Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Дзера. Цивільне право України. Книга 1, 2002 - перейти к содержанию учебника

Угода сторін

. Відповідно до ст. 220 ЦК УРСР, і ст. 606 ЦК України зобов'язання може припинятися за домовленістю сторін. Вона може мати місце, коли сторони не приступили до виконання зобов'язання або виконали його частково.
Серед підстав припинення зобов'язань угодою сторін виділяють новацію, відступне, прощення боргу.
Виходячи зі змісту зазначених статей, новація - це угода про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами.
На відміну від інших угод сторін, які мають наслідком припинення зобов'язань, зокрема від відступного, новація не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання. Новація відрізняється від заміни виконання. Наприклад, постачальник за згодою покупця замість одних товарів поставляє інші, сторони змінили строки і способи виконання.
У цих випадках первісне зобов'язання не припиняється, а змінюється і підлягає виконанню.
Юридичною підставою для зобов'язання, яке виникає при новації, є угода сторін про припинення первісного зобов'язання. Тому від дійсності останнього залежить дійсність нового. Якщо первісне зобов'язання визнається недійсним, то недійсним стає зобов'язання, яке його замінює.
У практиці використовується поняття пролонгації (продовження) договірних відносин учасників на новий строк, що також не визнається новацією.
Новацію характеризує те, що вона припиняє додаткові зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або погодженням сторін. Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Угода сторін"
  1. Що означає зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави?
    Безпідставне збагачення - це недоговірне зобов'язання, в основі вчинення якого лежать врешті-решт дозволені дії, проте мотиви їх здіснення неправомірні або через помилку, або через інші фактори. Між зобов'язаннями з договорів і зобов'язаннями з безпідставного збагачення є суттєві відмінності. Вони полягають у тому, що в договорах передача майна здійснюється на законній підставі (угода сторін), і
  2. Стаття 175. Мирова угода сторін
    1. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. 204 2. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якшо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.
  3. Стаття 306. Відмова позивача від позову та мирова угода сторін
    1. В апеляційному суді позивач маг право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. 1. Коментована стаття допускає укладення мирової угоди й у апеляційному провадженні, незалежно від того, хто звернувся з апеляційною скаргою до суду. Сторонами у мировій угоді можуть бути тільки
  4. § 1. Поняття та способи припинення зобов'язань
    Під припиненням зобов'язання слід розуміти припинення існування прав та обов'язків його учасників, які становлять зміст зобов'язання. При припиненні зобов'язання перестає існувати, і його учасників (контрагентів) більше не пов'язують ті права та обов'язки, які раніше з нього випливали. Це означає, що кредитор більше не має права пред'являти до боржника будь-які вимоги виходячи із даного
  5. § 2. Окремі способи припинення зобов'язань. Виконання зобов'язань
    Серед способів припинення зобов'язань з волі сторін належне місце займає виконання зобов'язань (ст. 216 ЦК). Виконання зобов'язання є нормальним способом припинення зобов'язання, досягненням мети, заради якої воно створювалося. Але припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а належним його виконанням. Вимоги, що визначають належне виконання зобов'язань, містяться в законах,
  6. § 3. Зміст і тлумачення договору
    Зміст договору як спільного юридичного акта сторін становлять, по-перше, умови, щодо яких вони дійшли згоди і, по-друге, ті умови, які приймаються ними як обов'язкові на основі чинного законодавства. Іншими словами, зміст договору - це ті умови, на яких укладена відповідна ' Урядовий кур'єр. - 1999. - 29 квітня. угода сторін. Якщо договір оформлено письмово у вигляді одного документа,
  7. § 6. Договірні орендні правовідносини
    При здійсненні господарської діяльності аграрні товаровиробники можуть здавати і брати в оренду цілісні майнові комплекси, земельні ділянки цих підприємств. Оренда цілісних майнових комплексів державних сільськогосподарських підприємств, їх структурних підрозділів, а також окремого індивідуально-визначеного державного і комунального майна регулюється законом України «Про оренду державного і
  8. Стаття 100. Зміна умов шлюбного договору
    1. Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. 2. Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Угода про зміну шлюбного договору нотаріально посвідчується. 3. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення. 1. За час
  9. § 1. Поняття та способи припинення зобов'язань
    Під припиненням зобов'язань слід розуміти припинення існування прав та обов'язків його учасників, які становлять зміст зобов'язання. При припиненні зобов'язання перестає існувати, і його учасників (контрагентів) більше не пов'язують ті права та обов'язки, які раніше з нього випливали. Це означає, що кредитор більше не має права пред'являти до боржника будь-які вимоги виходячи із даного
  10. § 1. Загальні положення про забезпечення виконання зобов'язань
    Забезпечення виконання зобов'язань (англ. security/ensuring to peformance obligations)1 - це інститут, що історично склався ще за часів римського права. Римляни розробили досить розгалужену систему правових засобів забезпечення зобов'язань, основними з яких були: завдаток, неустойка, порука у формі стипуляції, застава у формі ручного закладу, фідуціарної угоди та іпотеки. Необхідність їх
© 2014-2022  yport.inf.ua