|
1. Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.
1. В коментованій статті визначається коло осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним. У зв'язку з тим, що в цьому разі йдеться про звернення особи з позовом до суду, можна дійти висновку, що коментована стаття стосується лише двох видів недійсного шлюбу, а саме шлюбу, який: а) визнається недійсним за рішенням суду (ст. 40 СК України); б) може бути визнаний недійсним за рішенням Суду (ст. 41 СК України). Шлюб, який є недійсним (ст. 39 СК України), не потребує звернення особи до суду з відповідним позовом, оскільки його недійсність визначається безпосередньо законом.
2. Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дві категорії осіб:
- особи, які діють у власних інтересах, тобто особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією шлюбу (дружина або чоловік, інші особи);
- особи, які діють в інтересах інших осіб (батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена).
Ю.С. Червоним висловлювалася в літературі думка, що винна в укладенні недійсного шлюбу особа не має права на задоволення позову про визнання шлюбу недійсним. При цьому автор погоджується з М.В. Антокольською, яка вважає, що ніхто не може спочатку укласти недійсний шлюб, а потім, коли це стане для нього вигідним, вимагати визнання його недійсним в суді. На думку Ю.С. Червоного, такий підхід відповідає ч. 9 ст. 7 СК України, відповідно до якої сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності1. Однак з таким підходом не можна погодитися. Справа в тому, що неможливість звернення винної особи до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним встановлена в сімейному законодавстві РФ (ст. 28 СК РФ), у той час як законодавство України таких пересторог не закріплює. Тому думка М.В. Антокольскої, яка ґрунтується на правилах законодавства РФ, є обґрунтованою, у той час як відносно вітчизняного законодавства буде не зовсім точною.
В коментованій статті не проводиться різниці між винною або невинною особами. Якщо з позовом звертається особа, яка діє у власних інтересах, то суд має встановити лише одну обставину - що у зв'язку з реєстрацією шлюбу її права були порушені. Ідея про встановлення заборони на задоволення позову про визнання шлюбу недійсним для винної особи може розглядатися лише як пропозиція для подальшого вдосконалення сімейного законодавства України.
3. Позовна заява про визнання шлюбу недійсним повинна містити зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви, та визначати інші моменти, встановлені в цивільному процесуальному законодавстві України.
У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження (ч. ч. 6, 7 ст. 119 ЦПК України).
|
- § 3. Право спільної сумісної власності подружжя
статті, - нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною власністю". Отже, режим спільності не поширюється на майно, придбане до шлюбу або після його припинення. При цьому юридичну силу має шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану (РАГСу). Нерідко чоловік і жінка з певних причин не реєструють шлюб, перебуваючи у так званих фактичних шлюбних відносинах. На майнові
- Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
стаття визначає основні засади (принципи) регулювання сімейних відносин. В ній знаходять своє закріплення найбільш важливі, вихідні положення, що є своєрідною квінтесенцією норм сімейного закону. Основні засади регулювання сімейних відносин, що закріплені в ст. 7 СК України, пронизують усе сімейне законодавство і знаходять свій прояв в його окремих нормах. Коментована стаття значною мірою
- Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів
статті визначаються загальні правила щодо судового захисту сімейних прав та інтересів. В цьому знаходить свій прояв конституційний принцип, згідно з яким права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч. 1 ст. 55 Конституції України). Серед основних засад регулювання сімейних відносин зазначено, що кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. 10 ст. 7 СК України).
- 3.1. Поняття і види права спільної власності
статті, скільки с г. 640 ЦК. Співвласник мас право на виділ у натурі частки з майна, шо є у спільній частковій власності. Якщо виділ частки я спільного майна не допускається згідно із законом або с неможливим (йдеться про неподільну річ), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Договір про
- Стаття 14. Здійснення сімейних прав
стаття встановлює загальні правила щодо здійснення учасниками сімейних відносин свої прав. В цілому суб'єктивне сімейне право можна розглядати як гарантовану правом і законом міру можливої або дозволеної поведінки учасника сімейних відносин. У свою чергу здійснення сімейних прав - це процес задоволення особою своїх матеріальних та особистих інтересів на підставі юридичних можливостей, які вона
- Стаття 189. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину
статті суб'єктами договору про сплату аліментів на дитину є її батьки. Право на укладення договору передбачено в нормі тільки для батьків. В юридичній літературі пропонується визнати суб'єктом такого договору неповнолітню дитину, яка досягла 14 років. Така пропозиція обґрунтовується тим, що в СК України кожному учаснику сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, надане право на
- § 8. Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання її недієздатною
особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити ЇЇ цього права, тобто застосувати обмеження дієздатності фізичної особи. Підставою такого обмеження зазвичай слугує явно нерозважливе розпорядження коштами, використання їх, наприклад, на спиртні напої, азартні ігри тощо. Після обмеження можливості самостійно розпоряджатися доходами неповнолітня особа
- 8.4. ІІравочини з дефектами змісту та порядку укладення
особи, держаки, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Стаття 228 ЦК безпосередньо не вказує на вину як кваліфікуючу ознаку такого правочину. Проте з формулювання, яке вона містить: "правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення..." можна зробити висновок, що вина має враховуватися. Вона виявляється у
- § 4. Судові процедури, які застосовуються до боржника
статтею 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому
- Стаття 3. Право на звернення до суду за захистом
стаття вказує на право лише заінтересованої особи (такої, що звертається за захистом своїх прав) звернутися за судовим захистом. Юридичною заінтересованістю володіють тільки ті особи, що звертаються до суду, які є учасниками спірних матеріальних правовідносин, або кому законом надане право порушення справи в інтересах інших осіб (ст. З ЦПК). Як видається, твердження, що останні з перелічених не є
|