Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінально-процесуальне право → 
« Попередня Наступна »
А. Гетьман. Науково-практичний коментар нового Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 № 4651-VI., 2012 - перейти к содержанию учебника

Стаття Територіальна підсудність

1. Кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
2. Кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. Якщо згідно з частиною першою цієї статті кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснює суд, найбільш територіально наближений до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (АвтономноїРеспубліки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).
1. Підсудність - це сукупність юридичних властивостей кримінального провадження, на підставі яких кримінальний процесуальний закон визначає, в якому саме суді і в якому складі суддів має розглядатися і вирішуватися по суті справа. Підсудність виступає процесуальним інститутом, що має велике значення для належного відправлення правосуддя у кримінальному провадженні. Правила про підсудність випливають із основних засад судочинства, передбачених ст. 129 Конституції України, засад кримінального провадження, визначених у главі 2 КПК, а також засад організації судової влади, окреслених розділом 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Вони безпосередньо ґрунтуються на принципах побудови системи судів загальної юрисдикції, встановлених ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», а саме територіаль- ності, спеціалізації та інстанційності.
Порушення правил підсудності належить до істотних порушень вимог кримінального процесуального закону (див. коментар до ст. 412). Якщо судове рішення ухвалено з порушенням правил підсудності, воно у будь-якому разі підлягає скасуванню судом вищої інстанції згідно із п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК.
Залежно від характеру кримінального правопорушення, місця його вчинення, ознак, які характеризують підсудність, її поділяють на такі види: територіальну, спеціальну (персональну) та інстанційну (про інстанційну підсудність див. коментар до ст. 33).
Територіальна (місцева) підсудність вказує, якому конкретно суду із судів однієї ланки підсудна справа. За загальним правилом територіальної підсудності, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» територіальна юрисдикція суду визначаються з урахуванням принципів територіаль- ності, спеціалізації та інстанційності. Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідовуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду. Місцеві загальні суди загальної юрисдикції та апеляційні суди з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення утворюються відповідно до адміністративно-територіального устрою України, тому територіальна юрисдикція вказаних судів поширюється на певну адміністративно-територіальну одиницю (район, місто, район у місті, місто і район для місцевих судів і область, АРК, міста Київ і Севастополь для апеляційних судів), назва якої відображається у назві відповідного суду (наприклад, «Куп 'янський міськрайонний суд», «Апеляційний суд Харківської області» тощо). Відповідно вчинення кримінального правопорушення в межах даної адміністративно-територіальної одиниці означає, що воно підлягає територіальній юрисдикції певного суду, який і має здійснювати по ньому кримінальне провадження.
У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, причому вони були вчинені на території різних адміністративно-територіальних одиниць, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Тяжкість кримінального правопорушення визначається залежно від виду кримінального правопорушення: був це кримінальний проступок чи злочин. Тяжкість злочинів визначається згідно із класифікацією злочинів, наведеною у ст. 12 КК України.
Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Виходячи з правил визначення підсудності за місцем закінчення досудового розслідування, на практиці вирішується питання підсудності в тих випадках, коли місце вчинення кримінального правопорушення не може бути точно встановлено (наприклад, воно вчинено під час польоту на повітряному транспорті чи переїзду на залізничному транспорті).
2. Спеціальна (персональна) підсудність, яка залежить від особи обвинуваченого, передбачена у випадку здійснення кримінального провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення. Діє встановлене ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», а також КПК правило, відповідно до якого кримінальне провадження у цьому випадку не може здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. Однак вказані акти по-різному регламентують вирішення цього питання. Так, КПК встановлює, що коли згідно з правилами територіальної підсудності кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснює суд, найбільш територіально наближений до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя). Це положення вступає у колізію з ч. 6 ст. 48 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої підсудність справи щодо обвинувачення судді у вчиненні злочину визначається Голо - вою Верховного Суду України. З огляду на те, що норми КПК повинні розглядатися як спеціальні відносно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», оскільки лише кримінальне процесуальне законодавство визначає порядок кримінального провадження на території України (див. коментар до ст. 1), саме вони підлягають застосуванню у разі здійснення кримінального провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття Територіальна підсудність"
  1. Стаття 112. Договірна підсудність
    стаття встановлює правила договірної підсудності. Договірна підсудність передбачає, що сторонам надається право договором письмово визначити підсудність конкретної справи. До цього правила примикає і можливість для подружжя за їх бажанням пред'явити позов про розірвання шлюбу за місцем проживання кожного з них (частина 2 ст. ПО цього Кодексу). Але в усіх випадках договором не можна змінити родову
  2. Стаття 257. Підсудність
    стаття визначає територіальну підсудність цих справ: вони розглядаються і вирішуються місцевими судами за місцем проживання
  3. Стаття 111. Підсудність справ про спори між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами
    територіальну підсудність за ухвалою судді. Крім випадків, зазначених у коментарі до ст. 108 цього Кодексу, підсудність ухвалою судді визначається також по справах про спір між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також у справах про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами
  4. Стаття 108. Підсудність справ, у яких однією із сторін є суд або суддя
    стаття визначає правила про підсудність справ, у яких однією зі сторін є суд або суддя. Якщо у справі однієї зі сторін є суд або судця цього суду, суд, який розглядатиме цю справу, визначається ухвалою суду вищестоящої інстанції (у статті - вищої"). Уявляється, що саме це мав на увазі законодавець. Оскільки коментована стаття не передбачає можливості змінювати родову підсудність, право судді
  5. Стаття 117. Недопустимість спорів про підсудність
    статтею 116 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. 1. Коментована стаття встановлює правило про недопустимість спору поміж судами про підсудність відносно справи, яку передано з одного суду до іншого. Справа, надіслана з одного суду до іншого у порядку ст. 116 цього Кодексу, повинна бути прийнята судом, якому вона надіслана. Суперечки про підсудність
  6. Стаття 251. Підсудність
    стаття та глава 5 розділу IV регулюють розгляд у порядку окремого провадження справ про усиновлення. Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах доньки чи сина, що здійснюється головним чином на підставі рі- 287 шения суду. Усиновленою згідно зі ст. 208 СК України може бути дитина (особа до досягнення нею повноліття), а у виняткових випадках суд може постановити
  7. Стаття 404. Підсудність заяви про відновлення втраченого провадження
    стаття встановлює виключну територіальну підсудність справи про відновлення втраченого судового провадження: заява про відновлення провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі. Зазначене правило стосується і тих випадків, коли рішення суду першої інстанції переглядаються в апеляційному, касаційному порядку чи у
  8. Стаття 109. Підсудність справ за місцезнаходженням відповідача
    стаття, а також статті 110 - 114 цього Кодексу встановлюють правила територіальної підсудності, яка необхідна у цивільному судочинстві для того, щоб розділити підвідомчі судам справи між окремими судами усередині кожної ланки судової сис теми залежно від території, на яку поширюється юрисдикція кож ного з цих судів. Визначити територіальну підсудність - це означає встановити, в якому
  9. Стаття 107. Суд першої інстанції
    стаття саме і встановлює правило родової підсудності: усі справи, що підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами, як судами першої інстанції. Цією нормою ЦПК визначає, що на даний час по суті всі цивільні справи розглядаються та вирішуються місцевими судами. У науковій літератур цілком слушно звертають увагу
  10. Стаття 32. Територіальна підсудність
    статті кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснює суд, найбільш територіально наближений до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи
  11. Стаття 283. Підсудність
    стаття та глава 11 цього розділу ЦПК регулює розгляд судом справ про обов'язкову госпіталізацію особи до протитуберкульозного закладу. Заявниками по даній категорії цивільних справ можуть бути представники протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим і, як уявляється, прокурор. 2. Стаття встановлює правило про підсудність цих справ: заява про
  12. § 1. Суд і підсудність
    підсудність
  13. § 1. Суд і підсудність
    підсудність
  14. Стаття 113. Підсудність кількох вимог, пов'язаних між собою
    стаття встановлює правила про підсудність за зв'язком справ. Цей вид територіальної підсудності передбачений цивільним процесуальним законодавством із метою створення кращих умов для з'ясування дійсних взаємостосунків сторін, забезпечення процесуальної економії у результаті зосередження фактичного і доказового матеріалу в одному суді. Стаття 113 ЦПК передбачає тільки один випадок цієї
© 2014-2022  yport.inf.ua