчинив дію, яку необхідно кваліфікувати як незаконне відтворення, що є способом незаконного використання, а такі дії є ознакою правопорушення, склад якого передбачений ст. 512 КпАП.
Хоча в описовій частині рішення суд і зазначив, що правопорушник спочатку записав фільм на чисту відеокасету, а потім її реалізував, але в мотивувальній частині суд вказав, що такі дії, як запис та реалізація, є ознаками правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1649 КпАП.
Отже, як і в попередньому прикладі, помилку, допущену при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, суд не лише не виправив, а й повністю відтворив у постанові.
Встановлення факту незаконного використання (відтворення запису) та незаконного розповсюдження (продажу) означає, що наявні ознаки і незаконного використання об'єкта права інтелектуальної власності, і порушення порядку розповсюдження, тобто вчинено два правопорушення, відповідальність за які передбачена статтями 512 та 1649 КпАП, тому в таких випадках особу слід притягувати до адміністративної відповідальності за двома статтями цього Кодексу.
Проведене узагальнення засвідчило, що не всі особи, уповноважені складати протокол про адміністративне правопорушення, та судді правильно кваліфікують дії правопорушників.
Так, представники ДПІ в м. Нова Каховка Херсонської області 3 листопада 2003 р. щодо приватного підприємця Ч. склали два протоколи про адміністративні правопорушення: за незаконне використання права інтелектуальної власності (ст. 51 КпАП) та незаконну реалізацію фонограм, не маркованих контрольними марками (ст. 164 КпАП).
Із матеріалів справи вбачається, що 31 жовтня 2003 р. на замовлення відвідувачів магазину реалізатор М. (за дозволом суб'єкта підприємницької діяльності Ч.) записав на чистий компакт-диск чотири фонограми пісень, за що отримав 4 грн. Тобто були зафіксовані такі дії, як використання у формі відтворення та продаж. У зв'язку з тим, що ліцензій на право відтворення та продажу у Ч. не було, його дії визнаються незаконним використанням (у формі незаконного відтворення) музичного твору на компакт-диску. А оскільки запис зроблено на замовлення (відтворення на замовлення) і М. отримав плату саме за відтворення фонограм пісень, то такі дії правильно кваліфікувати як незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності у формі відтворення, тобто за ст. 51 КпАП.
Крім того, під час перевірки приміщення було виявлено 50 компакт-дисків із фонограмами (незаконно відтвореними) без контрольних марок, які зберігались у приміщенні для продажу і були вилучені разом із системним блоком з процесором CELERON. Такі дії (у поєднанні з продажем компакт-диску із замовленими фонограмами) є складом правопорушення, передбаченим ст. 164 КпАП. Тобто під час адміністративного розслідування було доведено незаконне використання та незаконне розповсюдження, і дії правопорушника були кваліфіковані правильно. Проте виявлено такі недоліки розслідування, як відсутність переліку вилучених компакт-дисків, а також інформації про суб'єкта права інтелектуальної власності та зареєстрованих на території України офіційних представників.
Суд не звернув уваги на допущені недоліки і 11 грудня розглянув справу (об'єднавши дві справи в одне провадження) та постановив притягнути Ч. до адміністративної відповідальності за статтями 51 та ?64 КпАП і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "3.2. Розмежування дій правопорушників за ст. 512 та ст. 164 КпАП. Предмет доказування у справах за ст. 164/9 КпАП"
  1. Стаття 179. Дослідження доказів
    предмета доказування (про його поняття, зміст та значення див. коментар до ст. 60 цього Кодексу) і наводить приклад факту, який має інше значення для вирішення справи: причини пропуску строку позовної давності. 2. У частині 2 дана стаття за невідомих причин не включає у перелік засобів доказування, за допомогою яких доводяться обставини, що складають предмет доказування, пояснення сторін,
  2. 4.5. Конфіскація контрафактної продукції
    1649 КпАП закрити у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (акт контрольної перевірки торговельного місця, що належить приватному підприємцю Л., від 8 квітня 2003р.) та знищити 547 компакт-дисків, немаркованих контрольними марками і тому вилучених під час перевірки. Яке рішення суд повинен постановлювати в разі закриття справи на підставі ст. 38 КпАП. якщо доведено
  3. 4.5. Конфіскація контрафактної продукції
    1649 КпАП закрити у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (акт контрольної перевірки торговельного місця, що належить приватному підприємцю Л., від 8 квітня 2003 р.) та знищити 547 компакт-дисків, не маркованих контрольними марками і тому вилучених під час перевірки. Яке рішення суд повинен постановлювати в разі закриття справи на підставі ст. 38 КпАП, якщо
  4. Стаття 58. Належність доказів
    предмета доказування. 2. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. 3. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. 76 1. Коментована стаття закріплює правило про належність доказів із метою не допустити відволікання уваги суду на дослідження доказів, що не мають значення для справи, тобто
  5. Стаття 63. Показання свідка
    доказування у цивільному процесі. Згідно з коментованою статтею, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. У сенсі ст. 57 цього Кодексу необхідно 83 розрізняти показання свідка як докази, і показання свідка як засоби доказування. Але коментована стаття їх змішує. Показання свідків як докази, - це фактичні дані, відомості про факти, про які
  6. Виконання постанов
    дійснення контролю за правильним виконанням постанови, вирішення всіх питань, які пов'язані з виконанням постанови, припинення виконання постанови з підстав, передбачених ст. 302 КпАП. По-друге, це органи, які безпосередньо виконують постанови про накладення адміністративних стягнень. Діяльність державних органів з приведення до виконання направлених їм постанов має на меті реалізацію
  7. Підстави скасування або зміни постанов у справах про адміністративні правопорушення
    дій працівника міліції. При повторному розгляді постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 9 вересня 2005 р. провадження у вказаній справі закрито за відсутністю у діях Б. складу правопорушення, передбаченого ст. 185 КпАП. Іноді суди неповно досліджують обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема, не з'ясовують, чи було вчинене
  8. Стаття 92. Обов'язок доказування
    доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. 2. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що
  9. Стаття 59. Допустимість доказів
    доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 1. Як уявляється автору, коментована стаття має деякі недоліки у своїй назві. Назва статті, по-перше, суперечить частині 2, в якій міститься головний зміст принципу допустимості. Не може регулюватися даною статтею питання про допустимість доказів, оскільки частина 1 ст. 57 цього Кодексу зазначає, що доказами є будь-які
  10. Аналіз статистичних даних
    справ про адміністративні правопорушення стосовно майже 32 тис. осіб щодо злісної непокори законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП)), що на 16,9% менше, ніж у 2004 р. До адміністративної відповідальності за
  11. Стаття 60. Обов'язки доказування і подання доказів
    дійсні права і обов'язки сторін у справі. Згідно з коментованою статтею предмет доказування складається з двох груп фактів - фактів підстави позову і фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. При дослідженні фактів, що складають предмет доказування, суд повинен досліджувати у ряді випадків і доказові фак-ти (наприклад, у справах про встановлення батьківства), тому що вони у
  12. 4.2. Прокат примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних
    512 КпАП, і лише такий підхід слід вважати правильним. У ст. 164 КпАП не передбачено відповідальності за розповсюдження примірників аудіовізуальних творів шляхом надання їх у прокат, а також за зберігання примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, не маркованих контрольними марками або маркованих, але таких, що мають серію чи містять інформацію, які
  13. 4.2. Прокат примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних
    512 КпАП, і лише такий підхід слід вважати правильним. У ст. 164 КпАП не передбачено відповідальності за розповсюдження примірників аудіовізуальних творів шляхом надання їх у прокат, а також за зберігання примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, не маркованих контрольними марками або маркованих, але таких, що мають серію чи містять інформацію, які
  14. Відмінність адміністративного правопорушення від злочину
    розмежування кримінальних злочинів і адміністративних проступків, оскільки провести границю між ними дуже і дуже не просто. Ця проблема здобуває найбільшу актуальність саме зараз, коли правильне вирішення цього питання у кожному конкретному випадку має принциповий характер, оскільки прямо пов'язане з визначенням засобів і форм державного впливу. Цілком очевидно, що якщо особа за здійснення
  15. Обґрунтованість накладення адміністративних стягнень
    справі про адміністративне правопорушення суд виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24 КпАП; 3) про закриття справи. Усупереч загальним правилам накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленим ст. 33 КпАП, деякими судами без належного вмотивування застосовувався вид стягнення, не
  16. Стаття 91. Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні
    доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають
  17. Стаття 61. Підстави звільнення від доказування
    дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. 1. Підставою звільнення від обов'язку доводити ті чи інші обставини є визнання цих обставин іншою стороною (див. коментар до ст. 62 цього Кодексу). Ці факти прийнято іменувати визнаними. 2. Відповідно до частини другої коментованої статті обставини, визнані судом
  18. Стаття 62. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників
    дійснення - судовим (у судовому засіданні) і позасудовим. Судове визнання звільняє іншу сторону від обов'язку доводити визнані факти, а позасудове є процесуальним доказовим фактом: сторона, на користь якої воно зроблено, повинна довести факт визнання. 4. На визнані факти не поширюється правило про допустимість засобів доказування, за винятком випадків, коли факт має підтверджуватися винятково
  19. Стаття 301. Підготовка розгляду справи апеляційним судом
    дійснюються за правилами, встановленими главою 3 розділу III цього Кодексу. 1. Коментована стаття встановлює порядок провадження підготовки справи у суді апеляційної інстанції, метою якої є забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи апеляційним судом. 2. У порядку підготовки справи в апеляційному суді можна виділити чотири групи питань, що підлягають вирішенню (про четверту групу
  20. Стаття 66. Висновок експерта
    доказування, як висновок експерта, який є докладним описом проведених досліджень, зроблених висновків і обґрунтованих відповідей на питання суду. Висновок експерта не повинен містити рекомендацій з приводу характеру рішення суду, застосування права і т. ін. Висновок буде оптимальним, якщо він складається з трьох частин: вступної, описової (дослідницької) та заключної (висновки). 85 У
© 2014-2022  yport.inf.ua