| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 178. Вихідні допомоги |
||
|
Зазначені пункти ст. 81 ТК викладені з урахуванням ст. 20 ТК, згідно з якою фізичні особи, зареєстровані в установленому порядку як індивідуальних підприємців, за своїм правовим положенням у трудових відносинах прирівнюються до роботодавців - юридичним особам (організаціям). Законодавець, обособив в ч. 1 коментованої статті працівників організацій, не дає їх чіткого відокремлення від працівників індивідуального підприємця, також зазначених у п. 1, 2 ст. 81 ТК, і, відповідно, не виключає право для працівників індивідуального підприємця на отримання відповідного вихідної допомоги. Крім того, відповідно до ст. 178 ТК вихідна допомога виплачується при розірванні трудового договору у разі припинення діяльності індивідуальним підприємцем, скорочення чисельності або штату працівників індивідуальним підприємцем. Відповідно до п. 28 постанови Пленуму ВС РФ від 17.03.2004 N 2, якщо роботодавцем було фізична особа, зареєстрована як індивідуального підприємця, то трудовий договір з працівником може бути розірваний за п. 1 ст. 81 ТК. Гарантії і компенсації працівникам при припиненні діяльності роботодавця - фізичної особи, яка не є індивідуальними підприємцем, а також при скороченні чисельності або штату зайнятих у нього працівників, передбачені ст. 307 ТК, згідно з якою випадки і розміри виплачуваних при припиненні трудового договору вихідної допомоги та інших компенсаційних виплат визначаються трудовим договором. 2. Частина 1 коментованої статті закріплює загальні умови надання компенсацій, виплачуваних працівникам при розірванні трудового договору у зв'язку з ліквідацією організації або скороченням чисельності або штату працівників організації. У зв'язку з зазначеною обставиною звільненому працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку, а також за ним зберігається середній місячний заробіток на період працевлаштування, але не більше двох місяців з дня звільнення (із заліком вихідної допомоги). Останнє означає, що вихідна допомога виплачується за два місяці, якщо громадянин ще не працевлаштувалися, причому незалежно від причин затримки у працевлаштуванні. 3. У виняткових випадках за рішенням органу служби зайнятості середній місячний заробіток зберігається за звільненим працівником і протягом 3-го місяця з дня звільнення за умови, якщо в 2-тижневий термін після звільнення працівник звернувся в цей орган і не був ним працевлаштований, що підтверджується довідкою служби зайнятості для пред'явлення в організацію. Якщо громадянин двічі без поважних причин відмовився від запропонованої органом служби зайнятості підходящої роботи, то довідка не видається та середній заробіток за 3-й місяць за ним не зберігається. ТК встановив єдиний порядок обчислення середнього заробітку для всіх випадків, коли на його основі визначаються розміри тих чи інших виплат, передбачених ТК (див. коментар. До ст. 139). При цьому враховуються всі передбачені системою оплати праці види виплат, застосовувані у відповідній організації, незалежно від джерел цих виплат. 4. У статтях розд. XII ТК закріплено особливий порядок виплати вихідної допомоги окремим категоріям працівників при розірванні трудового договору у зв'язку з ліквідацією організації або скороченням чисельності або штату: при звільненні працівників, зайнятих на сезонних роботах (ст. 296), особам, звільненим з організацій, розташованих у районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях (ст. 318), працівникам, які уклали трудовий договір з роботодавцем - фізичною особою (ст. 307), та ін При звільненні сумісників вихідна допомога виплачується на загальних підставах, тобто в повному обсязі (див. коментар. до ч. 2 ст. 287). Разом з тим працівникам деяких категорій допомога при звільненні у зв'язку з ліквідацією організації або скороченням чисельності або штату не виплачується. Так, відповідно до ч. 3 ст. 292 ТК не виплачується вихідна допомога при звільненні працівнику, яка уклала трудовий договір на строк до 2 місяців. 5. При розірванні трудового договору з підстав, зазначених у ч. 3 коментованої статті, вихідна допомога виплачується працівникам у розмірі 2-тижневого середнього заробітку. Законодавець розширив порівняно з колишньою редакцією ТК перелік підстав, при звільненні за яким працівникам виплачується 2-тижневе вихідну допомогу. Так, тепер знову, як і в раніше діяв КЗпП, передбачено виплату 2-тижневого допомоги при розірванні трудового договору у зв'язку з відмовою працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною визначених сторонами умов трудового договору (в колишній редакції ТК - істотних умов) (п . 7 ст. 77 ТК). Однак по-іншому вирішується питання, якщо працівник відмовляється від роботи на умовах неповного робочого часу. Режим неповного робочого часу може бути введений роботодавцем в цілях збереження робочих місць у разі загрози масового звільнення працівників, викликаної зміною організаційних або технологічних умов праці. Оскільки підставою для розірвання трудового договору в цьому випадку є п. 2 ст. 81 ТК (див. ч. 6 ст. 74 ТК), то звільненому працівникові надаються всі гарантії і компенсації, встановлені ч. 1, 2 коментарів статті. У розширений перелік підстав, за якими при розірванні трудового договору працівникові виплачується вказане 2-тижневе вихідну допомогу, тепер також додані: відмова працівника від переведення на іншу роботу, необхідного йому відповідно до медичного висновку, виданими в порядку, встановленому федеральними законами та іншими нормативними правовими актами РФ, або у зв'язку з відсутністю у роботодавця відповідної роботи (п. 8 ст. 77 ТК); визнання працівника повністю нездатним до трудової діяльності відповідно до медичного висновку, виданими в установленому законом порядку (п. 5 ст. 83 ТК). У той же час з коментованої статті виключено таку підставу для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, як невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи, засноване на подп. "А" п. 3 ст. 81, нині виключеного з тексту ТК. 6. Новою редакцією ТК, що враховує стан здоров'я працівника, що потребує переведення на іншу роботу відповідно до медичного висновку, більш докладно врегульовано його переведення на іншу роботу, відповідну йому за станом здоров'я (див. ст. 73 ТК і коммент. До неї). Лише при відмові працівника від переведення або відсутності у роботодавця роботи, що не противопоказанной працівникові за медичними показаннями, трудовий договір припиняється відповідно до п. 8 ст. 77 ТК з виплатою вихідної допомоги у розмірі 2-тижневого середнього заробітку. 7. Факт, що працівник повністю втратив здатність до трудової діяльності, що є підставою для припинення з ним трудового договору за п. 5 ст. 83 (див. коментар. До неї), повинен бути підтверджений медичним висновком, виданим державною установою медико-соціальної експертизи * (292). При звільненні працівників, визнаних повністю нездатними до трудової діяльності їм виплачується вихідна допомога у розмірі 2-тижневого середнього заробітку. 8. Підстава припинення трудового договору внаслідок порушення встановлених ТК або іншим федеральним законом правил укладення трудового договору, якщо це порушення виключає можливість продовження роботи, встановлено п. 11 ст. 77 ТК і конкретизується в ст. 84 ТК (див. коментар. До ст. 77, 84). Якщо порушення встановлених законом правил укладення трудового договору допущено не з вини працівника, то роботодавець виплачує працівникові вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку. Якщо порушення зазначених правил допущено з вини працівника, то роботодавець не зобов'язаний пропонувати йому іншу роботу, а вихідна допомога працівникові не виплачується (ч. 3 ст. 84). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 178. Вихідні посібники " |
||
|
||