Головна
Головна → Цивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне право → Цивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е. Л. Забарчук. Коментар до Цивільного процесуального кодексу Російської Федерації, 2009 - перейти до змісту підручника

Стаття 413. Визнання рішень іноземних судів
Коментар до статті Коментар до частини 1.
§ 1. 17 квітня 1999 відділом ЗАГС м. Баксан зареєстрований шлюб між громадянами Російської Федерації А.М. і А. (а.с. 13).
Рішенням суду м. Вільгельмсхафен (Федеративна Республіка Німеччина) від 23 квітня 2001 р. шлюб між А.М. і А., що проживали в той час на території Німеччини, розірваний (а.с. 31 - 35).
А. звернулася до Верховного Суду Кабардино-Балкарської Республіки з запереченнями щодо визнання що не підлягає примусовому виконанню зазначеного рішення іноземного суду на території Російської Федерації, посилаючись на те, що це рішення не містить відмітки про вступ його в законну силу, так як наявна на ньому позначка "рішення оприлюднене" не тотожна поняттю "вступило в законну силу". Крім того, в силу ст. 160 Сімейного кодексу Російської Федерації (далі - СК РФ) розірвання шлюбу повинно було здійснюватися в консульській установі Російської Федерації.
Ухвалою судді Верховного Суду Кабардино-Балкарської Республіки від 29 вересня 2005 заперечення А. проти визнання на території Російської Федерації не підлягає примусовому виконанню рішення суду м. Вільгельмсхафен (Федеративна Республіка Німеччина) від 23 квітня 2001 м. залишені без задоволення.
У приватній скарзі, поданій А., поставлено питання про скасування зазначеного Визначення з тих підстав, що судом порушені норми процесуального права (ст. 413 ЦПК РФ).
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи приватної скарги, Судова колегія у цивільних справах Верховного Суду Російської Федерації не знаходить підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду, постановленого відповідно до встановлених в суді обставинами і вимогами закону.
Згідно ст. 413 ЦПК РФ рішення іноземних судів, які не вимагають примусового виконання, визнаються без будь-якого подальшого виробництва, якщо з боку зацікавленої особи не надійдуть заперечення щодо цього. Зацікавлена особа за місцем його проживання або місцем знаходження протягом місяця, після того як йому стало відомо про надходження рішення іноземного суду, може заявити в верховний суд республіки заперечення щодо визнання цього рішення.
Згідно ст. 414 ЦПК РФ відмова у визнанні рішення іноземного суду, яке не підлягає примусовому виконанню, допускається за наявності підстав, передбачених п. п. 1 - 5 ч. 1 ст. 412 цього Кодексу.
Розглядаючи заперечення А. проти визнання рішення суду м. Вільгельмсхафен (Федеративна Республіка Німеччина) від 23 квітня 2001 р., суд перевірив пояснення сторін і прийшов до правильного висновку про відсутність підстав, передбачених законом, для відмови у визнанні на території Російської Федерації не підлягає виконанню вищевказаного рішення іноземного суду. Також правомірно зазначено судом, що А. пропущено встановлений законом строк для подачі таких заперечень.
Цей висновок мотивований, відповідає зібраним у справі доказам, і підстав для визнання його неправильним не встановлено.
Як видно з рішення та інших документів, 23 квітня 2001 рішення про розірвання шлюбу між подружжям А.М. і А. було прийнято німецьким судом за вимогою А. Саме вона звернулася до суду м. Вільгельмсхафен з позовом до А.М. про розірвання шлюбу, хоча сторони вправі були звернутися до консульської установи Російської Федерації в Німеччині, так як неповнолітніх дітей від шлюбу не мають, спору про поділ спільно нажитого майна між ними не виникло і А.М. дав згоду на розірвання шлюбу. У 2001 р. зазначене рішення з відмітками про те, що воно оприлюднене і "правосильною", тобто набуло законної сили, було направлено сторонам. А. по отриманні даного рішення по пошті відразу ж викинула його і лише 26 серпня 2005 звернулася до Верховного Суду Кабардино-Балкарської Республіки з запереченнями проти визнання цього рішення іноземного суду.
Посилання у приватній скарзі А. на те, що копія рішення німецького суду від 23 квітня 2001 р. для виконання в судові та інші інстанції Російської Федерації не надходила, не має правового значення для вирішення питання про визнання вказаного рішення на території Російської Федерації. Відповідно до п. 3 ст. 160 СК РФ розірвання шлюбу між громадянами Російської Федерації, вчинене за межами Російської Федерації з дотриманням законодавства відповідної іноземної держави про компетенцію органів, що приймали рішення про розірвання шлюбу та підлягає застосуванню при розірванні шлюбу, визнається дійсним в Російській Федерації.
Доводи А. про те, що вона вважає правомірним інше рішення суду про розірвання шлюбу, прийняте в лютому 2003 р. світовим суддею р. Баксан, оскільки після винесення рішення німецьким судом вони з А.М. до органів ЗАГС за реєстрацією розірвання шлюбу не звернулися, не можуть бути прийняті до уваги. Підстав для відмови у визнанні рішення іноземного суду, виходячи з вимог ст. 414, п. п. 1 - 5 ч. 1 ст. 412 ЦПК РФ, по справжньому справі немає. Перевірка законності рішення мирового судді не є предметом розгляду у даній справі (Визначення ЗС РФ від 13 грудня 2005 р. N 21-Г05-7).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Стаття 413. Визнання рішень іноземних судів "
  1. Стаття 415. Визнання рішень іноземних судів, що не вимагають подальшого виробництва
    1. Рішеннями іноземних судів, що стосуються статусу громадянина держави, що не вимагають подальшого виробництва, зокрема, є іноземні судові постанови про обмеження дієздатності іноземного громадянина, про оголошення неповнолітнього повністю дієздатним (емансипація), про визнання громадянина безвісно відсутнім і т.д. 2. Відповідно до ст. 158 СК в Російській
  2. Глава 45. Визнання та виконання рішень іноземних судів та іноземних третейських судів (арбітражів)
    Глава 45. Визнання та виконання рішень іноземних судів та іноземних третейських судів
  3. Стаття 416. Визнання та виконання рішень іноземних третейських судів (арбітражів)
    Стаття 416. Визнання та виконання рішень іноземних третейських судів
  4. Стаття 415. Визнання рішень іноземних судів, що не вимагають подальшого виробництва
    Стаття 415. Визнання рішень іноземних судів, що не вимагають подальшого
  5. Стаття 414. Відмова у визнанні рішення іноземного суду
    Стаття, що, відсилаючи до положень пп. 1-5 ч. 1 ст. 412 ЦПК і діючи у взаємозв'язку з нею, встановлює підстави для відмови у визнанні рішення іноземного суду, що не потребує примусового виконання на території Російської Федерації (див. коментар до цієї статті). Процедура, в якій здійснюється винесення ухвали про відмову у визнанні рішення іноземного суду,
  6. Стаття 417. Відмова у визнанні та виконанні рішень іноземних третейських судів (арбітражів)
    Стаття 417. Відмова у визнанні та виконанні рішень іноземних третейських судів
  7. Стаття 416. Визнання та виконання рішень іноземних третейських судів (арбітражів)
    1. Порядок і умови визнання і виконання на території Російської Федерації іноземних арбітражних рішень в цілому схожі з порядком визнання та виконання рішень іноземних судів. Виходячи з цього ч. 1 ст. 416 ЦПК, відсилаючи до ст. 411-413 цього Кодексу, поширює їх дію (за деякими винятками) на порядок визнання та приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (див.
  8. Стаття 159. Недійсність шлюбу, укладеного на території Російської Федерації або за межами території Російської Федерації
    Недійсність шлюбу, укладеного на території Російської Федерації або за межами Російської Федерації, визначається законодавством, яке відповідно до статей 156 і 158 цього Кодексу застосовувалося при укладенні шлюбу. Визначення права, що підлягає застосуванню при вирішенні питання про недійсність шлюбу, ув'язано з регулюванням в ст. 156 і 158 СК форми та умов
  9. Стаття 413. Визнання рішень іноземних судів
    1. Характер деяких рішень іноземних судів може не вимагати їх примусового виконання на території Російської Федерації, наприклад рішення про розірвання шлюбу, про визнання громадянина недієздатним та ін Такі рішення визнаються без будь-якого подальшого виробництва. Однак коментована стаття надає зацікавленій особі право в місячний строк, який обчислюється з моменту, коли
  10. Стаття 409. Визнання та виконання рішень іноземних судів
    1. До 1995 р. в Російській Федерації визнання і приведення у виконання рішень іноземних судів та арбітражів здійснювалися судами загальної юрисдикції. Правовими підставами для цього були ст. 437 ЦПК РРФСР і Указ Президії ВР СРСР від 21 червня 1988 "Про визнання та виконання в СРСР рішень іноземних судів і арбітражів" * (344). За АПК 1995 визнання і приведення у виконання рішень
  11. ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З КУРСУ
    1. Поняття та особливості міжнародного приватного права. 2. Джерела міжнародного приватного права. 3. Колізійні норми: поняття, види, структура . 4. Тлумачення і застосування колізійних норм. 5. Цивільно-правове становище іноземців. 6. Правове становище юридичних осіб у міжнародному приватному праві. 7. Правовий статус транснаціональних корпорацій (ТНК) та інших видів
  12. Стаття 1. Відносини, що регулюються цим Федеральним законом
    1. Відповідно до Цивільного кодексу Російської Федерації справжній Федеральний закон встановлює підстави для визнання боржника неспроможним (банкрутом), регулює порядок і умови здійснення заходів з попередження неспроможності (банкрутства), порядок та умови проведення процедур, застосовуваних у справі про банкрутство, та інші відносини, що виникають при нездатності боржника
© 2014-2022  yport.inf.ua