Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Петришин и др.. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ. Науково-практичний коментар, 2003 - перейти к содержанию учебника

Стаття 118. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.
Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.
Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.
Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь.
Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.
Коментована стаття закріплює принципові положення щодо здійснення виконавчої влади на місцях, окреслює суб'єктний склад даної системи, особливості формування, підконтрольності та підзвітності, відповідальності місцевих державних адміністрацій, їх голів.
Діяльність місцевих державних адміністрацій - значної ланки єдиної системи органів виконавчої влади (див. коментар до ст. 113 Конституції) - відіграє важливу роль в управлінні відповідною адміністративно-територіальною одиницею та вирішенні проблем не тільки конкретної території, а всієї держави. Конституція України встановлює, що виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Конституційні положення щодо організації, повноважень та порядку діяльності місцевих державних адміністрацій деталізовано у Законі України від 10 квітня 1999 р. «Про місцеві державні адміністрації». До цього Закону вносилися зміни. Питання відповідності деяких положень цього Закону Конституції України висвітлено в Рішенні Конституційного Суду України від 4 грудня 2001 р. № 16-рп/2001.
Місцеві державні адміністрації є юридичними особами зі своїми атрибутами. їх склад формують голови місцевих державних адміністрацій, які у межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, визначають їх структуру. Примірні переліки управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, а також типові положення про них затверджуються Кабінетом Міністрів України. Так, було прийнято постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2000 р. «Про примірний перелік управлінь, відділів, інших структурних підрозділів Київської міської та районної у місті Києві державних адміністрацій», від 18травня 2000р. «Про упорядкування структури місцевих державних адміністрацій», від 22 червня 1999 р. «Про примірний перелік управлінь, відділів, інших структурних підрозділів обласних, Севастопольської міської, районних державних адміністрацій».
Голови обласних державних адміністрацій призначаються Президентом України після розгляду кандидатур Кабінетом Міністрів України. Кандидатури на посади голів районних державних адміністрацій вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України головами відповідних обласних державних адміністрацій, а потім подаються на затвердження Президенту України. На кожну посаду вноситься одна кандидатура. У разі відхилення Президентом України поданої кандидатури нові кандидатури вносяться в тому ж порядку. Порядок припинення повноважень голів місцевих державних адміністрацій врегульовано в ст. 9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
Заступники голів місцевих державних адміністрацій виконують обов'язки, визначені головами відповідних державних адміністрацій. Перший заступник голови обласної державної адміністрації призначається на посаду головою обласної державної адміністрації за погодженням з Прем'єр-міністром України, а заступники - за погодженням з відповідним Віце-прем'єр-міністром України. Перші заступники та заступники голів районних державних адміністрацій призначаються на посади головами районних державних адміністрацій за погодженням з відповідними заступниками голів обласних державних адміністрацій.
Керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня. Порядок їх призначення та звільнення визначається Кабінетом Міністрів України.
Свою діяльність місцеві державні адміністрації здійснюють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.
Відносини місцевих державних адміністрацій та їх голів з Президентом України при здійсненні своїх повноважень характеризуються відповідальністю, а перед Кабінетом Міністрів України - відповідальністю, підзвітністю і підконтрольністю. Ці відносини передбачають інформування Президента України і Кабінету Міністрів України головами обласних державних адміністрацій та щорічне звітування перед ними про виконання місцевою державною адміністрацією покладених на неї повноважень, а також про суспільно-політичне, соціально-економічне, екологічне та інше становище на відповідній території, вносять пропозиції з питань удосконалення чинного законодавства України і практики його реалізації, системи державного управління (див. також коментар до статей 106, 116 Конституції).
Місцеві державні адміністрації при здійсненні своїх повноважень у сфері управління взаємодіють з відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади. Управління, відділи та інші структурні підрозділи підзвітні та підконтрольні відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.
З питань здійснення повноважень місцевих державних адміністрацій керівники територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підзвітні і підконтрольні головам відповідних місцевих державних адміністрацій.
У разі визнання міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади незадовільною роботи відповідного управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації або їх керівників міністр чи керівник іншого центрального органу виконавчої влади звертається з відповідним вмотивованим поданням до голови місцевої державної адміністрації.
Голова місцевої державної адміністрації зобов'язаний розглянути це подання і не пізніше ніж у місячний строк прийняти рішення та дати обґрунтовану відповідь.
Голова місцевої державної адміністрації має право порушувати перед міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади вмотивовані питання про відповідність займаній посаді керівників їх територіальних органів, на підставі чого міністерство, інший центральний орган виконавчої влади повинен у місячний строк прийняти рішення та дати обґрунтовану відповідь.
При здійсненні своїх повноважень місцеві державні адміністрації взаємодіють з іншими органами державної влади у межах Конституції та законів України. Обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю. Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на їх вимогу звітують перед ними. За наявності підстав, передбачених законодавством, голови обласних державних адміністрацій можуть порушувати питання перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України про притягнення до дисциплінарної відповідальності голів районних державних адміністрацій. Вони можуть також застосовувати до посадових осіб районної державної адміністрації встановлені законодавством заходи заохочення.
Особливості діяльності районних державних адміністрацій в Автономній Республіці Крим врегульовано в ст. 46 Закону «Про місцеві державні адміністрації».
Місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законом «Про місцеві державні адміністрації» та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим - також рішеннями та постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень. На виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх
повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими до виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку. Накази керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевої державної адміністрації можуть бути скасовані головою місцевої державної адміністрації, відповідним міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади.
Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації згідно з Положенням про державну реєстрацією нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 (з відповідними змінами).
Крім власних, місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження, делеговані їм обласними і районними радами відповідно до Конституції України в обсягах і межах, передбачених ст. 44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Делегування радами повноважень місцевим державним адміністраціям супроводжується передачею фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення. Місцеві державні адміністрації підзвітні та підконтрольні відповідним радам у частині делегованих повноважень. Голови місцевих державних адміністрацій мають право вносити на розгляд відповідних рад питання, пов'язані з виконанням делегованих повноважень, та інші пропозиції. Голови обласних державних адміністрацій мають право дорадчого голосу на засіданнях обласних рад. Голови районних державних адміністрацій мають право дорадчого голосу на засіданнях районних рад. Голови місцевих державних адміністрацій щорічно звітують перед відповідними радами з питань виконання бюджету, програм соціально-економічного та культурного розвитку територій і делегованих повноважень.
В двох останніх частинах коментованої статті закріплюються підстави відставки голів місцевих державних адміністрацій - це висловлення недовіри обласною чи районною радою голові відповідної державної адміністрації.
Якщо недовіра висловлюється голові державної адміністрації обласною чи районною радою простою більшістю голосів депутатів відповідної ради, то на цій підставі, з урахуванням пропозицій органу виконавчої влади вищого рівня, Президент України приймає рішення і дає відповідній раді обгрунтовану відповідь - про відставку чи залишення на посаді голови відповідної державної адміністрації.
Якщо ж недовіру голові обласної чи районної державної адміністрації висловили дві третини від складу відповідної ради, то Президент України приймає відставку голови відповідної місцевої державної адміністрації.
Що стосується організації, повноважень та порядку діяльності державних адміністрацій міст Києва та Севастополя, які мають спеціальний статус (ч. З ст. 133 Конституції), то вони повинні визначатися окремим законом України, як і сам спеціальний статус цих міст.
15 січня 1999 р. було прийнято Закон України «Про столицю України - місто-герой Київ», який визначає спеціальний статус міста Києва як столиці України, враховує особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті. Ці особливості пов'язані з наступним: по-перше, в Києві на відміну від інших міст управлінську діяльність здійснює міська державна адміністрація; по-друге, в місті функціонують органи місцевого самоврядування; по-третє, в районах створені як органи виконавчої влади, так і органи місцевого самоврядування. У зв'язку з цим місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи. Міська та районні державні адміністрації виконують свої функції відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Органи державної міської та районних влад підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.
Щодо офіційного тлумачення термінів «район» та «район у місті» Конституційний Суд України прийняв відповідне рішення (справа про адміністративно-територіальний устрій) № 11-рп/ 2001 від 13 липня 2001р.
На даний час Закон України про статус міста Севастополя не прийнято. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування міста Севастополя у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації», іншими нормативно-правовим актами.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 118. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації."
  1. Стаття 256-8. Створення дитячого будинку сімейного типу
    виконавчим комітетом міської (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) ради в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 2. Між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, на основі типового договору укладається договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу. 3. Орган,
  2. Стаття 256-4. Створення прийомної сім'ї
    виконавчим комітетом міської (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) ради в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 2. Між прийомними батьками та органом, який прийняв рішення про створення прийомної сім'ї, на основі типового договору укладається договір про влаштування дітей до прийомної сім'ї. 3. Орган, який прийняв рішення про створення
  3. Стаття 33. Інстанційна підсудність
    областей, міст Києва і Севастополя. 3. Кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. 4. Судові рішення переглядаються Верховним Судом України з питань неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло
  4. Стаття 17. Надання органом опіки та піклування допомоги особам у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків
    статті закріплюється загальна функція органів опіки та піклування щодо надання учасникам сімейних відносин допомоги у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків. Органи опіки та піклування діють в обсязі та в порядку, встановлених СК України та іншими нормативно-правовими актами. Основним нормативним ютом, що визначає діяльність цих органів є Правила опіки та
  5. Стаття 246. Контроль органу опіки та піклування за дотриманням прав дитини, над якою встановлено опіку або піклування
    статті зазначено одне із покладених на орган опіки і піклування завдання - здійснення контролю. Однак, орган опіки і піклування має значно ширше коло завдань. Так, згідно з п. 1.7 Правил опіки та піклування на орган опіки та піклування покладено наступні завдання: 1) вирішення питання про встановлення і припинення опіки та піклування; 2) ведення обліку щодо осіб, які потребують опіки
  6. Стаття 215. Облік осіб, які бажають усиновити дитину
    виконавчих комітетів міських, районних у містах рад, на які покладається безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування, Міністерством у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим, службами у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також урядовим органом державного управління з усиновлення та захисту прав
  7. Стаття 146. Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.
    стаття, що коментується, втілюючи положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлює суворі рамки діяльності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб - вони діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Це так званий дозвільний тип правового регулювання, який полягає у чіткому законодавчому визначенні їх компетенції,
  8. Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
    стаття присвячена визначенню місцевого самоврядування і суб'єктів, що його здійснюють. У частині першій цієї статті дається нормативне визначення місцевого самоврядування. Дана норма-дефініція має принципове значення для правильного розуміння цього явища та являє собою ключове визначення для всього законодавства України про місцеве самоврядування. Головне у цій нормі - це визначення природи і
  9. Стаття 132. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
    стаття визначає основоположні засади, на основі яких має принципово по-новому будуватися внутрішня територіальна організація держави, згідно з якою повинні формуватися органи державної влади і органи місцевого самоврядування. Єдність і цілісність державної території означають, що складові її частини - адміністративно-територіальні одиниці - знаходяться у нерозривному взаємозв'язку, визначаються
  10. Стаття 275. Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено
    статті, застосовуються такі коефіцієнти: 275.2.1. на південному узбережжі Автономної Республіки Крим - 3; на південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,5; на західному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,2; на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей - 2; у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської,
  11. Стаття 246. Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій
    статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів. 3. Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням
© 2014-2022  yport.inf.ua