Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінально-процесуальне право → 
« Попередня Наступна »
А. Гетьман. Науково-практичний коментар нового Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 № 4651-VI., 2012 - перейти к содержанию учебника

Стаття Витрати на правову допомогу

1. Витрати, пов'язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
2. Витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.
3. Допомога захисника, залученого для здійснення захисту за призначенням у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, надається за рахунок коштів Державного бюджету України і є безоплатною для підозрюваного, обвинуваченого. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законодавством.
1. У статті 59 Конституції України гарантується: кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. З приводу цієї норми Основного Закону держави є Рішення КСУ від 16 листопада 2000 р. № 13-рп/2000.
Роз'яснення терміна «правова допомога» надано КСУ у п.3.2 мотивувальної частини Рішення від 30 вересня 2009 р. № 23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням І. В. Голованя щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції України. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складання позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Правова допомога захисника підозрюваному, обвинуваченому може бути безоплатною і платною. Надання першої із них регламентується ч. 1 ст. 59 Конституції України, ст. 49 КПК, ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» від 2 червня 2011 р., постановою КМУ «Про затвердження Порядку і умов укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі» від 11 січня 2012 р. № 8, постановою КМУ «Питання оплати послуг адвокатів, які надають вторинну правову допомогу особам, затриманим в адміністративному або кримінально-процесуальному порядку, а також у кримінальних справах» від 18 квітня 2012 р. № 305. Розмір оплати за годину адвоката з надання безоплатної правової допомоги становить 2,5 відсотка мінімальної заробітної плати, визначеної законом на час надання послуг адвокатом. Розмір оплати послуг адвоката з надання такої допомоги особі, затриманій в кримінально-процесуальному порядку, у неробочий час, вихідні та святкові дні обчислюється виходячи з подвійного розміру оплати за годину роботи адвоката. Оплата здійснюється протягом 10 банківських днів з дати підписання акта наданих послуг.
Надання платної правової допомоги регламентується законодавством про адвокатуру. У договорі про надання правової допомоги підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві визначається їх обов'язок сплатити гонорар за правозахисні дії захисника, а у випадку необхідності й фактичні витрати, пов'язані з виконанням договору. Ці витрати не включаються до суми гонорару, який є винагородою за виконані захисником дії з надання правової допомоги. Роз'яснення терміна «гонорар» наведено у ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених 1 жовтня 1999 р. Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури.
Витрати, пов'язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
2. Витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката - представника, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.
3. Оплата праці захисника у разі його участі в справі за призначенням проводиться за правилами, передбаченими Порядком оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги у кримінальних справах за рахунок держави, затвердженим постановою КМУ від 14 травня 1999 р. № 821 із змінами від 11 червня 2008 р.
Відповідно до ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом. Під час призначення адвоката враховуються його спеціалізація, досвід роботи, навантаження, складність справ, у яких адвокат бере участь.
У разі неможливості надання безоплатної вторинної правової допомоги адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги укладає договір з адвокатом, включеним до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору про її надання. У договорі про надання безоплатної вторинної правової допомоги зазначають обсяг правової допомоги, строк, протягом якого така допомога надаватиметься, та розмір оплати. Адвокат, з яким укладено договір про надання безоплатної вторинної правової допомоги, зобов'язаний надати таку допомогу якісно в обсязі та у строки, визначені договором.
Слід також зазначити, що Законом передбачено підстави та порядок припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги, зокрема:
- встановлено факт подання особою неправдивих відомостей або фальшивих документів, що стали підставою для віднесення особи до категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, та прийняття рішення про надання їй безоплатної вторинної правової допомоги;
- особа користується захистом іншого захисника (захисників) у справі.
Фінансування безоплатної вторинної правової допомоги здійснюється за рахунок
видатків Державного бюджету України.
ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» від 8 липня 2011 р. № 3671-УІ передбачено порядок реалізації права на безоплатну правову допомогу, підстави, порядок та державні гарантії щодо надання такої допомоги.
Право на безоплатну правову допомогу гарантовано Конституцією України.
Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна вторинна допомога включає такі види правових послуг:
1) захист від обвинувачення;
2) здійснення представництва осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
3) складання документів процесуального характеру.
Згідно зі ст. 14 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» право на безоплатну вторинну допомогу мають:
1) особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньої сім'ї нижчий від суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до ЗУ «Про прожитковий мінімум» для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, - на всі види правових послуг, передбачених ч. 2 ст. 13 Закону;
2) діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї, - на всі види правових послуг, передбачені ч. 2 ст. 13 Закону;
3) особи, до яких застосовано адміністративне затримання, - на правові послуги, передбачені пп. 2 і 3 ч. 2 ст. 13 Закону;
4) особи, до яких застосовано адміністративний арешт, - на правові послуги, передбачені пп. 2 і 3 ч. 2 ст. 13 Закону;
5) підозрювані у вчиненні злочину особи, які затримані органами дізнання та слідства, - на правову послугу, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону;
6) особи, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, - на правову послугу, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону. Така допомога надається протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання. У разі якщо суд прийняв рішення про тримання особи під вартою, безоплатна правова допомога надається, якщо така особа належить до однієї з категорій осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 ч. 1 цієї статті;
7) особи, у справах яких відповідно до положень КПК України участь захисника є обов'язковою, - на правову послугу, передбачену пп. 1 і 3 ч. 2 ст. 13 Закону;
8) особи, на яких поширюється дія ЗУ «Про біженців», - на всі види правових послуг, передбачені ч. 2 ст. 13 Закону, до моменту прийняття рішення про надання статусу біженця та у разі, якщо особа оскаржує рішення щодо статусу біженця;
9) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, - на правові послуги, передбачені пп. 1-3 ч. 2 ст. 13 Закону, стосовно питань, пов'язаних з їх соціальним захистом;
10) особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, - на правові послуги, передбачені пп. 2 і 3 ч. 2 ст. 13 Закону, протягом розгляду справи в суді;
11) особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, - на правові послуги, передбачені пп. 2 і 3 ч. 2 ст. 13 Закону, протягом розгляду справи в суді;
12) особи, реабілітовані відповідно до законодавства України, - на правові послуги, передбачені пп. 2 і 3 ч. 2 ст. 13 Закону, стосовно питань, пов'язаних з реабілітацією.
Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають також громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні договори про правову допомогу, згода на обов'язковість яких надана ВР України, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна, якщо такі договори зобов'язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб безоплатну правову допомогу.
Суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є:
1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, які утворюються МЮ України при головних управліннях юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом;
3) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору.
Відповідно до Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом МЮ 2 липня 2012 р. № 967/5, такі центри утворюються за рішенням МЮ як територіальні відділення Координаційного центру з надання правової допомоги відповідно до ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» та діють при головних управліннях юстиції в АРК, в областях, містах Києві та Севастополі.
Згідно з п. 7 Положення основними завданнями таких центрів є створення рівних можливостей доступу до правосуддя шляхом організації надання безоплатної вторинної правової допомоги, а саме надання відповідних послуг, передбачених ст. 13 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу».
Центри з надання безоплатної вторинної допомоги розглядають по суті звернення суб'єктів права на безоплатну правову допомогу, забезпечують складання процесуальних документів за зверненнями таких суб'єктів, забезпечують участь захисника при проведенні дізнання, досудового слідства та розгляді кримінальних проваджень у судах, коли участь захисника відповідно до положення КПК є обов'язковою, а також у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний не може запросити захисника через відсутність коштів чи з інших об'єктивних причин; укладають контракти та договори з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу тощо.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття Витрати на правову допомогу"
  1. Стаття 118. Види процесуальних витрат
    витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і
  2. Стаття 120. Витрати на правову допомогу
    статті. 2. Витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач. 3. Допомога захисника, залученого для здійснення захисту за призначенням у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної
  3. Стаття 84. Витрати на правову допомогу
    стаття цього Кодексу встановлює загальні принципи регулювання питань про витрати на правову допомогу. Вона встановлює, що зазначені витрати несуть сторони, що правова допомога може бути оплатною та безоплатною, що її граничний розмір встановлюється законом. 2. Згідно Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006р. №590 витрати пов'язані з правовою допомогою стороні, на
  4. Стаття 388. Розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги
    стаття вирішує питання про розподіл судових витрат по справах даної категорії. До складу судових витрат по цих справах, як і по інших, включаються й витрати по наданню юридичної допомоги, а також пов'язані з поїздками. Ідея цієї статті в тому, шо судові витрати повинна нести та особа або орган, через дії якого виникла справа в суді і витрати в справі зокрема. Тому судові витрати покладаються на
  5. Стаття 12. Право на правову допомогу
    стаття тому і встановлює, що особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу. Що стосується осіб, які надають таку допомогу, стаття додає до адвокатів "інших фахівців у галузі права". Про форми правової допомоги див. коментар до ст. 56 цього
  6. 4. Відшкодування витрат на поховання
    витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Такою особою може бути як фізична, так і юридична особа, яка зробила ці витрати та надала відповідні докази. При цьому розмір відшкодування не залежить від допомоги на поховання, що була надана фізичним особам, які здійснили поховання. Витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної
  7. Стаття 409. Звільнення заявника від судових витрат
    стаття вирішує питання про судові витрати по даних справах. За загальним правилом заявник по таких справах судових витрат не несе, їх відносять на рахунок держави. Однак у разі, коли заявник поводився несумлінно, звернувся до суду із завідомо неправдивою заявою, суд покладає судові витрати саме на
  8. Стаття 119. Зменшення розміру процесуальних витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення процесуальних витрат
    витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк. 2. Якщо оплату процесуальних витрат відстрочено або розстрочено до ухвалення судового рішення, витрати розподіляються відповідно до судового рішення. 3. У разі зменшення розміру належних до оплати процесуальних витрат чи звільнення від їх оплати повністю або
  9. Стаття 594. Витрати, пов'язані з вирішенням питання про видачу особи іноземній державі
    витрати, що виникли у зв'язку із транзитним перевезенням через територію іншої держави особи, яка видається Україні, вважаються процесуальними витратами згідно з цим
  10. Стаття 126. Рішення щодо процесуальних витрат
    витрат у вироку суду або ухвалою. 2. Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх
  11. Стаття 81. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи
    стаття дає поняття цих витрат і встановлює, що їх розмір та порядок оплати залежно від категорії справи встановлюються Кабінетом Міністрів України (див. постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» № 1258 від 21.12.2005 року). До витрат на інформаційно-технічне забезпечення стаття
  12. Стаття 572. Оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб, відшкодування завданої шкоди та витрати, пов'язані з наданням міжнародної правової допомоги на території України
    витрати, пов'язані з виконанням запиту про міжнародну правову допомогу, на: 1) виклик на територію іноземної держави учасників кримінального провадження, свідків та експертів, у тому числі в разі тимчасової передачі осіб; 2) проведення експертиз; 3) забезпечення безпеки учасників кримінального
  13. Стаття 125. Визначення розміру процесуальних витрат
    витрат, які повинні бути їм
© 2014-2022  yport.inf.ua