| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 294. Подача заяви про визнання недійсними втрачених цінного паперу на пред'явника або ордерного цінного паперу і про відновлення прав по них |
||
|
Суб'єкти прав, засвідчених ордерним цінним папером або цінним папером на пред'явника. § 1. Згідно п. 1 ст. 145 ГК РФ права, засвідчені цінним папером, можуть належати: - пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника); - названій у цінному папері особі, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір). Приклади цінних паперів на пред'явника. § 2. Цінними паперами на пред'явника за чинним законодавством є деякі види облігацій, випущених у документарній формі (наприклад, житловий сертифікат, облігації з іпотечним покриттям), коносамент на пред'явника, чек, просте складське свідоцтво, ощадна книжка на пред'явника, ощадні (депозитні) сертифікати. Приклади ордерних цінних паперів. § 3. Ордерних цінними паперами за чинним законодавством є вексель, чек, обидві частини подвійного складського свідоцтва, ордерний коносамент. Судова практика. § 4. Особа, що не віддало вексель, вважаючи себе законним власником, буде вважатися законним власником векселя до того моменту, коли вона добровільно віддасть цей вексель у зв'язку з настанням обставин, зазначених у абзаці 2 ст. 16 Положення (1), або ж коли будуть відновлені права особи, що втратив вексель (ст. 148 Цивільного кодексу Російської Федерації), в порядку, передбаченому процесуальним законодавством (ст. 294 Цивільного процесуального кодексу Російської Федерації) (Постанова ФАС Західно-Сибірського округу від 10 листопада 2005 N Ф04-7173/2005 (15670-А75-16)). --- (1) Далі по тексту коментаря мається на увазі Положення про переказний і простий вексель, затв. Постановою ЦВК СРСР і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р. N 104/1341. § 5. Відповідно до ст. 16 Положення про переказний і простий вексель (далі в тексті - Положення) особа, у якої знаходиться переказний вексель, розглядається як законний векселедержатель, якщо вона засновує своє право на безперервному ряді індосаментів, якщо навіть останній індосамент є бланковим. В абзаці другому містяться правила, що встановлюють обов'язок особи, у якої вексель знаходиться і яка обгрунтовує своє право порядком, зазначеним у першому абзаці ст. 16 Положення, повернути вексель лише в тому випадку, якщо вона придбала його нечесним або ж, купуючи його, вчинила грубу необережність. Отже, особа, яка не віддало вексель, вважаючи себе законним власником, буде вважатися законним власником векселя до того моменту, коли вона добровільно віддасть цей вексель у зв'язку з настанням обставин, зазначених у абзаці 2 ст. 16 Положення, або ж коли будуть відновлені права особи, що втратив вексель (ст. 148 Цивільного кодексу Російської Федерації), в порядку, передбаченому процесуальним законодавством (ст. 294 Цивільного процесуального кодексу Російської Федерації). У зв'язку з вищевикладеним суд касаційної інстанції вважає, що за відсутності рішення суду про відновлення прав іншої особи за втраченим векселях відповідач не може з підстав, зазначених в абзаці другому ст. 16 Положення, відмовити в оплаті векселів, посилаючись на грубу необережність позивача при отриманні векселів (Постанова ФАС Західно-Сибірського округу від 24 серпня 2004 р. N Ф04-5733/2004 (А27-3865-16)). Застосування гл. 34 ЦПК арбітражними судами. § 6. Як випливає з матеріалів справи, ЗАТ "Іжевські рушниці" за актом від 30 серпня 2000 р. в рахунок виконання грошових зобов'язань за договорами купівлі-продажу векселів від 17 листопада 1999 р. N 07/99, від 13 грудня 1999 р. N 08 / 99, від 6 грудня 1999 р. N 09/99 передало підприємцю Т.В. Чучалина власні прості векселі СВ N 080800 і СВ N 090800 від 30 серпня 2000 номінальною вартістю відповідно 1400000 руб. і 1090600 крб. Посилаючись на втрату зазначених векселів, підприємець Т.В. Чучалина в листі від 26 січня 2005 р. звернувся до ЗАТ "Іжевські рушниці" з проханням про видачу дублікатів даних векселів. Не отримавши відповіді від ЗАТ "Іжевські рушниці", підприємець Т.В. Чучалина звернулася в Арбітражний суд Удмуртської Республіки з заявою про визнання простих векселів недійсними і відновлення прав за втраченим векселях. Відповідно до ст. 148 Цивільного кодексу Російської Федерації відновлення прав за втраченим цінних паперів на пред'явника і ордерних цінних паперів здійснюється в порядку, передбаченому процесуальним законодавством. Задовольняючи вимоги заявника, суд першої інстанції правомірно керувався положеннями, що містяться у ст. ст. 294 - 301 Цивільного процесуального кодексу Російської Федерації, оскільки чинним арбітражним процесуальним законодавством дане питання не врегульовано (Постанова ФАС Уральського округу від 13 грудня 2005 р. N Ф09-4027/05-С6). § 7. Як видно з матеріалів справи, за актами від 30 березня, 25 квітня і 27 квітня 2000 ВАТ "Автозаправна техніка" передало ТОВ "Торгмашімпорт" в цілому 20 своїх простих ордерних векселів за N 3807912, 3807913, 3807914, 3807915, 3807916, 3807917, 3807918, 3807919, 3807920, 3807921, 3807911, 3807922, 3807923, 3807924, 3807925, 3807926, 3807931, 3807932, 3807933, загальна номінальна вартість яких склала суму, рівну 1400000 руб. 20 грудня 2002 сторони підписали акт звірки, згідно з яким заборгованість ВАТ "Автозаправна техніка" перед ТОВ "Торгмашімпорт" була встановлена в розмірі 1400000 крб. (А.с. 9 - 33). Оскільки, за твердженнями ТОВ "Торгмашімпорт", при переїзді 29 квітня 2003 з одного офісного приміщення в інше названі вище векселі нібито були їм загублені, то дане Товариство і звернулося до арбітражного суду з заявою про визнання недійсними втрачених ордерних векселів та про відновлення прав по них. Але у задоволенні даної заяви йому було відмовлено, що підтверджується текстом оскаржуваного рішення арбітражного суду. Однак з даним рішенням арбітражного суду судова колегія в даний час не може погодитися в силу нижченаведеного. Так, в обгрунтування прийняття такого рішення суд в оскаржуваній акті вказав на те, що Арбітражний процесуальний кодекс Російської Федерації не передбачає можливості та порядку відновлення прав за втраченим цінних паперів, а Цивільний процесуальний кодекс Росії не може застосовуватися в арбітражному процесі; що аналогія процесуального права законом не передбачена; що закон не передбачає можливості визнання векселя недійсним у зв'язку з його втратою. Разом з тим, прийнявши таке рішення, суд, на думку касаційної інстанції, не врахував наступні обставини. Так, відмовляючи в задоволенні справжнього заяви фактично за мотивами непідвідомчість справжнього спору арбітражному суду, останній залишив без будь-якого уваги той факт, що ТОВ "Торгмашімпорт" вже раніше зверталося до суду загальної юрисдикції з даною вимогою, однак у прийнятті такої заяви до виробництва йому було відмовлено з тих підстав, що даний спір в силу ст. 28 АПК РФ підвідомчий лише арбітражному суду. Причому дане твердження підтверджується матеріалами справжнього справи, зокрема Ухвалою судді Серпуховського федерального міського суду від 26 вересня 2003 р. (а.с. 8), Ухвалою судової колегії в цивільних справах Московського обласного суду від 4 грудня 2003 р. (а.с. 58). Відмовлено йому було і в передачі даної заяви для розгляду по суті і в президію Московського обласного суду, тобто в наглядову інстанцію відповідного суб'єкта Російської Федерації, що підтверджується Ухвалою судді Московського обласного суду від 22 липня 2004 р. по справі N 4г-2549/04 . Беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи той факт, що суперечки між судами в силу чинного законодавства в Російській Федерації неприпустимі, судова колегія вважає законним і обгрунтованим в силу п. 3 ч. 1 ст. 287 АПК РФ скасувати дане рішення арбітражного суду, передавши справу до того ж суду на новий розгляд для вирішення заявленого спору по суті. При цьому, приймаючи дане рішення, касаційна інстанція не могла не врахувати і того факту, що в іншому випадку - при залишенні оскаржуваного рішення без зміни - було б порушено право заявника на судовий захист, чого, однак, допустити в даному випадку не можна в силу прямої дії на цей рахунок вказівок, що містяться в ст. 46 Конституції Російської Федерації. У даному випадку касаційна інстанція вважає за необхідне вказати на те, що з урахуванням конкретних обставин у справі при розгляді заявленого по справжньому справі спору по суті можливе застосування положень, що містяться в ст. ст. 294 - 301 ЦПК РФ, оскільки чинним арбітражним процесуальним законом питання відновлення прав за втраченим цінних паперів на пред'явника, в тому числі і по ордерним цінних паперів, свого правового врегулювання з невідомих суду причин не отримали (Постанова ФАС Московського округу від 25 листопада 2004 N КГ-А41/10694-04). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 294. Подача заяви про визнання недійсними втрачених цінного паперу на пред'явника або ордерного цінного паперу і про відновлення прав по ним " |
||
|
||