| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 23. Застосування вогнепальної зброї |
||
|
Коментар до статті 23 1. Стаття, що регламентує застосування співробітником поліції вогнепальної зброї. У частині 1 цієї статті визначено вичерпний перелік випадків, в яких співробітник поліції має право особисто або у складі підрозділу (групи) застосовувати вогнепальну зброю щодо громадян. Раніше відповідне регулювання містилося у ч. 1 ст. 15 Закону 1991 про міліції (в ред. Федерального закону від 31 березня 1999 р. N 68-ФЗ), що передбачала, що співробітники міліції мають право застосовувати вогнепальну зброю особисто або у складі підрозділу в наступних випадках: 1) для захисту громадян від нападу, небезпечного для їх життя чи здоров'я; 2) для відбиття нападу на співробітника міліції, коли його життя або здоров'я наражаються на небезпеку, а також для припинення спроби заволодіння його зброєю; 3) для звільнення заручників; 4) для затримання особи, захопленого при вчиненні тяжкого злочину проти життя, здоров'я і власності і намагається сховатися, а також особи, яка надає збройний опір; 5) для відбиття групового або збройного нападу на помешкання громадян, приміщення державних органів, організацій та громадських об'єднань; 6) для припинення втечі під варти: осіб, затриманих за підозрою у вчиненні злочину; осіб, щодо яких запобіжним заходом обрано взяття під варту; осіб, засуджених на позбавлення волі, - а також для припинення спроб насильницького звільнення цих осіб. Як видно, на відміну від Закону 1991 про міліції в ч. 1 коментованої статті йдеться про право застосування вогнепальної зброї співробітником поліції як особисто, так і в складі підрозділу (групи). Положення частини 1 коментованої статті містять ще ряд уточнюючих моментів. Так, відповідно до даної частиною право застосування вогнепальної зброї виникає в наступних випадках: 1) для захисту іншої особи або себе від посягання, якщо це посягання з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я. У даному пункті уточнено, що йдеться про необхідність захисту не тільки інших громадян, а й самого співробітника поліції, тобто про випадки самооборони; 2) для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю, транспортним засобом поліції, спеціальної та бойовою технікою, що перебувають на озброєнні (забезпеченні) поліції. У даний пункт включено вказівку на транспортні засоби поліції, спеціальну і бойову техніку, що перебувають на озброєнні (забезпеченні) поліції. Крім того, напад на співробітника взагалі не згадується; 3) для звільнення заручників; 4) для затримання особи, захопленого при вчиненні діяння, яке містить ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину проти життя, здоров'я або власності, і намагається сховатися, якщо іншими засобами затримати це обличчя не представляється можливим. У даному пункті замість тяжкого злочину проти життя, здоров'я і власності вказано на діяння, що містить ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину проти перелічених об'єктів. Тим самим врахована норма ч. 1 ст. 49 Конституції РФ, згідно з якою кожен обвинувачений у скоєнні злочину вважається невинним, поки його винність не буде доведена в передбаченому федеральним законом порядку і встановлено що набрало законної сили вироком суду. Крім того, в пункт включено умова "якщо іншими засобами затримати це обличчя не представляється можливим"; 5) для затримання особи, яка надає збройний опір, а також особи, що відмовляється виконати законну вимогу про здачу знаходяться при ньому зброї, боєприпасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, отруйних або радіоактивних речовин. У даний пункт включено вказівку на особу, яка відмовляється виконати назване вимога; 6) для відбиття групового або збройного нападу на будівлі, приміщення, споруди та інші об'єкти державних і муніципальних органів, громадських об'єднань, організацій і громадян . У даному пункті термінологічно більш точно перераховані об'єкти нападу; 7) для припинення втечі з місць утримання під вартою підозрюваних і звинувачених у вчиненні злочинів або втечі з-під конвою осіб, затриманих за підозрою у вчиненні злочину, осіб, щодо яких застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, осіб, засуджених на позбавлення волі, а також для припинення спроби насильницького звільнення зазначених осіб. У даний пункт включено вказівку на підозрюваних і звинувачених у вчиненні злочинів, а також на втечу з-під конвою. 2. У частині 2 коментованої статті визначено зміст понять збройного опору і збройного нападу, зазначених у п. п. 5 і 6 ч. 1 даної статті: такими визнаються опір і напад, вчинені з використанням зброї будь-якого виду, або предметів, конструктивно схожих зі справжньою зброєю і зовні не відрізняються від нього, або предметів, речовин і механізмів, за допомогою яких можуть бути завдані тяжка шкода здоров'ю або смерть. Ця норма є законодавчою новелою, оскільки в Законі 1991 про міліції зміст відповідних понять не розкриває. Згідно з роз'ясненнями, даними в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 12 березня 2002 р. N 5 "Про судову практику у справах про розкрадання, вимагання та незаконний обіг зброї, боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв "(1): --- (1) РГ. 2002. 19 березня. N 48. Відповідно до ст. 1 Федерального закону "Про зброю" під зброєю слід розуміти пристрої та предмети як вітчизняного, так і іноземного виробництва, конструктивно призначені для ураження живої або іншої мети; стосовно до ст. ст. 222 - 226 КК РФ під вогнепальною зброєю слід розуміти всі види бойового, службового та громадянського зброї, в тому числі виготовлені саморобним способом, конструктивно призначені для ураження цілі на відстані снарядом, що одержує спрямований рух за рахунок енергії порохового чи іншого заряду. До них відносяться гвинтівки, карабіни, пістолети та револьвери, мисливські та спортивні рушниці, автомати і кулемети, міномети, гранатомети, артилерійські знаряддя і авіаційні гармати, а також інші види вогнепальної зброї незалежно від калібру; пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельно-монтажні пістолети і револьвери, електрошокові пристрої, предмети, сертифіковані в якості виробів господарсько-побутового та виробничого призначення, спортивні снаряди, конструктивно подібні зі зброєю, не відносяться до зброї, відповідальність за протиправні дії з яким передбачена ст . ст. 222 - 226 КК РФ. 3. Частина 3 коментованої статті визначає додатковий закритий перелік випадків застосування співробітником поліції вогнепальної зброї. У цьому переліку йдеться про випадки застосування вогнепальної зброї не стосовно громадян. Згідно даної частини співробітник поліції має право застосовувати вогнепальну зброю: 1) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо керуюче ним особа відмовляється виконати неодноразові вимоги співробітника поліції про зупинку і намагається сховатися, створюючи загрозу життю і здоров'ю громадян; 2) для знешкодження тварини, що загрожує життю і здоров'ю громадян і (або) співробітника поліції; 3) для руйнування замикаючих пристроїв, елементів і конструкцій, що перешкоджають проникненню в житлові та інші приміщення з підстав, передбачених ст. 15 коментованого Закону; 4) для виробництва попереджувального пострілу, подачі сигналу тривоги або виклику допомоги шляхом здійснення пострілу вгору або в іншому безпечному напрямку. Раніше подібний перелік містився в ч. 2 ст. 15 Закону 1991 про міліції (в ред. Федерального закону від 31 березня 1999 р. N 68-ФЗ), що передбачала, що співробітники міліції мають право, крім того (тобто поряд з випадками, перерахованими в ч. 1 зазначеної статті), використовувати вогнепальну зброю в наступних випадках: 1) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, коли водій створює реальну небезпеку життю і здоров'ю людей і не підпорядковується неодноразовим законним вимогам співробітника міліції зупинитися; 2) для знешкодження тварини, безпосередньо загрожує життю і здоров'ю людей; 3) для виробництва попереджувального пострілу, подачі сигналів тривоги або для виклику допомоги. Як видно, право застосування вогнепальної зброї для руйнування замикаючих пристроїв, елементів і конструкцій, що перешкоджають проникненню в житлові та інші приміщення, є нововведенням. Право злому (руйнування) замикаючих пристроїв, елементів і конструкцій, що перешкоджають проникненню в приміщення і на земельні ділянки і території, передбачено у ч. 3 ст. 15 коментованого Закону, до якої зроблена відсилання (див. зазначену статтю і коментар до неї). Слід звернути увагу на те, що у ч. 3 коментованої статті формулювання змінені порівняно з ч. 2 ст. 15 Закону 1991 про міліції. Так, в п. 2 уточнено, що йдеться про загрозу життю і здоров'ю не тільки громадян, але й співробітника поліції. Пункт 4 вказує на можливість здійснення пострілу не тільки вгору, але і в іншому безпечному напрямку. Необхідно також підкреслити, що у ч. 3 коментованої статті міститься поняття застосування вогнепальної зброї, а не використання вогнепальної зброї, як це було в ч. 2 ст. 15 Закону 1991 про міліції. Як наголошувалося в пояснювальній записці до проекту коментованого Закону, при визначенні термінів усунені термінологічні неточності і неоднозначність тлумачення термінів, які існують в Законі 1991 про міліції. 4. У частині 4 коментованої статті регламентовано застосування співробітником поліції службового вогнепальної зброї обмеженого ураження. Так, встановлено, що співробітник поліції має право застосовувати зазначене вогнепальну зброю у всіх випадках, передбачених ч. ч. 1 і 3 цієї статті, а також у випадках, передбачених п. п. 3, 4, 7 і 8 ч. 1 ст. 21 коментованого Закону, тобто в наступних випадках, в яких співробітник поліції має право застосовувати спеціальні засоби: для припинення опору, що чиниться співробітнику поліції; для затримання особи, захопленого при вчиненні злочину і що намагається сховатися; для звільнення насильно утримуваних осіб, захоплених будівель, приміщень, споруд, транспортних засобів та земельних ділянок; для припинення масових заворушень та інших протиправних дій, що порушують рух транспорту, роботу засобів зв'язку і організацій; Норма частини 4 коментованої статті є новою, як і саме поняття службового вогнепальної зброї обмеженого ураження. Нова категорія зброї - вогнепальна зброя обмеженого ураження, - що включає в себе пістолети, револьвери і вогнепальні бесствольного стріляючі пристрої вітчизняного виробництва, призначені для ураження живої цілі на відстані метало спорядження травматичної дії і не призначені для заподіяння смерті людині, введена змінами, внесеними Федеральний закон "Про зброю" Федеральним законом від 28 грудня 2010 р. N 398-ФЗ (1), спрямованим на посилення контролю у сфері обігу цивільної зброї самооборони та спортивного пневматичної зброї. --- (1) СЗ РФ. 2011. N 1. Ст. 10. Згідно з визначенням, даному в новій редакції ч. 1 ст. 1 Федерального закону "Про зброю", вогнепальну зброю обмеженого поразки - це короткоствольна зброя і бесствольное зброю, призначені для механічного ураження живої цілі на відстані метало спорядження патрона травматичної дії, що одержує спрямований рух за рахунок енергії порохового чи іншого заряду, і не призначені для заподіяння смерті людині. 5 - 6. Частина 5 коментованої статті встановлює заборону застосування вогнепальної зброї з виробництвом постріли на ураження, по-перше, щодо жінок, осіб з явними ознаками інвалідності та, по-друге, щодо неповнолітніх, коли їх вік очевидний або відомий співробітникові поліції. Як виняток із даної заборони названі випадки надання зазначеними особами збройного опору, скоєння збройного чи групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю громадян або працівника поліції. У частині 6 коментованої статті встановлено, що співробітник поліції не має права застосовувати вогнепальну зброю при значному скупченні громадян, якщо в результаті його застосування можуть постраждати випадкові особи. Тим самим в даних нормах відтворена норма ч. 3 ст. 15 Закону 1991 про міліції, забороняла застосовувати вогнепальну зброю щодо жінок, осіб з явними ознаками інвалідності та неповнолітніх, коли вік очевидний або відомий співробітникові міліції, крім випадків надання ними збройного опору, скоєння збройного чи групового нападу, що загрожує життю людей, а також при значному скупченні людей, коли від цього можуть постраждати сторонні особи. Слід підкреслити, що на відміну від викладеної норми у виключенні з заборони, встановленого у ч. 5 коментованої статті, безпосередньо вказано, що йдеться, по-перше, про загрозу не тільки життя, а й здоров'ю громадян і, по-друге, про загрозу життю і здоров'ю не тільки громадян, але й самого співробітника поліції. До речі кажучи, в первинному варіанті проекту коментованого Закону містилася норма, яка передбачала, що співробітник поліції за відсутності вогнепальної зброї, що перебуває на озброєнні поліції, має право застосовувати інше зброя, що знаходиться у нього на законних підставах, з урахуванням порядку, обмежень і заборон, встановлених цим Законом , і з підстав, передбачених статтею коментарів. Але після громадського обговорення законопроекту ця норма з нього була виключена. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Стаття 23. Застосування вогнепальної зброї" |
||
|
||