Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінально-процесуальне право → 
« Попередня Наступна »
Г.А.Жіліна. Коментар до Цивільного процесуального кодексу РФ (постатейний), 2010 - перейти до змісту підручника

Стаття 244. Законна сила заочного рішення суду

1. Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне чи касаційне оскарження, якщо воно не було оскаржене. При цьому до звичайного десятидневному терміну на оскарження (ст. 321, 338 ЦПК) відповідно до ст. 237 ЦПК додається додатково сім днів, протягом яких відповідач має право подати заяву про скасування заочного рішення, а також час, що минув з дня винесення рішення до дня вручення його копії відповідачу.
У разі звернення відповідача до суду з заявою про скасування заочного рішення десятиденний термін на його оскарження в апеляційному чи касаційному порядку обчислюється з моменту винесення ухвали про відмову у задоволенні такої заяви.
2. Правила вступу в законну силу заочного рішення у разі його оскарження в апеляційному чи касаційному порядку не відрізняється від правил вступу в законну силу рішення, винесеного у звичайній процедурі (див. коментар до ст. 209 ЦПК).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Стаття 244. Законна сила заочного рішення суду "
  1. § 1. Законодавство про оподаткування підприємців та поняття платника податків
    законодавства, далеко не вільну від недоліків. Такі явища, як прогалини і суперечливість притаманні не тільки всій системі податкового регулювання, а й окремим податковим законам. Часткові зміни, що вносяться протягом шести років (з 1992 р.) у податкову систему Росії, перетворили її у вкрай залякану, непросту для застосування не тільки для підприємців, а й для
  2. Короткий перелік латинських виразів, використовуються в міжнародній практиці
    стаття трактує про передачу проданої речі із застереженням про збереження права власності за продавцем до оплати речі покупцем або настання іншої обставини, тобто про невідкладно обумовленому договорі про передачу. Абзац 1 ст. 491 ГК відокремлює умовну традицію (речову угоду) від лежить в її основі не умовна купівлі-продажу (обязательственной угоди), а також показує, що угода
  3. 3. Воля і волевиявлення в договорі
    законі з'явилися відображають ту чи іншу позицію норми і в чому полягає їх зміст. Якщо спробувати встановити, що важливіше - воля або волевиявлення, то з чисто логічної точки зору можливі строго певні варіанти вирішення. У цьому зв'язку, поставивши питання: "Чого слід надавати визначальне значення - волі або волевиявленню?", Н.В. Рабинович змогла звести погляди всіх, хто висловлювався з
  4. 7. Пойменовані і непойменовані договори
    стаття не дає можливості визнати "угоду недійсною як не передбачену законом" (Вісник Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації. 1996. N 11. С. 76). Перший з авторів вважав, що до непойменовані договорами "застосовуються загальні положення зобов'язального права і, крім того, у відповідних випадках і у відповідних частинах можуть бути застосовані норми, встановлені
  5. 2. Форми договірної відповідальності
    статтях Принципів ми знову зустрічаємося з терміном "збитки". Наприклад, відповідно до ст. 7.4.11 збитки мають бути виплачені одноразово у повній сумі (damages are to be paid in a lump sum); в ст. 7.4.12 говориться про валюті обчислення збитків (currency in which to assess damages) і т.д. --- --- Принципи міжнародних комерційних договорів / Пер. з англ. А.С.
  6. 3. Підстави та умови договірної відповідальності
    стаття, присвячена цьому питанню: згідно ст . 1662 проекту, при неможливості для однієї сторони виконати зобов'язання за двосторонньою договором внаслідок випадкової події вона не має права вимагати того, що їй належить по тому ж договору з іншого боку, і зобов'язана повернути те, що раніше отримала. Якщо ж виконання зобов'язання внаслідок випадкової події стало неможливим для
  7. 7. Права та обов'язки сторін
    статтях, присвячених змісту підряду. Зазвичай такі статті однозначно закріплюють обов'язки або права конкретної сторони за договором. Однак можна вказати і на випадки, коли відповідна стаття, встановивши певну обов'язок, надають підряднику і замовнику можливість угодою між собою визначити, на кого з них вона буде покладена. Таким чином, мова йде про поєднання
  8. 1. Поняття договору доручення
    стаття була присвячена наслідкам виходу повіреного за межі своїх повноважень. Аналогічні питання виникли і при підготовці чинного Кодексу. У своїй основі гл. 10 в обох її частинах (йдеться і про представництво, і про довіреності) регулює відносини акредитуючої з третіми особами. Разом з тим в тій же главі виявилося деяка кількість норм, які присвячені відносинам
  9. 6. Повноваження
    стаття повинна діяти в інтересах третьої особи , то для останнього, очевидно, немає ніякої різниці, відсутні чи необхідні повноваження в органу або у повіреного. Отже, при ситуації були всі підстави застосувати ст. 183 ЦК. Оцінюючи наведену норму Кодексу, слід врахувати і те, що в певних випадках міститься в ній рішення все ж може вважатися обгрунтованим.
  10. 5. Права та обов'язки сторін
    стаття визнає такого роду цессию неодмінним наслідком поступки виниклого з угоди боргу. Стаття 986 ГК зберігає що міститься в п. 1 ст. 391 ЦК вимога, в силу якого переведення боргу може відбуватися лише за згодою кредитора. А це означає в результаті необхідність для переведення боргу позитивного виявлення волі всіма трьома учасниками (Домінусом, Гестор і третьою особою -
© 2014-2022  yport.inf.ua